Василь Махно дівчинка котра поправляла на ключицях плаття витончений смак і ума – палата боязка наче миш Маяковського знала ...

Читати далі...

Василь Махно якщо в євангельській притчі – що саме читають у сільській церковці – батько вибігає назустріч синові та наказує слугам перевдягти його й заколоти для нього ягня то мені мусить світити бодай слабке світло в...

Читати далі...

І була вся земля одна мова та слова одні. 2 І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. 3 І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. 4 І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі. 5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що...

Читати далі...

Й. Бродський Євгенію Рейну, з любов’ю Пливе в журбі непояснимій поміж цеглової надсади нічний кораблик незгасимий із Олександрівського саду, нічний ліхтарик нелюдимий, що на троянду жовту схожий, над німбами своїх любимих, в ногах прохожих. Пливе в журбі непояснимій п’яниць, сомнамбул хор бджолиний...

Читати далі...

Мойсей ФІШБЕЙН …і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори… багаття… бринза… сутінки… суниця… Ти вернешся. Воно тобі насниться. Форель… зело… криниця… Повтори...

Читати далі...

Андре Жід (французький письменник) "Все давно вже сказано, але оскільки ніхто не слухає, доводиться постійно повертатися назад і повторювати все спочатку"

"І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, - і збагнув я, що й це все - то ловлення вітру!.. Бо при многості мудрості множиться клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує біль!..." "... усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!..."

Якщо хочемо виміряти небо, землю та моря, повинні спочатку виміряти себе

ТАРАС ФЕДЮК * * * Чорний волик був чорний, бо це мій улюблений колір, панове. Він стояв під горою, гора була сірою так у житті повелося. Він жував едельвейс, горицвіт, ломикамінь та інші поважні рослини, Що отруйні, напевне, а волик живий і чорніший, як зразу. Його роги, як руки і ноги добродія Шіви, Його очі, неначе туркменський інжир на базарі Привозі, Його груди… о Господи, текст мені звідкись знайомий, Як і заповідь Божа, що рекомендує не красти...

Читати далі...

Хочу опублікувати у нашому співтоваристві вірш Назара Федорака «Жадан». На мій погляд, ця поезія дуже точно відтворює процеси в українській літературі і якимось дивом-дивним зображає абсурд нашого буття, показуючи, що Україну можна любити, просто плекаючи слово та зберігаючи культурні традиції. Отже: ЖАДАН псевдолірична антипоема 1 Смеркає. На вулиці Мироносицькій в Харкові це відбувається на півгодини раніше, ніж, скажімо, у Львові. Така...

Читати далі...