І ти наважишся усе забрати:
мої лани, діброви, плоскогір'я?
Ти лакомишся на мої Карпати,
а може і на дім мій й на подвір'я?
На колосся, що торкається небес,
й так сонячно тріпоче на прапорах?
Чи на храми, що звучать словами мес,
й на ті трембіти, що лунають в горах?
А може мову захотів забрати,
оту, що лоно матері вростило?
Чи мо' могили будеш відбирати,
в котрих батьки синів похоронили?
Ти вирішив, що мою вишиванку
на кОтрусь із жінок своїх нап'ялиш?
А може з моїх м'яти та рум'янку
чаї собі та прихвостням завариш?
Чи, часом, не в історії вся справа?
Ти захотів праматір'ю всім стати?
Яка ж твоя рука була лукава,
та що спішився в дружбі подавати.
Запам'ятай: зайдеш - тут й мертві встануть...
Малі й старі - і ті будуть при зброї.
Сховаєшся - із-під землі дістануть.
Тут воля не в словах, вона - у крові.
Люда Бурда
Коментарі
Madam Fox
123.02.23, 21:07
Голубка
223.02.23, 22:13Відповідь на 1 від Madam Fox
:
Mykolaj_58
324.02.23, 06:10
ajnbybz
424.02.23, 08:59
Перемоги Україні
Трощення росії
Гість: Rosemary
524.02.23, 15:53