Співтовариство Стих_и

Вид:: короткий; повний

Стих_и_я

angtj

Побачення...

19.06.26, 13:49
війна руїна, журба, зорі час, хата

Брама недбало навстіж відчинена,

Двері відчинені не зачинив... -

Так запросив ти зоряний простір,

Час у безмежності в гості зманив

До хати, в руїну, в якій нема даху...

Посеред хати - дві лави та стіл.

І наодинці із зорями в часі

Ліри торкнувся серед сузірь...

Вмить -

Слава в мелодіях святом лунає

Про безум кохання, світанки та ніч.

...Але у болях спогад тьмяніє,

Губиться в лунах кохання умить...

Тисне на мізки отрутна сучасність,

Зненависть та зрада, цинізм сьогодень.

Та й хата охайна розбита та вбита,

Обпалені стіни в жертовній крові...

...Що ж, ти хотів і ти повернувся,

Поріг перейшов у роздумах, в журбі -

Адже заскучив за ганком та садом!

Як добре, вважав ти,

Ввійти у свій дім......

Коментарі: 0

angtj

Ельфів дощ.

19.06.26, 12:23
вітер, день, дощ, ельфи, сонце, степ

...По степу вітер вистрибцем

Ловив та ґавив хмарки -

Сміялись з нього весело

Всі ельфи у квітках.

Гоготуни аж покотом,

Каталися на спинках

Та по дитячі смішно так

Чаклунно-чарівні

Здригалися, хиталися

Від сміху не утримного

І крильцями, і ніжками

Потішні пустуни.

А потім ці бешкетники,

Ці сміхуни - над квітами

Водили в світлій днині

Пухкі ті, легкі хмарки

По синіх небесах -

Від обрію до обрію

У просторі безмежності

Гуртом водили, бавились,

Футболили хмарки.

Дзвонили милозвучно їх

Дзвіночки-балабончики

На кистях, тонких пасиках,

У стрічках та бантах...

І припустився сонячний

У спеку прохолодний,

Такий чудовий дощ!

Аж днина ясносвітлою

Сховалась під вербою,

Замріяно дивилася

В степу як сяє дощ.

І шелест крапель в листі

Їй чувся наче піснею

Та дзвониками ельфів

Усміхнених в квітках...

****************************

Отак мені надумалась,

У дощ в степу привиділась

Щаслива безтурботна

Під небом днина ця.

Коментарі: 0

angtj

Світанок в літо.

10.06.26, 12:46
квіти, літо, небозвод, потойбіччя, руїни, світанок

Крокувати сліпим до світла

По колючих дротах в літо.

По дорозі битій - каміння.

Та у небо - руїн тління.

І збігають дими небозводом

У ранкові червоні води -

Розхвильоване там кохання

У чеканні на день останній.

Потойбіччя - хмарами сходом.

І крізь час там трощаться сходи,

По яких у туман перетворень

Звіри, люди, птахи, потвори.

Там зривають та топчуть квіти

Все з обличчями сірими діти.

...Над усім тим тавро швидкоплинно

Колом чорним повільно плине

Та краплинно спадає сіллю

В спрагу волі в неволі вільним -

Бо у волі відрізано крила...

Оком хижим над небосхилом

Сонце сходить в цю дику днину!

Де невинні, дурні та винні

Тягнуть руки сліпі до світла

Крізь колючі дроти в літо.

Коментарі: 0

angtj

Цей час...

05.06.26, 15:39
ґрати, доля, руїни, сади, час, шляхи

Але що нам цей час?...

Ні до чого він нині.

Замість вин буде квас

На твої іменини.

І згадаєш, чи ні

Йшов якими шляхами,

Коли в темряві дні

Линуть під небесами.

Коли хмари плащем

Затулили весь обрій

Та полощуть дощем

Від нудьги чи у злобі.

Виють, стогнуть вітри!

Згасли, зникли світанки.

А з темнот від гори

Доля як полонянка... -

Мов по сходах хистких

Вона сходить утомна

До руїн мовчазних,

У сади непритомні.

Та у схові птахи

Наче воля у ґратах...

Дні ці в часі лихі!

Стражі темні - на чатах.

Коментарі: 2

angtj

З настрою (Прокидаєся мов би в останнє...)

21.05.26, 12:09
доба, думи, заграва, кава, пил, поле, руїна, спозаранок

Прокидаєся мов би в останнє

У чергову добу безпорадну.

Наче хтось вже від самого рання

Час життя твого з посміхом краде.

І заграва зловісна у небі

Обгорнула цю днину багрово

Та сховала весну цю від тебе

У садах онімілого слова.

Де від сонця жага та спекота,

Та бур"ян між руїни...і попіл

Крутить вітер, жене видноколом

По околіям вбитого поля...

...Привітаєш весну спозарання.

Звариш кави. Неспішно в зажурі

Вип"єш. Тихо ввійдеш як в останнє

В день насталий...у думи похмурі.

Коментарі: 4

Vivyenn

Когда

20.05.26, 18:45
мои мысои вслух и в рифму

Когда целует темя седина,
А опыт(сын ошибок)не приходит,
Когда их дочь смеется мимоходом
И смотрит в май Весенняя Страна
Глядит из фотографий в глубине,
Из окон, в душных зарослях сирени,
Когда внезапно отступают тени,
А страхи не преследуют во сне.
Когда вновь без тревоги голова,
Легка, совсем как одуванчик белый,
Там снова смелость поднимает стрелы,
Мол женщина всегда-всегда права.
Тогда и наступает этот миг,
Тот, за который велено держаться,
Его не многим суждено дождаться
И выстроить с улыбкой, словно стих.

Коментарі: 23

SoDBaCH

«Такие хрупкие мечты»

13.05.26, 00:53
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

Я ветром стал в твоих глазах,
Расстался с небом на пороге,
И в бесконечной снов тревоге,
Себя перетираю в прах,
Я вырвал суть из поднебесной,
Такой большой и неизвестной,
Но снова душит вечный страх...
Так сложно удержать в руках,
Весь холод правящей весны,
Что напрочь сковывает тело,
Когда сквозь душу, неумело,
Вся правда рвется через сны,
А горький дым, целуя пальцы,
В себя вплетает через танцы,
Такие хрупкие мечты...

© William van Warg

Коментарі: 15

SoDBaCH

«Теперь можно»

05.05.26, 23:26
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

У цветов будто выросли зубы,

Красный запах витает вокруг,

Я опять вспоминал твои губы,

И тепло твоих ласковых рук.

Когда море заменит нам сушу,

Когда в небе откроется пасть,

Я схвачу себя прямо за душу,

И позволю безвольно упасть.

Давай выйдем отсюда родная,

Под ногтями свернулся огонь,

Ты прости, что тебя вспоминая,

В лёгких тихо играет гармонь.

Когда звёзды отчаянно ахнут,

Когда будут лишь арфы в саду,

Мои страхи уж точно зачахнут,

Потеряв себя в этом аду.

В этой плоскости дна и тумана,

В этой нижней ложбине из грёз,

Я внушил себе столько обмана,

Что себя чуть с ума не увёз.

Когда будут шуметь водопады,

Когда скрежет земли оглушит,

В моё сердце ворвутся цикады,

Хотя рот мой давно как зашит.

Мир умоется горько слезами,

И свернётся в беспечную даль,

Теперь можно своими глазами,

Отпустить наконец-то печаль.

Теперь можно, я выдохну тихо,

Но забыв про гордыню и честь,

Я тебе расскажу своё лихо...

Моя грусть - это всё что я есть.

Коментарі: 2

ontheway

«Христос Воскрес!»

12.04.26, 12:51
art, lyric poetry, свято

Весь світ чекає на Великдень,
Із року в рік мрія мандрує -
Бо в світле Свято, в світлий день
Нам Бог надію подарує!
Знаю спільноту – вірить в диво,
Та більшість жиє з розрахунком,
Перехрестив живіт наживо -
І жде від долі подарунка …
Часи скорботні ходять світом,
Багацько люду в щирій скруті.
Хто жив дідівським заповітом,
Той Бога знайде у покуті …
Тож, ігноруючи знегоди,
Всі православні, як один,
Ждуть урочистої нагоди -
Впустити свято в кожний дім!
Тож прочиняйте двері святу,
Мої знайомі та друзяки.
Христос Воскрес! – у кожну хату,
Боже, прими й мою подяку!

ID: 912581

Коментарі: 4

SoDBaCH

«Ты узнаешь не сразу»

10.04.26, 00:12
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

Ты узнаешь об этом не сразу,

Если вдруг я исчезну во тьме,

Если дам я уставшему глазу,

Замереть в этой вечной зиме.

В отражения бледной пучины,

Манит робко безмолвная даль,

Я бы выбрал другие причины,

Но апрель это новый февраль.

Расцветает полночная вьюга,

Холод вытащил страхи из вен,

Мы теряем себя и друг друга,

В этом блядском огне перемен.

Мы в тылу опустевшей дороги,

Не увидимся больше никак,

Не разделим печаль и тревоги,

Не разгоним окутавший мрак.

Мы уходим, однако запомни,

Этот мир всегда будто чужой,

Ну а время... хуёвый любовник,

Когда ищешь забытый покой.

Коментарі: 8

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

Топ учасників

Стих_и_я

Побачення...

Ельфів дощ.

Світанок в літо.

Цей час...

З настрою (Прокидаєся мов би в останнє...)

Когда

«Такие хрупкие мечты»

«Теперь можно»

«Христос Воскрес!»

«Ты узнаешь не сразу»