***

Лист за листом з дерев зриває листя.
Беззахисні гілки в облозі вітру
"Не забирай їх, осене!", - у відчаї я крикну.
Та осінь невблаганна. Вже запізно.

У грудях знову порожнеча наступає,
Дощ заливає навкруги усе сльозами
Глибока прірва виросла між нами...
Мій вогник більше не горить. Згасає.

***

Геть сльози! В мене є для кого жити!
Хай осінь буде тільки за вікном.
Дай, Боже, кожному життю радіти
І цілувати янголятко перед сном.

E. G.

Навеяло осенью

Я хочу встретить старость
В звуках венского вальса
На одесском бульваре
Среди желтой листвы.
Всё равно, что подумает
Народ в кулуарах.
Ветер будет шуметь
Воспаряя мечты.
 
Молодёжь не поймёт
Почему мы так просто
Среди тысячь прохожих
С изумлёнными лицами.
Рука в руку мы кружим
С тобой осторожно
Танец с духами музыки
Душами безликими.
 
Я хочу встретить старость
В звуках венского вальса
На одесском бульваре
Среди желтой листвы.
Многим будет конечно
Сие непонятно.
У людей слишкои много
В душе пустоты.
 
E. G.

Дивні почуття

Я маю дивні почуття

Вони не схожі на кохання

Якщо зірвеш ти з вуст признання

Не буде більше вороття.

 

Я маю дивні почуття

Вони випробують терпіння.

Такі жорсткі в мені сумління...

Таке складне моє буття.

E. G.

Вірш мого настрою

Так хочеться просто втопитись у морі,
Якого немає за моїм вікном.
Або розчинитись у власному горі
Своїх помилок і дурних перепон.
 
І вчасно збагнути, чому все так складно?
Чому ми повинні чекати роками,
Щоб хтось пояснив зрозуміло й докладно
Який смак у щастя, що десь поруч з нами.
 
                         E. G.

Байдужість

Не шукай мене в шелесті сосен.

Там нема ні мене, ні життя,

Але щось таки там відбулося

Та все зникло. Шукать навмання

Вже не варто, бо я десь далеко

У минулому міцно стою

(Полетіли останні лелеки...)

І себе я вже не впізнаю.

Заблукала, а, може, забула,

Що лишилося щось на землі.

Ти кричав, але я ледве чула -

Це байдужість осіла в мені.

 

                E. G.

 

Экзистенция (из старого)

 

Лишь на смертном одре

Ты познаешь иль просто уснёшь,

                            Умрёшь…

Какая разница тебе сейчас,

Умрёшь ты в добрый час

Иль просто ты заснёшь

Который раз. Один. Одна.

Ты жаждешь знаний, мудрости,

Сама ты ничего не стоишь

С твоими мыслями столь

Мудрыми для стен.

А их четыре, понимаешь?

Ты добровольно лезешь в плен.

Ищи, ходи, дыши, но не сдавайся,

Но делай что-то; ты лежишь

И смерть твой жизни огонёк

Задует. Просыпайся! Но ты

Уже мертва, зато уже не спишь!

 

         E. G.

Без заголовку

*** 

Горить розпечене вугілля

Тремтить на стебельці роса

І навкруги пряне похмілля –

Така незвична ця краса.

 

Знайома пісня знову грає

В моїй слабкій, проте душі

Похмілля серце наповняє

І все по-новому звучить.

 

І те похмілля чорне й біле

Воно лікує і болить

Я віддала б усе за зілля,

Що моє серце враз зцілить.

 

E. G.

Мой мир

***

Всё, что важно – меня обходит

Тридевятою стороной.

А потом ностальгия приходит,

Но мой мир, как прежде, пустой.

 

Я хотела стучаться в окна

Да что толку (давно уже спят).

Моего дома напротив

Деревья листвою шуршат.

 

Видно шепчутся (сплетни ночные).

Да и я ещё не сплю.

Все дороги давно пустые…

Так же пусто в моём раю.

 

Самолёт огоньками мигает

В тёмно-синей пучине звёзд.

А когда же я улетаю

В мой бездонный мир грёз?

 

E. G.

 

Последний раз мне больно

Заранее прошу прощения у мужчин, которые не относят себя к сво...

Привкус сладкой горечи

На моих губах.

Тихо. Телефон молчит

И болит душа.

Было или не было –

Пустота в груди.

Меня тихо предали,

Не сказав «живи».

Мне немного холодно

И немного жаль.

Ночью в этом городе

Утоплю печаль.

Больше не увидите

Слабой и немой

Больше не нарушите

Вы души покой.

Да, была я слабая

Да, была живой

Да, бывало, плакала

Да, была простой.

Нет не будет горечи

На моих губах

Все мужчины сво….

Подтверждённый факт.

Было или не было –

Правда здесь одна.

Меня тихо предали

И сожгли дотла.

 

         E. G.

 

Скоро весна...їй і присвячується

                 Весна

Ії побачила в брудних калюжах,

Іще бліду, проте, чомусь щасливу.

Так різко поміняла сніг на зливу

І день новий весною занедужав.

 

І тиждень так хворіли наші душі,

Вже не такі брудні, проте ще сірі

І хтось молився прохолодній зливі.

Тепер щасливою я бути мушу.

 

                   E. G.

 

Сторінки:
1
2
4
попередня
наступна