После пятнадцати минут сеанса антигравитационного массажа на моем лице смотрю на свое отражение в зеркале, а там 30- летняя молодая женщина. Честно сказать, мне уже 42. Легкое недоумение, потом Константин Стасюк, как бы прочитав мои мысли, говорит, что процесс омоложения запущен, и теперь старение моего организма «дало по тормозам». Хм интересно, неужели такое возможно. На ум пришла мысль, что я намазалась кремом Азазело, и теперь мои глаза как-то по – особенному блестят.
Кто такой Константин Стасюк? Обычный на первый взгляд мужчина средних лет, ничем не отличающийся от многих других. Но это лишь на первый взгляд. Когда ты начинаешь общаться с ним, то вдруг возникает такое ощущение, что в пасмурный день из-за туч выглянуло солнце. Сколько в этом человеке мощной позитивной энергии, которая исходит от него и, разливаясь, наполняет светом все пространство вокруг. До встречи с ним я даже не подозревала, что с помощью антигравитационного массажа тело и лицо человека может молодеть на глазах, что люди, которые имели проблемы с опорно — двигательным аппаратом могут уже после нескольких сеансов двигаться легко и свободно. Как только не называли Константина и человек-уникум, человек – феномен, чудо-целитель. В моем же представлении Стасюк ассоциируются с мирным воином. Тем человеком, который бросает вызов всем невзгодам, болезням и неудачам, преодолевая их и помогая другим поверить в себя.
Часто задаю себе вопрос, что помогает человеку развиваться, двигаться вперед и добиваться успеха? Что помогает нам оставаться твердым как железо, в самых сложных жизненных ситуациях? Вера в себя. Общаясь с Константином, наблюдая за ним, я поняла, что такие по настоящему успешные люди, как он никогда не унывают. Однажды он сказал мне: «Я люблю те минуты и секунды, когда находясь в глубоком кризисе, ты все равно уверен, что найдешь и находишь ПУТЬ. И это есть самые радостные мгновения, когда ты с себя снимаешь оковы обреченности и поднимаешься наверх опять. « Кризисных моментов в жизни Стасюка было немало, таких как смерть жены, болезнь, инвалидность и время безденежья. Но огромная вера в себя, в свои возможности и умение смотреть на все невзгоды через призму позитива сделали свое дело. В результате постоянной работы над собой Константин восстановил здоровье, раскрыл неординарные способности своего организма и теперь помогает уже другим людям обрести здоровье и веру в то, что и время можно повернуть вспять и что всегда есть путь, который приведет тебя к цели.
Стасюк умеет радоваться жизни искренне, по — детски отрыто, он воспринимает жизнь во всех ее проявлениях с радостью и любовью, а это и есть счастье. Ведь самое страшное для человека — это уныние, так считает Стасюк, счастливый человек, который нашел свой ПУТЬ . Путь мирного воина.
Кстати, о Стасюке много информации в интернете, она разная. Но у меня есть принцип: пока сама не увижу все своими глазами, не буду делать никаких выводов. Поэтому познакомилась с Константином лично и результатом моего знакомства стала эта статья.

Видео - http://stasuk.com.ua/?p=1412
Саяна Бадмажапова . Консалтинговая компания «Счастливый сервис»

Музею плакату України виповнилося три роки! Проект команди журналу "Музеї України" виявився напрочуд вдалим і своєчасним! Нині МПУ - єдиний офіційно зареєстрований плакатний музей світу.

Єдина виставкова зала музею у Тернопільській садибі Нацмузею у Пирогові має лише 15 квадратних метрів! Там розгорнуто унікальну виставку "Плакати Майдану". Раніше музейники бідкалися через обмаль площ, але після того, як центр ОПАД, провівши власне дослідження, визнав МПУ найменшим легальним музеєм світу, почали пишатися. Фактично батьком плакатної бази в Пирогові став Генеральний директор Національного музею народної архітектури і побуту України Дмитро Заруба, що захищав заклад у найскладніші часи. На жаль, нині Дмитра Зарубу підло усунено з посади чиновниками Мінкульту. Але, на свято Дмитро Васильович завітав...

Під час Майдану, Музей плакату взяв ще один світовий рекорд - найбільша кількість відвідувачів на добу офіційної сторінки в Фейсбуці!

Але, головне - люди. Талановиті автори, що згуртувалися довкола музею, щодня надсилаючи десятки нових плакатів. Завдяки їх праці, Київ стрімко перетворився на плакатну столицю світу. Активісти музею мають колекції про Майдан, окупацію Криму, війну за Донбас...

Пересувні виставки плакатів передані у бойові частини зони АТО. Великої популярності мають роботи креативного директора Катерини Крючкової, арт-директора Юрія Неросліка, Жори Ключника...

Директор музею Віктор Тригуб має великі плани, готуючи чергову експедицію в зону АТО.

Нині МПУ розвиває свою філію - Музей української пропаганди на Троєщині, куди любить приїздити велика преса. Ніяких державних нагород чи поздоровлень від держструктур музей не отримав... Як і фінансування чи реальної підтримки. Все тримається на ентузіазмі. Може через це все і вдається?

УНН - http://www.unn.com.ua/uk/news/1405485-muzey-plakatu-ukrayini-vidznachav-3-yu-richnitsyu

Канал УТР про музей - http://utr.tv/novini-kanalu-utr-2100/1990591-vipusk-novin-utr-ukrayinskoyu-movoyu-o-2100-11-listopada-2014.html

Вітаємо з святом!

Зустріч з пресою бійців АТО. Музей укр пропаганди на Троєщині 14.11.2014

Комбат батальйону «Київщина» (Новоайдар) Покиньборода Юрій, старший інспектор -Войткова Олена, психолог- Козинчук Андрій та інші... поспілкуються з пресою.

Чим і як живуть бійці, що захищають Україну від навали. Правда з перших уст.

Люди з передової у Луганській області.

І про те, як можна допомогти... До речі, Олена Войткова - одна з найкрасивіших жінок зони АТО... Модель Анастасія Самойленко подарує бійцям агітаційні плакати, фотохудожник Катерина Крючкова здійснить фотосесію...

http://mproua.do.am/publ/novini_z_ato_zustrich_z_bataljonom_kijivshhina/1-1-0-156

Початок о 13-00. П`ятниця, 14 листопада 2014 року. Музей української пропаганди,

Київ, Троєщина, Драйзера,8  2 поверх. Орієнтир Макдональз, Сільпо, магазин Тканини, їхати від М Чернігівська

Жорстка акредитація!

 

Музей плакату України при часописі «Музеї України». Перший в Україні і Європі, офіційно зареєстрований, спеціалізований музей історії плакату. Має філію – Музей української пропаганди на Троєщині.

Діє при журналі «Музеї України», спільно з Національним музеєм-заповідником «Битва за Київ у 1943 році» — директор І. П. Вікован (Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці). За підтримки Національного музею народної архітектури та побуту України — директор Д. В. Заруба, де розгорнуто виставку «Плакати Майдану», розміщену у частині будівлі сучасної садиби з Тернопільської області, науково-дослідного відділу «Українське село».

Директор і засновник Музею плакату України — редактор журналу «Музеї України», Почесний працівник туризму України, член Національної спілки журналістів України Віктор Тригуб. Куратор — Наталка Іванченко. Голова Ради – Віктор Карпов.

Саме МПУ визнаний найменшим музеєм світу, адже площа його виставкової зали в Нацмузеї в Пирогові лише 15 кв метрів! Ще один світовий рекорд – найбільша добова відвідуваність сторінки на Фейсбуці! 203 000 читачів на добу під час Майдану!

Перша виставка про Євромайдан, відкрита 27.02.14 – “Плакати Майдану”, перша плакатна стіна Небесної Сотні. Перша виставка “Крим – це Україна!”. Перша філія на Троєщині – що стала першим музеєм Лівого берега столиці – Музей української пропаганди.

Музей створено 11 листопада 2011 року, легалізовано рішенням № 133 виконавчого комітету Новопетрівської сільської Ради Вишгородського району. Таким чином, Музей плакату України став першим, офіційно зареєстрованим серед відомих музеїв плакату Європи, які діють лише на правах відділів при великих музейних установах, не маючи самостійної державної реєстрації.

Дві перші виставки плакатів, були урочисто відкриті в приміщенні Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Однак, брак виставкової площі, змусив шукати окреме приміщення у Києві.

Проект підтримав директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, у грудні 2012 року, надавши частину будинку з Тернопільської області для постійнодіючої виставки «Галерея плакатів епохи тоталітаризму». Дієву допомогу надав Голова Київської міської організації «Меморіал», директор Музею совєтської окупації Роман Круцик, передавши комплект плакатів про злочини комуністичного режиму СРСР.

З листопаду 2013 року творці Музею плакату підтримують Євромайдан. Збирають роботи про визвольну революцію. У грудні 2013 року музей відкриває сторінку у Фейсбуку, яка миттєво стає популярною, віртуальну експозицію Плакати Майдану відвідує до 200 тис читачів на добу. Враховуючи гостроту багатьох плакатів, фундатори Музею отримували чимало погроз, були хакерські атаки, очікування арешту за “пропаганду тероризму, екстремізму, масових безпорядків”. Сторінка у ФБ стала координатором акцій протесту у багатьох країнах. Зокрема, діаспора, використовуючи роботи з колекції Музею плакату проводила мітинги у Франції, Англії, Німеччині, США, Канаді, Польщі, Аргентині, Бразилії, Словаччині, Південній Кореї…

27 лютого 2014 року було змонтовано виставку “Плакати Майдану” у Нацмузеї в Пирогові, що користується популярністю у відвідувачів. Крім плакатів, виставлено щити Самооборони, протигази, каски, кийки, саморобний бронежилет…

На початку квітня 2014 року в Музеї плакату в Пирогові змонтовано виставку “Крим – це Україна!”. Офіційне пресове відкриття якої відбулося 29 квітня 2014 року у присутності бійців Троєщинської Самооборони, представників Правого сектору, художниці Асі Колос, фотомайстра Катерини Крючкової, журналістів, громадськості.

Формується колекція про події на Донбасі у філії на Троєщині…

Вхід до Музею плакатів безкоштовний, години роботи відповідають часу роботи Нацмузею у Пирогові за адресою — 03026, м. Київ, с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту України. Як і безкоштовно можна потрапити до Музею української пропаганди у Києві, на Драйзера,8.

Сократ: Хіба може існувати така Держава,
в якій судові вироки не мають ніякої сили,
 і з волі приватних осіб
 стають недійсні та скасовуються?
(Платон. Критон, 50 b)

Ситуація, що склалася з моєю участю у виборах до Верховної Ради є наочним прикладом, що в Україні нема верховенства права. Постанова суду не має ніякого значення і не виконується, а ухвалення рішення, чи стану я депутатом, чи ні, взяла на себе, всупереч закону, ЦВК.

Отже, про все по порядку. 14 вересня 2014 року на VI позачерговому з’їзді Політичної партії «Народний фронт» мене було висунуто кандидатом в депутати та включено до виборчого списку вказаної партії під № 57, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року .

Вперше в історії незалежної України, українська партія включила до списку представника багатомільйонного середовища українських трудових мігрантів, котрі в ці складні часи є чи не єдиним постійним, безвідсотковим та найбільшим валютним донором вітчизняної економіки. У випадку обрання до Верховної Ради, з’являлася реальна можливість піднімати на законодавчому рівні питання української міграції, до яких, як правило, у законодавців руки не доходять.

Але вже 23 вересня ЦВК ухвалює постанову № 1084 «Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України Городецького О.Є.». Причина – «перебував на території України у 2011 році менше 183 днів».

Не погоджуючись з Постановою ЦВК про відмову мені в реєстрації, я, використовуючи всі дозволені чинним законодавством методи, а саме оскарження цього рішення в судових інстанціях, старався відновити справедливість і захистити моє пасивне виборче право, гарантоване мені Конституцією та законодавством України.

Справедливість була відновлена лише шостим за рахунком судом. 25 жовтня 2014 року Вищий Адміністративний суд України прийняв до розгляду та розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Політичної партії «Народний фронт» та ухвалив постанову по справі № 875/81/14. Нею, серед іншого, «зобов’язано Центральну виборчу комісію вчинити дії щодо реєстрації кандидата у народні депутати України Городецького О.Є.»

Рішення було оголошене судом о 01:30 годин 26 жовтня 2014 року, тобто за 6 з половиною годин до початку голосування. У судовому засіданні ВАСУ брав участь представник ЦВК Дондик О.М., який був присутнім при оголошенні повного тексту зазначеної постанови ВАСУ № 875/81/14 від 26.10.14 року, та отримав її під розписку. Вказана постанова ВАСУ є остаточною і оскарженню не підлягає та в розумінні ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) є рішенням суду, яке підлягає негайному виконанню.

Це рішення було ухвалене у правовий спосіб, адже згідно частини 7, статті 177 КАСУ (Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та їх оскарження), апеляційна скарга стосовно судового рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за дві години до початку голосування. Законодавство України діє на території України не лише в просторових межах, а й у часовому поясі, що застосовується в Україні. Всі виборчі процедури (подання заяв, реєстрація, подача заяв і скарг, ухвалення рішень ЦВК, і друк і передача бюлетенів тощо) здійснюються за київським часом, а не з розрахунку початку голосувань на закордонних дільницях.

Здавалося б все. Але ж ні. ЦВК рішення суду…. просто цинічно не виконала. Проходить ніч. Настає день голосування. Закінчується голосування. А виконання рішення нема. І лише на шостий день після закінчення голосування ЦВК публікує постанову № 2112 «Про виконання судового рішення». http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCarda73b.html?id=40096&what=0 Точніше, про його невиконання. Перевищуючи службові повноваження, ЦВК, в своїй розлогій постанові, коментує рішення суду, дає свої суб’єктивні оціночні судження, намагається пояснити неправильність рішення ВАСУ . Ось деякі юридичні висновки з ухваленої ЦВК постанови (дякую друзям юристам за спрощене пояснення):

1. ЦВК взяло на себе не властиві їй функції тлумачення Конституції України та КАСУ.

2. ЦВК чомусь визнала існування в Україні прецендентного права посилаючись у своєму рішенні на мотивувальну частину постанови Верховного суду України по конкретній справі, щодо застосування закону, який на сьогодні є нечинним.

3. Є абсолютно безпідставною аналогія моєї справи зі справою Мельниченка. Оскільки у справі Мельниченка судове рішення на його користь було ухвалене після проведення виборів і не могло вплинути на подію, яка на час його ухвалення відбулася (вибори депутатів). Натомість, в моєму випадку, рішення Суду було прийняте за 6 з половиною годин ДО початку голосування.

4. ЦВК встановила, що вибори в Україні починаються в 00:00 за Київським часом? Або ЦВК живе за австралійським часом?

5. ЦВК не виконало рішення суду. Жоден закон України не передбачає право ЦВК не виконувати судові рішення.

6. За умови існування системи закритих виборчих списків партій, виборці, на жаль, позбавлені права визначатися щодо кожного конкретного кандидата. Списки формуються партіями і оголошуються публічно на партійних з’їздах. Тому говорити про порушення прав виборців є абсолютно безпідставно. Не може суб’єкт владних повноважень виправдовувати свою відмову усувати допущене ним порушення виборчих прав особи тим, що, на його думку, можуть бути порушені права інших осіб.

Чи мала право ЦВК ухвалювати таку постанову? Звісно, що ні. В правовій державі вона повинна була виконати рішення суду. Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання.

Невиконання Постанови ВАСУ № 875/81/14 підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального Кодексу України.

У мене немає можливостей та повноважень змусити ЦВК виконати рішення суду. У правовій державі за це відповідають спеціальні органи, які утримуються за кошти платників податків. І якщо наша держава вважає себе правовою, то такі дії щодо ЦВК повинні бути вчинені. Відповідні заяви про злочини я подав відразу, про що маю копії з реєстраційними відмітками. Мені залишається повторити за Овідієм: «Я зробив усе, що міг; хай хто може, зробить краще».

Хочу також наголосити, що я не збираюся добровільно відмовлятися від наміру балотуватися, не планую емігрувати за кордон, чи вчиняти інші безглузді речі. Натомість, я буду захищати мої права через позови в суд, аж до Європейського суду з прав людини, щоб отримати депутатський мандат та разом з побратимами з Майдану по фракції «Народного фронту» старатися змінити стару систему. Ми боремося за правову державу, де право є не порожнім словом, а фундаментальною цінністю. Це моє особисте АТО, і я пройду його до кінця. На все Божа Воля – тому все буде добре

P.S. Хочу подякувати моєму київському юридичному Другу, який постійно мене підтримував морально та в найважчі хвилини не дозволяв опускати руки і розчаровуватися. Його теза про те, що на нашому боці Правда і тому потрібно боротися, разом з куполами Софії Київської, давали мені Віру в перемогу. Дякую також всім тим простим Людям з великої літери, котрі підтримали мене в цей складний період.

Олесь Городецький – громадський активіст, координатор Оргкомітету Євромайдан Рим

http://www.radiosvoboda.org/content/article/26677249.html

Благотворительный фонд "Обновление человека" Константина Стасюка презентует международную программу омоложения.

В течении трех дней все желающие добровольцы могут проверить на себе реальность полного физиологического омоложения. Включающего в себя глобальное восстановление кровообращения, качественное изменение физиологии, улучшение подвижности, увеличение амплитуд всех существующих суставов. И как бонус - омоложение лица! В пределах десяти лет назад...

Кроме этого, улучшаются кардиологические показатели работы сердца.

Аналогичные марафоны уже провели в Государстве Израиль, в Москве, Кисловодске, Улан-Уде.

Подробные видеотчеты http://stasuk.com.ua/?cat=7 на сайте К.Стасюка.

Ближайший благотворительный марафон молодости предварительно состоится в Киеве где-то в конце ноября 2014 года. Все желающие могут подать заявки на участие через сайт К.Стасюка. Возраст значения не имеет!

Самое сокровенное для человека - возврат молодости. В этом убедится каждый, прошедший благотворительный марафон!

Прес-служба

Три місяці відома журналістка Ірма Крат перебувала у полоні терористів в Донецькій області. Пережила чимало жахіть. Повернулася. Нині пише книгу про ті події...

Днями ця мужня і красива жінка побувала в Музеї української пропаганди на Троєщині, де вперше зустрілася з пресою, розповіла деякі сенсаційні деталі.

Вперше Музей відвідали експерти ОБСЄ.

Сподіваємося на продовження співпраці!

Прес-служба МУП

7 листопада в Музеї української  пропаганди експерти та громадські діячі дали прес-конференцію щодо відносин між українською державою та закордонним українством.

«Попри колосальну підтримку з боку світового українства, яке всіма силами допомагало Україні і під час Революції гідності, і під час АТО, влада не лише не просунулася в питанні захисту наших співвітчизників закордоном, але й чинить перепони в їх праві бути обраними у Верховну Раду», - повідомив Голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький.


«Я пройшов 8 судів, щоб поновити свою реєстрацію як кандидата в народні депутати. Нагадаю, ЦВК причепився до моєї кандидатури, бо буцімто я не добрав декілька днів проживання в Україні. За 6 годин до виборів Вищий адміністративний суд скасував постанову ЦВК про відмову мені у реєстрації. Але ЦВК, вдумайтесь, видав постанову на рішення суду, написав, що виконати рішення неможливо, бо в Австралії вже відкрилася одна дільниця. Хоча по закону реєстрацію можуть відновити за 2 години до голосування за київським часом. Вчора Апеляційний адмінсуд скасував вже й цю постанову ЦВК, та подати в Центрвиборчком я це рішення не можу – його просто не реєструють, керівництво Комісії уникає спілкування зі мною. Ми заявляємо, що йдемо до Європи, але європейським підходом до урегулювання подібних речей і не пахне», - обурюється Городецький.

Також учасники прес-конференції торкнулися теми становища українців в Росії, зокрема, на Кубані.

«Путін заявляє про підтримку «співвітчизників» в Україні і під цим приводом анексує Крим і починає війну в Донбасі. В цей же час в Росії живе декілька мільйонів етнічних українців, але офіційний Київ мовчить і не хоче використовувати ситуацію з нашими братами на Кубані задля того, щоб почати інформаційний контр-наступ проти путінської брехні», - заявив у свою чергу директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД Сергій Пархоменко, який у 2006-2008 роках координував комітет «Кубань з Україною».

«В нинішній ситуації Путін найбільше боїться сепаратизму саме на Кубані. Саме звідти в Україну зараз тікають місцеві автономісти, на яких заведено кримінальні справи – той же Мартинов чи Любченков. Своїми діями в Криму і на Донбасі Путін відкрив «скриньку Пандори» - спровокував ріст сепаратизму в самій Росії. При чому без допомоги з українського боку кубанські, сибірські, донські автономісти, які не бажають стати слухняними гвинтиками путінської машини, самі починають відстоювати свої національно-культурні права. Україна зобов’язана їм допомогти – дезінтеграція Росії є національним інтересом нашої держави».

«Треба брати приклад з УПА, в якій діяли національні відділи, відділи тих самих кубанських козаків, які добре прислужилися у партизанській та інформаційно-пропагандистській війні проти сталінського СРСР. Отже, в Україні треба створити кубанський батальйон. На жаль, поки що офіційний Київ ніяких зрушень в цьому напрямку не робить – всі бояться чогось. Мабуть, бояться зайвий раз провокувати Путіна», - додав політолог.

«Зараз не йде мова про приєднання Кубані, але про федералізацію. Приєднати її ми зможемо, якщо самі кубанці підтримають це питання на референдумі. Або ж Україна може отримати частину території Краснодарського краю як компенсацію за злочини Росії проти нас. І то в тому випадку, якщо у наступної російської влади не буде коштів, щоб виплатити трильйони за анексію Криму, за війну і за, до речі, Голодомор», - наголосив в свою чергу куратор Музею української пропаганди Віктор Тригуб.

На прес-конференції були представники козацьких автономістів з Росії, які попросили не називати їх справжніх імен через загрозу переслідування в РФ. Вони зазначили, що підтримують створення не лише козацьких держав, але й автономій для «рускіх», адже попри маніпулювання ідеєю «Руского міра», етнічні «рускіє» залишаються чи не основною жертвою машини державної пропаганди, а потім, повіривши брехні Путіна-Кісєльова, стають гарматним м’ясом в степах Донбасу.