Так хто: жінки чи чоловіки?

Реальний випадок із «кабінетного» життя.

16:00. 

Олєг, один із співробітників, збирається іти на пошту, відносити кореспонденцію. В цей час в кабінет заходить  Артем, забрати свої документи, бачить, що Олєг  упаковує якісь папери в пакет і запитує мене: «А куди це він збирається іти, ще ж робочий день не закінчився?»

Дьорнуло ж мене сказати з серйозним виразом обличчя: « В наркологічну клініку, на медичний огляд. Буде вимагати сатисфакції. Після обіду прийшов на роботу і начальниця внюхала у нього запах алкоголю. І, хоча, Олєжка клявся і божився, що випив тільки стакан квасу і ніякого спиртного не вживав, начальниця пригрозила звільненням. Тепер ось він відпросився з роботи раніше, піде в наркологію, буде здавати аналізи. Прикинь, попадалово? Тільки ж ти дивись, нікому не кажи, щоб інформація не вийшла з кабінету». «Та ну,  ви шо? Я – могила! »- запевнив мене Артем, взяв документи і вийшов з кабінету. Всі мої колеги в кабінеті не те, що лягли – попадали під стіл. Ржали, як коні, всі. Олєг, зо сміху, навіть  перестав пакувати документи. Трохи заспокоїлись, пересміялися, друкуємо  з Олєгом супровідну документацію, інші своє роблять.

Думаєте, на цьому все? Десь через 5-8 хв. телефони в кабінеті почали «горіти» - всі дзвонили і питали, чи правда, що у нас в відділі отаке творицця і що Олєг  прийшов «під гейликом» після обіду?  Потім мені і Олєжці  у внутрішній чат посипалися статті законів, на які можна посилатись при трудових спорах із керівництвом організації. 

Дзвоню Артему: «Тьома, дружище! Що ж ти так? Нащо  ж ти  злив  пентагонівську інформацію?» Він, типу, щиро здивований: «Хто? Я? Та ви шооооо??? Я нє, я нікому ні слова!»

Нікому!!!!!!    За 10 хв. знали всі!!! 

Зробила висновок – фраза «Тільки ж ти дивись, нікому не кажи» - магічним чином діє і на жінок, і на чоловіків. Чоловіків ще й наче, швидше розбирає….