Господе-Боже праведний! Вчора слухав Юлю: впевнено і небезпідставно попереджувала про небезпеку від ПП. А сьогодні читаю про таке (Радухін про координацію бютовцем бойні в Одесі)! Кому і чому вірити? Я не здатний жити зовсім без віри! Віра - це основа життя людини! Одну віру - в дружбу (генетичну) між українцями та росіянами вбив мерзотник і монстр Путін! Колись Гемінґвей казав, "інформація це те, на підставі чого можна впевнено діяти, інше - плітки" (вибачте, це приблизний переказ, не цитата). То ж віра моя в те, що інформація існує, теж вбита.
Виходить, ні ПП, ні ЮТ для нас, простих найманих спеціалістів, службовців, селян, робітників, для самозайнятих невеликих и середніх ділових людей, не є кращий вибір, не є перспективою, не є надією на те, що існують люди, які мають за амбіцію ввійти в історію українського народу як визволителі від несправедливості, брехні, як провідники права, національного відродження..., які самі вірять у те, народ України здатний створити таке суспільство, що ним можна буде пишатися.
Порошенко - мій класовий ворог (за Лєніним), бо він є олігарх, тобто один з найбагатших людей. що здатен впливати на політику влади на свою користь. Хоча сам він мені був симпатичний, але перше вочевидь важливіше.
Тимошенко ж - потенційна, потужна, здатна на боротьбу з ким-завгодно, її владне минуле мене надихає (бартер, віяльні відключення, Криворіжсталь, 1000, виплати на новонароджених, підземний газ Фірташа. осудження не за кримінал...). Такого позитивного послужного списку немає ні за Порошенко, ні за ким! Але якщо вважати повідомлення Ю.Радухіна інформацією, то розумієш, що цей претендент, ця українська Жанна Де'Арк, здатна переступити через безвинну людину заради покарання винуватих. Це може бути страшним. Чи це в Юлі невідворотне? Чи цього вона може позбутися? Чи вона усвідомлює оцю свою гріховну здатність? Чи можемо ми, народ, вгледіти завчасно, попередити, втримати, відвернути, зліквідувати врешті-решт цю небезпеку? Чи є або чи створимо ми відповідний механізм нагляду? Якщо відповіді на ці запитання - "так", то Юля - найадекватніша сучасним обставинам! Але, на жаль, відповіді готової ні від кого немає.
Гриценко А.С. - трошки невдало користувався можливостями Інтернету у просуванні своїх свіжих емоційних реакцій на сучасні події. Але ж відгукувався саме на те, що й справді хвилювало багатьох розумних добрих українців. Він розумний, освічений, чесний, не на чиємусь гачкові, досвідчений, перебував на важливих державних , але не на багатьох посадах (так він же і не єврей, про яких говорив третього лютого у доволі позитивному і надто відвертому зверненні до євреїв всього світу В.Нахманович, - щоб "...завжди бути на стороні влади..."!). Гриценко, здається, безхитрісний, це незвично для нас, коли ми дивимось на політеліту. Але ж ця наша незвичність, насправді є хворобливою звичкою до дурного, яку вже несила терпіти, яка вже підводить до смерті. Гриценко тепер міг би послугувати народу рішучим успішним головнокомандувачем, що, вірю, за короткий термін зумів би знищити всіх, хто незаконно винесе на вулицю зброю, вогнепальну чи холодну, кого бояться звичайні мовчазні. природньо боязливі люди. Так, я боюсь, що голос за Гриценка може бути марним, бо більшості не буде. Але ж хіба це не свідчення лише про те, що грошей ним витрачено набагато менше, ніж іншими? І якщо так, то чи не варто згадати, що великі гроші на виборах несуть лише облуду, брехню, лише вводять в оману? Якшо так, то А.Гриценко - приваблива фігура на кандидатському лану.
Тигипко - має хронічну брехливу лицемірну личину з привабливим ликом, якщо скористатися думками професора філософії Н.Мороз про "лик та личину". Цього досить.
Добкін - то є непорозуміння на тлі виборів Президента України. Теж досить.
Богомолець - надто рано. Не розуміє цього. Це дивно, бо освічена.
Бойко - злодійкуватий як на мене. Міг би бути авторитетом, тобто в законі.
Гриненко - поки що ніхто, може й гарна людина.
Клименко - хто це?
Коновалюк - ні, він не мій кумир.
Королевська - дуже мені нагадує Соню - Золоті ручки з кількарічминулого серіалу.
Кузьмін - теж непорозуміння, аматор "мурки".
Куйбіда - нащо це йому?
Ляшко - старається дуже. Говорить часто дуже правильно, але не на рівні майбутнього Президента, його емоційність надто базарна.
Маломуж - один раз чув його інтерв'ю. Багато чого ще не продуманого.
Рабінович - у нього своє завдання, що не має ніякого відношення до президентства. Таке личить поганому єврею.
Саранов - хто це ?
Симоненко - професійний обманщик, фарисей, лицемір, тримається на експлуатації старих формул, кричалок, лозунгів, не має ніякого відношення до хибних але великих ідей комунізму (більшовик - було б колись, а тепер - шахрай, з тих, що колись одягали короля ні в що.
Тягнибок - заліг вже давно, ще з підписання Протоколу з Януковичем, який до того підписання вже три доби пакувався, збираючись до Ростову-на-Дону, - заліг на самісіньке дно. Мовчить, хоча здатен на яскраві проникливі переконливі спічі. Що з ним?
Царьов - це дужий, впевнений у собі неандерталець з нахилом до більш тваринних інстинктів, ніж до звичок суспільної істоти.
Цушко - той, що колись рішуче молотив двері ГПУ. За менталітетом - міліціонер України, отже мусор людський.
Шкіряк - на ток-шоу Шустера виглядає непогано, трохи надмірно багатослівний, але розуміється на багатьох сторонах сучасного українського життя і війни.
Ярош - на жаль, створився такий собі зловісний ореол, що йому шкодить. кілька провальних виступів у ЗМІ, як-от про "бандерівську армію, що перейшла Дніпро...". Тому міг би бути корисним Україні на військових посадах десь між середнім і вищим рівнем.
Ось такі мої погляди на тих, хто не соромиться видаватися за лідера української нації !
