Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Не вовремя

  • 13.04.10, 03:11

Ранит клеймо"Не вовремя". Поздно ли, рано ли... Солнце в окне зашторено: Хвалимся ранами, Встречами-расставаньями, Резано-рваными, Стёртыми обещаньями, Чёрствыми, давними. В  теплую землю,жизнь приняв, Падаем семенем. Нет для любви "не вовремя", Нет для нас времени.

Её болезнь ...

  • 13.04.10, 01:05

Луна грустит,луне опять не спится. Её болезнь - весенняя пора. А я лечу немудрой редкой птицей- С годами мельче русло у Днепра. В весну лечу, вплетаю небу в косы Серебряное звонкое "прости". Разбужен,зол и вновь строчит доносы Апрель-молчун, безусый травести. Мне в ту весну уже не возвратиться, Не разобрать на буковки слова... Луна грустит,луне опять не спится. Её болезнь - весенняя пора.

Малыш

У малыша твои глаза,

Словно две звёздочки сверкают.

Хотят о многом рассказать,

Но знать его ты не желаешь.

 

Скажи, ну в чём он виноват,

Этот наивный ангелочек?

Но ты не хочешь осознать,

Что в нём души твоей кусочек.

 

Вся жизнь твоя – как сладкий сон,

Дни беззаботно пролетают.

Всё ж по тебе скучает он,

Хотя тебя совсем не знает.

 

Промчится жизнь. Пройдут года.

Ты оглянуться не успеешь.

И многое поймёшь тогда…

О многом, может, пожалеешь.

 

О недосказанных словах,

О неподаренных улыбках.

Об ярких звёздочках в глазах,

О неисправленных ошибках.

 

И отзовётся в сердце каждая слеза

Того, кто о тебе мечтал бессонной ночью.

Ты так захочешь посмотреть в его глаза…

Но не надейся, что и он того захочет.

Чи будеш?..

Чи слухаєш ти тишу так, як я,
Впиваючись в її чарівні ноти,
Чи відчуваєш як до забуття
Солодкий і звабливий її дотик?..

Чи так як я вдивляєшся ти в ніч,

Шукаючи із зір бажань намисто,
І чи сумуєш з сонцем віч-на-віч
Як перший блиск зорі цілує місто?..

Коли хмільними сутінками я

По твоїх венах розіллюсь в ці миті –
Чи будеш відчувати ти життя,
Чи будеш ти мене таку любити?!

Весна у Карпатах


Час нестримно біжить вже до літа,

А я прошу весну зачекати.

Намагається сонечко землю зігріти,

І конвалій надходить пора розцвітати.

 

Зеленим килимом вкриваються Карпати.

І линуть звідусіль квітневі аромати.

Блакитні проліски землі дарує небо,

Та й первоцвіту прокидатися вже треба.

 

Краси такої більш ніде немає,

Як у моєму рідному Карпатськім краї.

Дає натхнення він і вчить життю радіти.
І просто неможливо край цей не любити.

Безразличие страшнее*

Гром загремел, и небо заплакало, Видно природа чувствует страх. Я не кричу, это сердце закапало Кровью горячей по венам – ручьям. А-аа-аа-ааа!!! Нет! Не выдержу, боль испытание! Зная, как рвется плоть вся внутри, Перечеркну стих опять я исправленный, Только вернусь я к словам и в ночи! Где же предел? Где реальность реальная? Что там, в душе, что еще показать? Богом любимая, бесом гонимая, Только всегда себя буду искать! Жизнью я битая, ядом наПитая, Помню я многих, кто душу травил. В детстве, святою водою умытая, Может, сам Бог меня и хранил! Что же молчишь душа, даже не каешься Или сказать тебе нечего мне? Только я знаю, что сам с собой исповедь Каждый проводит, признайтесь себе… Пусть каждый судит, охает, ахает… На плаху быть может, меня отведет, Есть даже те, кто в глаза улыбаясь Топор палачу для меня подает! Кто говорит, что сильно открытая, Да, ну, а что? Такая как есть! К берегу лишь своему я прибитая, Дважды входила, брод ведь он есть… Пусть даже скажут, очень развратная, Каждый предел в этом знает лишь свой! Я просто знаю, свои все желания В жизни всегда остаюсь я собой! Пусть ненавидите, пусть может любите, Главное, чувства присущи все мне. Страшно было бы жить незамеченной, Ведь безразличие хуже вдвойне!

Анимация Разделительные линии, анимационные картинки Разделительные линии

Сім життів

  • 12.04.10, 12:55



Сім  життів
За  втрату
Трьох  мільйонів…
Порятунок  тих,
Хто  заблукав  
У  пошуках  щастя…
Серце  в  кредит
Зухвало  і  наповал
Ти  віддав  легко  і  безглуздо…
Навіщо?
Тому,  що  є  віра  у  світло,
Неординарність,
Наступне  покоління…
Не  плачеш,
Втрачаючи  пелюстки…
Не  боїшся,  не  втікаєш,
Ідеш,  усміхаєшся  і  плескаєш  у  долоні,
Кидаєш  в  мене  квіти,
І  просиш  зачекати..
Чому?
Бо  сьоме  життя  –
Не  останнє…

Хоча б зорею


Зачарованим вітром долі
Я шукала для серця волі,
Для очей виглядала неба,
Що покаже той шлях до тебе.
Я веселкою з мокрим серцем
Видивлялась у мрій озерце,
У якому твоїми снами
Відбивалась любов ночами,
У якому щодня тремтіли
Твої очі моїм «хотіла б…»,
Я б летіла ясним промінням
Бігла б тернами і камінням,
Подолала б і часу милі
Лиш чекав би мене ти, милий!
Кого кличеш ти я не знаю,
Може марно тебе шукаю…
Мабуть стану… хоча б зорею –
Хай для тебе, якщо не твоєю.
Буду лагідно кожної ночі
Цілувати твої сонні очі,
Обіймати тебе неквапливо…
Буду поруч – тож буду щаслива!

Босиком...



      Смотри, луна зажгла свой свет!
           Я слышу звук родного сердца -
                  Двоих безумней в мире нет...

     Мы так давно сошли с ума,
           Не понимая, что случилось -
                  Всему виной была Она!

      Шалит сердечко лишь любя...
           Но я хотела убедится,
                  Что в нем есть место для тебя.

      И босиком пройти свой путь
           По жизни ярким впечатленьям
                  Чтобы постичь желаний суть...

      Сердцебиение в груди
           Звучит все больше с убежденьем:
                  Останься... и... не уходи!..
                                
                                     rose

Новая жизнь...

Шепот Господен услышала вдруг… «Ты станешь мамой!» …и звезды вокруг. Как-то печали все сразу ушли, Радость по телу разлита внутри. Лишь для нее в тот день солнце взошло, Сердце так бьется и так хорошо! Как цвет весны рассветает в тебе, Лучик надежды зажжен на заре, Сразу ты видишь другие пути, Стало по жизни легче идти… Было одно сердце, стало вдруг два, Новая жизнь в ней творит чудеса… Даже сама себя вдруг обняла, Как сохраняя внутри всю себя. Светлое счастье, комочек внутри, Всем естеством ты его удержи! Время летит, ты его так ждала, Кругом от счастья твоя голова. Вот и на руки ребенка взяла, Выносить трудно, но ты все смогла! Ты теперь мама - святые слова! Жизнь ты дала, что в себе берегла… - Счастье мое! И к себе прижимая, Мой ты ребенок! Я тебя обожаю!