Поради мамам...))))

Як? Поступово і  з терпінням.

• Горщик має стояти в полі зору дитини і завжди на одному місці. В жодному разі не можна примушувати дитину сідати на горщик.
• На початковому етапі не забувайте хвалити при будь-якому результаті, незалежно від того, чи залишилося щось у горщику, чи просто дитина зробила вам послугу і для чогось голими сідничками посиділа на дивному предметі.
• Ще можна класти на горщик плюшевого ведмедя і розповідати казки про те, як класно казковим героям ходити в сухих штанцях. Цього цілком достатньо. Решта – питання часу.

Уривок з книги Ганни Бикової «Самостійна дитина, або Як стати “ледачою мамою”».

• Забираємо з поля зору дитини те, що їй не можна брати.
• Показуємо дитині новий яскравий подразник, обіцяємо іншу, більш цікаву діяльність. У мене на цей випадок завжди з собою були мильні бульбашки або кулька, яку можна екстрено почати надувати, дрібні дешеві іграшки, які можна завести.
• Ножиці – справді небезпечна іграшка для малюка, але якщо дуже хочеться, можна покрутити в руках під пильним наглядом мами. Занадто багато заборон нервує дитину і обмежує її розвиток.
• Формула прийому «Звичайно, тільки потім» або «Так, але…»: «Звичайно, ми будемо гратися, тільки спочатку трохи поспимо, а потім будемо гратися».
• Щоб перервати гру для прийому їжі, пропонуємо дитині нагодувати іграшку. Щоб нагодувати юного будівельника потрібно замість «Залиш кубики, йдемо їсти суп», оголосити, що у бригади будівельників обідня перерва.
• Пропонуємо альтернативу, суть якої в тому, що дитина все одно зробить по-нашому: «Ти спочатку збереш машинки чи солдатиків?» Прийом працює недовго: від того віку, коли дитина здатна зробити вибір, до того, коли вона здатна відхилити обидва варіанти.

Якщо істерики все-таки не вдалося уникнути, то алгоритм дій може бути наступний:

• Перемикання уваги.
• Ритуал заспокоєння. Як правило, з часом в кожній родині виробляється свій ритуал заспокоєння. Це може бути якийсь віршик, казка або гра. Наприклад, мама дує, щоб висушити сльози. Або даємо дитині попити «чарівної» водички, яка заспокоює.
• Ігнорування. Якщо всі інші методи вже випробувані й немає загрози здоров’ю (епілептичний, астматичний напад), можна залишити дитину поплакати на самоті або просто деякий час не звертати уваги на крик. Не сварити, не замикати дитину, а спокійно озвучити висновок: «Напевно, тобі просто хочеться зараз поплакати… Коли плакати набридне, ми з тобою [запропонувати щось цікаве]».

Їжа – природна потреба організму. Спробуйте «забути» нагодувати немовля. Воно сповістить вас про голод гучним криком і не заспокоїться, поки його не нагодують. Дитина краще знає, коли і скільки їй треба їсти.

• Пропонуючи дитині різноманітну та різнобарвну їжу, пам’ятайте про тонкий психологічний момент: головне – не почати вмовляти! Краще дозвольте дитині зголодніти. Коли їжа асоціюється тільки з позитивними моментами, апетит набагато кращий.
• Якщо ще й залучати дитину до процесу приготування, дати їй можливість творити на кухні, експериментувати з інгредієнтами, вибирати продукти для вечері в магазині, то у маленького гурмана взагалі не буде проблем з апетитом.
• А якщо вкотре мамі захочеться «догодувати» дитину – варто пригальмувати і задуматися: «Що мене змушує так чинити? Стереотипи з минулого? Свої переконання: з’їдати потрібно все, що лежить на тарілці. Страх, що дитина залишиться голодною?» Повірте, дитина собі не ворог, у неї ще контакт з тілом не розірваний. Поїсть, коли зголодніє. Насильство їжею – далеко не найкраща форма прояву батьківського піклування.

• Якщо ваша дитина «взагалі нічого не їсть» за столом з тарілки, спробуйте не давати перекушувати між прийомами їжі.
• Постарайтеся забрати з раціону продукти з підсилювачами смаку і ароматизаторами. Коли дитина звикає до різних «підсолоджувачів», прісна, дієтична їжа в дитячому садку починає здаватися несмачною.
• Менше солодкого.
• Більше гуляти, більше рухової активності. Впевнена, що це сприятливо відіб’ється на дитячому апетиті.

До причин складного засинання відносяться звичка засинати зі сльозами, розуміння сну як покарання і гіпертрофована важливість засинання вчасно з боку батьків.

Поділюся своїми відкриттями і способами, які я використовувала під час роботи в дитячому садку.

• Тілесно-орієнтована терапія. Я сідала на стільчик поруч з ліжечком. Одну руку клала малюкові на стегно, м’яко фіксуючи при цьому ноги, а другу – на плече і робила дуже легкі погойдування. Це дозволяє досягти м’язового розслаблення, а також розслабити нервову систему організму.
• Спільне дихання. Тримаючи руки на тілі малюка, я приєднувалася до його дихання і деякий час дихала так само, як він. Поступово я робила своє дихання глибшим. Після чого починала потихеньку розгойдуватися в такт. За рахунок коливальних рухів і уповільнення дихання приходило розслаблення, і діти засинали дуже швидко.
• Монотонне читання. При прочитанні тексту казки я вставляла в нього фрази про розслаблення і сон: «І сказав тоді ведмідь… Сяду на пеньок… З’їм пиріжок… Ляжу на травичку… Відпочину трохи…» Читати треба протяжно, на видиху, з паузами для плавного вдиху і з поступовим уповільненням темпу мовлення. При такому прочитанні теж відбувається уповільнення дихання у слухачів.

• Вводимо атрибут спокійного сну. Ним може стати іграшка, з якою малюк буде засинати. З такою іграшкою легко засинається не тільки в своєму ліжечку, а й в будь-якому іншому місці.
• Переїжджаємо на нове ліжко разом. Якщо дитина спала в батьківському ліжку, то можна спочатку мамі перелягти разом з малюком на дитяче ліжко. І тоді він спочатку звикає до нового ліжка (поруч з мамою), а вже потім, у звичному для нього ліжка, буде звикати спати без мами.
• Створюємо додатковий стимул. А якщо особиста мотивація не дуже сильна, то можна створити додатковий стимул. Для цього можна разом з дитиною вибрати нову постільну білизну і якісь аксесуари: зірки, що світяться на стелі, гарний нічничок і талісман для приємних снів.
• Матеріал взято з сайту ТУТКА.