Відверто. De_Stress -Флеш.

Гарна ідея: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/

Непомітно для неї, на екрані ноуту фрази із її презентації почали крутитися, як калейдоскоп, а вона сама стала його маленькою частинкою. Ні, не той калейдоскоп із дитинства - тонка трубка із набором різнокольорових скелець у лінзі, що складаються у чудернацький орнамент, якщо покрутити трубку "вліво - вправо". Цей калейдоскоп складався із якихось різнокольорових фрагментів її життя, які мерехтіли перед очима, як слайди, змінюючи один одного і вона ледь встигала їз роздивитися

* * * * *

Гуркіт падаючої води з Ніагарського водоспаду був такий голосний, що вона не могла розібрати, що він їй каже. Мабуть, це капюшони від плащів, в які вони одягнуті, заважають їй розчути його слова. Він обіймає її за талію, міцно притискає до себе. Їхні обличчя молоді, щасливі і мокрі від мілкого водяного пилу, що розсипається від Нігари. Він нахиляється, щоб поцілувати її і каже: "Пам'ятаєш, я обіцяв подарувати тобі весь світ? Я дарую тобі всю красу цього світу! Я дарую тобі свою любов! Я люблю тебе більше за життя! Ми з тобою завжди будемо разом, віриш? Назавжди!"...

* * * * *

Ось вона плаче. Роздерті колготки, розбиті коліна. Маленький кулачок розтирає сльози по заплаканому личку. "Чого моя кицюня плаче? - папині сильні руки її обнімають так, як уміє обнімати тільки її любимий папочка. - Не треба плакати. Кожен, хто вчиться їздити на велосипеді, обов'язково падає. Але піднімається і знову вчиться їхати. Вперед! Тільки вперед і вверх, моя донечко, тільки вперед і вверх! - на цих словах він підкидає її догори, життя пахне його руками, його сміхом і сонцем, а вона уявляє себе найщасливішою пташкою в сонячному небі, з красивими крильми, такою любимою і дорогою папиною доцьою....

* * * * *

- "Ну, що я вам можу сказати? Це дуже важливе рішення, яке цілком залежить тільки від вас". - Лікар такий молодий і красивий, якими бувають усі єврейські чоловіки в молодості. А ще він такий же розумний і прямолінійний, якими бувають усі висококваліфіковані єврейські лікарі. Подивився знову в її медичку карту. - "Зараз я вам повторю те саме, що ви так вперто не хочете чути від моїх українських колег - ваш темп життя занадто швидкий. Ви хочете занадто багато всього встигнути за коротке людське життя. А воно ж у вас лише одне! А поки-що навчіться поспішати повільно. Вам просто доведеться цьому навчитися"...

* * * * *

"Самой любимой, Самой красивой, Самой лучшей Мамочке на свете!" Синуля-першокласник, соромлячись, подарував їй, повернувшись зі школи, цю вітальну листівку з 8 Березня. Наклеєні саморобні тюльпани, кучерява мімоза із мілко порізаних жовтих ниток - це був найдорожчий букет для неї. Багато букетів ще потім було в її житті, але саме цей, синів, перший і такий незграбний, залишається самим найкращим із усіх отриманих нею букетів. І саме його так несподівано вихопила пам'ять...

* * * * *

"Дитиночко, їж, я тебе дуже прошу! Люди ж думають, що ми тебе голодом моримо"...- бабуся сидить навпроти неї за столом і впрошує її з'їсти ще хоч трішечки. "Ні-ні-ні, - вона міцно стиснула зуби і махає головою із сторони в сторону, - не бууууду, не хоооочу..." Їй подобається ця смішна і весела щоденна гра - тримати повен рот каші, не ковтаючи, а бабуся тільки важко зітхає: "Ну, біжи вже, шило наше. І що воно з тебе виросте, отакої худющої? Хіба що балерина, тільки туди беруть таких"...

* * * * *

"Happy birthday to you! Happy birthday to you!" - раптом почула бадьорий спів. Вранішній офіс, багатьох колег ще немає на роботі, всі лампи не включені і тому в приміщенні ще напівтемрява. І от, з напівтемряви, виходить співаюча трійця, несе щось велике і кругле в витягнутих руках і прямує до неї. Ті колеги, що вже є на роботі і підійшли її привітати, в здивуванні розступилися і вона побачила, хто саме для неї співає - її шефиня, одягнута в костюм кобри, Том Форд в білій перуці і ковбойському капелюсі і Кіліан Хеннессі в спортивному костюмі і в'єтнамках. Мужчини дарують їй цілу головку сиру "Пармезан", а шефиня, випромінюючи доброту, як мати Тереза, тягне сольну партію і з усієї сили старається не фальшивити. Вона від здивування і сміху не може втримати той важкий сир в руках, він, смішно перевалюючись із сторони в сторону, котиться по коридору і всі кидаються наздоганяти сирний смаколик. І всі такі веселі і щасливі, ніби це у них день народження. "Чому ж ви не наздоганяєте свій подарунок, мадам? - запитав у неї, сміючись, Кіліан...

...Мадам? - вона відчула дотик чиєїсь руки на своєму плечі. - Мадам, просинайтеся! Літак скоро приземляється, потрібно приготуватися до посадки, - над нею схилилася стюардеса. Вона відкрила очі. Невже вона заснула? І що це вона бачила - сон, фантазії чи уривки зі свого життя? З динаміка пролунав голос пілота: "Мадам, мсьє! Через 10 хвилин борт № 7982 рейсом "Париж - Гонконг" здійснить посадку в міжнародному аеропорту Чхеклапкок. Дякуємо, що вибрали політ з нашою авіакомпанією!" Вона подивилась у ніч за круглим вікном. Внизу розстилалося гаряче, ніби дихаюче, море з мільйонів нічних вогнів, якими виблискувало загадкове місто. Якою буде її перша подорож сюди? З хвилюванням вдивлялася вона в ці далекі світлячки і раптом побачила,як із різнокольорових вогнів утворюється напис:

" Hello, MARA! This is your new happy life! "

Ночной Гонконг