Про музейну люстрацію.

  • 13.04.14, 21:42


Відкритий лист міністру культури України

Нищуку Є.М.

Шановний пане Міністре!

         Усвідомлюючи всю складність ввіреного Вам міністерства та непросту ситуацію, в якій на даний момент знаходиться наша Держава, все ж хочу звернутись до Вас з проханням безвідкладно звернутись до ситуації з музеями України. Вже багато років робота очільників Міністерства полягає в перетасуванні керівних кадрів в музейній (і не тільки) галузі. В більшості випадків, як показала практика, ці заміни не бувають успішними.

         Маючи певний досвід, можу пояснити, чому так стається. Якщо керівник приходить в культурно-просвітницький заклад, не маючи програми його розвитку на рік, на п’ять – питання – за чим він туди прийшов? Це і є однією з причин того, що на даний час більшість українських музеїв зовсім не є українськими музеями. Ідеологія, яку несуть в собі музейні експозиції – ідеологія застарілого «совка». Чим вона для нас небезпечна – на сьогодні можна бачити на Сході України.  Сьогоднішня музейна ідеологія – це віртуальні пам’ятники Леніну та Дзержинському. Якщо при попередньому керівництві держави навіть говорити на теми української ідеології, невід’ємною складовою якої є заклади культури, було ні з ким – люди, які це могли зрозуміти, просто були відсутні в українському політикумі, то сьогодні це – наша з вами невідкладна задача.

         Перейдемо до більш конкретних питань. Не хочеться нікого забути або образити неувагою, але, з чогось потрібно почати. В центрі Києва, над дніпровськими кручами, височіє монумент. Під ним – Музей Великої Вітчизняної війни. Знаючи, що зазнаю шаленої критики від таких колоритних персонажів, як Олег Царьов, все ж ризикну задати питання: це Велика вітчизняна Українська війна? – Ні! Пам’ять про Другу світову, звичайно, необхідна, але смію нагадати, що десятки тисяч українців воювали у чехословацькому корпусі Людвіга Свободи, ще більша кількість синів України були в лавах польських збройних сил на початку Другої світової в 39-му році. І, нарешті, воїни УПА. Про історію цих військ в Музеї інформації явно замало (м’яко кажучи!). Якщо про бандерівців нам так нав’язливо нагадують навіть наші північні сусіди, то час, напевно, присвятити їм місце і в експозиціях центральних київських музеїв. Ми ж не будемо відкривати для цього окремі музеї!

         Як може центральний київський музей показувати історію однієї частини українців і ігнорувати іншу? Якщо раніше в форматі «переможці - переможені» це ще якось можна було зрозуміти, то на сьогодні це звучить дисонансом. Подібні претензії можна пред’явити до всіх без винятку українських музеїв. В термінології екскурсоводів до сьогодні присутні меседжі з позавчорашнього минулого. Прославляння радянських воєначальників з сумнівними перемогами, ігнорування справжніх українських героїв – список можна продовжувати…

         Повертаючись до практичної реалізації ревізії музейної ідеології, яка на сьогодні може називатись модним словом «люстрація», пропоную невідкладно започаткувати роботу з розробки нових музейних концепцій, які б відповідали вимогам сучасних реалій (а іноді просто здоровому глузду). Для цього в переважній більшості не потрібно додаткових коштів, але це могло б стати значним доробком нового Мінкульту. Адже популярність нового міністра та професіоналізм його заступників дають змогу залучити до цієї роботи кращих фахівців з історії, музейної справи та представників громадськості.

         Отже, пане Міністр, результатом Вашої роботи може стати повернення або неповернення музеїв обличчям до України. Це буде реальний внесок в розвиток культури, на відміну від перетасування кадрів в залежності від симпатії чи антипатії. Вже почалася робота  зі створення ініціативної групи з музейної люстрації.

Чекаємо на Вашу активну підтримку!

В. Логвінов, музеєзнавець, редактор сайту "Скансени України"

Мал.А.Колос "Голос Майдану"

Про Музей плакату України


Журналісти постійно просять надати коротку інформаційну довідку про основні етапи МПУ. Оновили, надаємо. Запрошуємо до нашого музею як у реалі, так і віртуально!

Музей плакату України при часописі «Музеї України». Перший в Україні і Європі, офіційно зареєстрований, спеціалізований музей історії плакату.

Діє при журналі «Музеї України», спільно з Національним музеєм-заповідником «Битва за Київ у 1943 році» — директор Заслужений працівник культури України І. П. Вікован (Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці). За підтримки Національного музею народної архітектури та побуту України — директор Д. В. Заруба, де розгорнуто виставку «Галерея плакатів епохи тоталітаризму», розміщену у частині будівлі сучасної садиби з Тернопільської області, науково-дослідного відділу «Українське село».

Директор і засновник Музею плакату України — редактор журналу «Музеї України», Почесний працівник туризму України, член Національної спілки журналістів України Віктор Тригуб. Куратор — Наталка Іванченко. Методологічна підтримка - доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, Голова правління Українського інституту воєнноє історії, кандидат історичних наук Віктор Карпов.

Заступник директора - Сергій Пархоменко.

Музей створено 11 листопада 2011 року, легалізовано рішенням № 133 виконавчого комітету Новопетрівської сільської Ради Вишгородського району. Таким чином, Музей плакату України став першим, офіційно зареєстрованим серед відомих музеїв плакату Європи, які діють лише на правах відділів при великих музейних установах, не маючи самостійної державної реєстрації.

Дві перші виставки плакатів, були урочисто відкриті в приміщенні Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Однак, брак виставкової площі, змусив шукати окреме приміщення у Києві.

Проект підтримав директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, у грудні 2012 року, надавши частину будинку з Тернопільської області для постійнодіючої виставки «Галерея плакатів епохи тоталітаризму». Дієву допомогу надав Голова Київської міської організації «Меморіал», директор Музею совєтської окупації Роман Круцик, передавши комплект плакатів про злочини комуністичного режиму СРСР.

Особлива гордість творців музею — експозиція, повністю присв'ячена діяльності Путивльського і Козельщинського таборів для військовополонених НКВС СРСР. Там перебували і ймовірно були розстріляні у 1939-40 роках, тисячі польських військовополонених, а у червні 1941 року, до Путивля і Козельщини доставили майже 5000 арештантів з Молдавської РСР та десь 6000 «ворогів народу» з Литви, Латвії, Естонії. Подальша їх доля, після початку війни 22 червня 1941 року, невідома.

Віктор Тригуб і дослідник Володимир Бровко, які розслідують ті події, підозрюють, що в'язні були таємно розстріляні і поховані у ретельно замаскованих братських могилах перед стрімким наступом німців. Сприяють у пошуках Посольства Польщі, Молдови, Литви, Румунії, чиї громадяни найбільше постраждали. Однак, є відкритий супротив влади Російської Федерації, яка категорично відмовляється надати необхідні архівні документи. Експозиція на території Національного музею, є першим офіційним визнанням Путивльсько-Козельщинської трагедії, де, за твердженням дослідника з Кременчука Антатолія Шолудька, на польських військовополонених випробувалася хімічна та бактеріологічна зброя. Однак, варто зазначити, що на момент написання цього матеріалу, ніяких документальних матеріалів про масові страти не опубліковано. Як не знайдено жодної братської могили. Є лише спогади свідків і історичні гіпотези, які вимагають підтвердження. Однак, резонансність цього розслідування у 6 країнах Європи, увага дипломатів і преси, призвели до намірів встановлення меморіальних дощок у Козельщині у пам'ять поляків та молдаван, які відбудуться найближчим часом.

З листопаду 2013 року творці Музею плакату підтримують Євромайдан. Збирають роботи про визвольну революцію. У грудні 2013 року музей відкриває сторінку у Фейсбуку, яка миттєво стає популярною, віртуальну експозицію Плакати Майдану відвідує до 200 тис читачів на добу. Враховуючи гостроту багатьох плакатів, фундатори Музею отримували чимало погроз, були хакерські атаки, очікування арешту за "пропаганду тероризму, екстремізму, масових безпорядків". Сторінка у ФБ стала координатором акцій протесту у багатьох країнах. Зокрема, діаспора, використовуючи роботи з колекції Музею плакату проводила мітинги у Франції, Англії, Німеччині, США, Канаді, Польщі, Аргентині, Бразилії, Словаччині, Південній Кореї...

27 лютого 2014 року було змонтовано виставку "Плакати Майдану" у Нацмузеї в Пирогові, що користується популярністю у відвідувачів. Крім плакатів, виставлено щити Самооборони, протигази, каски, кийки, саморобний бронежилет...

На початку квітня 2014 року в Музеї плакату в Пирогові змонтовано виставку "Крим - це Україна!". Формується колекція про події на Південному-Сході України...

Сайт - http://museum-plakat.do.am/

Вхід до галереї Музею плакатів безкоштовний, години роботи відповідають часу роботи Нацмузею у Пирогові за адресою — 03026, м. Київ, с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту України.

«Протокол цивілізацій» – ініціатива України із захисту культурни


«Протокол цивілізацій» – ініціатива України із захисту культурних цінностей
Окупація Криму спровокувала цілу низку культурологічних проблем. Одна з найболючіших - доля великих музеїв, що знаходяться під патронатом ЮНЕСКО, збереження експонатів Музейного фонду України, приміщень... Нині експерти особливо непокояться заповідником у Херсонесі і музейним комплексом у Балаклаві. Першим кроком громадськості стало створення Комітету порятунку музеїв Криму. Вирішили діяти на рівні ООН.

Враховуючи стурбованість цивілізованого світу проблемою захисту культурних цінностей у час надзвичайних подій та війн, використання торгівлі культурним надбанням окремих народів з метою реалізації злочинних намірів, збіднення культур економічно нерозвинутих країн світу на користь економічно розвинутих, формування фондів та кредитів для фінансування війн й міжнародного тероризму, Комітет порятунку музеїв Криму підтримує ініціативу свого члена професора, доктора історичних наук Індутного В.В. про створення за аналогією з добровільною міжурядовою організацією «Кімберлійський Процес» міжурядової організації «Протокол цивілізацій» під патронатом ООН.
За задумом Індутного В.В. міжурядова організація «Протокол цивілізацій» повинна взяти на себе роботу у сфері сертифікації культурних цінностей за країною їх походження, а також стати інструментом для протидії використання культурних цінностей з метою створення незаконних фондів та фінансування тероризму; захисту економічно слабких держав від збіднення їх культурної спадщини за рахунок збагачення розвинутих, захисту культурних цінностей під час воєнних конфліктів.
Україна, як ініціатор створення організації, готова запропонувати проект основного установчого документу «Сертифікаційної схеми Протоколу цивілізацій» та проект меморандуму організації для проголошення в ООН.
«Протокол цивілізацій» це окрема програма дій, яка передбачає створення та провідну роль національних органів сертифікації культурних цінностей у всіх країнах, які бажатимуть об’єднання з метою створення міжнародної системи захисту культурних цінностей.
«Протокол цивілізацій» - це перспектива активної політичної роботи на світовій арені, повна статистика експортно-імпортних операцій з культурними цінностями, великий внесок у боротьбу з організованою злочинністю в галузі охорони культурної спадщини. Програма стимулюватиме реалізацію ряду заходів на території самої України. Йдеться про суцільну інвентаризацію, атрибуцію, класифікацію та оцінку предметів Музейного фонду України силами працівників музеїв та спеціалістів.

-Нині, завдяки активності Міністра культури України Євгена Нищука, проблемою Херсонесу перейнялися в ЮНЕСКО, - зазначив координатор Комітету порятунку музеїв Криму Віктор Карпов, - Музеї системи Мінкульту відомі і знаходяться в центрі суспільної уваги. Однак, є ще проблема гігантського музейного комплексу у Балаклаві, яка перебуває на балансі Міноборони України у статусі філії Національного військово-історичного музею МОУ! Про нього всі забули через непрофесіоналізм нинішнього випадкового керівництва музею, хоча значення комплексу і вартість - величезні! Хочемо, аби ЮНЕСКО перейнялося і його статусом!

Взагалі, проблема збереження, контролю, переміщення культурних цінностей має міжнародне звучання. Особливо у випадках військових конфліктів, окупацій, як це відбулося в Криму. Існуючі стандарти і механізми дещо застаріли. Потрібно шукати нові шляхи. Саме тому проект "Протокол цивілізації" професора В.Індутного, ще раз презентований вже через Комітет порятунку музеїв Криму, заслуговує на увагу, вивчення, експертні оцінки. Сподіваємося на підтримку Мінкульту, Уряду України...

Нагадуємо, що Комітет порятунку музеїв Криму розпочали журнал "Музеї України" та Український інститут воєнної історії Віктора Карпова. Його поява викликала нервову реакцію певних кіл в Росії, які розуміють, що початок розгляду статусу музеїв Криму у міжнародних судах та організаціях, є повністю програшною для РФ. Музеї, як і Крим, доведеться повернути, виплативши багатомільярдні компенсації. І добре, що налагоджується діалог між громадськістю і державними структурами.

Вже зрозуміло, що потужна міжнародна підтримка буде.

А в найближчих планах Комітету - відкриття виставки  "Крим - це Україна" на базі Музею плакату при журналі "Музеї України" у Нацмузеї в Пирогові, проведення прес-конференції, міжнародної наукової конференції...

Світ налаштований на швидке повернення Криму Україні.

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", член Комітету порятунку музеїв Криму

Що робити з НІЕЗ "Переяслав"?


Нового Міністра культури щиро жаль. Він навіть не зрозумів, на який фронт потрапив. Говоримо лише про музейні скандали. Про проблеми на інших напрямках не будемо. Хоча, всі гучні звільнення в Мінкульті відбулися лише завдяки музейникам...
Отож, бойовий "партизанський загін" громадських активістів і звільнених співробітників Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" пікетував Міністерство культури України.
Вимога одна - звільнення нинішнього директора, який незрозуміло чому, не маючи ні досвіду, ні освіти ні елементарного виховання, очолив легендарний скансен, створений Героєм України М.Сікорським. Той кадр відразу почав масові незаконні звільнення досвідчених співробітників, учнів творця, заміняючи їх випадковими людьми. Що викликало потужний спротив. Були  мітинги, пікети, скарги, перевірки, суди - директор, симпатик Януковича, заручившись підтримкою когось з очільників Партії регіонів, просто не зважав на обурення.
Варто згадати дивну дружбу з тоталітарною УПЦ МП, якій чомусь було подаровано церкву і знищено музей.
Майдан переміг. Чимало переяславців виборювали нову Україну. А у заповіднику ніяких змін. Лише прапори ПР зняли...
Наш сайт багато писав про боротьбу частини колективу. Є що згадати...
Рік тому, щойно призначений Міністр Л.Новохатько, який замінив звільненого через музейні скандали Кулиняка, на першій же прес-конференції відсторонив одіозного гендиректора від роботи, призначивши перевірку. Однак, той, задіявши владний "дах", через суди тріумфально повернувся, взагалі ігноруючи протести.
Нині проблема Переяслава стала проблемою Голосу Майдану, яким є новий Міністр.
А вже протестують у Лаврі, буде нова хвиля шуму довкола Софії Київської...
І хто буде "розрулювати" ті надскладні конфлікти? Гламурна баришня з Фонду Рінатки Ахметова, яка крім роздачі грантових подачок нічого не вміє? Взагалі, хто і за що рекомендував її на посаду ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА МІНІСТРА, ще й довірили курувати музейну галузь? Це просто злочинне призначення, яке дискредитує Майдан! Якщо у людини є хоч якась совість, раджу негайно подати у відставку. Від типо позитивного іміджу і репутації, найближчими тижнями залишиться лише негатив... І пара кримінальних справ на згадку...
Що було з "крутими папєрєднкамі", можете поцікавитися...

І моє особисте бачення нормалізації обстановки в НІЕЗ "Переяслав".
Спробуйте переконати нинішнього одіозного директора добровільно написати заяву про звільнення - за згодою сторін. Міністр каже, що його вже відсторонено, призначена комісія перевіряльників, складом якої вже незадоволені у місті. Все так само, як і минулого року...
Контракт закінчується буквально днями. І продовжувати його начебто, Мінкульт не збирається. Хоча, це все слова...
Проблема в тому, що у Переяславі відсутній менеджер відповідного рівня, здатний очолити скансен планетарного звучання. Потрібен специфічний досвід, адже, це не базар у провінції...
Якщо знову призначать місцевого чиновника районного масштабу, з усіх переваг якого членство у правильній партії і депутатський мандат міськради, почнеться нова хвиля скандалів і хаосу.
До чиновників Мінкульту не дуже доходить, що таке НІЕЗ "Переяслав" для України...
Залишається варіант пошуку "варяга" з досвідом роботи у скансені зокрема і культурі взагалі, яких у нас мало.
Як варіант, проконсультуйтеся з фахівцями з подібного Нацмузею у Пирогові. Якщо там, чи у навколомінкультівських колах, знайдеться камікадзе, готовий віддати рік життя для наведення порядку у Переяславі, формуванні фахової нової адміністрації, вихованні достойного директора з лав місцевих музейників, порадьтеся і призначте його не більше ніж на рік. Тимчасовий кризовий менеджер. За рік все зміниться. Можна буде оголосити нормальний конкурс, відібрати кращого.
Але, це вже проблема нового Міністра культури, якого призначать після президентських виборів, якщо вони відбудуться...
Нині слід терміново зняти оцю кадрову напругу, заспокоїти громадськість міста-музею. Повернути незаконно звільненних і звільнити випадково призначених.
Як новий Міністр, якому ми щиро симпатизуємо, подолає цю проблему - подивимося.
Порада старого музейного конфліктолога - підберіть нормальних, хай навіть неформальних радників, що розуміються у процесах не якогось одного, хай навіть великого музею, а всієї галузі взагалі.
"Тихе музейне болото" найпекельніше і найскандальніше місце.
Музеї, як хто не розуміє, фасад держави. Там наше минуле, історія, національний дух. І керувати ними повинні достойні.
Користуючись нагодою, хочу засвідчити свою повагу справжнім музейникам Переяслава, учням М.І.Сікорського, які попри репресії, погрози, звільнення, суди залишилися незламними. Відкрито продовжують боротьбу за скансен планетарного рівня, який ними ж і було створено.
Чомусь віриться, що музеї буде врятовано від ганьби і запустіння, а Переяславу буде повернута добра слава.
Обговорюємо прийнятні реальні варіанти і перемагаємо.
Іншого не дано!
Переяслав переможе!
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", учасник підпілля і партизанського руху на Переяславщині







Лаврська сотня звільнених музейників


Комітет порятунку Нацзаповідника у Лаврі продовжує свою роботу! Нарешті Майдан переміг і можна розпочати процес очищення держави від ставлеників голубої влади, які цілеспрямовано нищать національну святиню світового рівня - Лавру!

З наших джерел у Мінкульті, ми отримали копію листа, яку захисники Заповідника власноруч вручили новому Міністру культури Є.Нищуку. Представники колективу коротко розповіли про правовий нігілізм кількох директорів, внаслідок чого, без роботи брутально залишили понад сто досвідчених музейників! Просто Лаврська сотня звільнених! Чимало потерпілих повернулися за рішенням суду, отримавши чималенькі компенсації. Однак, нинішня адміністрація розгорнула проти них справжній терор! Звільнення з жахливими порушеннями закону продовжуються! Цю ганьбу Міністерство повинне негайно припинити, звільнивши вірних Януковича і його кліки, та призначивши патріотичних професіоналів!

Ми розуміємо заклопотаність Міністра, який доручив вивчення ситуації Першому заступнику Л.Островській-Лютій. Однак, у нас склалося враження, що ця пані, що багато років вірно служила спонсору Януковича Р.Ахметову, більше зацікавлена керуванням фінансових потоків Мінкульту, ніж встановленням істини. Ми не розуміємо, як така заплямована співпрацею з злочинним режимом діячка могла очолити процес національного культурного відродження? Самі почитайте її "трудовий шлях"! Жодного дня роботи у системі Мінкульту, немає реального державного керівного досвіду! Людина абсолютно не розуміє проблем і завдань музеїв! Як і Мінкульту взагалі! Якщо найближчими днями ця пані, як і Мінкульт в цілому, не розберуться у ситуації в Лаврі, не звільнять корупційну керівну трійцю Заповідника, колектив залишає право на публічні акції протесту проти некомпетентності Міністра і його Першого заступника. Скандальну ганьбу довкола духовної святині - Лаври, відданої на відкуп торгашам слід негайно закінчувати!

Островська – Люта Олеся Богданівна

Перший заступник Міністра

Народження

5 серпня 1978 року місто Львів

Освіта

у 2000 році закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «Культурологія»

Вільно володіє польською, англійською мовами



Трудова діяльність

З 1998 до 1999 року – офіс-менеджер Міжнародного фонду «Відродження»

З 2003 року – помічник директора Благодійного фонду «Центр сучасного мистецтва» м. Київ

З 2007 року – менеджер ТОВ «Піллар ПР», м. Київ

З 2008 року – керівник проектів та програм Благодійного фонду «Розвиток України»
19 березня 2014 року призначена на посаду Першого заступника міністра культури Розпорядженням КМУ №220-р
http://nbnews.com.ua/ru/blogs/117804/

 

Текст листа: Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику не потрібні потрясіння, а потрібний звичайний робочий ритм, щоб зберігати, вивчати та популяризувати культурні та духовні надбання української нації. На превеликий жаль, останні 4 роки, у зв’язку із направленням фінансових потоків у сферу культури та необхідністю їх перерозподілу між владними «кланами», в Києво-Печерському історико-культурному заповіднику було змінено кількох генеральних директорів та їх заступників. Не лояльний до тодішньої влади генеральний директор Кролевець С.П. у 2010 році був змінений шляхом не законного звільнення більш лояльними Громовою М.Е., а потім Лісничою В.М. та Михайлиною Л.П.

З кожною зміною керівництва, останнє першочерговим завданням бачило звільнення працівників. Це зруйнувало колектив Заповідника та, на нашу думку, підривало його фінансову стабільність. Під виглядом реорганізації Заповідника було звільнено більше сотні кваліфікованих працівників, які, в переважній більшості, мали стажу роботи в Заповіднику від 10 до 40 років. Так, у 2011 році, коли генеральним директором стала Громова М.Е., " одна частина наукових співробітників та екскурсоводів були звільнені, а іншій частині під тиском та умовляннями змінили умови праці та перевели на строкові трудові договори, примусивши написати відповідні заяви. При цьому працівники втратили можливість отримати матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки, а також можливість оскаржити такі дії до суду (адже працівники власноручно писали заяви на переведення). Пізніше, коли на зміну Громовій М.Е. прийшли інші керівники, без будь-яких пояснень та розгляду кандидатур, звільняли працівників, при цьому приймаючи на посади інших працівників на умовах безстрокових трудових договорів (часто таких, що не мають підходящої кваліфікації у сфері культури). Всі звернення працівників щодо зловживань з боку керівництва Заповідника до Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України та до Міністрів культури (спочатку до Кулиняка, а потім і до Новохатька) з проханням звернути увагу на ситуацію та припинити подібну практику звільнень працівників отримували формальні відписки: «Звертатися до суду».

Працівників, які звертаються до суду для захисту своїх трудових прав, керівництво (адміністрація) Заповідника намагається «відговорити» від цього. Натякаючи та прямо говорячи, що ці справи будь-якою ціною і у будь-якому випадку будуть вирішені судом на користь Заповідника.

Звернення працівників до правоохоронних органів, зокрема до прокуратури, та до контролюючих адміністративних органів завершувалось перевірками, які проводили «свої» і не знаходили порушень, а там де порушення були очевидними - підроблювалися та пере підписувалися «потрібні» документи (прикладом фальшування документів може бути судова справа Крохи Т.Д.). З працівниками, які, писали такі звернення або який підозрювали, що вони писали ці звернення, «розправлялися». Зокрема, заступники генерального директора та керівники структурних підрозділів - відділу кадрів, юридичного відділу викликали «на допит», погрожували звільненням та відповідальністю, позбавленням премій, примушували писати заяви на звільнення або ж просто «стравлювали» людей, які не витримуючи тиску - йшли добровільно. Особливо страшно, що допомагають в руйнації колективу і деякі члени цього колективу, отримуючи власні зиски - або гарантію «недоторканості» або ж різного роду грошові «підкупи». Так, само призначена в.о. голови профспілки Каневська О.О., будь-які рішення щодо звільнень адміністрації заповідника «підстраховує» протоколами засідання профспілки.

Після скандального звільнення кардіолога пані Лісничої В.М. з посади генерального директора Заповідника та призначення на цю посаду Михайлини Л.П., фактичне керівництво у Заповіднику здійснює його заступник - Панченко В.В. Генеральний директор Михайлина Л.П. нічого не вирішує і не бажає вирішити та навести лад у Заповіднику, оскільки практично самоусунувся від керівництва, займається лише своєю творчою та науковою діяльністю. Його заступники, на нашу думку, не гідні займати керівні посади у будь-яких закладах культури, а тим більше у Заповіднику, що має національний статус, адже не мають уявлення про управління у музейній сфері та мають заплямовану» репутацію. Так, перший заступник генерального директора Заповідника Панченко В.В. не має відповідної освіти (закінчив, за нашими даними, Уманський аграрний навчальний заклад заочно), за заступником генерального директора з фінансово-економічних питань Стиренко Л.М. шириться «слава» як про ту, що розробляла потрібні «фінансові схеми» у бюджетних установах (наприклад, у Міністерстві освіти) і продовжує це робити у Заповіднику. Зокрема, у колі співробітників Заповідника поширюються розмови про те, що роботи з реставрації пам’яток архітектури виконуються фірмою, де-факто першого заступника генерального директора Заповідника

Панченка В.В. з величезними «відкатами» та групою осіб, які не мають спеціальної підготовки реставраторів (кажуть, що 42 млн гривень, які були виділені державою для реставрації об’єктів архітертури, 29 мільйонів були освоєні особисто ГІанченком В.В.); що 2% від квитків, які оплачують туристи йдуть до кишень керівництва заповідника; що з підприємців, які здійснюють торгівлю сувенірною продукцією на

території заповідника щомісячно вимагають плати за можливість продовжувати цю діяльність; про «мертві душі», які входять до штату працівників, яким нараховується заробітна плата, премії, але яких ніхто ніколи не бачив. Останнє особливо цинічно і несправедливо виглядає в очах співробітників, яких приводом «скорочення» звільняли і казали, що немає вільних посад.

Генеральний директор Михайлина Л.П. байдуже спостерігає над самоуправством Панченка В.В. та інших своїх заступників. Вони ж своє нахабство не прикривали ба, навпа ки, хизувалися зв’язками з Льовочкіним, потім з Клюєвим. Щоб пустити кінці у воду та «очиститися» від цих зв’язків, у лютому, коли заповідник був закритий для відвідувачів, кілька днів працівників не допускали до робочих місць. Окремі ж працівники адміністрації заповідника здійснили «чистку» - частина документів з бухгалтерії та архіву була спалена. Тепер думаємо, що не допускали для того, щоб вони не стали очевидцями.

Може здатися, що ображені працівники бажають розправи над кривдниками. Але, як відомо, немає диму без вогню. А щоб підтвердити чи спростувати окремі наші підозри слід провести незалежний аудит діяльності заповідника хоча б за останні 2 роки, при цьому на час її проведення слід тимчасово відсторонивши усіх керівників заповідника та керівників структурних підрозділів від виконання їх обов’язків. Інакше аудит не дасть об’єктивних даних.

Маємо надію, що в цей непростий і відповідальний для українського суспільства час, справедливість буде відновлена. Просимо ще раз перевірити діяльність керівництва Заповідника. Відомо, що тепер воно шукає підтримки в особі нового керівництва держави, і зокрема, Міністерства культури, а може вже й знайшло.

Рятуймо музей разом.

Співробітники. Підписи.

Просимо незалежні засоби масової інформації поширити це звернення і донести його до нового керівництва Держави!

Підготовлено до друку Комітетом порятунку Нацзаповідника.








Художниця Майдану Наталка Шуст-Цимбалюк. З нового...


Яскрава художниця Майдану. Талант. Патріот. Наталка Шуст-Цимбалюк. Саме її робота - дівчина у віночку в респіраторі, стала неформальним жіночим графічним символом Майдану і візитівкою Музею плакату України.
Майдан переміг. Прийшла нова влада. Втратили Крим. Життя продовжується...
Команда Музею плакату і журналу "Музеї України" вирішила не випускати з поля зору художників, які під час драматичних моментів, не зважаючи на загрозу арешту за пропаганду екстремізму, відкрито і яскраво підтримали свій народ. Можете на нас розраховувати! Інформаційна підтримка на мегапопулярній сторінці МПУ в Фейсбуці та на численних наших сайтах гарантується!
Наталка Шуст-Цимбалюк. Народилась у 1984р. м. Прилуки на Чернігівщині. 1999-2005р. – навчалась у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша.
2007р. – закінчила Львівську національну академію мистецтв і отримала кваліфікацію магістр (кафедра художньго текстилю). Того ж року стала учасником стипендільної програми Міністра Культури Польщі «Gaude Polonia». Програму реалізовувала у творчих майстернях академії мистецтв м.Лодзь.
 З 2005 року учасник багатьх всеукраїнських та міжнародних виставок. Роботи знаходяться в Україні, Польщі, Канаді, Америці.
 Живу та працюю у Львові.

Взагалі, новій команді керівництва Мінкульту, на чолі з Голосом Майдану, варто було б зібрати тих небагатьох художників, які графічно підтримували акції протесту, влаштувати виставку їх робіт в якомусь Національному музеї. Хоча б почесні грамоти вручити...
Ці творці горді і скромні. На відміну від зграї цинічних пристосуванців коридорами не бігають, кабінетами не шастають...
Саме тому, нічого і не отримують.
Поки в Мінкульті майданівці - зверніть увагу на художників Майдану!
А на своєму рівні, ми своїх не забудемо!
Надихайтеся роботами Наталки Шуст-Цимбалюк!
Віктор Тригуб, директор Музею плакату України, редактор журналу "Музеї України"























Робота Наталки в Музею плакату в Пирогові

«Якщо наші експонати з Криму вивезти у Москву чи Петербург, їх у


Центральна влада не робить жодних заяв з приводу захоплення російськими окупантами оборонно-музейного комплексу у Балаклаві, який оцінюють у мільярд. А Херсонес та фортеця у Судаку опинилися у правовому тупику. Про це «Погляду» розповів редактор журналу «Музеї України», член Комітету порятунку музеїв Криму Віктор Тригуб.

«Комплекс у Балаклаві вартував колись 168 мільйонів рублів, зараз його вартість – мільярд євро. Він належить Міноборони. Директор Національного військово-історичного музею прославився тим, що був наближеним до екс-міністра оборони Лебедєва і взяв у заступники 23-річну білявку. Врятувати державний музей нікому, центральна влада не зробила жодної заяви з приводу захоплення цього комплексу, таким чином вся колекція, яка належить Державному музейному фонду, може від нас відійти», – розповідає Віктор Тригуб.

За його словами, Міноборони і Мінкультури не стараються повертати музейну спадщину. «Те саме відбувається з Національним заповідником «Херсонес», який підпорядковується Міністерству культури. Фортеця в Судаку, яка є частиною національного заповідника «Софія Київська», також опинились у правовому тупику. Всі музейні фонди у Криму належать до Державного музейного фонду України і російські окупанти не мають жодного права розкрадати, розбирати експонати, йдеться зокрема про картину Айвазовського. При цьому скіфське золото, яке зараз експонується в Амстердамі, потрібно повертати тільки в Київ, у розпорядження Міністерства культури, і зберігати у захищеному приміщенні», – ділиться з «Поглядом» член комітету порятунку музеїв Криму.

Віктор Тригуб переконаний, що МЗС, Мінкультури і Міноборони, чиї музеї опинились у зоні окупації, повинні прикласти зусилля і створити комітет, розпочати розгляди у європейських судах, залучити експертів з Європи, щоб Росія не отримала безкоштовно мільярдне українське надбання.

«Уже почались імпрезії – дехто вимагає вивезти експонати з Криму у Москву, Петербург. А ми знаємо, що якщо щось з українських експонатів потрапить у Росію, ми цих речей вже ніколи не побачимо», – зазначає Віктор Тригуб.

За словами співрозмовника, вартість музейних експонатів у Криму важко оцінити, однак тільки експозиція у Балаклаві оцінюється у 5 мільйонів гривень. «Фактично вартість речей у кілька разів вища, бо важко вести розрахунки за кожним музеєм, це величезна експертна робота і можна фактично готувати судові позови за кожним об’єктом, що є в Криму. Йдеться про десятки мільярдів доларів компенсації. Всі міжнародні організації продовжують визнавати Крим українською територією, тому у правовому міжнародному полі через суди можна вирішити питання музейної спадщини. Треба боротися, але це не можливо зробити, поки центральна виконавча влада не зверне, нарешті, увагу на музеї у Криму», – зрезюмував Віктор Тригуб.



http://www.pohlyad.com/news/n/44019

Словом плаката - Крым - это Украина!


Украинские плакатисты продолжают удивлять коллег. Прежде всего российских. Киевский Майдан поднял такую творческую волну, что последствия будут ощущаться десятилетиями. А эксперты в один голос убеждают, что этот Майдан не последний...
Команда Музея плаката Украины при журнале "Музеи Украины" едва успевает реагировать на появление все новых работ. Ведь ситуация в стране меняется стремительно. Не успели отойти от Евромайдана, протестов, расстрелов, бегства Януковича, как начался захват Крыма. Пошли сепаратистские игры на юго-востоке, странные кадровые назначения. Стартовала президентская гонка.
Все это сопровождается громадным количеством острых графических работ, плакатами, демотиваторами... Не всем "героям" этих сатирических произведений нравится такая подача. Особенно, кандидатам в Президенты Украины...
Однако, активисты Музея плаката вынуждены реагировать на исторические периоды в строгой последовательности. Поэтому вначале мы на базе нашего скромного помещения в Тернопольской усадьбе Современного села Национального музея народной архитектуры и быта Украины в Пирогово, смонтировали выставку "Плакаты Майдана". Кстати, первую в музеях Национального уровня!
Сейчас заканчиваем подготовку к открытию выставки "Крым - это Украина!" Ведь, Майдан уже история. Как и захват Крыма. Но, есть множество плакатов! И мы увековечиваем ту хронику!
Наши нетерпеливые фанаты уже требуют выставку "Кандидаты в Президенты Украины в плакатах"! Мы пока остановились на Крыме и угрозе вторжения оккупантов в другие регионы. Выборы и кандидаты никуда не денутся. Плакатов уже полно! А выставочных залов у нас два! Есть приглашения в другие музеи, университеты, но украшать длинные коридоры и пустые стены актовых залов мы не спешим...
-Музей плаката стал настоящей изюминкой нашего проблемного отдела "Современное село", - сказал Гендиректор Нацмузея в Пирогово Дмитрий Заруба, - 25 домов построенных на закате застоя, с одинаковой мебелью и телевизорами "Электрон", мало чем могут удивить современного туриста. А Галерея плаката стабильно привлекает посетителей. Как ни странно, особенно из России. Вероятно, у них есть некое предчувствие своего Майдана... Хотя, здесь бывают и европейцы, американцы, японцы, китайцы - ведь Музей плаката, благодаря интернету очень популярен в сети!
-Да, страница МПУ в Фейсбуке стала настоящим рекордсменом среди официально зарегистрированных музейных учреждений мира! - подчеркнул Виктор Карпов из Украинского института военной истории, - 50-100 тысяч посетителей в сутки из большинства стран мира! За три месяца существования! Такой популярности могут позавидовать самые уважаемые музеи планеты! Кстати, хочу сообщить, что на базе нашего Института, журнала "Музеи Украины" создан Комитет спасения музеев Крыма. Ныне наша основная задача - не дать разграбить Музейный фонд вооруженным захватчикам! Для этого будем привлекать международных экспертов.
-Радует, что в Музей плаката целенаправленно идет молодежь! - сообщил заместитель директора, политолог Сергей Пархоменко, - Более того, именно молодые художники, студенты, стали нашими основными авторами, входя в уже легендарную, полусекретную Плакатную сотню! Эта творческая группа возникла во время Майдана, тщательно шифруясь - ведь тогда за пропаганду "экстремизма" могли дать лет пятнадцать. А в РФ и Беларуси и сейчас за политическую сатиру могут арестовать! Поэтому до сих пор многие наши авторы анонимны... Реалии...
Днями выставку "Крым - это Украина!" должны представить прессе. Возможно, во время открытия состоится разговор о будущей судьбе полуострова, его музеях, людях. Хоть плакат и острое оружие пропаганды, надеемся, удастся найти спокойное, приемлемое решение путинской глупости в Крыму.
Потом поговорим о кандидатах в президенты...
Виктор Тригуб, директор Музея плаката при журнале "Музеи Украины"























Костянтин Стасюк в УНІАН


В інформагенції УНІАН відбулася традиційна зустріч з пресою відомого рекордсмена, цілителя Костянтина Стасюка. Костянтин Стасюк розповів про нові технології бігу, ходьби, відкриту ним методику оздоровлення організму, що сприяє негайному омолодженню.
Нині Костянтин Стасюк документує матеріали про 60 пацієнтів, які кардинально позитивно змінилися після біогравітаційних масажів.
Ось як це описується у прес-релізі:
Впервые достигнуты и зафиксированы  результаты омоложение лица и  тела  человека за считанные часы, за счет восстановления работы всех органов.

Методика биогравитационного преобразования, разработанная К.Стасюком, включает в себя: изменение физиологического состояния тела, то есть в любом возрасте достигается мышечная, сосудистая, тканевая, элластичность соответствующая стандартам молодого здорового организма. Впервые применена новая система движения, основаная на элементах нейтрализации силы притяжения Земли. Что позволяет двигаться без особого напряжения мышц, уменьшается трение в суставах, нагрузка на позвоночник, прекращается старение...

Демонстрируется документальный фильм, основаный на реальных событиях с людьми, прошедшими курс преобразования...

Константин Стасюк, 59 лет, человек-уникум, совершивший серию невероятных рекордов в области сверхвозможностей человека.

Прес-служба







Виставка плакату "Крим - це Україна!"

  • 03.04.14, 14:04


Подвиг і зрада. Так коротко можна охарактеризувати події в Криму під час підлої російської окупації. Історики і правоохоронні органи ще дадуть всебічну оцінку, сподіваємося, винні будуть покарані, достойні нагороджені. На все  потрібен час...

А Музей плакату України при журналі "Музеї України" вже готує виставку плакату "Крим - це Україна!".

Майдан породив хвилю плакатотворчості, що перетворила скромну сторінку Музею плакату на Фейсбуці у світового лідера серед офіційно зареєстрованих музеїв. Маємо інтернет-феномен маленького музею, що розміщується у двох кімнатках будинку Тернопільської області відділу Сучасне село Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. Сторінку ФБ стабільно відвідують 60-100 тисяч читачів щодоби. Матеріали музею радо публікують сотні сайтів України та інших країн. Експерти лише почали вивчати цей рекорд.

Виставка "Плакати Майдану", відкрита у Нацмузеї у Пирогові, стала першою офіційною виставкою Майдану, створену у музеї Національного рівня. Перед її презентацією було підпалено поле поруч з музеєм, Самообороні довелося докласти певних зусиль, аби забезпечити охорону від залишків здичавілих тітушек, яких на той момент ще не вивезли з Києва... Висловлюємо подяку народним депутатам Л.Ємцю, В.Бондаренку, директору музею Д.Зарубі за реальну підтримку!

Час був важкий, небезпечний. Пережили навіть надпотужну хакерську атаку... Втратили кілька сайтів...

-Я навіть не підозрював, які гострі моменти доведеться пережити з виставкою "Плакати Майдану" - ділиться Генеральний директор Нацмузею у Пирогові Дмитро Заруба, - Ми стали першими, серед Національних музеїв, хто розгорнув виставку такого емоціонального патріотичного звучання. Відповідно, отримали весь пакет погроз... Але, щиро пишаємося, що спільно з Музеєм плакату зробили таку добру справу. Інтриги тривають і досі... Вже справою честі стала виставка "Крим - це Україна!". Адже, ми підтримуємо давні стосунки з митцями кримських татар, спільно робили з ними резонансний фестиваль. Я особисто наполіг, аби виставка "Крим - це Україна!" була розгорнута саме у Пирогові! Відкрию секрет - ця виставка могла відбутися на платформах найпрестижніших виставкових майданчиків... А буде у нас!

-Ми трохи здивовані аморфною позицією Мінкульту, особливо баришні, що багато років піарила фонд зловісного олігарха Р.Ахметова, прославляючи Януковича, а нині чомусь стала ПЕРШОЮ заступницею Міністра культури України, намагаючись перебрати на себе керівні функції! - обурюється політолог, заступник директора Музею плакату Сергій Пархоменко, - Саме вона консервує найгірші кадрові проблеми колишнього режиму, заважаючи прогресивним перетворенням. Ми будемо ініціювати комплексну перевірку діяльності Фонду Ахметова і вимагаємо негайної відставки такої сумнівної особи з Мінкульту!

Попри всі негаразди, виставка готується до відкриття, монтується, доповнюється.

Дбаємо про охорону...

Днями, повідомимо про офіційну презентацію.

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею плакату