Здійнявся білим цвітом птах у небі
Змахнувше лиш крилом у синю биль,
А там його чекали вже ангели
Розкривше світле небо - його миль.
А він летів, летів над лоном "МАМИ"
Кружляв неначе сокіл в небесах
Його пірїнки падали степами
Прощаючись словами - по вітрах.
А небо так втомилося думками
Котилися краплиночки дощом,
"Тобі синочку рано, тут між нами..."
Лилися болю перли з божеством.
А він дивився, високо із неба
Дивився і вдивлявся в цвіт земний
Шукали очі - матінку рідненьку,
А бачили лиш біль і дим густий.
"Не плач моя Матусю!, рідна ненько
- Не лий свої перлиночки святі
- Я підіймуся високо у небо
- Прихилю тобі зорі до душі.
- Обмию твої ніжки зранку в росах
- Покрию білим цвітом стан душі
- Насиплю пелюсточків у покасах
- Щоб було тобі солодко у сні.
- Не плач моя рідненька, що так рано -
- Піднявся мІй ангелик до гори
- Його покликав голос - серце Бога
- "Тобі пора мій сину до краси.""
Як боляче читати ці рядочки,
Як боляче тій матері в душі,
А скільки ще таких у нас синочків,
Що матінка зустріне із війни.
Ще не одна зостане сиротою,
Ще не одна заплаче у ночі
Ангелів так багато над землею,
А зіронька одна - живе в душі.
23.12. 2022. Р.
ШИКІТКА. Г. І.
Коментарі
Lady Fox
127.12.22, 12:42
Mykolaj_58
228.12.22, 08:43
Гість: Rosemary
314.01.23, 00:12