Профіль

Natalyl

Natalyl

Україна, Черкаси

Рейтинг в розділі:

НЕБЫЛЬ

Я ступаю по звездам – ушедший навеки.

Непривычно легко над землею дышать.

Где-то там, позади, онемевшие веки

Синеве предрассветной уже не поднять.

 

Ни печали, ни слёз, ни горчинки утраты.

Время пылью слетело с разнузданных плеч.

Может, то за греховность и было расплатой –

То, что тщетно так силится память сберечь?

 

Невесомы шаги, и неслышимо эхо.

Я сливаюсь с впустившей меня пустотой –

И, как будто в пространстве заштопав прореху,

Бытие изумило своей простотой…

 

Странный сон ни о чём шорох листьев развеял.

Непроглядная темень за мокрым окном.

То ли дождь нашептал, то ли ветер шалеет…

Это жутко нелепым покажется днём –

 

Я ступаю по звездам…

Різдвяний сніг

                                                                                           Моїй бабусі Ірині Шпаченко

                                                                                           присвячується.

                                                                                           Засновано на реальних подіях.

 

 

Коло хати виблискувала ялина чудернацькими іграшками, що їх онук із Києва привіз. Казали, що те не на добро – коли ялина у дворі, ніби не світле дерево, і у хаті просвіту не буде. Та скільки разів та хата рятувала – що, якби не вона, то їх усіх на світі не було б, мабуть...

[ Читать дальше ]

Здравствуй, холод

Здравствуй, холод.

На глухом перекрестке мы снова вдвоем.

Ты не молод,

Я еще не старик под последним дождем.

Перья чаек

Опускаются снегом на шрамы дорог.

Хрипы лаек

Чью-то душу уносят в последний чертог.

 

Что ж так пусто?

Отошедшему – мир,

Остающимся – тьма?

 

Обернуться,

Чтоб однажды понять,

Что не вечна зима...

Сколько сердца

Доведется вложить в поворот головы!

Не согреться,

Под весенним лучом не увидев травы.

 

Вновь неслышно

Обогнет остров суши пылающий шар.

Харе Кришна,

Аве Спиритус Сантис,

Аллаху Акбар.

Всем по вере.

Не устанет и кесарь чеканить гроши.

 

В коей мере

Слышать вечность способен

В холодной тиши?

ОГНИ

Как черный город,

Убегая вдаль,

О жизни шепчет желтыми огнями –

Так о любви

Далекая печаль,

Невольно дирижируя словами,

Тихонько вспомнит…

И оживит –

Не то,

Что в силах кисть обрисовать.

Не то,

Что слово выразить сумеет, – 

Тот мир,

Где, обреченное молчать,

Все сущее

Безропотно немеет.

Как удивленно замирает ум,

Непостижимое постичь не в праве,

И, прерывая суматоху дум,

Униженно скулит о переправе

В тот мир волшебный…

 

И вдруг поймешь,

Что жизнь

Ютится холодком

В тени,

Которую пытается разрушить

Лишь зов безмолвный,

Бередящий душу.

 

Лишь долгий взгляд

На желтые огни…

Лишь день прошел...

Лишь день прошёл,

И осень наступила:

Как неожиданно приходит неизбежность…

Ах, если б счастья до весны хватило,

Ах, если б оказалось нам по силам

Понять своих стараний бесполезность,

Не тратя силы на напрасный труд:

Чтоб не идти туда,

Где нас не ждут,

И не просить того,

Кто не ответит…

 

Напрасен свет,

Который вдаль не светит.

И мрачен дом,

В котором не живут.

НИТЬ

Не рви

Эту нить,

Тонкую,

Как паутина,

Протянутую

Из смерти в жизнь,

Одинокую,

Как черная на реке льдина,

На которой

Еще можно спастись.

Чиркнувшей спичкой

Привязан к Земле звездопад,

Каплей –

Слеза к океану.

Кто сказал,

Что опора –

Последняя из преград?

Слышу. Знаю.

И верить не стану.

Не уходи

В чужое,

Равнодушное «да».

Станет проклятьем

Глухая стена –

Пока есть тот,

Кто слышит,

И не оборвана

Дрожащая в ожиданье

Струна...

Пахнет осенью

Пахнет

Осенью.

Пахнет

Дождями с проседью,

Листьями,

Прожившими свой век –

Не зевай,

Человек…

 

Влажным небом

И хлебом

Из только что убранного зерна,

Первыми школьными днями,

Туманами сентября, –

 

Грустью осенней пахнет…

 

А не нужно было

Высовываться в окно

Зря...

ДЯКУЮ

  • 26.08.11, 23:35
Дорогі мої друзі! 
Дякую особисто кожному з вас за моральну підтримку в конкурсі "Україна - це ми!", дякую за кожен ваш голос!kisskisskiss Завдяки вам я отримала І місце у номінації "проза" та ІІ у номінації "вірш". Підсумки всього конкурсу можна подивитися тут  http://blog.i.ua/user/2961506/774062?p=17#advA_advC_774062_13429165 
Обіцяю надалі серйозніше ставитися до своєї творчості: нарешті впорядкувати усе написане та видати збірочку. Надішлю усім бажаючим! Ваші коментарі допомогли мені усвідомити, що, незважаючи на гамір сьогодення та матеріалізм буття, мої скромні літературні дописи людям потрібні cvetokcvetokcvetokЩе раз дякую організаторам конкурсу, які взяли на себе цей клопіт і відповідальність spasibo spasibo spasibo Шануймося, бо ми того варті druzhba Слава Україні!heartroseroserose

Конкурс

Дорогі мої друзі!
Дякую всім, хто вже проголосував за мене у конкурсі "Україна - це ми!", саме завдяки вам мої твори зараз серед лідерівspasiboheartrose Для тих, хто ще не встиг приєднатися до цієї цікавої події - заходьте, будь ласка, читайте, обирайте! Буду вдячна, якщо проголосуєте за №9 тут http://blog.i.ua/community/3779/767925/  і за №3 тут  http://blog.i.ua/community/3779/768398/#p2  cvetok   Також запрошую у мій блог та фотоальбом rose У свою чергу, обіцяю заходити до усіх нових (і старихdruzhba) друзів, читатиму, коментуватиму, із задоволенням спілкуватимусьcup_fullcup_full  Щиро ваша, Наталіяkiss

Моя ти мово!

Скажи мені лиш слово!

Лиш одне.

Нехай у нім шепоче тихо вітер,

Скажи мені про те,

Що все мине –

Де попіл був,

Там забуяють квіти.

 

Ти йшла до мене крізь імлу віків,

На згарищі схололім воскресала,

І піснею в мільйони голосів

Над мороком світанок віщувала.

 

Тож говори!

За музикою слів

До серця лине довгожданий спокій, -

І вже я бачу, ніби шлях широкий

У сутінках змарнілих заяснів –

 

Додому шлях!

До кришталю джерел,

Куди летить із вирію лелека,

Куди з-під хмар спускається орел,

Та сивий мандрівник іде здалека.

 

Звучи,

Моя тривого і печаль,

Моя найбільша на цім світі гордість,

Моя ти мово!

Лийся, вигравай,

Почуйте всі – моя земля говорить!

 

Говорить

З глибини своїх століть,

І лине з давнини за словом слово –

Хай шлях ясний під кроками бринить,

Хай б’є живильний ключ моєї мови!