Такі природні скульптури називаються Худу, що утворюються в результаті вивітрювання та ерозії м'яких осадових порід, покритих більш твердим, стійким шаром породи зверху, який захищає нижні шари від швидкого руйнування.
Відомі місця:
США: Велика кількість худу знаходиться в регіоні Плато Колорадо, особливо в Національному парку Брайс-Каньйон та Національному парку Зайон у штаті Юта.
Слово hoodoo походить від афроамериканського фольклору й означало магію або чаклунство. Через свою химерну форму ці скелі здавалися «зачарованими».
Худу трапляються в різних частинах світу:
- Канада: Долина річки Ред-Дір, Альберта; район Драмгеллер — справжній заповідник худу.
- Франція: Відомі «Дами Когур» (Les Demoiselles Coiffes).
- Італія: Південний Тіроль і Доломітові Альпи.
- Туреччина: Каппадокія — вітрові «казкові димарі», дуже схожі на худу.
3. Як вони ростуть і змінюються
Худу не просто стоять—вони постійно змінюються.
Верхній твердий «капелюх» (caprock) уповільнює ерозію.
Коли він руйнується, худу швидко “вмирає”.
Щороку вони можуть змінюватися на 2–4 мм.
Шари утворювались у різні геологічні періоди.
Залізо червоні та помаранчеві відтінки
Марганець фіолетові й темніші
Вапняк та доломіт світлі пастельні кольори
Брайс-Каньйон відомий саме своєю «скельною палітрою світанків і заходів».
У племені пайютів є красива легенда:
Худу — це древні духи, яких боги перетворили на камінь за погану поведінку.
Тому вони здаються такими «живими» та різними за формою.
Деякі скельні «стовпи» можуть сягати: до 45 метрів у Брайс-Каньйоні,
А в інших регіонах — навіть понад 60 м.
Національний парк Брайс-Каньйон має найбільшу концентрацію худу у світі — цілі «ліси кам’яних людей».
Коментарі