Женщина в саду.... // Подборка живописи
- 23.08.13, 07:07
Barbara Jaskiewicz
Женщина в саду
И всё, что было мне обещано:
Души и сада уголок.
Давным-давно забыла женщина,
Быть может, за недельный срок.
Но память!
Этот поезд маленький,
Не признавая красный свет,
К её лицу
В косынке аленькой
Несёт меня сквозь толщу лет.
Несёт. Летит.
В страну чудесную,
Где я любил.
Кого любил?
Где, словно в музыку древесную,
Я в шелестящий сад входил.
И там, за вишнями склонёнными,
Отыскивал её следы.
А сад шумел. Смыкался кронами.
И громко падали плоды.
Судьба-погодка. Переменчива.
Её углов не миновать.
Как я боялся эту женщину
В глухом саду поцеловать.
41
), були плетені з тонких стебел тарілки, кошики. Властивості матеріалів не дозволили їх тривале збереження, тому нема прямих доказів існування таких виробів ще з кам'яного віку. Проте вже неолітичні знахідки (близько 9000 років тому) доказують, що такі речі широко застосовувалися і вже були відомі різні техніки плетіння: просте полотняне, спіральне, стрічкове, каркасне. Матеріалами для плетіння були гнучкі стебла та коріння: солома, очерет, лози, лепеха (аїр) та інші. Найпоширенішими та найміцнішими були плетіння з вербової лози. Найдавніший глиняний посуд виготовлявся на плетеній основі, яку обмазували глиною, а потім запікали. Бойові щити довгий час спліталися з лози та обтягувалися грубою шкірою. Та найширшим асортимент плетених виробів був у домашніх господарствах: кошики для зберігання та транспортування овочів та фруктів, дитячі колиски, стільці, вулики. Вмілістю плетіння в натуральних господарствах володів кожен господар, а роботу з плетіння часто зображували на полотнах художники. Дуже колоритно і емоційно цей процес виглядить, наприклад, на картині італійського художника Gino Covili (1918-2005).
