Профіль

Кумпель

Кумпель

Україна, Дрогобич

Рейтинг в розділі:

Останні статті

20 березня. Щастя дітей

Якось ішов дорогою мудрець, милувався красою світу і тішився життям. І ось стрівся йому чоловік, що згорбившись двигав велетенський тягар.
-Навіщо прирікає себе на такі страждання?-запитав мудрець.
-Я страждаю заради щастя своїх дітей та онуків,-відповів чоловік.-Мій прадід все життя страждав заради щастя діда, дід страждав заради щастя мого батька, і я буду страждати все життя, тільки щоб діти мої й онуки були щасливі.
-А чи був хтось щасливий у твоїй сім'ї?-запитав мудрець.
-Ні, але мої діти і внуки будуть щасливі!-відказав нещасний чоловік.
-Неписьменний не навчить читати, а котові не виховати орла!-мовив мудрець.-Спершу навчися сам бути щасливим, а тоді зрозумієш, як ощасливити своїх дітей та онуків!
(с)

19 березня. Проповідь для пораненого

Проповідник ішов полем, де нещодавно відбувся запеклий бій. Він помітив пораненого, підійшов до нього і співчутливо спитав:
-Не хочете, щоби я прочитав вам Слово Боже?
Поранений відповів:
-Я втомився і вмираю від спраги. Було би краще, якби ви принесли мені трохи води.
Проповідник приніс пораненому води, солдат випив її і сказав:
-Дякую. А тепер піднесіть мою голову і підкладіть що-небудь під неї.
Проповідник скинув пальто, згорнув його і обережно підклав під голову пораненого.
-Мені холодно,-тремтячи, сказав він.
Проповідник мовчки скинув свою теплу сорочку і вкрив нею пораненого.
Поранений глянув провіднику у вічі, усміхнувся і сказав:
-А тепер почитайте мені Слово Боже.

Часто турбота про ближнього-найкраща проповідь.
(с)

18 березня. Рибалка і лісничий

Старий рибалка ледве-ледве волік в'язку дров, зібраних у лісі. На мості він стрінувся з лісничим, який давно чекав нагоди відімстити старому за те, що той своїм благочестивим життям вводив його в сором.
Розгніваний, лісник забрав у старого хмиз і жбурнув у воду. Рибалка почвалав додому, опустивши голову.
Навесні наступного року ріка вийшла далеко з берегів. Сталося так, що старий ішов по тому самому містку і помітив схвильованого лісника. У того син впав у воду, і течія відносила його чимраз далі. Рибалка кинув в'язку дров, яку ніс, стрибнув у воду і врятував хлопчика.
Лісник так зворушився, що зміг лише вимовити слова:
-Пробач мені.

Хто кого переміг? "Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром" (Рим.12,21)
(с)

17 березня. Порядні люди

Короля Пруссії Фрідріха ІІ(1712-1786) ще за життя прозвали "Великим", оскільки він насправді був видатним державним діячем. Крім того, його любив народ, який чи не найбільше цінував справедливість короля. У пізні роки його життя люди ласкаво називали короля "старий Фриц". Він часто ходив у народ, щоб краще пізнати його потреби і клопоти. І кожен міг, не церемонячись, звернутися зі своїм проханням особисто до короля.
Якось старий король відвідав в'язницю. Він довго розмовляв з ув'язненими, передусім, питаючи про вчинений злочин і ухвалений вирок. Особисто бесідуючи з кожним ув'язненим, король на превеликий подив дізнався, що всі мешканці в'язниці сидять там безневинно. На одного звели наклеп, інший вважав, що потрапив туди через помилку, ще інший пояснював свою присутність несправедливістю судді. Король терпляче вислухав усіх. Врешті-решт черга дійшла до чоловіка, що сидів, глибоко похнюпившись. На питання, що його так пригнічує, той відповів:
-Ваша величносте, я-шахрай. Почалося все з того, що я почав прогулювати заняття в школі. Пізніше почав ухилятися від повсякденної роботи. Моїх старих батьків це вельми смутило. Та я був лайдаком. Через лінь я скоро вліз у борги. Потім почав красти. Тепер усе моє життя зруйноване. Ах, як хотів би я все це виправити!
Опісля старий король звелів начальнику в'язниці:
-Цей чоловік-єдиний негідник серед усіх цих порядних людей. Виженіть його геть, щоб він не псував інших!
(с)

16 березня. Запорука миру в родині

По сусідству жили побожна і безбожна сім'ї. Безбожні сваряться без упину, а в оселі вірних повсякчас тиша і розуміння.
Жінка безбожного каже чоловікові:
- Піди-но до сусідів і роздивися, чому в них завжди все так добре.
Пішов той, заховався і спостерігає. От бачить, жінка миє підлогу. Раптом щось привернуло її увагу, і вона побігла на кухню. У цей час чоловік її дуже поспішав і зачепив ненароком відро, розливши воду.
Й от приходить жінка, просить пробачення у чоловіка і каже:
-Пробач милий, я винна.
Він:
-Ні, це ти пробач, я винен.
Безбожний чоловік засмутився і пішов додому.
-Ну що, бачив?
Чоловік:
-Так!
Жінка:
-Ну і що?
Чоловік:
-Зрозумів усе! В нас усі ПРАВІ, а них усі ВИННІ.
(с)

15 березня. Видющий і сліпий

Одного разу видющий і сліпий вирушили в подорож. Цілу дорогу видющий вів сліпого за собою, переводив його через струмки та балки, застерігав про вибоїни на дорозі. Але простелився їм шлях через темні гірські печери. Тоді каже видющий до сліпого:
-Тепер твоя черга мене вести. Бо в печері темно так, що хоч око вибери.

Так і кожен з нас то сліпим, то видющим перед Богом буває. Для цього ми потрібні одне одному.
(с)

14 березня. Той, що біжить по воді

Жив собі місіонер, який уславився на весь християнський світ тим, що привів у лоно Церкви чимало людей, відвідуючи найглухіші закапелки світу. Одного разу його корабель пристав до маленького острівця, де жив тільки один чоловік. Місіонера вразили його ясні очі, але ще більше те, що той нічого не чув про Бога. І він палко та довго проповідував йому Слово Боже. І під час тієї проповіді відчув він, що ніхто ще так добре його не розумів. Потім він розповів про основні молитви, і вони разом помолилися Богу.
Наприкінці дня, дуже задоволений виконаною роботою, місіонер відпливав від острова. Але тут він побачив чудо: хтось ішов по воді від острова до корабля, радше навіть не йшов, а біг. З великого страху Божого впав місіонер на коліна, певний, що бачить ангела Божого, а то й самого Бога. Підвівши очі, місіонер побачив чоловіка, якому весь день проповідував, а той запитав:
-Зачекай, я забув останню молитву, чи не міг би ти повторити ще раз!
(с)

13 березня. Украдена пожива

Учитель та його учні мандрували і в дорозі не могли як слід попоїсти. Учитель попросив їх піти знайти їжу. Учні повернулися наприкінці дня. Кожен приніс те, чим погребували інші: фрукти, що от-от мали зіпсуватися, черствий хліб, гірке вино. Один з учнів, проте, приніс кошик доспілих яблук.
-Я мусив скоїти щось, аби допомогти учителю і своїм братам,-сказав він, розділивши яблука на всіх.
-Де ти їх дістав?-запитав учитель.
-Я їх украв,-відповів учень.-Люди давали нам тільки зіпсуту їжу, навіть знаючи, що ми проповідуємо Слово Боже.
-Віднеси ці яблука туди, звідки взяв,-сказав учитель.-Кожен, хто хоче украсти для мене, краде в мене.
(с)

12 березня. Чотири дружини

Жив собі багатий купець, і було в нього чотири дружини.
Першу купець любив понад усе. Одягав її у пречудові сукні і прикрашав коштовностями. Він піклувався про неї, милував і леліяв.
Другу купець також сильно любив. Він невимовно нею гордився і при кожній нагоді старався показувати її друзям. Але завжди боявся, що колись вона піде від нього до когось іншого.
Третю дружину він теж любив. Вона була дуже дбайлива і терпляча. І щоразу, коли в купця був клопіт, вдавався до неї по допомогу. І вона допомагала йому перебути важкі часи.
Четверта часто жертвувала собою заради його гаразду. Але він не любив її і ледь приділяв їй увагу, хоча вона палко й віддано любила його.
Одного разу купець зліг у ліжко від важкої недуги і невдовзі зрозумів, що кінець близько. І тоді він озирнувся на прожите життя й подумав: "Тепер у мене чотири дружини, а в мить смерті буду я цілком один. Ох, як же мені буде самотньо..."
І тоді сказав купець улюбленій своїй дружині:
-Я любив тебе над усіх, одягав тільки в найкраще і леліяв тебе. Тепер, коли я вмираю, чи зостанешся ти зі мною, щоб я не був самотнім у тогосвітньому житті?
-Ніколи у житті!-відповіла перша дружина і, не сказавши більше ні слова, пішла.
Ця відповідь увігналася купцеві в саме серце, як гострий ніж.
Засмучений купець звернувся до другої дружини:
-Я так сильно любив тебе все життя і піклувався про тебе. Чи підеш ти за мною в годину смарти?
-Ні,-відповіла друга жінка.-Життя таке чудове. Скоро ти помреш, я вийду за іншого, не ображайся на мене.
Від цих слів серце купця застогнало й похололо.
Опісля купець спитав третю жінку:
-Я завжди вдавався по твою поміч у важку хвилину, і ти допомагала мені. Чи допоможеш ти мені тепер, чи не покинеш мене?
-Мені дуже шкода,-відповіла вона,-але цього разу я не зможу тобі допомогти. Хіба проведу тебе до могили і поховаю, як велить звичай.
Відповідь, як бликавиця, вразила купця, і він зовсім похнюпився.
І раптом в тиші пролунав голос:
-Я піду за тобою. Я піду туди, куди підеш ти. І я ніколи не покину тебе.
Купець підніс голову і побачив четверту дружину. Вона була такою худою і тендітною, мабуть , від повсякчасного недоїдання. Глибоко засмучений купець сказав:
-Я мав би приділяти тобі більше уваги, коли ще міг. Я не мав рації. Пробач мені.

Насправді ми всі маємо чотирьох дружин у житті.
Перша-це наше тіло. Хай як би ми не піклувалися про нього і не догоджали йому, воно покине нас у годину смерти.
Друга-це наше майно, стан і достатки. Після смерти це все неодмінно потрапить в інші руки.
Третя-сім'я і друзі. Хай які близькі були вони нам у житті, та зможуть лише бути поряд у мить смерти і провести нас в останню дорогу.
Четверта-це те, чого ми не можемо побачити. Це душа. Ми часто нехтуємо її, женучись за матеріальними благами і мирськими втіхами, але вона насправді завжди і всюди залишається з нами. Навіть після смерти. Може, і справді варто подбати про неї, поки ще не пізно.
(с)

11 березня. Рибалка і бізнесмен

Якось одного разу бізнесмен стояв на причалі в маленькому селі і стежив, як рибалка у вутлому човнику спіймав велетенського тунця. Бізнесмен привітав рибалку з цим успіхом і запитав, скільки часу потрібно, щоб спіймати таку рибу.
-Кілька годин, не більше,-відповів рибалка.
-Чому ж ти не зостався в морі і не спіймав ще кілька рибин?-здивувався бізнесмен.
-Однієї вистачить, щоб моя сім'я прожила завтрашній день,-відповів той.
-Але що ти робиш решту дня?-не вгавав бізнесмен.
-Я сплю до обіду, потім йду на кілька годин порибалити, а згодом бавлюся зі своїми дітьми, і опісля ми з дружиною влаштовуємо собі сієсту. Ввечері я йду в село на прогулянку, п'ю вино і граю з друзями на гітарі. Я тішуся життям,-пояснив рибалка.
-Я - випускник Гарварду,-сказав бізнесмен.-Я допоможу тобі. Ти все робиш неправильно. Ти маєш рибалити цілий день, а тоді придбати собі великого човна.
-А що далі?
-Далі ти будеш ловити ще більше риби, і зможеш купити собі кілька човнів, навіть кораблів, і одного чудового дня матимеш цілу флотилію.
-А далі?-спитав рибалка.
-Далі, замість того, щоб продавати рибу посереднику, ти будеш привозити рибу просто на завод і, збільшивши прибутки, відкриєш власний бізнес.
-А далі?
-Потім ти покинеш це забуте Богом село і переселишся у велике місто, і, можливо, одного дня зможеш відкрити величезний офіс і стати директором.
-І скільки на це треба часу?
-Років 15-20
-А що ж далі?
-А далі, засміявся бізнесмен,-далі настане найприємніше. Ти зможеш продати свою компанію за кілька мільйонів і дуже розбагатіти.
-А далі?
-Ти зможеш закинути працю, переїдеш у невеличке село на узбережжі, і будеш спати до обіду, трохи рибалити, бавитися з дітьми, влаштовувати сієсту з жінкою, гуляти селом, пити вино вечорами, грати разом з друзями на гітарі...
(с)