Програш перемоги або «Прощай, Ющенко»

В принципі цього і варто було очікувати – 5 місце у рейтингу виборів цілком відповідає оцінці 3-го Президента України Віктора Ющенка. Припускаю, що його рейтинг ще нижчий, оскільки більшість з тих, хто проголосував за Ющенка, – голосував не за нього особисто, а за ідею: свободу і соборну Україну.
Якщо пробувати дати оцінку Президенту України Віктору Ющенку, то він є ні поганий, а ні хороший – він НІЯКИЙ. І це його одночасно як негатив, так і позитив.
Всі нормальні (бо є, на жаль, і ненормальні) патріотичні сили України з прикрістю відзначали: «Ми Ющенка підтримуємо, а він нас – ні». Те, що він сам особисто проводив патріотичні справи, як вшанування жертв голодоморів та репресій тощо – це добре, але, але, але… Воно звичайно «і один у полі воїн», особливо коли цей один – президент! Але погодьтесь, що для лідера, справжнього лідера, головним є вміння бути організатором потрібних сил в потрібному напрямку, часі та місці, а не робити все за всіх самому. Мусимо визнати, що в якості політичного лідера Віктор Ющенко був дуже поганим, про що говорить доволі невдала діяльність його політичного угруповання як «Наша Україна», що постійно пасла задніх за БЮТ і Партією Регіонів. Чому так? А тому, що Віктор Ющенко фактично і не керував партією «Наша Україна», як не керував і всією Україною. Чим займався всі 5 років президентства Віктор Ющенко – дуже важко вияснити і пояснити.
На мою особисту думку Віктор Ющенко на посаді Президента України працював за функцією «запобіжника», тобто спрацьовував у надзвичайних ситуаціях і то досить ефективно, починаючи від Помаранчевої революції, далі – фронда і відсторонення від прем’єрства Юлії Тимошенко, меморандум з Віктором Януковичем, а потім його призначення на посаду прем’єра, що скінчилось розпуском Верховної Ради, а також ще кількох моментів спроб узурпувати владу в країні – це Ющенку вдалось успішно зліквідувати і владу він утримав. Нема що казати: свобода і демократія за часи Віктора Ющенка в Україні існували в суспільстві як реальність. Інша справа: чи готове було до цього українське посттоталітарне і постколоніальне середовище? Скоріше – ні. Як влучно сказано: раби, що втратили господаря, не стали від того вільними людьми, бо їх світогляд залишився рабським. Звідси масове бажання у наявності «сильної руки» чи «справжнього господаря», тобто авторитарного лідера на чолі держави.
Продовжуючи аналогію до запобіжника, варто зазначити, що в нормальних умовах функціонування це найбільше інертна і фактично «непотрібна» частина у пристрої, що нам яскраво і демонстрував Віктор Ющенко на посаді Президента України: жодних значущих державних програм чи ідей за ним не помічено. А проект «змін до Конституції України» від Ющенка є настільки убогим, що навіть важко уявити, який з його помічників дебіл-законодавець то написав, але заспокоювало те, що за Ющенка він жодної хоч якоїсь реформи чи політичної справи не довів до кінця. Тепер це можна визнати привселюдно: державним управлінцем на посаді Президента України Віктор Ющенко був поганим, дуже поганим. Його кадрова політика просто не підлягає критиці – настільки вона нікчемна, а випадок з авантюристом Кислинським, що з президентського секретаріату вискочив аж на посаду заступника голови СБУ – яскраве тому свідчення.
Нема за Віктором Ющенком значних досягнень ні у внутрішній, ні у зовнішній сферах діяльності як політичного діяча. Рухи були – результатів нема. Сама актуальна проблема для України – адміністративна реформа, «зависла» без жодного результату так само, як й інтеграція у Євросоюз та НАТО. Можливо хтось щось і знає результативного, але я особисто – нічого не можу пригадати. Знаю тільки, що Віктор Ющенко успішно відкривав пам’ятники, роздавав нагороди і звання – це і все. Результативних соціальних та політично-економічних проектів від Віктора Ющенка і політичної сили «Наша Україна» мені не відомо.
Єдина проведена за Ющенка соціально вагома невідомо чия реформа вступу до вузів як «Зовнішнє тестування» - це суцільна профанація і просто жах за рівнем своєї продуманості і тим більше реалізації.
Найобразливішим для всіх національно-патріотичних сил було те, що достукатись до Віктора Ющенка було майже неможливо, а всі листи і звернення до нього залишались без відповіді незалежно від рівня їх написання. Та найприкріше було інше: ті щасливчики, яким таки вдавалось досягнути «до тіла» і навіть отримали особисту обіцянку підтримки, а то і навіть письмовий указ-наказ щодо цього, – зовсім щасливчиками не були, бо фактично нічого з того не виконувалось. Нічого! Яка може бути повага до лідера держави, слова, обіцянки і накази якого є пустопорожньою балачкою? Мізерна повага навіть серед його прихильників. Тоді чим пояснити феномен підтримки Віктора Ющенка, якщо він такий поганий політичний лідер? Спробую пояснити, як я це розумію.
Те, що Віктор Ющенко був «ніяким» президентом для всієї України сприяло її соборності, бо жодні громадяни-українці не були обтяжені або навпаки ображенні його прихильністю і преференціями до інших груп чи регіонів. Коли нікому нічого – яка може бути причина для сварок? Нема. І це єднає. Принаймні емоційне протистояння Сходу, Центру і Заходу України за час правління Віктора Ющенка значно послабилось.
Другий позитив від негативу: деструкція центральних органів влади і відповідно – місцевих структур влади почало змушувати людей до проявів громадської самодіяльності і самоорганізації. Як вже було зазначено, Віктор Ющенко не зумів провести адміністративної реформи, а причиною тому є повна відсутність продуманої кадрової політики. Всі кадрові призначення у Віктора Ющенка проходили як один суцільний експромт! Жодної послідовності чи логіки, як і в усьому іншому.
Тому я агітував і голосував за Віктора Ющенка, як, думаю, і голосували інші, задля того, щоб вберегти той стан свободи в суспільстві, коли ніхто не є з гори над нами і не тисне через різні силові структури держави. Я розраховував, що за наступні 5 років при «ніякому» президенті Ющенку – суспільство в Україні остаточно б звикло жити у стані реальної свободи, відбулась його громадська структуризація і вже далі ми могли жити за вільними нормами вільного світу у справді громадському суспільства.
Стан «безвладної влади» за Ющенка створював сприятливі умови переходу державної влади безпосередньо до народу, як головного носія цих функцій! Просто народ України мав би спершу сповна відчути свою силу і потребу взяти реальну владу в державі у свої руки! Тоді почалась би самостійна структурна організація форм влади з низу до гори, якщо адміністративні реформи з гори до низу відсутні. Мати свободу – не достатньо! Треба навчитись жити у суспільстві свободи! І це не є легко та просто, але потрібно, щоб жити вільно і щасливо для більшості народу! Не вийшло – і я вважаю, що свободу ми вже втратили: тепер ми входимо в піке боротьби різних олігархічних кланів, що нічого доброго для народу і для України в цілому не передбачає.
Шкода, звичайно, що Віктор Ющенко не виявився навіть на трохи кращим політичним організатором і що він не привів нове молоде патріотичне покоління до влади, а тепер і не відомо, коли подібні зміни відбудуться. Шкода такої країни, якою є Україна – одна з найбільших країн Європи з найбагатшими землями чорнозему, чудовим кліматом і переважно роботящим народом. Мене не дивує електорат, що підтримує Віктора Януковича, бо його складає саме той відсоток українофобів з російськомовного населення, які живуть в Україні і водночас її люто ненавидять, а їм сприяють маси люмпенізованих українців, які за дрібну подачку а то і просто брехливу обіцянку – продадуться з головою. Така сумна доля цій країні дісталась і тут вже важко щось змінити… Був чудовий шанс і ми його чудово не використали…
Відтепер будемо жити за Лесею Українкою: contra spem spero (без надії – сподіваюсь).

Особисто я з політикою в теперішньому її прояві прощаюсь. Не бачу для себе більше сенсу витрачати енергію на ці вітрильники, а краще почну займатись історичними дослідженнями і теоретичними розмислами, фантазіями, утопічними побудовами справедливого суспільства тощо.
Па-па всім моїм друзям і опонентам! Що було – те загуло…
І я не обіцяю, що повернусь… То був мій останній шанс включитись до активної політичної діяльності у розбудові України і саме Ющенко його заблокував і змарнував, а тепер «старість – не радість», тож ступлюсь і дам дорогу молодим…
І однозначно я кажу не «до побачення», а ПРОЩАЙ політичному лідеру Віктору Ющенку – більше ніколи серед свого електорату він не побачить мене. Ніколи.

20 січня 2010
Богдан Гордасевич

P.S. Дещо притримав публікування допису, бо то не є важливим, коли…

Погоджуюсь з автором допису

53%, 19 голосів

Не погоджуюсь з автором допису

22%, 8 голосів

Маю іншу думку на цю тему

25%, 9 голосів

Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Коментарі

блогер

16.02.10, 18:49

Якщо українські патріоти зараз попрощаються з політикою, то вже завтра вони попрощаються з Україною. Ви цього хочете???

Богдан Бо

26.02.10, 18:53Відповідь на 1 від блогер

Якщо українські патріоти зараз попрощаються з політикою, то вже завтра вони попрощаються з Україною. Ви цього хочете???Ні, відходжу у відстій тільки я!
А по дописах бачу, що молода генерація йде добра, а я її з великим задоволенням підтримаю, але вже не повчатиму...

CKB

36.02.10, 18:53

"більше ніколи серед свого електорату він не побачить мене"

То для него большая трагедия, конечно

Гість: БджЫлка

46.02.10, 18:57

машед платочГом

56.02.10, 19:00Відповідь на 3 від CKB

Тобі аби пукнути

66.02.10, 19:05Відповідь на 5 від блогер

Тобі аби пукнутиДа. Не могу от этого удержаться, если вижу, что кто-то позиционирует себя на роль пупа земли. Я же не виноват, что дети переходного возраста и свидомые грешат этим чаще всего

76.02.10, 19:10Відповідь на 3 від CKB

Я думаю для тебе значно більша!

86.02.10, 19:12Відповідь на 7 від Богдан Бо

Я думаю для тебе значно більша!Богдане, я никогда и не считал вас своим электоратом. Чесслово!

96.02.10, 19:13Відповідь на 6 від CKB

Вам, дедушкам, давно уже нужно отдыхать

106.02.10, 19:15Відповідь на 9 від блогер

Вам, дедушкам, давно уже нужно отдыхатьЗнаю. Но вот не на кого Украину оставить. Не на триад же ж в самом-то деле

Популярні приколи

відео

Свобода і справедливість

Програш перемоги або «Прощай, Ющенко»

Останні статті

Коментарі