Як тільки ви запитаєте про те, які існують новорічні традиції в Україні – вам прочитають довгу лекцію про те, що таке «старий новий рік» про календар і так далі. Так, дійсно, історія з датами досить не проста: наші предки святкували Новий Рік то в березні, то в січні, то в вересні. Та і зараз встигають два рази посвяткувати і «старий» і «новий».

У казках усього світу є конфлікт між мачухою і сиріткою, проте українські казки, що базуються на цьому сюжеті, докорінно відрізняються від інших.

Згадайте: у західноєвропейських казках конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і красунею-сиріткою, про це розповідають і “Попелюшка”, і “Білосніжка”. Врода – головна риса героїнь, герой – багатий чоловік – мав вподобати гарне личко та струнку талію.

На Заході бути “на світі всіх милішою та гарнішою” – це питання виживання, адже жінки не мали права наслідування чи права власності, а отже, без прекрасного принца героїня, що прагнула жити довго та щасливо, ніяк не могла обійтись.

В Україні інакше: за звичаєвим правом у нас була материзна – тобто спадщина передавалася за материнською лінією і йшла тільки за жіночою лінією: ніхто з чоловіків не міг на неї претендувати.

Ця традиція брала початок із прадавніх часів і тривала до козацької доби.

Що ж цінували в український жінці значно більше за вроду?

Відповідь знову дадуть казки – головною чеснотою дівчини вважалася працьовитість.