DISUшка - Флеш.

 Про  Dорогу I дуже Sлавну  Uкраїночку

ЇЇ характер повністю відповідає  її імені – вона суцільна таємничість і морська гладь.

Спочатку я думала, що вона – член олімпійської збірної по стрільбі, бо її коментарі в замітках завжди настільки  влучні, що аж дух захоплює.

Потім я думала, що вона архітектор. Самий справжній. Як Гауді.

Тоді у мене мелькнула здогадка, що вона - наш український Паганель, так багато вона всього бачила і дослідила.

А потім я здогадалася, що вона настільки багатогранна, настільки любить життя у будь яких його проявах, що навіть укуси бджіл чи зустріч зі змією не здатні зупинити її.

     Ви багато бачили в своєму житті людей, які в будь-якій непомітній для нашого ока дрібниці бачать прекрасне? І не тільки бачать, а ще й майстерно це прекрасне фотографують? Та й ще й інших людей  з цим прекрасним знайомлять?

 От наша DISU саме з цієї когорти людей.

    Завдяки їй я можу віртуально подорожувати вуличками Києва чи околицями інших міст, якими вона зацікавилася. Доторкнутися до старих  стін і відчути під пальцями  шорсткість дореволюційної цеглини. Зустріти вологий затуманений світанок десь на тихій Росі чи відчути, як пахне свіжозораний чорнозем, по якому повільно і гордовито чвалає рудий і екзотичний бузько. Бути свідком того, як місячний диск на нічному небі із маленької жовтої цяточки повільно переростає у  великий блідий сирний диск. Полюбуватися галявинами жовтих річкових ірисів і посміятися над кумедними білочками у парку. Інколи ловлю себе на думці, що дивлюся на світ і сприймаю його  її очима. Трохи незвично, але я цій обставині дуже рада!  

Вона цього не знає, але саме завдяки їй я купила і тепер гладжу товсте пузико Хотею.

Саме завдяки їй я все більше впевнююся, що люди, які випадково «прийшли» до мене  - дверима не помиляються.

Саме вона стверджує, що бути   щасливим – це нормально,  бо щастя – це не подарунок долі. Це  спокійний фон нашого життя, базова комплектація.

І саме щастя я бажаю їй і всій її сім'ї! У всьому!

Цілую тебе, disu!

І ціную!