«Жила-була дівчинка»...

Жила-була дівчинка. Їй здавалося, що в голові у неї жуки та таргани, яких труїти треба. Та якщо подивитись ближче, виявилося, що один з них дракон, другий – кіт сибірський, а третій – собачка кімнатна. На драконі літати, кота гладити, а собачку вечорами у дворі вигулювати. Так жити набагато цікавіше, а головне, нікого труїти не треба.

Жила-була дівчинка. Вона щодня була дуже щаслива. Дізналися про це люди і стали за нею ходити, записувати. Хотіли вивідати, який у неї розклад дня, щоб секрет щастя розкрити. А розкладу-то ніякого і немає. То тут, то там дівчинка бігає, робить що хоче, радіє …

Жила-була дівчинка. Вона мріяла навчитися танцювати, але занадто повільно йшла до своєї мети, тому що лінива була. Бувало, встане в 7 ранку, дітей розбудить, відведе по школам-садкам, посудомийку завантажить, пралку розвантажить, в магазин збігає, обід приготує, трохи попрацює, чоловіка ввечері послухає, уроки перевірить, книгу на ніч прочитає, підлогу витре. А потім доповзе до ліжка і журиться: так і не потанцювала. Лінива, що й казати!

Жила-була дівчинка. Одного разу вона дізналася, що життя безглузде і голосно заплакала, бо незрозуміло що робити. Потім вона усвідомила, що життя безглузде і голосно засміялася, бо не важливо що робити. А потім прийняла, що життя безглузде і заспокоїлася. Бо не важливо що робити, важливо як.

Жила-була дівчинка. Вона весь час ділилася з тим, у кого немає. А потім виявилося, що треба обмінюватися з тим, у кого є.

Жила-була одна дівчинка. У неї був дуже убогий внутрішній світ з вузьким входом на зразок щілини для жетонів в турнікеті метро. Нові люди туди пролізали, тільки якщо відпиляти їм руки, ноги, а іноді і голову. Ось, так і відпиляє дівчинка людині найцікавіші місця, втягне в свою картину світу і сидить нудьгує, бо всі люди однакові і поговорити ні з ким.

Жила-була дівчинка. Одного разу вона прочитала, що кожен четвертий чоловік на планеті має психічний розлад. Прочитала … і якось теж засмутилася.

Жили-були дві дівчинки. У одній було добротне плаття, зшите з стереотипів на найближчій трикотажній фабриці. Вона купила його в кіоску біля школи. А в іншої була сукня індивідуального пошиття, скроєна з особистого досвіду. Вона дорого за нього заплатила. Перша дівчинка вважала, що плаття з особистого досвіду виглядає абсолютно непристойно, тому що занадто підкреслює фігуру. А інша дівчинка стояла на балконі, слухала море і дивилася на місяць.

Жила-була дівчинка. І ніхто з цією дівчинкою не грав. Дівчинка дуже засмутилася, поки не зрозуміла, що це вона сама ні з ким не грає. І почала.

Жила-була дівчинка. Одного разу вона втомилася. Сидить і думає, що ж робити. А робити-то якраз нічого і не треба.

Жила-була дівчинка. Одного разу вона зрозуміла, що щаслива. І ось сидить вона ввечері на кухні і не знає, як з цим щастям впоратися.

Жила-була дівчинка. Вона народилася негарна. Поплакала-поплакала і вирішила піклуватися про себе як про красиве: мити, причісувати, подарунки купувати, одягати відповідно. Так вона жила-жила – і заміж вийшла. Чоловік з неї одяг зняв, а зсередини вона теж красива виявилася. І ніхто не здивувався навіть, крім цієї самої дівчинки.

Жила-була дівчинка. Вона любила зраджувати себе заради інших. І щоб це стало виправданим, вона вирішила зрадити себе заради близьких і заради грошей, які витрачала знову ж на близьких. А потім вона дуже образилася, що близькі не хочуть зраджувати себе заради неї. І взагалі не хочуть себе зраджувати. Ось зрадники!

Жила-була дівчинка. Вона в усьому шукала підступ … І знаходила.

Жила-була дівчинка, яка дуже любила повну ясність у відносинах. Вносити ясність у відносини їй іноді вдавалося. Але було неясно, чи залишилися відносини після цього.