Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Знаки ix

ЗНАКИ  IX.

============

Апрель,второе,девятнадцать сорок пять.

Гром грянул за окном.Как се понять?

Подумала в начале :взрыв сильнейший....

Но что же ожидает нас в дальнейшем?

 

С утра шёл дождик с перерывом до обеда.

А после прекратился,не оставив и следа.

И радуга цветастая раскинулась дугою.

Послание от Солнца--Ра эта дуга весною.

 

"Страстная пятница",дождём всё небо плачет.

Вот интересно : то же это значит ?

Ведь, радуга.... то есть Благая весть!...

Хороший знак для Украины есть !

*******           / 2.04.2010 года /

География влечений

Душа особых увлечений, В себе таит свой тайный смысл… И география влечений, Характер передаст всю мысль. В ней солнце древнего Египта, В ней тихий океан их чувств, Любовь в ней – тайна манускрипта, Эмоций буря пряный вкус. Венеция – рекой в ней слезы, А Лондон в ней туман – роман, Австралия разлук всех прозы, Париж весь, сердца атаман! Италия - Amore mio… Венесуэла - страсть в ночи, Ей в Греции гулять бы смело, Мальдивы - мысли горячи. Во врЕмя ей бы окунуться, И погрузиться в дивный сон… Но чувства все на волю рвутся, А сердце бьется в унисон! Анимация Разделительные линии, анимационные картинки Разделительные линии

Каролиша 

Чому?


Чому так часто ми цінуєм тих, кого втрачаєм?

Чому про головне сказати не встигаєм?

Чому так близько ми когось до серця підпускаєм?

Й себе частинку добровільно залишаєм?

 

Навіщо ці пусті слова, загальні фрази?

Нема довіри вже, й нема обрАзи.

Їх шовкові серця того не знають,

Що відчувають ті, хто їх втрачають.

 

Їм бАйдуже, що в комусь пустку залишають.

Для них життя – театр, де маски лиш міняють.

Довірливі серця так легко приручають.

А завтра з кимось іншим у піжмурки пограють.

 

Чому й навіщо? Не мені про це судити.

І, мабуть, я цього не зможу зрозуміти,

Цього мистецтва – у житті актором бути.

Торкнутись струн душі, а потім все забути…

Все одно

Іноді тебе я хочу вбити –
Лиш вклади у руки револьвер,
Інколи – до забуття любити,
Потонувши в вирі мрій-химер.

Часом у тобі я бачу небо

Чисте і безкрає – небо мрій,
Від якого хочеться для тебе
Стати в ньому зіркою надій.

Часом погляд твій страшніше шторму,

Чорним птахом п’є із серця кров,
Чорним попелом мій світ огорне
І ніяк не вирвусь з тих оков…

То весна в очах твоїх сміється,

То ридають грози без жалю…
Тільки навіть із грозою в серці
Все одно чомусь тебе люблю…

Весенним дождиком умытая планета

ВЕСЕННИМ  ДОЖДИКОМ  УМЫТАЯ  ПЛАНЕТА.
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

Ах,эта молодая,ветреная Дива !
Ну,как ей не простить такую шалость?!
Она свежа,восторженна и так красива !!!
Спешит убрать всё за зимой,что задержалась.

Весенним ветром подметает лихо,чистит.---
Хозяйничает ловко госпожа--Весна.....
Собрав остатки прошлогодних листьев,
Взяла и ураганом в поле унесла.....

Кружится ветром,обходя угодья.....
В помощники и Солнце пригласила.
Следит за льдом на реках!...Половодьем
Поля в окрестностях взяла и затопила!...

Весенним дождиком умытая планета
Раскрылась радостью весеннего тепла.
Небесная обитель в синеву одета
Легчайшей шали,что прелестна и светла!

Как в венах--реках кровь,бегут ручьи.....
И радостью во всю звенят капели.....
Хотя не скоро запоют призывно соловьи,
Но души у влюблённых,уж,запели!.......

Торопится,шустрит весна--красна!.....
Вот--вот в садах деревья заневестятся....
Влюблённым нынче вовсе не до сна!.....
А кое-кто,глядишь,венчаясь,креститься!

Ликуя,к жизни всё звучит призывом!......
А воздух эманацией Любви заполнен.....
Природа восхитила сим весенним эксклюзивом!
Венеры посылая Света волны....

Берёзки белые красуются серёжками....
Всё в ожидании из зелени наряда.....
С тобой гуляем мы весенними дорожками.....
Чему я искренне и несказанно рада !!!

Дождёмся,когда в роще соловей
Зальётся серенадой о  Любви.....
Ну,а пока же , хор из птичьих трелей
Звенит,призывно в голубой дали......

*******          / апрель 2010 года /

--_--_--_--



На твоїх устах моя усмішка,
У твоїх очах – моя сльоза,
В серці мрія зваблива і грішна,
Що розпусний вітер розказав.

У твоєму небі зорепади,
Ті, які запалює Любов,
В погляді твоєму стільки зваби,
Що втрачаю голову я знов.

У твоїх обіймах – снів наркотик,
У долонях – райдуга моя
Із бажань і щастя райський дотик,
У твоєму серці – тінню я…

І знайома, й таємнича трішки
З ароматом літньої грози
На твоїх губах – моя усмішка
З присмаком солодкої сльози.

Я сама утечу

Загубитися б птахом десь вільним –
Серед зір, оповитих любов’ю,
Між планет, що сміються весною.
Стати б подихом щастя всесильним...

Загубитись будь чим – сном, зорею,

Лиш подалі від твого мовчання,
Щоб на відстані мого бажання
Навіть тіні не було твоєї.

Ти даремно втікаєш! У тебе

Я любові не буду просити,
Я навчуся без тебе любити,
Я сама утечу на край неба!

Мелодия любви


Выключи мелодию дождей.

Солнышко в душе моей зажги.

Эти тучи временны, поверь.

Ты от них мечту убереги.

 

Ты ж ведь знаешь, что глаза не врут.

Скажет пусть весенняя листва

О тех чувствах, что во мне живут.

И не сможет их убить молва.

 

Сколько в жизни пройдено дорог…

И не мало суждено ещё пройти.

Мы среди тумана и тревог

Сохраним нашу мелодию любви.

Любовница

Прости меня беспутную, прости меня плохую, Прости ты душу юную, прости меня такую. Ты женщина красивая, достойная ты славы, Не сберегла ты ценное, того, кто Богом данный. Ты знаешь, я любовница, того, кого ты любишь, Ты знаешь, я смаковница, меня жалеть не будешь… Но ты мне не соперница, прости за грубость эту… Ты птица в клетке сытая, а я лечу по свету! Как видишь, птичка вольная и я к гнезду прибилась, Тепло его хозяйское в моей душе разлилось. Я знаю, что ты сердишься на жизнь свою такую, Но знаешь ль ты, за что дал Бог, тебе судьбу такую? Зачем же Бог отмерил мне, все то, почем иду я? Зачем он предоставил мне такую роль плохую… Анимация Цветы, анимационные картинки Цветы

Каролиша 

(так починалася весна)

  • 07.04.10, 22:33
А це таки була весна.
Вона підкралась непомітно,
Все було так одноманітно,
І раптом - сонце!

Прийшла весна, відкрила вікна
Відкрила двері
І залишила на папері
Росинки-крапельки з очей
(Це просто танув лід!)

Калюжі брудної води
І міріади бризок
(Черговий мчав автомобіль)...
Усі борульки під карнизом
Старих будівль
Розтанули...


Всміхалося спросоння місто.
Весна! Нарешті! Давно час!
І я всміхалась місту звісно
Кожну хвилинку, кожен раз
Як повз проходив перехожий
Із просвітлілим вже лицем.
Весняний день - він ні на що не схожий!
Напевно
ми тому весну  так ждем...