Виховання сина.

1. Хто відчиняє двері в під’їзді?
   Ви синові чи син Вам? Чому саме так?
2. а) – Син зробив своїми руками листівку для мами на 8 березня. Ваша реакція?
   б) – Син забув привітати Вас з Днем Матері. Ваші реакція?
3. Син назвав фізично сильнішого однокласника “дебілом” і отримав за це по шиї, прийшов додому і плаче. Що будете робити, Мамо?
4. У сина є одне з бажань: або добре вчитися, або виграти кубок з футболу, або навчитися класно танцювати, але у нього не виходить. Ваша поведінка?
5. Як зустрічаєте сина додому?
   – Щоразу радієте.
   – Ну прийшов, то прийшов
   – Залежить від настрою.
6. Як просите про допомогу сина? Чи вважаєте його маленьким, щоб наприклад, нести важкі сумки з супермаркету?
7. Коли спілкуєтеся з сином – Ви спілкуєтеся з ким? З сином, хлопчиком, власністю, чоловіком?

Ці питання не випадкові. 99% мамусь зовсім не замислюються про правильну поведінку в таких (дуже життєвих) ситуаціях. Та що там говорити… Татусі теж не розуміють головного. Тому що виховані такими ж мамами. Так, це має історичне пояснення… Друга світова війна, самотні жінки, які тягнуть все на собі, адже чоловіки на війні…

У Вас є шанс розпочати з себе. Зупинити цей ланцюжок неусвідомленості, сліпоти і автоматизму.
При чому тут мама і син?

Тому що аналогічно Ви поводитеся і з чоловіками. І так само будете поводитися з сином або вже це робите. І дійсно, ці дрібниці вкрай важливі.

Як жінка поводиться, того поруч і одержує.

З’ясовуємо суть наведених запитань

1. Навіть у дрібницях чоловік повинен бути чоловіком, а жінка жінкою. Дозволяйте синові/чоловіку піклуватися про Вас. Навіть якщо можете зробити це самі. Тут працює принцип дресирування. Почавши з малого переходьте до більшого. Відчинити двері перед жінкою – це теж форма турботи.
2. а) – Будьте вдячні. Знову ж. Навіть за дрібниці. Тоді син/чоловік будуть щиро хотіти тішити Вас частіше і більше.
   б) – Забув зробити, що повинен був. Не критикуйте. Поділіться Вашими почуттями з приводу ситуації і чого б Вам хотілося.
3. Син/чоловік вчинив некоректно. За це і відповів. Тепер бідкається.
   Не критикуйте за некоректну поведінку!
   Не жалійте, як маленького хлопчика!
   Покажіть, що Ви його любите. Покажіть, що Ви в нього вірите.
4. Підтримати, не шкодувати, вселяти в нього впевненість, не приймати рішень замість сина/чоловіка. І не намагатися виправляти його помилки після прийнятих ним рішень.
5. Зустрічайте щоразу так, ніби місяць не бачились. Показуйте радість, емоції. Тоді чоловік/син буде бігти додому, як пес-гончак щоразу, а не засиджуватися за пивом з друзями вечорами.
6. Просіть. Починаючи з дрібниць. Чоловікові/синові критично важливо бути потрібним.
7. Навіть якщо перед Вами 4-річний хлопчик або розповсюджувач газет – спілкуйтеся з ним з внутрішнім відчуттям, ніби перед Вами генерал армії. І він таки стане “генералом армії” в своїй справі.