Хрест
- 25.04.08, 14:21
- Сенс
(продовження 5)
„Що їм таке сказав Ісус, чим Він їх зачепив за
живе, що вони помилували злочинця Варраву, а Ісуса віддали на смерть? Він
говорив, що прийшов на землю, щоб спасти народ від гріха, щоб постраждати за
всіх та ніхто Йому не дякує за це. Навпаки мало того, що розп’яли, то ще й
насміхаються. Хоча б прозвучав один голос на Його захист. Навіть той самий Варрава
мав би заступитись за Нього, адже на цьому хресті мав би висіти він,” - так
роздумуючи, Симон скрушно хитав головою. В ній таке не вкладалось.
Раптом почувся ще один голос, з хреста, говорив розіп’ятий розбійник. Він також
глузував з Ісуса:
- Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
Симонові хотілося затулити вуха і втікати світ за очі з цього страшного місця,
і коли він надумався так зробити роздався ще один голос, і також з хреста. Це
був голос іншого розбійника.
- Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Але ми справедливо
засуджені, і належну заплату за вчинки беремо, - Цей же жодного зла не вчинив”,
- з гнівливим докором звернувся він до свого товариша. Потім повернувши голову,
з благанням звернувся до Ісуса:
- Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
Ці слова для Ісуса прозвучали як музика. За весь цей час катувань, страждання
ніхто відкрито не заступився за Нього і ось той хто був сам найбільшим
злочинцем, пропащою для суспільства людиною - визнає Його за Господа, за свого
Спасителя. Яка в нього велика віра, в такий важкий трагічний час в розп’ятому
поряд чоловікові побачити Царя Юдейського, Господа і Спасителя. Вислухавши ці
слова з насолодою, Ісус радіє за нього і говорить:
- Поправді, кажу тобі: ти будеш зі Мною сьогодні в раю!
Велика благодать Божа в ці хвилини вилилась на грішника, в лічені секунди він
отримав спасіння.
В Симона частіше забилось серце і він тильною стороною руки витер зволожені
очі: „Слава Тобі Господи не всі ще засліплені!” - розчулено промовив в душі сам
до себе чоловік.
Вже наближалась шоста година вечора, як раптом сонце затьмарилось, настала
цілковита темрява. Темрява довго не розходилась. Народ злякано заметушився,
занервувався думаючи, як би це втекти з цього місця. Симон і сам подумав піти
звідси, як раптом Ісус голосно скрикнув:
- Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
(далі буде)
живе, що вони помилували злочинця Варраву, а Ісуса віддали на смерть? Він
говорив, що прийшов на землю, щоб спасти народ від гріха, щоб постраждати за
всіх та ніхто Йому не дякує за це. Навпаки мало того, що розп’яли, то ще й
насміхаються. Хоча б прозвучав один голос на Його захист. Навіть той самий Варрава
мав би заступитись за Нього, адже на цьому хресті мав би висіти він,” - так
роздумуючи, Симон скрушно хитав головою. В ній таке не вкладалось.
Раптом почувся ще один голос, з хреста, говорив розіп’ятий розбійник. Він також
глузував з Ісуса:
- Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
Симонові хотілося затулити вуха і втікати світ за очі з цього страшного місця,
і коли він надумався так зробити роздався ще один голос, і також з хреста. Це
був голос іншого розбійника.
- Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Але ми справедливо
засуджені, і належну заплату за вчинки беремо, - Цей же жодного зла не вчинив”,
- з гнівливим докором звернувся він до свого товариша. Потім повернувши голову,
з благанням звернувся до Ісуса:
- Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
Ці слова для Ісуса прозвучали як музика. За весь цей час катувань, страждання
ніхто відкрито не заступився за Нього і ось той хто був сам найбільшим
злочинцем, пропащою для суспільства людиною - визнає Його за Господа, за свого
Спасителя. Яка в нього велика віра, в такий важкий трагічний час в розп’ятому
поряд чоловікові побачити Царя Юдейського, Господа і Спасителя. Вислухавши ці
слова з насолодою, Ісус радіє за нього і говорить:
- Поправді, кажу тобі: ти будеш зі Мною сьогодні в раю!
Велика благодать Божа в ці хвилини вилилась на грішника, в лічені секунди він
отримав спасіння.
В Симона частіше забилось серце і він тильною стороною руки витер зволожені
очі: „Слава Тобі Господи не всі ще засліплені!” - розчулено промовив в душі сам
до себе чоловік.
Вже наближалась шоста година вечора, як раптом сонце затьмарилось, настала
цілковита темрява. Темрява довго не розходилась. Народ злякано заметушився,
занервувався думаючи, як би це втекти з цього місця. Симон і сам подумав піти
звідси, як раптом Ісус голосно скрикнув:
- Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
(далі буде)
0
Коментарі