Профиль

novasich

novasich

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Музейна рада Мінкульту: хто ще не брав гроші Ахметова?

  • 25.04.14, 10:35


Рівень обурення музейного співтовариства важко передати! Оприлюднено список грантожерів сумновідомого кримінального мільярдера Рінатки Ахметова, що цинічно грабує український народ, які увійшли до Музейної Ради Мінкульту!

Що, в Україні перевелися порядні люди, які розвивають музейну галузь? Ті самі остогидлі обличчя, які плачуться на "важку долю" при всіх режимах!

Хто ж єднає цю згуртовану команду професійних плакальщиків?

Не повірите! Перший заступник Міністра культури України Леся Островська-Люта! Особа аж занадто наближена до гаманця Януковича - цинічного мафіозі Рінатки Ахметова, що щедро спонсорує, як пишуть ЗМІ, сепаратистські рухи на Сході України!

Саме через її руки були прикормлені чисельні БЕЗПРИНЦИПНІ "діячі культури", що не відрізняються моральністю, патріотизмом, готові вірно служити тим, хто платить. Треба нагадати списки тих, хто знаючи про кримінальний характер Фонду "Розвиток України" Рінаточки нашого, хана Ахметова, радісно отримував примітивні подачки?

Громадська ініціатива "Музейна люстрація" закликає всіх порядних людей демонстративно вийти з ТАКОЇ Музейної Ради Мінкульту! Негайно!

Звертаємося до Міністра культури України Є.Нищука, чий героїзм на Майдані не викликає сумнівів - лише повагу. Поясніть, яким чином, за чиєю рекомендацією, на посаду Першого заступника Міністра було призначено таку сумнівну, заплямовану багаторічною співпрацею з кримінальним олігархічним режимом, особу? Ви готові визнати помилку і як мінімум, тихо запропонувати їй звільнитися за власним бажанням? Негайно!

Прохання до керівника Уряду України А.П.Яценюка. Пане Арсенію, треба допомогти не дуже досвідченому Міністру культури виправити цілком зрозумілі кадрові промахи. Просимо негайно звільнити Першого заступника Міністра культури, що абсолютно не відповідає високим демократичним вимогам України, яка перемогла на Майдані! Безцінні кадри кримінального мільярдера Ахметова, що жодного дня не перебували на державній службі, не можуть керувати культурою української нації!

Сподіваємося, та особа не буде чекати повноцінної інформаційної кампанії і негайно напише заяву на звільнення.

Більше попереджень не буде!

Музейна люстрація

Музейна рада є дорадчим органом з питань реалізації національної музейної політики при Міністерстві культури.  На сьогоднішній день перед новоствореною радою постали як питання стратегічних змін у музейній сфері, так і гострі кризові моменти, що потребують негайного вирішення.

До складу Музейної ради увійшли 15 експертів музейної справи, проте для забезпечення прозорості та ефективності в її роботі планується щорічна ротація складу на третину.

При формуванні Музейної ради Міністерство культури керувалось прагненням отримати в кінцевому результаті максимально широкий та збалансований склад, що відображав би інтереси музеїв різних типів підпорядкування, розмірів та напрямків. При відборі експертів до Музейної ради Міністерство культури зважало на їхній авторитет серед громади музейних працівників, напрацьований завдяки фаховості та значному досвіду роботи в галузі, або ж завдяки наявності успішної реалізації новаторських проектів.

 

Список членів Музейної ради при Міністерстві культури:

 

Білик Зоряна Михайлівна

Заступник директора з питань музейного розвитку Львівського музею історії релігії (за згодою)

 

Виноградова Віра Іллівна

Генеральний директор Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (за згодою)

 

Губіанурі Людмила Вікторівна

Завідувач відділу «Літературно-меморіальний музей М. Булгакова» Музею історії міста Києва (за згодою)

 

Капустіна Надія Іванівна

Директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького (за згодою)

 

Лаєвський  Сергій Лазарович

Директор Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського, Президент Української  національної Міжнародної ради музеїв (ICOM) (за             згодою)

 

Легасова Любов Володимирівна

Заступник генерального директора з наукової роботи Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945  років»

 

Литвинець Юлія Олександрівна

Головний зберігач фондів Національного художнього музею України

 

Остапова Світлана Іванівна

Директор Одеського муніципального музею особистих колекцій імені О. Блещунова (за згодою)

 

Піоро Владислав Ігорович

Голова Правління ГО «Український центр розвитку музейної справи» (за згодою)

 

Пошивайло Ігор Володимирович

Заступник генерального директора з наукової роботи Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» (за згодою)

 

Сердюк Олена Михайлівна

Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська»

 

Стрельнікова Світлана Олександрівна

Генеральний директор Національного науково-дослідного реставраційного центру України

 

Ткаченко Тетяна Олександрівна

Директор Кіровоградського обласного художнього музею (за згодою)

 

Чорнобай Юрій Миколайович

Директор Державного природознавчого музею Національної академії наук України (за згодою)

 

Чумак Галина Володимирівна

Директор Донецького обласного художнього музею (за згодою)

Прес-служба "Музейна люстрація"


За пять дней - в молодость!


Известный целитель Константин Стасюк начинает уникальную программу омоложения и оздоровления. Как эксперимент решили провести всеукраинскую акцию в большинстве областей. Слишком много скептиков. Именно для сомневающихся организован пятидневный демонстрационный курс.

Полное омоложение всего организма, физическое, физиологическое, косметическое - уже реальность, в которую трудно поверить, но это - факт!

Мифический эликсир молодости пусть  останется в сказках. Пришло время современных технологий, корни которых уходят в далекое прошлое. Именно те древние знания воскресил и усовершенствовал Константин Стасюк.

Что может быть реальнее публичной демонстрации омоложения за считанные часы и дни?! Прийди и смотри! Стань частью небывалого научного эксперимента!

Что предлагается.

Любой желающий в любом возрасте, с любыми формами нарушения работы организма может стать участником демонстрационного курса. Достаточно подать заявку по телефону 067-707-84-99.

Массовое медикаментозное и косметологическое омоложение все предлагают, но   результаты как-то забывают показать...

Новое - небывалое. Человек фотографируется перед и сразу после часового сеанса. Молодость налицо! Состояние всего тела и лица разительно изменяются. Часто даже не верится, что это один и тот-же человек!

Но, что много говорить. Словами делу не поможешь! Поверьте! И испытайте новую методику на себе!

Константин Стасюк организовывает региональные акции омоложения и оздоровления. Уже в Одессе и Киеве результат зафиксирован. Смотрите сами - http://stasuk.com.ua/ 

Итак, проанализируйте, прочувствуйте своим внутренним голосом...

А молодость это реальность...

Пресс-служба

Крим: осмислення мовою плакату


Захоплений Крим    Ті події ще чекають своїх істориків. Мало хто розуміє, що відбулося. Росіяни перебувають у якомусь зомбі-екстазі, розмахуючи прапорами і портретами "визволителя" Путіна. Українці злі і пригнічені. Мешканці Криму розгублені.

Спокійного пояснення ніхто дати не може. Емоції затьмарюють розум. Той стан назавжди зафіксували плакатисти. Музей плакату України насмілився презентувати міні-виставку "Крим - це Україна!".

Як не дивно, тут найбільш оперативно спрацювала українська Вікіпедія.

Під час Європейської революції, після втечі з України колишнього президента України Віктора Януковича 21 лютого 2014, наступного дня після закінчення зимових Олімпійських ігор в Сочі — 24 лютого 2014 Росія розпочала неоголошену військову спецоперацію окупації Криму з допомогою спецназу ГРУ РФ, підрозділів військ ВДВ та чеченського батальйону «Восток».

При захопленні держустанов та військових об'єктів України використовувалися також привезені з Росії «козаки» та так звані «сили місцевої самооборони» (російські військовики без знаків державної приналежності на уніформі). До другої половини березня 2014 окупація Криму російськими військами була закінчена. Українські війська, що до цього утримували свої бази та місця дислокації, здалися без бою.

18 березня 2014 Державна дума РФ ухвалила «Договір про входження Криму до складу РФ». 21 березня президент Путін підписав указ про ратифікацію цього Договору та надання Криму статусу «федерального округу у складі РФ» та статусу міста федерального значення Севастополя.

27 березня 2014 Генеральна асамблея ООН більшістю голосів підтримала резолюцію, якою визнається непорушність територіальної цілісності України і визнається недійсним «Референдум про статус Криму».

За відповідну резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН."

А ось цитата російської Вікіпедії.

23 февраля 2014 года над городским советом Керчи был спущен украинский флаг и поднят российский. Массовое снятие украинских флагов происходило 25 февраля в Севастополе[. С резкой критикой новых властей в Киеве выступили казаки в Феодосии. К пророссийским акциям подключились и жители Евпатории. После того как новые власти в Киеве распустили Беркут, глава Севастополя Алексей Чалый отказался выполнять этот указ.

Рано утром 27 февраля 2014 года группы вооружённых людей заняли здания парламента и правительства Крыма в Симферополе, а также блокпосты на Перекопском перешейке и Чонгарском полуострове. В тот же день Верховный совет Крыма назначил главой совета министров Сергея Аксёнова.

6 марта 2014 года Верховный совет Крыма принял постановление о вхождении республики в состав Российской Федерации в качестве её субъекта и назначил референдум по этому вопросу.

11 марта 2014 года Верховный Совет Автономной Республики Крым и Севастопольский городской совет приняли Декларацию о независимости Автономной Республики Крым и города Севастополя.

16 марта 2014 года в Крыму состоялся референдум, в котором приняло участие около 82% избирателей, из них 96% проголосовали за вступление в Российскую Федерацию. 17 марта 2014 года согласно результатов референдума Республика Крым, в которой город Севастополь имеет особый статус обратились с просьбой о присоединении к России.

18 марта 2014 года подписан межгосударственный Договор между Российской Федерацией и Республикой Крым о принятии в состав Российской Федерации Республики Крым. В соответствии с договором в составе Российской Федерации образуются новые субъекты — Республика Крым и город федерального значения Севастополь. 21 марта в Крыму образован одноименный федеральный округ с центром в Симферополе. После присоединения Крыма к России встал вопрос о судьбе украинских военных частей, расположенных на территории полуострова. Вначале эти части были блокированы местными отрядами самообороны, а затем взяты штурмом, например Бельбек и батальон морской пехоты в Феодосии. Во время штурмов частей украинские военные вели себя пассивно и оружие не применяли. 22 марта украинские СМИ сообщали об ажиотаже среди крымчан, которые стремились получить российские паспорта. 24 марта в Крыму рубль стал официальной валютой (хождение гривны временно сохранилось).

Було написано чимало статей, знято телесюжети. І знову - хвиля емоцій.

 

- Музей плакату ризикнув показати ті події очина художників. Чесно кажучи, мені як історику стало страшенно цікаво, як плакатисти, серед яких професійних художників не так і багато, зможуть передати суть? - розповів Генеральний директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, де розташована Галерея Музею плакату, - Я сприймаю виставку "Крим - це Україна!" як неймовірний творчий експеримент. І коли побачив все після закінчення монтажу, мушу визнати - експеримент вдалий! Адже, на відміну від істориків, відчайдухи з Плакатної сотні вважаються безпосередніми учасниками оборони Криму! Фактично, лише вони відкрито вступили в боротьбу! Взагалі, діяльність плакатотворців під час Майдану, епопеї в Криму, битві за Донбас вимагає окремого дослідження. То - справжні бійці!


-Ми хвилюємося за художників з Росії і Білорусі, що створили і опублікували в мережі гострі сатиричні плакати про нинішню владу РФ, їх Президента! - повідомив заступник директора Музею плакату, політолог Сергій Пархоменко, - Місцеві спецслужби розпочали на тих митців справжнє полювання. І хоч вони працюють анонімно, кількох вирахували. До речі, на наших виставках "Плакати Майдану" і "Крим - це Україна!" є кілька робіт з тоталітарної Росії. Чимало їх плакатів на сторінці МПУ в Фейсбуці. Автори, на жаль, нам невідомі. Однак, сподіваємося, що коли до сусідів повернеться демократія, все нормалізується...

Стихійно сформована Плакатна сотня дійсно показала свою неймовірну ефективність. Ми всі були страшенно здивовані, коли під час Майдану скромна сторінка Музею плакату України перетворилася на потужний ЗМІ нового типу. Плакатисти несподівано опинилися на ідеологічній передовій, посунувши навіть оперативних журналістів. І якщо преса змушена дотримуватися якихось професійних стандартів, стримувати емоції, то плакатотворці мають повну емоційну свободу. У виразах і образах особливо не стримуються...

На виставку "Крим - це Україна!" відібрано з інтернету сорок плакатів. Деякі автори нам відомі, більшість залишаються анонімними - хтось боїться репресій, хтось свідомо не хоче розкриватися з різних причин, декого ми самі не змогли індетифікувати... Тому вирішили плакати ніяк не підписувати - вони говорять самі за себе. Хоча, всіх легальних авторів Музей плакату і група наших сайтів, перш за все "Музеї України" та "Нова Січ", завжди із задоволенням рекламує та просуває. Особливо молодих!

На закінчення, весела замальовка з життя Музею плакату, що діє у Тернопільській садибі Сучасного села Нацмузею у Пирогові. Будень. Двері відчинені. На вході наш доглядач пані Тетяна. Я заклопотано підрізаю плакати, вставляю в рамки... Впевнено входить дівчинка-тінейджер, тягнучи маму з крутим фотоапаратом. І починає робити їй екскурсію, розказуючи про історію голівудської актриси Хлої Моріц, чий образ використав Сашко Лісовський на початку Майдану, як журналісти (тобто я) зверталися до Посла і Держдепу США, Стівена Кінга. Потім підвела маму до знаменитого фото журналістки "Тижня" Валерії Бурлакової, де вона прикурює від коктейлю Молотова. Сказала що журналісти (тобто я) визнали те фото знаковим, але обурилися літні релігійні жінки, що то пропаганда тютюнопаління. "Правильно! Дівчаткам не можна палити!" - педадогічно вставила мама. "Але ж, вона зараз ту пляшку кине і когось спалить!" - революційно заперечила Мала. Потім дитя розповіло про знаменитий плакат Наталки Шуст-Цимбалюк. Дівчина в протигазі з молитвою. Каже, ікону Майдану з нею хочуть робити...

Я ошаліло все те вислухав, навіть не встигнувши познайомитися і подарувати дівчинці календарик. Поки приходив до тями, відвідувачі зникли. Ще й якийсь італійський журналіст збив - готує статтю, жадібно почав фотографувати сатиру на Путіна...

Ікону намалюють з плаката... Це треба якось осмислити.

Взагалі, інтернет-імідж Музею плакату давно має міжнародний рівень. Якби не слава в мережі, хто б що знав про дві крихітні кімнатки, забиті плакатами... А так, до нас цілеспрямовано йдуть люди з усього світу. Значить, потрібна справа!

Тож, виберіть день, огляньте міні-виставку плакату "Крим - це Україна!".

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"

Музей плакату ігнорує ТV Росії та 6 країн

  • 22.04.14, 02:01


Санкції проти тоталітарної Росії можуть бути і персональні. Музей плакату теж солідаризувався з міжнародним співтовариством, категорично заборонивши будь-які зйомки ВСІМ телекомпаніям Росії, Білорусі, Казахстану, Північної Кореї, Куби, Венесуели та Вірменії на своїх виставках.

Останнім часом діяльність російських журналістів-пропагандистів в Україні все більше нагадує продуману інформаційну диверсію, мета якої - дестабілізація ситуації в регіонах, підтримка сепаратизму та тероризму. Людей буквально зомбують лавиною брехні та перекручувань. Постійно лунають антидержавні заклики, право на суверенітет взагалі ігнорується.

Освічені люди з нормальною психікою ті лайнометні програми взагалі ігнорують, але, є інші, менш стійкі категорії населення. Їх дії ми вже побачили в Криму, Донбасі, Півдні...

Справа в тому, що путлеровські пропагандисти давно зачистили інформаційний простір, витіснивши чесних професіоналів, замінивши їх відвертими збоченцями і наркоманами без совісті, моралі, освіти. Крім нацистської доктрини рашизму, яку вони істерично популяризують, ті вузьколобі створіння більше нічого не сприймають.

-Маючи чималий досвід спілкування з так званими раша-журналістами, ми переконалися, що їх цікавить лише негатив про Україну! - розповів заступник директора Музею плакату України при журналі "Музеї України" політолог Сергій Пархоменко, - Найсвітлішу нашу подію чи свято вони подають як якесь бісівське антиросійське дійство, штучно створюючи ворожнечу між нашими народами. Процес окупації Криму вони показали як ритуальний відьомський шабаш! Їх дії по розпалюванню міжнаціональної ворожнечі, порушенні територіальної цілістності України на Донбасі, вже підпадають під кілька серйозних кримінальних статей. Наша влада чомусь залякано мовчить. Тому ми і вирішили на крихітній підконтрольній нам виставковій території у 30 квадратних метрів, зробити зону вільну від інформаційного бруду! Закликаємо керівників державних, комерційних, громадських, політичних структур повністю ігнорувати російські телеканали і ЗМІ країн-сателітів!

Музей плакату з перших днів підтримав Майдан. Створена у грудні 2013 року сторінка на Фейсбуці, взяла всі ФБ-рекорди серед офіційно зареєстрованих музейних закладів як України, так і Європи. У драматичні дні протистояння її відвідувало до 200 тисяч читачів з переважної більшості країн світу. Довкола Музею сформувалася вже легендарна Плакатна сотня художників, фотошоперів, демотиваторщиків, які миттєво реагують на всі знакові політичні події.

Зрозуміло, що Музей плакату, який творять і інформаційно підтримують досвідчені журналісти, політологи, історики, музейники, постійно опиняється в зоні уваги великих ЗМІ, у тому числі міжнародних. Нормальних колег у Музеї плакату завжди гарно зустрічають, допомагають.

- Довіри до російського телебачення у нас немає! - заявив Голова Ради Музею плакату, доктор історичних наук, член Політради Правого сектору Павло Гай-Нижник, - Їх рівень ми побачили з анекдотом про візитку Яроша. І не тільки. То вороги. І ставитися до них ми повинні відповідно...

Великою популярністю користується виставка "Плакати Майдану", яку змонтували ще 27 лютого. Днями відбудеться пресова презентація виставки плакату "Крим - це Україна!". Можна лише уявити як подадуть ці проекти путлеровські пропагандисти!

До речі, на авторів гострих сатиричних робіт на нинішніх лідерів тоталітарного антиукраїнського блоку, які є громадянами тих нещасних держав, йде справжнє полювання місцевих спецслужб. Саме через це, десь 80% робіт з віртуальної колекції Музею плакату, що нараховує десь 7000 творінь, є анонімними. Художники просто бояться. "Істинні рашен-арійці" можуть за гумористичну картинку дати конкретний судовий вирок... Чи розправитися десь у темному кутку...

Росію і росіян щиро жаль. Група гебістів так опустила і принизила таку прекрасну країну з миролюбним народом. Сподіваємося, це ненадовго.

Колись і над Кремлем піднімуть прапор свободи...

А поки Музей плакату ввів власні маленькі санкції. І якщо їх підтримають інші - Україна переможе!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"



Музей плакату забороняє зйомки російському ТБ

  • 22.04.14, 01:45

Музей плакату заборонив будь-які зйомки ВСІМ телекомпаніям Росії, Білорусі, Казахстану, Північної Кореї, Куби, Венесуели та Вірменії на своїх виставках, повідомляє "Нова Січ".

"Маючи чималий досвід спілкування з так званими раша-журналістами, ми переконалися, що їх цікавить лише негатив про Україну! - розповів заступник директора Музею плакату України при журналі "Музеї України" політолог Сергій Пархоменко, - Найсвітлішу нашу подію чи свято вони подають як якесь бісівське антиросійське дійство, штучно створюючи ворожнечу між нашими народами. Процес окупації Криму вони показали як ритуальний відьомський шабаш! Їх дії по розпалюванню міжнаціональної ворожнечі, порушенні територіальної цілістності України на Донбасі, вже підпадають під кілька серйозних кримінальних статей. Наша влада чомусь залякано мовчить. Тому ми і вирішили на крихітній підконтрольній нам виставковій території у 30 квадратних метрів, зробити зону вільну від інформаційного бруду! Закликаємо керівників державних, комерційних, громадських, політичних структур повністю ігнорувати російські телеканали і ЗМІ країн-сателітів".

Довідка: Музей плакату з перших днів підтримав Майдан. Створена у грудні 2013 року сторінка на Фейсбуці, взяла всі ФБ-рекорди серед офіційно зареєстрованих музейних закладів як України, так і Європи. У драматичні дні протистояння її відвідувало до 200 тисяч читачів з переважної більшості країн світу. Довкола Музею сформувалася вже легендарна Плакатна сотня художників, фотошоперів, демотиваторщиків, які миттєво реагують на всі знакові політичні події
опад
http://opad.org.ua/index.php?newsid=4028

В.Савінов - з Плакатної сотні


Мої плакати - це речення, тези чи, як зараз кажуть, месседжі до відкритого й демократичного інформаційного середовища. Чому не просто тексти - "візуальний поворот" в культурі, так зручніше й швидше. Моя мотивація? Звичайно, справа в інформаційній боротьбі, коли просто прикро за державу!

Але, також мені хочеться, щоб було більше правди, а не режисури кремлівської махіни пропаганди! І сам процес творчості у поєднанні картинки зі словами також дає мені певне задоволення), - так представив себе Володимир Савінов.

В.Савінов - молодший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України

(http://ispp.org.ua/),

засновник та керівник Київського плейбек-театру “Dj vu plus”

(https://www.facebook.com/playbackplus)

та Української школи плейбек-театру (Київ).

Рядовий боєць Плакатної сотні, яка стихійно виникла довкола сторінки Музею плакату України в Фейсбуці. Солдат інформаційної війни за Україну, що триває в мережі.

 Майдан породив дивний феномен. Малювати, робити плакати, демотиватори, фотожаби почали люди, які тим або ніколи не займалися, або просто іноді, від нудьги бавилися.

А тут, після розгону беркутнею студентів, людей просто прорвало! Цей феномен ще повинен бути вивчений психологами! Звичайні громадяни почали створювати плакати, аби донести до суспільства якусь думку, сконцентровану в одній фразі чи навіть слові! І вона доходить до мас! Народні плакати та демотиватори мають в інтернеті мільйонні перегляди! Вони формують гасло мас!

Я згадую ті драматичні дні після прийняття тоталітарних законів, коли діяльність Музею плакату чітко потрапила під статті поширення тероризму, закликів до зміни державного ладу - до 15 років тюрми! Ховатися вже не було ніякого сенсу. Ми відчайдушно продовжили, зважаючи, що кількість читачів на сторінці сягала 100-200 тисяч чоловік на добу. Тоді до нас приєдналося чимало сміливців, які відкрито чи під псевдо почали плакатну боротьбу. Тисячі пішли на барикади... І перемогли, що є дивом!

Володимир Савінов - один з них.

Потім Крим, президентські вибори, Донбас... Ми не встигли навіть відсвяткувати перемогу! Плакатна сотня так і не вийшла з боїв... Боротьба триває. І закінчиться лише після повернення Криму!

Ефективність інтернет-плакатів побачили всі. Українці тут безсумнівні світові лідери. Після таких емоційних злетів - не дивно.

Музей плакату і Плакатна сотня не лише непримиренні вороги Кремля.

На Банковій дуже незадоволені плакатним образом Пастора...

У виборчих штабах олігархічних кандидатів у Президенти вже зрозуміли, що один вдалий сатиричний плакат миттєво спалює десятки тисяч доларів, витрачених піарниками на творення позитивного іміджу клієнта...

Через те, Музей плакату при журналі "Музеї України" має постійні проблеми. Нас або лякають, або намагаються оптом купити разом з таємничею Плакатною сотнею. Швидко розуміють, що то безглудо! Музей то можна знищити чи перекупити, а Плакатна сотня - то весь інтернет! Виникне ще більше сторінок. Прийде ще більше художників, демотиваторників, фотошоперів. Це вже народний плакатний рух, переважно анонімний, зупинити який неможливо. Тоталітарна Росія, де все затисли, є найбільшим виробником антипутінських плакатів, до речі...

...А Володимир Савінов продовжує експерементувати у плакатотворенні. Між мистецтвом, філософією і пропагандою. Він - більше філософ.

На наших очах виникає абсолютно новий стиль на межі багатьох мистецтв.

Виявляється, якщо вірш оформити як плакат, він моментально здобуває гігантську інтернет-аудиторію!

Але, про це іншим разом.

Сьогодні презентували Володимира Савінова.

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"





























 












 
 
 

Фюрерок очима Плакатної сотні


Жоден президент ще не зміг так стрімко знищити свій імідж так, як російський. Формований десятиліттям образ "батька нації, визначного світового лідера, головного росіянина", було легко знищено невеликою групою плакатистів - художників, фотошоперів і демотиваторщиків. Це ті, кого називають Плакатною сотнею.

До початку підлого вторгнення до Криму і нахабної брехні всього керівництва РФ про їх непричетність до окупантів, Путін досить рідко потрапляв у сатиричну графіку. Однак, все змінилося мало не за день. Плакатисти буквально знищили новітнього напівдиктатора, вишукано познущавшись з його комплексів і ганебної поведінки в Україні і на міжнародній арені.

Могутній і грізний Президент великої ядерної держави миттєво перетворився на якогось дефективного карлика-терориста, що загрожує всій світовій безпеці власною великодержавною шизофренією. Його перестали боятися навіть напівозброєні українці, які зазнали такого підступного нападу у надскладний постмайданний період. Його озброєні васали - зелені чоловічки, бойовики спецназів ГРУ, ФСБ, десантури, проплачені провокатори інакше як ватниками та  колорадами у нас не звуться. Ні страху, ні поваги до них немає.

Зараз це просто мисливська здобич, за шкурку якої можна отримати десять тисяч доларів від банку олігарха Коломойського.

Українці показали світу справжню нацистську суть нинішньої російської влади і її активу. Навіть пожертвувавши ради цього Кримом. Хоча, сподіваємося, ненадовго. За  логікою подій, півострів досить швидко повернеться до неньки...

Росія з супердержави перетворилася на якусь провінційну бензоколонку, зневагу до якої висловила добра сотня країн.

Сумнівно, що хтось ризикне назвати зазомбоване кремлівськими телеканалами стадо великим російським народом. То імперські залишки багатьох націй, насильно зігнаних у московське рабство. РФ повторює сумний шлях всіх агресивних імперій - розпад, занепад, постійні громадянські війни...

І винен у тому розвалі хворобливий фюрерок Пу. Одноосібно.

Ніякі спецслужби, армії, спецнази, драконівські закони його не врятують. Він ризикнув протиставити себе всьому цивілізованому світу. Жодний диктатор не переміг. Всі були знищені.

Астрологи в один голос твердять, що правління Путлера закінчиться 23 квітня 2014 року. Або замах, або заколот...

Залишилося кілька днів. З цікавістю зачекаємо...

А ставлення нормальних людей до фюрерка можна прослідкувати через плакатотворчість. Ці роботи отримані чи відібрані з мережі буквально за три дні. Опубліковані на сторінці Музею плакату України в ФБ. Можна сказати - випадковий соціологічний зріз. Є набагато гостріші, але, утримаємося від пресової презентації, аби не підставляти під удар авторів, чимало з яких живуть у Росії, Білорусі, Криму... Ті творці реально ризикують, оприлюднюючи свої плакати через друзів з інших країн, взагалі не підписуючись. На Майдані, в Криму, на Донбасі люди в масках. Художники просто без імені - знайдуть, можуть посадити. Та і в багатьох областях України можна очікувати підлості колорадів. До того ж, фюрерком і озброєних...

Час неймовірно цікавий своїм драматизмом. Епоха початку кінцевого розвалу Рашистської імперії. Тюрма народів буде зруйнована.

Погано, що наживкою і каталізатором цього прогресивного процесу став миролюбивий український народ, що ледве здихався путлеровського посіпаку Я-овоча.

Україна все-одно переможе!

А яскравим плакатним образом кремлівського фюрерка можна безкінечно насолоджуватися в інтернеті, що із задоволенням роблять нормальні громадяни вже занепадаючої недоімперії.

В українців непереможне відчуття гумору...

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"

 









Барвистий світ художниці Майдану Асі Колос

З перших днів вона на Майдані. Свою громадянську позицію не приховувала, відкрито публікуючи свою майданну серію навіть у дні, коли діяли тоталітарні закони, за якими пропаганда "тероризму" каралася великим тюремним строком. Команда Музею плакату України постійно публікувала роботи мисткині у ті важкі дні.

Офіційна презентація революційних робіт Асі Колос у журналі "Музеї України" відбулася 17 лютого 2014 року...

Можна сказати, що саме Майдан повністю змінив стиль А.Колос. Її творчість набула зовсім іншого наповнення, забуяла яскравими патріотичними кольорами, сягнувши через інтернет у десятки країн світу.

Ми вважаємо її роботу Небесна сотня однією з кращих...

Ася Колос дієво підтримала створення першої виставки "Плакати Майдану" Музею плакату у Нацмузеї в Пирогові. Передала кілька своїх робіт. Приїхала на відкриття. У ті дні околицями Києва ще блукали здичавілі залишки банд тітушок, виставку посиленно охороняла Самооборона.

Час був страшний і прекрасний.

Нині Майдан відійшов з головних подій стрічок новин. Йде битва за Донбас, болить Крим...

Ті бурхливі події стали історією, яка, у тому числі складається і з картин талановитої художниці...

Ася Колос народилась у м. Києві в сім’ї архітекторів.

  Батько, Бавіловський Валентин Костянтинович, член Національної спілки архітекторів України, Заслужений архітектор України.

  Мати, Колос Ганна Сергіївна, член Національної спілки архітекторів України.

  Ася Колос продовжує традиції свого дідуся, всесвітньо відомого художника-бойчукіста Сергія Григоровича Колоса. Сергій Колос з 1925 по 1930рр. – професор художнього інституту. За монографією Сергія Колоса «Українське народне мистецтво» і нині навчаються студенти творчих вузів України.

      З 2006р. заснована премія імені С.Колоса, за досягнення в галузі декоративно-прикладного мистецтва, яка вручається кращим митцям м.Києва.

  Ася Колос 1996р. Закінчила Українську академію мистецтв. З 1999р. член Національної спілки художників України.

  З1989р. А.Колос приймає участь у Всеукраїнських, Міжнародних та міських виставках. Має багато персональних виставок: «Весняні враження» - галерея «Золоті ворота», «Калейдоскоп» - Український дім, «Барвистий спалах» - галерея «Акварель», «Квітневі роздуми» - Національна медична бібліотека, «Весняні враження» - Російський центр науки та культури, тощо.

  А.Колос працює у багатьох техніках, як то: живопис, графіка, гобелен. Виконаний за ескізом Асі Колос гобелен «Нагороді верба рясна» у 1989р. був придбаний Міністерством культури України і згодом презентувався на багатьох виставках, як на Україні, так і за кордоном.

Робота А.Колос «Осінні квіти! Знаходиться у фонді Російського музею м.Києва.

  Велика кількість робіт А.Колос зберігаються в галереях та приватних колекціях України, Європи та Америки.

Нині кілька робіт А.Колос доступні до вільного доступу лише в Музеї плакату України у Тернопільській садибі Сучасного села Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові. МПУ при журналі "Музеї України", члени легендарної плакатної сотні, наші інтернет-ресурси всіляко підтримують А.Колос.

Хоча, ми не розуміємо, чому на рівні Мінкульту ще не ініційована потужна виставка художників Майдану у музеї Національного рівня десь в центрі столиці? Адже, ці творці стали передовим загоном суспільства, які зробили все для перемоги Майдану, графічно донесли його ідеї до світової спільноти. Таке враження, що у кадрових інтригах, революційних художників барикад просто забули...

Нагадуємо!

Журнал "Музеї України" просить Голос Майдану, який став Міністром культури України, хоча б просто зібрати тих художників, поговорити, порадитися, дійсно організувати виставку... Хоча б почути одне одного. І побачити.

А творами Асі Колос поки що можна насолоджуватися лише в інтернеті. Що теж добре.

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею плакату України





Ольга Богомолець: Україна більше нікого і нічого не здасть.

  • 14.04.14, 03:29


Моя офіційна позиція з приводу подій на сході України наступна:

У східних областях України ми маємо справу зі збройними провокаціями з боку Російської Федерації – і влада повинна чесно про це сказати громадянам України та світовій спільноті.
Останні події — наслідок того, що населення Сходу України не підтримало сепаратистів. Раніше розроблені плани Кремля провалилися. Тому єдиним шляхом були саме збройні провокації. “Сусіди” прийшли на нашу землю, бо українці проявили єдність і не скорилися.
Задача Кремля — надовго дестабілізувати Україну, зірвати вибори, не допустити появи легітимної влади та консолідації країни навколо програми відродження економіки. Крім того — розколоти країну на декілька частин. Наше завдання протилежне — навести порядок, провести вибори, відновити справедливість, забезпечити добробут. Це — запорука єдності країни.
Що робити?
Перш за все, не панікувати. Ми маємо бути сильними і спокійними.
Треба на повний голос заявити: Україна більше нікого і нічого не здасть. Жодного клаптика української землі. Жодного міста і села. Україна не залишить у біді жодного свого громадянина.
Ще на початку квітня я запропонувала створити на Сході України самооборону з числа місцевих патріотів. Я дуже рада, що зараз ця пропозиція прийнята та реалізується. Необхідно прискорити цей процес, забезпечити їх зброєю та інструкторами. Налагодити зв’язок з армійськими частинами, які нададуть підтримку важкою технікою та з повітря. Ці рішення необхідно виконати швидко й ефективно.
Я як кандидат в Президенти України ще раз підкреслюю одну з тез своєї програми: країну захистить лише сильна масова армія з добровольців та легальне володіння громадян зброєю.
Вимагаємо в української влади навести порядок, викинути з країни іноземних агресорів та запобігти сепаратизму. Ми підтримуємо спосіб, в який це буде робитися, – місцевими патріотами разом із армією та спецслужбами, а також всіма небайдужими і сміливими громадянами.
Вся Україна єдина у підтримці співвітчизників на Сході. І ми знаємо, що більшість громадян на Сході — за єдину Україну.
Разом із тим, необхідно розв’язати пробеми, які призвели до сьогоднішніх подій. Ці причини — економічний занепад, безробіття, зростання цін, а також зневіра людей, викликана несправедливістю, відсутністю правосуддя і правопорядку. Влада багато років не чула людей. Настав час нарешті прислухатися і навести лад. Ми не можемо залишити наших співвітчизників сам на сам із їхніми проблемами.
Якими би болючими не були події цих днів, вони привертають нашу увагу до реальних проблем.
Україна є і буде єдиною. Ми більше не віддамо жодного клаптика землі.

Ольга Богомолець

Про музейну люстрацію.

  • 13.04.14, 21:42


Відкритий лист міністру культури України

Нищуку Є.М.

Шановний пане Міністре!

         Усвідомлюючи всю складність ввіреного Вам міністерства та непросту ситуацію, в якій на даний момент знаходиться наша Держава, все ж хочу звернутись до Вас з проханням безвідкладно звернутись до ситуації з музеями України. Вже багато років робота очільників Міністерства полягає в перетасуванні керівних кадрів в музейній (і не тільки) галузі. В більшості випадків, як показала практика, ці заміни не бувають успішними.

         Маючи певний досвід, можу пояснити, чому так стається. Якщо керівник приходить в культурно-просвітницький заклад, не маючи програми його розвитку на рік, на п’ять – питання – за чим він туди прийшов? Це і є однією з причин того, що на даний час більшість українських музеїв зовсім не є українськими музеями. Ідеологія, яку несуть в собі музейні експозиції – ідеологія застарілого «совка». Чим вона для нас небезпечна – на сьогодні можна бачити на Сході України.  Сьогоднішня музейна ідеологія – це віртуальні пам’ятники Леніну та Дзержинському. Якщо при попередньому керівництві держави навіть говорити на теми української ідеології, невід’ємною складовою якої є заклади культури, було ні з ким – люди, які це могли зрозуміти, просто були відсутні в українському політикумі, то сьогодні це – наша з вами невідкладна задача.

         Перейдемо до більш конкретних питань. Не хочеться нікого забути або образити неувагою, але, з чогось потрібно почати. В центрі Києва, над дніпровськими кручами, височіє монумент. Під ним – Музей Великої Вітчизняної війни. Знаючи, що зазнаю шаленої критики від таких колоритних персонажів, як Олег Царьов, все ж ризикну задати питання: це Велика вітчизняна Українська війна? – Ні! Пам’ять про Другу світову, звичайно, необхідна, але смію нагадати, що десятки тисяч українців воювали у чехословацькому корпусі Людвіга Свободи, ще більша кількість синів України були в лавах польських збройних сил на початку Другої світової в 39-му році. І, нарешті, воїни УПА. Про історію цих військ в Музеї інформації явно замало (м’яко кажучи!). Якщо про бандерівців нам так нав’язливо нагадують навіть наші північні сусіди, то час, напевно, присвятити їм місце і в експозиціях центральних київських музеїв. Ми ж не будемо відкривати для цього окремі музеї!

         Як може центральний київський музей показувати історію однієї частини українців і ігнорувати іншу? Якщо раніше в форматі «переможці - переможені» це ще якось можна було зрозуміти, то на сьогодні це звучить дисонансом. Подібні претензії можна пред’явити до всіх без винятку українських музеїв. В термінології екскурсоводів до сьогодні присутні меседжі з позавчорашнього минулого. Прославляння радянських воєначальників з сумнівними перемогами, ігнорування справжніх українських героїв – список можна продовжувати…

         Повертаючись до практичної реалізації ревізії музейної ідеології, яка на сьогодні може називатись модним словом «люстрація», пропоную невідкладно започаткувати роботу з розробки нових музейних концепцій, які б відповідали вимогам сучасних реалій (а іноді просто здоровому глузду). Для цього в переважній більшості не потрібно додаткових коштів, але це могло б стати значним доробком нового Мінкульту. Адже популярність нового міністра та професіоналізм його заступників дають змогу залучити до цієї роботи кращих фахівців з історії, музейної справи та представників громадськості.

         Отже, пане Міністр, результатом Вашої роботи може стати повернення або неповернення музеїв обличчям до України. Це буде реальний внесок в розвиток культури, на відміну від перетасування кадрів в залежності від симпатії чи антипатії. Вже почалася робота  зі створення ініціативної групи з музейної люстрації.

Чекаємо на Вашу активну підтримку!

В. Логвінов, музеєзнавець, редактор сайту "Скансени України"

Мал.А.Колос "Голос Майдану"