Твоє обличчя тане на стіні Неначе ніжні зорі на світанні, І твої очі в серця глибині Мене зігріють променем кохання. Минула мить, сповита теплим сяйвом, Минула мить, і холод на стіні, Та сміх і сонце знов до тебе зайдуть, І прийдеш знов до мене уві сні. І де б не йшла я, де, які дороги Мене вели й вестимуть в цім житті Крізь сміх і сльози, крізь усі тривоги Скрізь сяють очі - ті, що уві сні. т.е.с. [Приєднана картинка]

Трепещет нежно солнце по листам, И ветер, колыхая их, чуть дышит, И места нет на небе облакам - Глаз лишь разводы яркие отыщет. И льется песня золотом с листвы, Взлелеяной рукой природы нежной, И созданные ею же стволы Безшумной тенью спрятаны небрежно. Багряным пламенем горит закат надежд, Разводы изменяются, тускнеют, И гаснет солнце. Хоровод одежд Стремится ввысь, и падая, немеет. [Приєднана картинка] Т.Е.С.

НАДЕНЫШ [Приєднана картинка] кажись хозяин уже найден

Моя звезда в ночном тумане Осветит путь в ненастной мгле, В молчаньи, скорби и обмане, В следах из пепла на земле. Моя звезда слезы не прячет, И каплей боль во тьму летит, Тоской и грустью сердце плачет,- И в травах серебро блестит. Тропа уводит в сумрак ночи, Тревожно шелестит листва, Горя огнем и хладом, очи Весь мир уводят в бездну сна. Но есть звезда в ночном тумане, И путь в ненастной синеве Стал серебром, что вечно с нами Как сердца боль, как дар земле. Т.Е.С.

Ти не знаєш що бачили зорі, Що тремтять на землі по ночах, Та що чули поля неозорі, У сліпих заховавшись очах. Чи їх шелест незнаний тривожить, Чи стрічки, що біжать по воді- Нам ніхто і ніколи не скаже Що бенетежить їх сни золоті. Та чи ж поле нічного туману Не розтане у блиску небес Коли ніч денним полум'ям стане Таємницю сховавши сердець. Т.Е.С.

Нет, в мире нет тревожней света, Чем боль души в глазах поэта, Чем сердца яд на дне бокала, Чем тишь на крик, где гнева мало. Тот свет развеет мрак и вьюгу, Но яд - как тень: он есть повсюду; Ты слышишь смех и слезы льются? - В тиши лишь эхом рифмы бьются. Смотри, в глазах тревог печали - Они надежду ждать устали, И боль души меж строк кружится, С ней тень мечты на дно ложится. Меж строк бежит река печали, В ней боль души и смех сгасали - Туд, где тишь ушли они, Туда, где...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Багряне сонце, листя край дороги, Туман нечутно землю огорта, Важке повітря сповнене вологи, І ранок зимним поглядом віта'. Недавно ж чули співи стоголосі, Веселий тан дзвіночків золотих! Нема...не чути, лиш холодні роси Приют обмиють піснярів малих. І бігти, бігти б крізь ліси прозорі Де тиша мертва навкруги лежить Мов той тягар задумливої волі... Лиш тріск гілок і листя шелестить. І зупинюсь над крихітним струмочком, Що сяє золотом й чорніє наче сон: ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] За що караєш ти нас диким болем? За що караєш інших ти за нас? Чи щоб ми більши цінували волю? Чи поважали б невблаганний час? Хтось біллю вдарив - серце ледь тріпоче, Та що робити як когось болить? Коли цей біль не вимовиш - лиш очі Його проллють, сльоза на них тремтить. Цей біль чужий - він серце рве, й не хоче, Не чує слів тендітних і простих - Не допоможеш..., в тиші біль шепоче, Себе картатимеш... йому вже не болить. Т.Е.С.

[Приєднана картинка] Я не умею быть другой. В прозрачной дымке невесомой Пройду легко тропой знакомой, И не пройдет никто со мной. И тишью сказочное утро Уносит вдаль над океаном Парить в кино немом и странном - Там правит свет незнаный мудро. И воздух напоен волной, Трепещет блик на дне тумана, И в чувствах сна здесь нет обмана, Я не умею быть другой. Т.Е.С.

Я ухожу - как будто в невесомость, И будто дальше только пустота, Я ухожу - мы больше не знакомы, И знай - мы не встречались никогда. А помнишь ли, ты помнишь наше фото? А я не помню - не было его. Ты ждешь, что мне о нем напомнит кто - то? Но нет, не скажет пепел ничего. Ты помнишь первый вечер нашей встречи? А я не помню - вырваны листы, Не сердца лед мой, и не время лечит - Лишь снов тревожных не ищу следы. Горят мосты, и воздух - невесомость, Немы слова, и счастье - пустота...

Читати далі...