Популярні приколи

відео

хочу сюди!
 

Natalia

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Люди, чому ви такі ...




12

Коментарі

117.06.24, 15:09

    217.06.24, 15:53


    Цей біль буде ще довго. Ми це вже проходили, але забули. Ті, хто старший. А молоді не пам'ятають.
    "Афганці".
    Хлопчики, поламані тою війною.
    Їх теж боялися брати на роботу, запрошувати в компанію, де мав бути алкоголь, зрештою просто спілкуватися. Вони були непередбачувані.
    Чому????
    Бо вони просто не могли НІКОМУ розповісти про те, що пережили.
    Але їх було менше.
    А зараз це вже ціле покоління.
    10 років!!! 10 років!!! 10 років!!!
    Бережімо наших хлопчиків, бережімо ці скалічені душі, а часто і тіла.
    Це не Афган. ВОНИ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ І ЗАХИЩАЮТЬ НАС ВСІХ.
    Хай кожен допоможе їм в міру своїх сил: пропустить в черзі до каси, поступиться місцем у транспорті, відкриє вхідні двері. Будьмо людьми.

      анонім

      317.06.24, 17:42

      Те у кого кто то на войне, ее ненавидят, но не устают ждать и надеятся, что все обойдется и мы победим.

        417.06.24, 17:43Відповідь на 2 від nasinynka


        а они даже не садятся. зашёл с палочкой военный. я подорвалась, чтобы его усадить, а он: да Вы что? женщина не должна уступать мужчине место! я говорю: Вам должна! а он уцепился за поручень и стоит . ребята-военные передо мной шли, засмеялись и один заматерился. поворачивается: ой, простите-простите. я ему: ребята, вам можно. а они: не, между собой можно, а при женщине нельзя. они, приезжая в мирный город, ещё пытаются вести себя, как мирные. господи, чего ж им это стОит.

          517.06.24, 19:02Відповідь на 4 від bagheera

          Так, це їм дорого коштує, нам навіть не здогадатися, як дорого..
          Стільки всього пережити і ще й тримати в голові, що серед мирних треба бути спокійним і ввічливим.

            617.06.24, 20:17Відповідь на 2 від nasinynka

            Цей біль буде ще довго., так, мабуть все життя....

              717.06.24, 20:20Відповідь на 3 від анонім

              Те у кого кто то на войне, ее ненавидят, но не устают ждать и надеятся, что все обойдется и мы победим.Ті, у кого діти на війні - переживають війну щодня у своїй душі, ця війна у них вдома, щоденні болі серця і душі...
              Недоспані ночі і тривога за синів, молитви щохвилини і мрія про мир.

                817.06.24, 20:21Відповідь на 4 від bagheera

                а они даже не садятся. зашёл с палочкой военный. я подорвалась, чтобы его усадить, а он: да Вы что? женщина не должна уступать мужчине место! я говорю: Вам должна! а он уцепился за поручень и стоит. ребята-военные передо мной шли, засмеялись и один заматерился. поворачивается: ой, простите-простите. я ему: ребята, вам можно. а они: не, между собой можно, а при женщине нельзя. они, приезжая в мирный город, ещё пытаются вести себя, как мирные. господи, чего ж им это стОит. До них потрібно підійти і спитати, чи можна їх обійняти і подякувати за все...Якщо потрібно - допомогти...

                  917.06.24, 20:23Відповідь на 5 від nasinynka


                  несколько лет тому назад была на тренинге Френка Пьюселика, одного из создателей НЛП. он в психологию пошёл после Вьетнама. понимал, что таких, как он, надо спасать. он приезжал к нам, когда началась АТО. и предупреждал, что нет подходящих для этих ребят психологов. их такому просто не учили (а кто знал, что надо?). тогда прошедших АТО ребят было просто очень сильно меньше. а сейчас... и им всем нужна будет помощь. а кто поможет? они ведь реально переживают то, что пережить колоссально сложно. они другие. лежала в Мечникова с девчушкой 22 лет. воюет. у неё страшный диагноз (по себе знаю, увы). говорю: будете комиссоваться? а она: нет! там свои.

                    1017.06.24, 20:24Відповідь на 5 від nasinynka

                    Так, це їм дорого коштує, нам навіть не здогадатися, як дорого..
                    Стільки всього пережити і ще й тримати в голові, що серед мирних треба бути спокійним і ввічливим.
                    Коли настане мир - прийдуть вони - наші рідненькі зі своїми пораненими тілами і душами, зі своїми *порваними* нервами і психологічними травмами...
                    Потрібно буде наше терпіння, допомога, повага, любов.Багато любові....

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна