Я сам колись блукав по світу,
Тому прекрасно розумію,
Що треба дань віддати літу,
І втілити зимову мрію.
Я сам прекрасно пам'ятаю,
Усі чудові, дивні впискі,
Коли ти сам в далекім краї,
Знаходиш тих, хто тобі близькі.
На мому тілі ще лишились,
Сліди від лавочок собак,
І пальці жовті не відмились,
Та й є захований косяк.
Та щось змінилось на планеті,
Що я один лише займаю,
Прозріння, старість у поєті?
Лише в своїй душі блукаю...
Оце на вихідні переглядаю з ностальгією “Шоу довгоносиків." Які фрази! Кульмінація апогею
нашого апофіозу або Я розбираюсь в музиці, як циган в місері або В Парижі усі красиві, як ельфева
водокачка і ще дуже багато, буквально щосекунди. Класика. Геніально. Український Монті Пайтон.
Але є одна відмінність. В Англії Монті Пайтон національна гордість, світовий бренд Англії, а у нас
довгоносиків забули і Андрієнко вимушений зніматись у тупих російських передачах ...
Хироси Ямаути, возглавлявший Nintendo c 1949 по 2002 год, скончался от пневмонии.
Я помню свою первую приставку — китайскую подделку под Нинтендо. Когда крёстный привёз её из Китая, моему счастью не было границ. На тот момент приставка уже год, как была у моего друга, одноклассника и соседа — Андрея и мы без конца зарубались в Контру, Марио, Танчики, Айс Климбер и тд. Но это же не то, это ходить к нему, проситься поиграть… А ТУТ ВОТ ОНА! СВОЯ ПРИСТАВКА! Пахнет свежей пластмассой и счастьем. Я включил её… НЕ РАБОТАЕТ! НЕ РАБОТАЕТ! Видимо, что–то повредилось при перевозке — говно же китайское! От обиды и бессилия захотелось зареветь. И картридж входящий в комплекс, с манящей надписью «1000 in 1 бесполезен!
Потом поход в мастерскую, сдача в ремонт, неделя томительного ожидания… И НАКОНЕЦ СЧАСТЬЕ! Бомбермэн, Марио, Балун Тюнз, Каратека — мои маленькие друзья!
Мама сдала мне старый чёрно–белый телевизор, так как безумные слухи о том, что приставка садит кинескоп прочно засела в её советской голове. Но мне было наплевать, что он чёрно–белый и по нему периодически приходилось бить молотком, чтобы лампы вставали на место.
А после первые заработанные за летнюю работу по ремонту школы деньги и первый крутой картридж — «4 in 1. 200 заработанных потом и краской рублей! Но зато «Один дома–2 «Черепашки–ниндзя», «Бэттл Тоадз» и «Метал Гир»!!!
И первые опыты с паяльником, конечно же))) Ведь китайский адаптер вечно горел, а кнопки в джойстиках западали.
И сколько ещё их было, таких милых сердцу игр. Сколько часов наслаждения, злости при трудностях прохождения, триумфа при удачном завершении каждого уровня, ликования от каждой победы над боссом, гордости, при рассказе об этом друзьям…
Хироси Ямаути, низкий вам поклон. Без вас я бы мог вырасти совсем другим человеком. Где–то там вас ждут.
(c) hachipury
Я останній із покоління,
Сторожів і двірників,
Як уникнув я вознесіння?
Та проспав не виходячи з снів.
Я останній хто, ще не плутає,
Просто секс і вічне кохання,
І вже певно мало хто слухає,
Ці оформлені в блюзі страждання.
Хаєр, джинси і фєнічкі файні,
Психоделія, мантри і рок,
Вже історія, ми, наче крайні,
Наче порох тих, що впали зірок.
Я останній із покоління,
Сторожів і двірників,
Як уникнув я вознесіння?
Та проспав не виходячи з снів.
Я останній хто, ще не плутає,
Просто секс і вічне кохання,
І вже певно мало хто слухає,
Ці оформлені в блюзі страждання.
Хаєр, джинси і фєнічкі файні,
Психоделія, мантри і рок,
Вже історія, ми, наче крайні,
Наче порох тих, що впали зірок.
Віриш, ящірка відклала скрипку,
На відкритій воді,
Хліба лишила плавати скибку,
І лиш почула тоді.
Музика, музика кожного вузлика,
Нервів, що грають в тобі.
Музика, музика наче до вулика,
Душі вертає Землі.
Кожного ранку до кожного вечора,
Струни бренять в небесах,
Сутність поєта усім забеспечена,
Тільки б не згас на очах ...
Злитись із звуками, щоб більш не злитись,
Щоб лиш зізнатись собі,
Як справедливо самотнім лишитись,
І догоряти в пітьмі ...
