Водопад для влюбленных.
- 03.11.12, 10:50
Только двигаясь синхронно есть шанс остаться сухим.
------------------------------------------------
Реклама
3
Про співтовариство
Узнал,поделись c другим... Случаи из жызни....Правила жызни(вашe личное мнение)....Как "НЕ ПОПАСТь"(в разные попадалова!)....Отношeния......Пролом в вашeй судьбе........Если Вам,нечево написать в етом сообществе,значит ВЫ - СУЩЕСТВУЕТЕ.....Шукати в архіві
Жизнь после выборов
- 31.10.12, 14:51
Прошли, наконец, выборы.
Тема, которая поссорила между собой многих людей разных социальных слоев. Тема, которая внесла разлад во многие семьи. Наша старая подруга рассказывает, что перестала общаться с некоторыми своими давними знакомыми, не в силах найти компромисс.
Странное ощущение.
Почему-то кажется, что это событие - какая-то веха. Водораздел. И что что-то должно поменяться. Вот откроешь утром глаза - а на дворе перемены. Как волшебство какое-то случилось.
Какие глупые мысли, правда?
Что может поменяться?
Утро. Идет первый, мокрый и противный снег. И мусорный бак все тот же. И все те же разбросанные бутылки вокруг. Вся та же грязь и убожество. В подвале который год что-то течет и, простите, воняет. У соседей дома холодина, батареи, как всегда, не греют.
Стаи голодных бездомных собак бегают по двору. Им тоже нужен хлеб насущный.
И бомжи все те же. По очереди обходят свои "точки". Тоже в поисках пропитания.
На дереве, что растет напротив окна, по-прежнему висит детская пинетка. Та самая, о которой я уже писала. Только через почти два десятка лет этого висения, она вдруг свалилась ниже. Быть может, удастся наконец ее достать, чтобы она не моталась перед глазами.
На нашем дереве часто что-то висит. Люди регулярно пополняют ассортимент предметов.
Все так же тащатся по улицам усталые старые троллейбусы. И асфальт тоже тот же - потресканный, вздыбленный.
Люди идут на работу.
Что же, жизнь продолжается?
Жизнь продолжается.
Хмурое утро сменилось солнцем, сначала робким, а потом все более смелым.
А я думаю о том, когда в наших равнодушных душах проснется что-то эдакое. И жизнь изменится. Изменится , потому что не может не поменяться. И не по волшебству, а потому, что люди стали НАРОДОМ.
Не будет никаких перемен после выборов.
Не придет какой-то добрый дядя и не сделает всем хорошо....
Жизнь продолжается....
Только вот какая?
Тема, которая поссорила между собой многих людей разных социальных слоев. Тема, которая внесла разлад во многие семьи. Наша старая подруга рассказывает, что перестала общаться с некоторыми своими давними знакомыми, не в силах найти компромисс.
Странное ощущение.
Почему-то кажется, что это событие - какая-то веха. Водораздел. И что что-то должно поменяться. Вот откроешь утром глаза - а на дворе перемены. Как волшебство какое-то случилось.
Какие глупые мысли, правда?
Что может поменяться?
Утро. Идет первый, мокрый и противный снег. И мусорный бак все тот же. И все те же разбросанные бутылки вокруг. Вся та же грязь и убожество. В подвале который год что-то течет и, простите, воняет. У соседей дома холодина, батареи, как всегда, не греют.
Стаи голодных бездомных собак бегают по двору. Им тоже нужен хлеб насущный.
И бомжи все те же. По очереди обходят свои "точки". Тоже в поисках пропитания.
На дереве, что растет напротив окна, по-прежнему висит детская пинетка. Та самая, о которой я уже писала. Только через почти два десятка лет этого висения, она вдруг свалилась ниже. Быть может, удастся наконец ее достать, чтобы она не моталась перед глазами.
На нашем дереве часто что-то висит. Люди регулярно пополняют ассортимент предметов.
Все так же тащатся по улицам усталые старые троллейбусы. И асфальт тоже тот же - потресканный, вздыбленный.
Люди идут на работу.
Что же, жизнь продолжается?
Жизнь продолжается.
Хмурое утро сменилось солнцем, сначала робким, а потом все более смелым.
А я думаю о том, когда в наших равнодушных душах проснется что-то эдакое. И жизнь изменится. Изменится , потому что не может не поменяться. И не по волшебству, а потому, что люди стали НАРОДОМ.
Не будет никаких перемен после выборов.
Не придет какой-то добрый дядя и не сделает всем хорошо....
Жизнь продолжается....
Только вот какая?
7
Дивні думки дивної жінки
- 30.10.12, 14:35
Ми любимо обманюватися.
Напевно, так легше жити. Так легше приймати те, що приймати не хочеться. Болюче, тяжке. Особливо це стосується сфери відносин між чоловіком і жінкою. Ми часто споживаємо сурогат стосунків. І умовляємо себе, що краще так, чим зовсім нічого.
Багато років знаходиться поруч людина. І ти умовляєш себе, що це - любов.
Ви зустрічаєтеся, проводите разом час. Ніби все добре. Але щось не дає спокою. Немає радості від зустрічей, справжньої і всепоглинаючої. Ти відчуваєш гіркоту, внутрішню спустошеність. Після зустрічі ти стоїш під душем, обійнявши себе за плечі і думаєш, думаєш. Це любов? Може, ми приймаємо за любов вдячність за секс? Важко на душі. Може не потрібні ці зустрічі? Чому після них довго хочеться стояти під струменями теплої води, наче шукаючи у них захисту і заспокоєння? Ти з тугою думаєш: попереду чекає безсонна ніч з безліччю різних думок, головна з яких : що буде далі?...
Ви зустрічаєтеся, проводите разом час. Ніби все добре. Але щось не дає спокою. Немає радості від зустрічей, справжньої і всепоглинаючої. Ти відчуваєш гіркоту, внутрішню спустошеність. Після зустрічі ти стоїш під душем, обійнявши себе за плечі і думаєш, думаєш. Це любов? Може, ми приймаємо за любов вдячність за секс? Важко на душі. Може не потрібні ці зустрічі? Чому після них довго хочеться стояти під струменями теплої води, наче шукаючи у них захисту і заспокоєння? Ти з тугою думаєш: попереду чекає безсонна ніч з безліччю різних думок, головна з яких : що буде далі?...
Думаєш про себе: я - дивна жінка. Чому я не знаходжу собі спокою? Он подруги говорять про те ж. Що ще потрібно? Поруч - чоловік. Дбайливий, такий, що відбувся. Адже це удача. Спробуйте знайти зараз такого. Та і молоде зухвале покоління дихає в потилицю. Конкуренція нині божевільна. Розум каже : вони праві. Скільки жінок, самотніх і нещасних, бажали б опинитися на твоєму місці. І вони нічим не гірші за тебе. Просто тобі повезло трішки більше.
Але душа, ця сама бунтівна і дивна жіноча душа, жадає чогось зовсім іншого. Це зовсім інше не можна пояснити логікою, буденними словами. Це не піддається аргументам життєвої мудрості.
Ти пристрасно жадаєш любові. Справжньої. Тієї, про яку написані тисячі рядків. І не хочеш думати, що така любов - це вигадка, ілюзія безглуздих романтиків. Адже є ще здоровий прагматизм. Бажання облаштувати свій побут зручно і комфортно.
Але...
Ти хочеш любові.
Ти пристрасно бажаєш розчинитися в коханому.
Жити один одним.
Дихати один одним.
Бути одним цілим.
І в цих дивних думках дивної жінки немає місця прагматизму і розрахунку...
У чому дивність?
У тому, що хочеться почуттів - справжніх.
У тому, що хочеться щастя. Важкого, вистражданого.
Коли тобі вже не сімнадцять, але ти дивишся на світ як і раніше очима юної дівчини. Наївними і чистими.
Позаду роки. Роки розчарувань і випробувань, роки болю від нерозуміння і недомовленості. Які окрім цього самого болю принесли цінний життєвий досвід. Він вистражданий, цей досвід і тому такий дорогий. Але досвід не зробив тебе, дивну жінку цинічною.
.
.
У серці завжди жила мрія.
Завжди жила надія.
Вона була крихітною. Маленькою. Але дуже, дуже гарячою.
Її не загасили ці роки. Тому що жила мрія в серці дивної жінки, з дивними думками. Жінки, якій снилися дивні і
чарівні сни. У снах небо було дивовижної синяви, Сонце не сліпило очі і на нього можна було дивитися не жмурячись. Ще в снах було море. З водою - ніжною і ласкавою. Було надзвичайно приємно торкатися долонею до цієї води.
Уві сні був пустинний беріг і тиша.
Уві сні були дерева. З листям ліловим, якого не буває на Землі.
Уві сні можна було літати.
Але - найголовніше - уві сні до дивної жінки приходив ВІН.
Незвичайний. Що дарує любов. Він брав долоню дивної жінки і підносив до своїх губ. Він ніжно торкався губами її волосся....
А на ранок залишалося відчуття щастя. Реального.
А на ранок залишалося відчуття щастя. Реального.
Ви думаєте дивні сни дивної жінки не можуть стати дійсністю?.
3
Поговори зі своєю бабусею про шахраїв...
- 25.10.12, 19:45
Була б на те моя воля, я б внесла в КК норму про те що злочини проти літніх людей це настільки ж серйозно як і злочини проти дітей. Бо старі, як малі діти, так само наївні, але, нажаль, набагато більш самостійні в своїх діях...
Позавчора на вулиці мою бабусю зупинила жінка і спитала дорогу до лікарні. Бабуся пояснила. "Ой, це так складно, може ви проїдете з нами і покажете? Ми вам заплатимо" На щастя бабуся погано почувалася, а тому відмовилась.
Тут пластинка змінилась: "Ой, у нас є речі, можна ми їх у вас залишимо, бо в лікарню з речами не можна". Бабуся повела ту жінку додому "подивитися чи буде місце для речей". За ними пішов якийсь чоловік, але на вході до під"їзду бабуся звернула на нього увагу і спитала до кого він іде, тож він мусив лишитись знизу.
В квартирі, очевидно побачивши що поживитися немає чим жінка ще раз змінила історію "Ой, нам потрібні гроші на операцію, поміняти ми не встигли, чи не могли б ви нам позичити 3000 гривень, а я вам лишу 500 долларів". На превелике щастя тут у бабусі спрацювало її делікатне ставлення до грошей, вона відмовилась і натомість запропонувала зателефонувати у швидку щоб їх відвезли до лікарні. Поки телефонувала - жінка зникла.
Я не знаю який янгол-охоронець мою бабусю уберіг, але це реально чудо що вона жива-здорова і з речей чи грошей нічого не пропало. Бо запросто могли або в кращому випадку просто обікрасти, або ще й стукнути по голові. Сьогодні про всяк випадок сказала діду замінити замки...
Позавчора на вулиці мою бабусю зупинила жінка і спитала дорогу до лікарні. Бабуся пояснила. "Ой, це так складно, може ви проїдете з нами і покажете? Ми вам заплатимо" На щастя бабуся погано почувалася, а тому відмовилась.
Тут пластинка змінилась: "Ой, у нас є речі, можна ми їх у вас залишимо, бо в лікарню з речами не можна". Бабуся повела ту жінку додому "подивитися чи буде місце для речей". За ними пішов якийсь чоловік, але на вході до під"їзду бабуся звернула на нього увагу і спитала до кого він іде, тож він мусив лишитись знизу.
В квартирі, очевидно побачивши що поживитися немає чим жінка ще раз змінила історію "Ой, нам потрібні гроші на операцію, поміняти ми не встигли, чи не могли б ви нам позичити 3000 гривень, а я вам лишу 500 долларів". На превелике щастя тут у бабусі спрацювало її делікатне ставлення до грошей, вона відмовилась і натомість запропонувала зателефонувати у швидку щоб їх відвезли до лікарні. Поки телефонувала - жінка зникла.
Я не знаю який янгол-охоронець мою бабусю уберіг, але це реально чудо що вона жива-здорова і з речей чи грошей нічого не пропало. Бо запросто могли або в кращому випадку просто обікрасти, або ще й стукнути по голові. Сьогодні про всяк випадок сказала діду замінити замки...
19
Чого вона чекала від чоловіків?
- 25.10.12, 14:05
Чого вона чекала від чоловіків?
Тих відчуттів, про які читала в романах? Напевно. Хотілося чогось незвичайного. Щоб тіло вигиналося, груди бурхливо здіймалися і пристрасть заповнювала кожну клітинку. І була кульмінація у кінці. Незвичайна, яку неможливо описати словами.
Як затерто і банально, - скажете ви.
Неправда, - відповім я.
Вона мріяла про це і це було абсолютно природно. Як було природним те, що чоловіки почали з'являтися в її житті. Тільки все було не так, як мріялося.
Все було банально і нецікаво. Тілу не хотілося вигинатися, грудям здійматися, диханню уриватися. А кульмінації не було взагалі. Ніякий.
Чоловіки приходили і йшли. Не залишаючи сліду в душі. Не давши нічого тілу.
Було просто пихтіння та рухи тіла, що здавалися неприродними, непотрібними, ляльковими Був чужий запах-це було найнестерпнішим. І ніякій кульмінації.
Хіба це те саме, через що поети складають вірші, пишуть музику мызыканты, стрілялися колись на дуелях, труїлися і кидалися під потяг?, - думала вона, - Можливо, це зі мною щось не так?
Потім вона вирішила, що треба спробувати прикинутися. Ніби-то є та сама пристрасть і те саме - у кінці.
Голосно дихати, стогнати і вигинатися - це ж зовсім не важко. Чому б не спробувати? І, може, все прийде?
Перший же чоловік стогони оцінив. І засовався швидше.
Які вони довірливі і простодушні, - думала вона, - і як легко ними управляти.
Ніхто з чоловіків не бачив, що це - усього лише гра. А може, їм було просто байдуже.
Потім це увійшло до звички. І навіть стало подобатися. Цікаво було спостерігати із-за напівприкритих повік за чоловіками.
А потім... Потім вона звично вставала з ліжка, йшла у ванну і... Ну ви розумієте, про що я. І тоді наставало блаженство. Стогони рвалися само собою і доводилося їх стримувати, щоб не потривожити втомленого і задоволеного самця. В голові паморочилося, груди здіймалися. Все було, як у безглуздому жіночому бульварному романі.
Невже завжди буде так - соло? - думала вона....
Але одного разу вона подивилася в очі одному чоловікові. Подивилася мимоволі. Вона намагалася не дивитися випадковим супутникам в очі. Так було простіше.
А тут... Погляд, спрямований на неї здався їй незвичайним. І тут вона відчула щось. Тепло, знемогу, томління, бажання...
Тіло вигиналося, вона стогнала, дихання уривалося. Все було. Запах не здавався чужим. Руки ніби дізнавалися щось давно забуте. Було не соло. Дует.
Не треба було потім йти звичною дорогою, натикаючись в темряві на усі кути. Хотілося просто притиснутися усім тілом до того, в чиї очі вона подивилася...
Тих відчуттів, про які читала в романах? Напевно. Хотілося чогось незвичайного. Щоб тіло вигиналося, груди бурхливо здіймалися і пристрасть заповнювала кожну клітинку. І була кульмінація у кінці. Незвичайна, яку неможливо описати словами.
Як затерто і банально, - скажете ви.
Неправда, - відповім я.
Вона мріяла про це і це було абсолютно природно. Як було природним те, що чоловіки почали з'являтися в її житті. Тільки все було не так, як мріялося.
Все було банально і нецікаво. Тілу не хотілося вигинатися, грудям здійматися, диханню уриватися. А кульмінації не було взагалі. Ніякий.
Чоловіки приходили і йшли. Не залишаючи сліду в душі. Не давши нічого тілу.
Було просто пихтіння та рухи тіла, що здавалися неприродними, непотрібними, ляльковими Був чужий запах-це було найнестерпнішим. І ніякій кульмінації.
Хіба це те саме, через що поети складають вірші, пишуть музику мызыканты, стрілялися колись на дуелях, труїлися і кидалися під потяг?, - думала вона, - Можливо, це зі мною щось не так?
Потім вона вирішила, що треба спробувати прикинутися. Ніби-то є та сама пристрасть і те саме - у кінці.
Голосно дихати, стогнати і вигинатися - це ж зовсім не важко. Чому б не спробувати? І, може, все прийде?
Перший же чоловік стогони оцінив. І засовався швидше.
Які вони довірливі і простодушні, - думала вона, - і як легко ними управляти.
Ніхто з чоловіків не бачив, що це - усього лише гра. А може, їм було просто байдуже.
Потім це увійшло до звички. І навіть стало подобатися. Цікаво було спостерігати із-за напівприкритих повік за чоловіками.
А потім... Потім вона звично вставала з ліжка, йшла у ванну і... Ну ви розумієте, про що я. І тоді наставало блаженство. Стогони рвалися само собою і доводилося їх стримувати, щоб не потривожити втомленого і задоволеного самця. В голові паморочилося, груди здіймалися. Все було, як у безглуздому жіночому бульварному романі.
Невже завжди буде так - соло? - думала вона....
Але одного разу вона подивилася в очі одному чоловікові. Подивилася мимоволі. Вона намагалася не дивитися випадковим супутникам в очі. Так було простіше.
А тут... Погляд, спрямований на неї здався їй незвичайним. І тут вона відчула щось. Тепло, знемогу, томління, бажання...
Тіло вигиналося, вона стогнала, дихання уривалося. Все було. Запах не здавався чужим. Руки ніби дізнавалися щось давно забуте. Було не соло. Дует.
Не треба було потім йти звичною дорогою, натикаючись в темряві на усі кути. Хотілося просто притиснутися усім тілом до того, в чиї очі вона подивилася...
7
О тролле-мазохист
- 24.10.12, 15:28
В царстве троллей - главный тролль
И гражданин
Был, конечно, сам король -
Только один.
И бывал он, правда, лют -
Часто порол! -
Но был жуткий правдолюб
Этот король.
Десять раз за час серчал
Бедный король.
Каждый вечер назначал
Новый пароль.
Своих подданных забил
До одного.
Правда, правду он любил
Больше всего.
Может, правду кто кому
Скажет тайком,
Но королю жестокому -
Нет дураков!
И созвал король - вот смех! -
Конкурс шутов:
Кто сострит удачней всех -
Деньги и штоф.
Что за цель? А в шутке - соль,
Доля правды там.
Правду узнавал король
По мелочам.
Но все больше корчился,
Вскоре - готов!
И плачевно кончился
Конкурс шутов.
В.Высоцкий. Не о том тролле, но все же интересно.
Тролли и троллизм.
Еще совсем недавно, в до компьютерную эпоху, это слово ассоциировалось с какой-нибудь сказкой. Злые Тролли совершали самые разные поступки, которые им было положено совершать, повествование шло своим чередом, и , как всегда водится в любых сказках, добро побеждало зло и злой тролль получал свое сполна.
Теперь тролль - это совсем другое понятие.
О троллях в сети пишут целые большие труды по психологии. Разбирая их характеры, давая характеристики - тонкий, толстый - есть тут где разгуляться профессиональным психологам.
На самом деле, как мне кажется, все очень просто. И не нужно ломать копья, спорить и писать такое большое количество солидных трудов.
Из общения с троллями я пришла к выводу, что это просто очень, ну просто очень несчастные люди. Им не хватает любви и понимания, им не хватает чувства собственной значимости, без которого ни один человек на нашей грешной земле не может ощущать себя счастливым.
А ведь нам всем так хочется быть счастливыми! Так хочется любви!
Не может довольный жизнью человек искать, кого бы унизить, оскорбить, вызвать на спор, подавить, растоптать.... Счастливый, любимый и любящий человек хочет делиться всем миром своей любовью. Не ненавистью. Он терпим и благодушен.
Больше того, я думаю, что тут играют роль, простите за нескромность, сексуальные комплексы. Сексуальная энергия огромна. Нереализованная, она просто срывает "крышу". Кто молча страдает, грустя и впадая в депрессию, кто становится злобным и нетерпимым.
Из маленького обписянного мальчика - к большому, неудовлетворенному мужчине.
Вот бы где разгуляться Фрейду!
Человек, который не может себя реализовать в реальной жизни, не может получить энергию в виде любви и понимания, рыщет по сайтам в поисках жертвы. Не понимая, что жертва - он сам.
Жертва своих собственных нереализованных амбиций, сексуальных фантазий и детских комплексов.
Он не садист. Нет.
Он несчастный, затурканный мазохист. Причем, всегда высокомерный. Вот такое удивительное и, казалось бы, противоречивое сочетание.
Потому что получить парочку оскорблений от вышедшего из себя оппонента в ответ на свое тявканье для него составляет настоящее наслаждение. Ему нужна такая штука, которая называется САМОУНИЧИЖЕНИЕ. Если сказать ему об этом, он возмутится, потому как сам этого не осознает.
Когда-то такие люди ругались в очередях за дефицитом, толкались в переполненных троллейбусах и трамваях, в неуемном желании получить свое.
Сейчас стало проще.
Включил компьютер и вышел на охоту. Узнаете таких?
Что же делать, спросите вы.
Да ничего. Быть милосердным к убогим.
И гражданин
Был, конечно, сам король -
Только один.
И бывал он, правда, лют -
Часто порол! -
Но был жуткий правдолюб
Этот король.
Десять раз за час серчал
Бедный король.
Каждый вечер назначал
Новый пароль.
Своих подданных забил
До одного.
Правда, правду он любил
Больше всего.
Может, правду кто кому
Скажет тайком,
Но королю жестокому -
Нет дураков!
И созвал король - вот смех! -
Конкурс шутов:
Кто сострит удачней всех -
Деньги и штоф.
Что за цель? А в шутке - соль,
Доля правды там.
Правду узнавал король
По мелочам.
Но все больше корчился,
Вскоре - готов!
И плачевно кончился
Конкурс шутов.
В.Высоцкий. Не о том тролле, но все же интересно.
Тролли и троллизм.
Еще совсем недавно, в до компьютерную эпоху, это слово ассоциировалось с какой-нибудь сказкой. Злые Тролли совершали самые разные поступки, которые им было положено совершать, повествование шло своим чередом, и , как всегда водится в любых сказках, добро побеждало зло и злой тролль получал свое сполна.
Теперь тролль - это совсем другое понятие.
О троллях в сети пишут целые большие труды по психологии. Разбирая их характеры, давая характеристики - тонкий, толстый - есть тут где разгуляться профессиональным психологам.
На самом деле, как мне кажется, все очень просто. И не нужно ломать копья, спорить и писать такое большое количество солидных трудов.
Из общения с троллями я пришла к выводу, что это просто очень, ну просто очень несчастные люди. Им не хватает любви и понимания, им не хватает чувства собственной значимости, без которого ни один человек на нашей грешной земле не может ощущать себя счастливым.
А ведь нам всем так хочется быть счастливыми! Так хочется любви!
Не может довольный жизнью человек искать, кого бы унизить, оскорбить, вызвать на спор, подавить, растоптать.... Счастливый, любимый и любящий человек хочет делиться всем миром своей любовью. Не ненавистью. Он терпим и благодушен.
Больше того, я думаю, что тут играют роль, простите за нескромность, сексуальные комплексы. Сексуальная энергия огромна. Нереализованная, она просто срывает "крышу". Кто молча страдает, грустя и впадая в депрессию, кто становится злобным и нетерпимым.
Из маленького обписянного мальчика - к большому, неудовлетворенному мужчине.
Вот бы где разгуляться Фрейду!
Человек, который не может себя реализовать в реальной жизни, не может получить энергию в виде любви и понимания, рыщет по сайтам в поисках жертвы. Не понимая, что жертва - он сам.
Жертва своих собственных нереализованных амбиций, сексуальных фантазий и детских комплексов.
Он не садист. Нет.
Он несчастный, затурканный мазохист. Причем, всегда высокомерный. Вот такое удивительное и, казалось бы, противоречивое сочетание.
Потому что получить парочку оскорблений от вышедшего из себя оппонента в ответ на свое тявканье для него составляет настоящее наслаждение. Ему нужна такая штука, которая называется САМОУНИЧИЖЕНИЕ. Если сказать ему об этом, он возмутится, потому как сам этого не осознает.
Когда-то такие люди ругались в очередях за дефицитом, толкались в переполненных троллейбусах и трамваях, в неуемном желании получить свое.
Сейчас стало проще.
Включил компьютер и вышел на охоту. Узнаете таких?
Что же делать, спросите вы.
Да ничего. Быть милосердным к убогим.
5
Сила слов
- 23.10.12, 14:35
Сила слов.
Как часто мы не думаем о том, что произносим.
Мы говорим, говорим, говорим. Целый день. Без умолку и не думая. Язык не имеет свойства уставать. Так уж интересно он устроен.
Мы говорим дома и на работе, мы говорим в транспорте и на улице. Говорят политики с экранов и биг-бордов. Говорят, стараясь убедить нас в том, что именно они - это то, что нужно нам для счастья.
Когда люди хотят услышать и почувствовать ВЕЧНОСТЬ, они берут обет молчания.
Энергия слова безгранична. Слово бьет наотмашь, ранит душу, сердце, не дает спать по ночам.
Слово исцеляет и вселяет веру, надежду, любовь.
Словом можно убить, словом можно воскресить.
Можно сказать: встань и иди!
Можно сказать: будь ты проклят!
Как распорядиться словом решаешь ты сам.
Решаешь каждый час, каждую минуту, каждую секунду - всю жизнь.
Каждое произнесенное слово - это твое и чужое мироощущение, которым ты делишься с окружающим миром. Каждое твое слово навсегда записано в каждой маленькой частичке бездонного Мироздания.
Произнес ли ты его вслух или написал оппоненту на сайте. Сказал ли ты с любовью или с раздражением. Ничего не уходит без следа.
Таков закон Вселенной. Справедливый и непреложный.
Сила слова. Помни о ней. Помни, когда хочешь обидеть. Помни, когда хочешь ударить. Помни, когда хочешь разрушить....
Как часто мы не думаем о том, что произносим.
Мы говорим, говорим, говорим. Целый день. Без умолку и не думая. Язык не имеет свойства уставать. Так уж интересно он устроен.
Мы говорим дома и на работе, мы говорим в транспорте и на улице. Говорят политики с экранов и биг-бордов. Говорят, стараясь убедить нас в том, что именно они - это то, что нужно нам для счастья.
Когда люди хотят услышать и почувствовать ВЕЧНОСТЬ, они берут обет молчания.
Энергия слова безгранична. Слово бьет наотмашь, ранит душу, сердце, не дает спать по ночам.
Слово исцеляет и вселяет веру, надежду, любовь.
Словом можно убить, словом можно воскресить.
Можно сказать: встань и иди!
Можно сказать: будь ты проклят!
Как распорядиться словом решаешь ты сам.
Решаешь каждый час, каждую минуту, каждую секунду - всю жизнь.
Каждое произнесенное слово - это твое и чужое мироощущение, которым ты делишься с окружающим миром. Каждое твое слово навсегда записано в каждой маленькой частичке бездонного Мироздания.
Произнес ли ты его вслух или написал оппоненту на сайте. Сказал ли ты с любовью или с раздражением. Ничего не уходит без следа.
Таков закон Вселенной. Справедливый и непреложный.
Сила слова. Помни о ней. Помни, когда хочешь обидеть. Помни, когда хочешь ударить. Помни, когда хочешь разрушить....
9
Мудрый совет от Михаила Михаилыча :)
- 22.10.12, 11:51
Жизнь коротка. И надо уметь...
Надо уметь уходить с плохого фильма. Бросать плохую книгу. Уходить от плохого человека. Их много.
Дела не идущие бросать. Даже от посредственности уходить. Их много.
Время дороже. Лучше поспать. Лучше поесть. Лучше посмотреть на огонь, на ребенка, на женщину, на воду.
Надо уметь уходить с плохого фильма. Бросать плохую книгу. Уходить от плохого человека. Их много.
Дела не идущие бросать. Даже от посредственности уходить. Их много.
Время дороже. Лучше поспать. Лучше поесть. Лучше посмотреть на огонь, на ребенка, на женщину, на воду.
---------------------------------
9
Новини з Ураїни :)
- 20.10.12, 10:41
Три стадии бедности: 1.нет денег 2.совсем нет денег 3.придется менять доллары...
--------------------------------------
4
буває....Ще одна цікава інформація.
- 19.10.12, 19:40
Більше року назад оформив собі інвалідність, але тільки зараз вирішив подивитися що це мені дає.....
Льготы для инвалидов третей группы сокращены по сравнению с инвалидами других групп:
1) на пенсию по инвалидности в размере 50% от пенсии по возрасту;
2) бесплатный проезд всеми видами городского общественного транспорта (кроме такси);
3) 50% скидка на проезд железнодорожным транспортом с 1 октября по 15 мая ( в пенсионном удостоверении проставляется соответствующая отметка);
4) бесплатное санаторно-курортное лечение один раз в два года (согласно Вашего заявления и очередности);
5) обязательный трудовой отпуск продолжительностью 26 календарных дней, отпуск без сохранения заработной платы продолжительностью 30 календарных дней.
6) для инвалидов третьей группы может быть установлен сокращенный рабочий день или неделя, но только по договоренности с работодателей и с оплатой только фактически отработанного времени;
7) запрещается привлечение инвалидов к сверхурочным и ночным работам без их согласия.
Цікаво, але коли оформляв, то ніхто мене про це не попередив, відповідь - на все була одна - 3 робоча крім пенсії - нічого не дає....даж посвідчення не брав.
Тепер прийдеться ставати в чергу в санаторій, поїхати на озеро Байкал ..... Почати їздити громадським транспортом
17
