Леонид Каганов
* * *
Наша Таня громко плачет:
"Эрдоган не сволочь, значит?
Для чего же я на даче
вместо Турции гнила?
Без турецких помидоров,
без турецкого фарфора,
да ещё пальто и шторы
на помойку отнесла?

Фото Анни Сенік

Є давній український звичай готувати посаг (придане) до весілля. Посаг складався з двох частин: худоби та скрині. Щодо худоби, то її виділяли батьки. А те, що входило до скрині, дівчина готувала собі сама. В скриню складались вишиті сорочки, полотно, постіль, рушники, одяг, а також стрічки та хустки, якими дівчина мала обдаровувати весільних гостей. Дівчата із заможніших родин до скрині клали ще й прикраси: перстні, коралі, сережки, дукачі, срібний, мідний та олов’яний посуд та багато інших цінних речей.

Скриня с приданим

Посаг заміжні дівчата приносили з собою у дім чоловіка, і поки існував шлюб, ним користувалося подружжя спільно. А якщо шлюб з якоїсь причини розпадався, то посаг повністю підлягав поверненню жінці. Його пізніше успадковували її діти або ж вона заповідала тому, кому хотіла. У випадку, коли жінка помирала і в неї не було дітей, придане поверталося у її родину.

Фрагмент з п’єси “Кайдашева сім’я”

“Гарне тонке полотно й рушники вона сховала собі в скриню, ще й замком замкнула…” — писав Нечуй-Левицький в п’єсі “Кайдашева сім’я”.

Посаг завжди залишався власністю жінки. Ще до посагу міг включатись земельний наділ — «материзна». Материзна не входила в спільне родинне майно, не ділилася між іншими членами сім’ї та передавалася у спадщину по жіночій лінії.

Поширення публікації можливе за умови зазначення посилання на сторінку першоджерела http://www.discoverukraine.com.ua

Для жінок намисто мало величезного значення. Перед тим як іти до храму, на свято, під вінець, на роботу чи ярмарок, вони обов’язково одягали намисто поверх вишитої сорочки. Вважалось, що намисто оберігало та захищало від лихого ока та недоброго слова. Ця прикраса за багатовікову історію отримала багато назв: буси, коралі, бісери, монисто.

Протягом багатьох століть коралі змінювались за формою, матеріалом та технікою виконання. З чого тільки не виготовляли намисто: з дерева, з металу, скла, квітів, декорували стрічками, монетами, сухими фруктіми і насінинами. Заможні українськи жінки могли собі дозволити прикраси із дорогих металів, коралів, бурштину, перлів, скла, смальти та гранату. Що більші намистини і що більше разок у нашийній прикрасі, то заможнішою була панянка, інколи намисто спадало наче водоспад і складалось із 15 – 20 разок і більше.

Найдорожчими вважались прикраси, виготовлені із венеціанського скла, його ще називали у народі «писані пацьорки». Такі коралі привозили з Венеції. Ще заможні українські панянки полюбляли коштовне намисто з перлів, воно свідчило, що жінка із багатої родини, адже такі прикраси можна було придбати лише у купців, що привозили їх з заморських країв.

Фото Анни Сенік

Віночок, сплетений з квіточок і трав, оздоблений яскравими стрічками, — один з найдавніших українських символів. В одному вінку могло бути до 12 різних квіток. Кожна квітка чи травинка щось означала: троянда — кохання; біла лілія — символ чистоти і невинності; волошка — простота і скромність; вереск — самостійність; дзвоник польовий — вдячність; лавр — успіх, слава; мальва — краса, холодність; півонія — довголіття; ромашка — мир, ніжність; безсмертник — здоров’я; калина — символ дівочої вроди, символ України.

Вінок обов’язково оздоблювали стрічками різних кольорів. Стрічки вимірювали по довжині коси, розрізали нижче коси, щоб її сховати. Найпершою по центру в’язали світло-коричневу — символ землі, пообіч якої жовті — символ сонця; за ними — світло-зелені й темно-зелені — краса та молодість; голубі й сині — небо і вода, що надають силу і здоров’я. Далі йшли жовтогаряча — символ хліба, фіолетова — мудрість, малинова — душевність і щирість, рожева — достаток. Білу вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом (на лівому — сонце, на правому — місяць). Не вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих. Дівчата, що вплітали у віночок мак, підв’язували до нього червону стрічку — символ печалі й магічності.
Сирота вплітала в косу та у вінок блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчину подарунками, хлібом, грошима, бажали їй стати щасливою й багатою. Дівчина ж у вдячність дарувала тим людям стрічку з вінка.

В Україні вінки мали сонячну символіку. Дівчина у вінку асоціювалася з сонцем, що сходить. Також віночок — це символ слави, перемоги, святості, успіху, могутності, миру, сонця, влади. А ще віночок означав цнотливість і дівочу молодість.

Фото Анни Сенік

Поширення публікації можливе за умови зазначення посилання на сторінку першоджерела http://www.discoverukraine.com.ua

http://www.discoverukraine.com.ua/%D1%89%D0%BE-%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C-%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8-%D1%82%D0%B0-%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B8-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD/