Хроніки народного плакату в історії


Відслідковувати історію протестів-14 в Києві краще через Фейсбук. Аби щось зрозуміти, варто передивитися плакати, демотиватори, фото. Як виявилося, саме графічними символами у першу чергу послуговується велика зарубіжна аудиторія. Розібратися з сюжетів на ТБ чи газетних оглядів їм важко. А мова плакату - інтернаціональна.
Розпочинаючи Конкурс народного плакату протесту, ми навіть не уявляли рівень резонансу та уваги до скромної акції Музею плакату при журналі Музеї України!
Вже перші відібрані і оприлюднені нами роботи спричинили скандал довкола авторських прав на рівні провідних студій Голлівуду. Довелося навіть писати лист-звернення до Посла США в Києві, аби народні фотошопери, чиї творіння здобули миттєву планетарну популярність, не отримали космічних судових позовів за використання патентованих зображень. Здається, проблему врегулювали. Маємо анекдотичну ситуацію - плакатна компіляція Олександра Лісовського за мотивами фільму Керрі (Телекінез), асоціюється на пострадянському просторі і в українській діаспорі аж ніяк не з фільмом жахів і юною акторкою Хлоєю Морец. А з побиттям студентів у Києві! Хлоя, несподівано для всіх стала символом спротиву, здобувши у 16 років неймовірну популярність, гарантовано забезпечивши собі участь у проектах, розрахованих на Європу, Україну, СНД...
Ми ще раз підкреслюємо - конкурс Народний! Оргкомітет відбирає вже опубліковані в мережі роботи, як правило невідомих авторів, які реально побоючись можливих репресій та неприємностей, творять за покликом душі, часто не звертаючи ніякої уваги на авторське право, щиро не переслідуючи комерційних планів. Люди фіксують історію! Завдяки фотошопу та іншим програмам, то нині просто. Маємо фактично велику українську плакатну революцію, неймовірний масовий феномен, що має конкретний вплив на мільйони людей! Не дослідити процес, опинившись в епіцентрі, для Музею плакату України було б злочином.
А кожна подія супроводжується серією плакатних інсталяцій! Як народних умільців, так і художників-профі! Події - щодня!
Ще раз просимо підписувати чи помічати роботи у правому нижньому кутку! Якщо впевнені у дотриманні авторських прав на використані фото та інше!
Художників чи фотошоперів, які хочуть співпрацювати з нами, прагнуть підтвердити авторство, просимо зконтактуватися через журнал Музеї України -
http://www.museum-ukraine.org.ua/
Музей плакату - http://museum-plakat.do.am/
через сторінки у Фейсбуці!
Музей плакату не має наміру використовувати роботи у якихось комерційних проектах, поліграфії! То справа авторів!
Отже, нова порція робіт, опублікованих у тому вигляді, як ми їх знайшли в інтернеті! Перша половина січня-14. Другий місяць протестів...
Особлива подяка адмінам  ФБ спільноти #страйкплакат !
Віктор Тригуб, директор Музею плакату України журналу Музеї України


























































Плакаты как символы эпохи! – Янис Вакуленко


Музей плаката Украины - первый музей плаката в Европе! Официально зарегистрирован Новопетровским сельским советом. Изначально планировалось разместить экспозицию на территории военного музея в президентском селе, но там не нашлось помещения. Поддержал Нацмузей в Пирогово – для мини-выставки Галерея плакатов тоталитаризма, выделили часть дома в современном селе.

- Сейчас здесь экспонируется собрание редких советских плакатов. Выставка построена на контрасте. Верхний ряд - это советские плакаты, лакированная советская действительность, а нижний - это реалии того времени, но на основе современных исследований Мемориала - черепа, допросы и лагеря – рассказал руководитель проектов музея Янис Вакуленко.

В фондах музея хранится около 500 копий плакатов. Музейная копия делается на особой бумаге специальной печатью. По размерам значительно меньше оригинала.

Настоящие плакаты очень дорогие - оригинальный плакат в среднем стоит несколько тысяч долларов. На сегодняшний день оригиналов сохранилось очень мало, большинство находится в фондах крупных музеев или архивов.

Детально говорится о Голодоморе, репрессиях, местах массовых расстрелов…

Ныне развернута выставка Память земли – представлены находки следопытов. Особый интерес вызывают наручники НКВД из Хмельницкой области…

-Впервые в мире создана экспозиция о трагедии Козельщинского и Путивльского лагерей НКВД, - подчеркнул Янис Вакуленко, - Лично меня, как латыша, поразил факт доставки в 1941 году двух тысяч арестантов из Латвии, которые исчезли в Путивле вместе с молдаванами, эстонцами, литовцами в июле-августе 1941. Подозреваем – расстреляли. Никаких документов нет! Люди просто пропали. Архивы закрыты. Я шокирован! Пытаюсь помочь установить истину!

Ныне энтузиасты музея готовят экспедицию в Сумскую область, пытаются пробиться в архивы…

Есть множество проблем – ведь Музей плаката работает на общественных началах.Вход -бесплатно!

Громадное потрясение после посещения выставки испытывают туристы из России, Белоруссии, Китая  – ведь у них тема репрессий, голодоморов, Сталина практически не звучит в СМИ…

А язык плаката – интернационален. Особенно, сталинской эпохи. И подборка киевского Мемориала это подчеркивает…

Готовятся новые выставки. Приезжайте в Пирогово! Здесь есть на что посмотреть!

Пресс-служба МПА

Київ - плакатна столиця світу!


Київ - плакатна столиця світу!
Починаючи Конкурс народного плакату протесту ми не очікували такої бурхливої реакції! Почався Майдан, пісні, розгон, скандал, мітинги, штурми, промови, паузи, бої... І все те супроводжувалося активною плакатотворчістю. Рівно місяць тому ми створили сторінку Музею плакату у Фейсбку. Результат перевершив всі сподівання!

Фактично, музей почав творити віртуальну експозицію у прямому ефірі! Щойно плакат публікується на якомусь сайті чи в соціальних мережах, отримуючи аудиторію, одразу потрапляє на сторінку Музею плакату, на наш сайт...

http://museum-plakat.do.am/photo/suchasnist/6

Маємо віртуальну колекцію з кількох сотень плакатних композицій. Зрозуміло, більшість з них опозиційні, хоча, стараємося давати і роботи прихильників режиму Януковича, яких чомусь дуже мало і відрізняються брутальністю, низьким рівнем, нецензурщиною...

Музей плакату вже встигли звинуватити у поширенні закликів до повалення влади, екстремізму, тероризму, ще там чогось... Підкреслимо – Музей плакату не є ЗМІ! Ми проводимо наукову роботу зі збору, систематизації, вивчення плакатних робіт, зібраних в рамках Конкурсу народного плакату протесту! Всі ті зображення були оприлюднені до нас, і наскільки нам відомо, немає жодного судового рішення про визнання їх заборони чи порушенні законодавства, експертних висновків. Отже, маємо справу з народною творчістю, переважно анонімною. Вишиванки та крашанки, Кобзар теж забороните?

Інший проблемний момент – масове порушення авторського права, особливо, великих студій Голлівуду, відомих фотохудожників.

Журнал Музеї України звернувся до Посла США в Києві з проханням допомогти врегулювати можливі наслідки. Як повідомили наші джерела, судове переслідування народної творчості за мотивами творів, захищених авторським правом США, крім фактів використання у комерційних цілях великими ЗМІ, реально неможливе.

Поки планетарного розголосу отримала лише компіляція О.Лісовського за мотивами фільму Керрі. Поки ніяких претензій ніхто не висунув. Плакат відоміший за фільм... Та і юна актриса має таку несподівану міжнародну рекламу... Хоча, просимо великі ЗМІ, ТБ уважно ставитися до тих моментів! Хоч і революція...

Як директор Музею плакату, я дозволив колегам-журналістам використовувати роботи, відібрані нами на Конкурс народного плакату, не підписані авторами. Анонімні. А якщо є помітка і підпис – просимо домовлятися з авторами самостійно до публікації! Події занадто стрімко розвиваються. Ми ледве встигаємо фіксувати їх графічною мовою плакату.

Київ перетворився на плакатну столицю світу. Такого піку плакатотворення ще не було! Тим процес і цікавий.

Віртуальна експозиція плакату продовжує поповнюватися! Якщо не буде знищена режимом, заборонена, а ентузіасти-організатори не опиняться у якомусь сибірському таборі...

Веселі часи!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі Музеї України

































Оппо-лідери у плакатах



Конкурс народного плакату протесту накопичив гігантську базу. Музей плакату почав стартову систематизацію відібраних робіт. Вже зробили підбірку про жінок, улюбленого Президента Януковича. Просять про Беркут, Партію регіонів. То пізніше. Зараз представляємо оппо-трі
йку, критичне ставлення до якої співмірне з гарантом...
Ніякої народної любові до тих хлоп
ців, яких випадком занесло у лідери хвилі протестів, до організації яких вони не причетні, і які постійно намагаються згорнути чи приглушити, не спостерігається. Їх просто терплять, бо інші ще не підросли.
Тусовщик і ловелас В.Кличко є типовим совком, що виріс у гарнізонах Радянської армії. Толком не володіє мовою, не знає історії свого народу, звичаїв, культури. Стандартний космополіт, якому більш зрозумілі пляжі Багам, автосалони Мюнхена, гроші нових русскіх... Він абсолютно не здатний керувати такою державою. Моментально стане маріонеткою у досвідчених руках. Якщо стане Президентом - нові протести гарантовано. І ще невідомо, як він тоді себе поведе...
У Олега Тягнибока є щирий патріотизм, організаторські здібності, акторські навики. Однак, всі розуміють, що Президентом йому не стати. На жаль чи щастя. Нині він найрадикальніший та найрішучиший, водночас і найпоміркованіший. Добре, що перестав гратися у лідера, почав прислухатися до людей і однопартійців. Саме члени Свободи є рушійною силою протестів. А розчарувати їх так легко... І  небезпечно.
Найбільш підготовлений державний управлінець - А.Яценюк. Бюрократ. Чиновник. Бухгалтер. Не лідер абсолютно. Після харизми Юлі - сильний контраст. Якось дико бачити його на Майдані, барикадах. Доводиться. Опинився не у тому часі, країні і місці.
Між трійкою, а особливо їх командами, триває постійна боротьба, підстави, дивні змагання.
Що не можуть не бачити протестанти. Відповідно і ставлення.
Вал критичних плакатів виник після початку переговорів з Януковичем. Були і раніше...
Знову маємо те, що маємо.
І революцію. Бої. Гинуть люди. Арешти. Суди.
Від осмислених дій тих трьох залежить аж надто багато. Тож, не підведіть! Доля народу реально у Ваших руках!
Вже пролунало чимало злих слів. Буде ще багато критики. Не ображайтеся! Дослухайтеся до людей! Дійте розсудливо, але сміливо! Тримайтеся!
Україна повинна перемогти!
А плакатну колекцію хай роздрукують помічники як засторогу...
Віктор Тригуб, директор Музею плакату при часописі Музеї України




































Полювання на жовто-блакитну субмарину


 Продовжується неймовірне розслідування останнього рейсу 11 океанських субмарин Гітлера. Резонанс – міжнародний! Однак, ми не маємо ніяких документальних підтверджень. Чи не час урядам Чилі і Аргентини прояснити ситуацію з появою у їх портах у 1945 році 64 субмарин Третього Рейху? Скільки з них збереглося понині? То не так фантастично, як здається…

У нас суперзавдання – довести існування жовто-блакитної субмарини, паралельно дослідивши шлях евакуації нацистських лідерів, а можливо і самого Адольфа Гітлера. Очікуємо реакції Посольств!     

Маємо свідчення сина моряка, надані Валентином Володимировичем Доценком. Його батько Володимир Доценко, був офіцером підводного човна Третього Рейху,  екіпаж якого було сформовано лише з українців. Можливо, то був проект Гетьмана Скоропадського, який підтримував близькі стосунки з керівниками Рейху, переконавши їх створити підрозділ Крігсмарине. До екіпажу відбирали активістів УНР з бойовим досвідом, чи їх дітей. Після навчання, стажування на інших судах, було сформовано українську команду, яка показала блискучі результати. Жовто-блакитну субмарину перевели до якогось елітного загону, доручаючи лише секретні операції. На початку війни з СРСР, човен таємно прийшов до Чорного моря, базувалися під Севастополем. Потім повернулися до Атлантики, на базу Гельголанд.

У квітні 1945 року на острові Гельголанд сконцентрували 11 океанських субмарин з досвідом далеких походів. Мінімум торпед, озброєння. Все зайве і певну кількість членів екіпажу залишили на березі. Взяли якийсь вантаж. Потім прибули якісь пасажири. Човни одночасно вийшли в море. Йшли зграєю. Комусь не пощастило – одна субмарина була знищена неподалік англійського берега. Про це є згадки у відкритій пресі. Група дійшла до Чилі. В районі міста Пуерто-Монт висадили пасажирів, вигрузили вантаж. Пішли до Аргентини. Члени екіпажів вийшли на берег, отримали нові документи. За кілька років багато хто перебрався до США і Канади.

Ще живуть кілька учасників того рейсу. Як німці, так і українці. В родинах є документи, фотографії, форма з спеціальними нашивками. Особлива реліквія – жовто-блакитні тільняшки. На жаль, категорично відмовляються спілкуватися з пресою.

Журналісти отримали сенсаційну інформацію - У 1945 році 20 німецьких човнів тихо зайшли на військові бази Чилі. Деякі стоять на далеких причалах і досі. 44 субмарини пришвартувалися на базах Аргентини. Маємо слід 64 субмарин!

 Через посередників, попросили українців Аргентини перевірити, чи є на певній  військовій базі старі німецькі човни. Передали, що кілька залишилося. Обіцяють фото і точні координати. Днями повідомили, що на одній рубці видно зображення маленького тризуба. Хоч рубку кілька разів фарбували… До появи якісних фото у це не віриться, хоча в історії може бути все.

І тут ми зрозуміли, що наше розслідування вже нагадує шпигунську операцію! Потрібна офіційна позиція урядів Чилі та Аргентини. Чи заходили у їх порти німецькі субмарини протягом 1945 року? Скільки з них залишилося у країнах? Яким чином було легалізовано екіпажі – чи отримали моряки громадянство тих країн? Чи правда, що частина тих суден вціліла і досі знаходиться на якихось військових базах? Яка є інформація про перебування у країнах нацистських лідерів, як вони потрапили до Чилі і Аргентини, легалізувалися?

Саме про це ми письмово спитали Послів…

Надзвичайному і Повноважному Послу Аргентинської Республіки в Україні

пані Лілі Ролдан Васкес де Муан


eucra@mrecic.gov.ar

Журнал Музеї України засвідчує свою повагу, бажає успіхів!

Нині ми проводимо журналістське розслідування з пошуку українського екіпажу підводного човна Третього Рейху, який у квітні 1945 року, вийшов з бази на острові Гельголанд у складі групи з 10 субмарин. Пасажирів і вантаж було вигружено в Чилі. Після чого, група прибула до берегів Аргентини, де або здалася владі, передавши суда уряду, або затопила кораблі біля узбережжя Вашої країни. Чи може Ваша країна офіційно прокоментувати таке повідомлення сина члена екіпажу субмарини? Старпом – Демченко. Уповноважений з спецоперацій Шкуро. Офіцер Володимир Доценко. Чи отримували вони громадянство Аргентини у 1945?

За спогадами ветеранів і членів їх родин, у 1945 р., в портах Аргентини пришвартувалося і залишилося 44 підводних човна Німеччини. Деякі з них зберігаються і досі. Чи відповідає ця інформація дійсності?

Просимо прояснити ситуацію, яка має важливе історичне значення!

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Безвідповідальна влада - злочинна! Програма №0 для України


Під час револю
цій тривожить відсутність плану і програми. Дарую певні ідеї сформульовані 5 років тому у формі жарту про Партію снайперів. Дещо тут утопічно-ідеалістичне, але, за основу взяти можна. Треба очистити державу від глистів!
Є
крах всіх офіційних ідеологій. Комунізм, як і фашизм, застарів. Олігархічні ліберасти вже неспроможні прикрити свою жадобу до наживи ілюзіями про «вільний ринок». Суспільна думка мігрує між крайніми поняттями революції і громадянської війни. Домінує фактор розрухи і крові.
Партія снайперів тихо зайняла базовий нульовий рівень. Наш номер – НУЛЬ! Центр. Вісь. Зліва мінус, справа – плюс. І за великим рахунком, нумерація існуючих політичних гравців не має для нас ніякого значення. То – люди пекла…

Розроблено  простий шлях виходу з кризи – негайний арешт Першого, Другого, Третього, Четвертого президентів, всіх глав Уряду, спікерів парламенту, починаючи з 1995 року. Слідство. Суд. Конфіскація награбованого. Можливо, розстріл…

 

Те саме зробити з повним складом трьох-чотирьох останніх урядів.

 

Арешт всіх дієздатних членів 300 олігархічних сімейств, що мов клубок глистів, паразитують на тілі держави. Конфіскація.

 

Проведення швидкого розслідування злочинної приватизації державної власності, повернення її народу.

 

Оголошується негайна заборона всіх офшорних фірм. Вся їх власність, кошти конфіскуються у розпорядження держави.

 

Олігархи – глисти країни! В державному організмі глистів бути не повинно!

 

Земля оголошується державною, загальнонародною власністю. Допускається виділення ділянок лише під індивідуальну забудову та короткострокову оренду земель сільськогосподарського призначення.

 

В країні допускається присутність лише малого і середнього бізнесу. Злочинні транснаціональні корпорації на нашій території оголошуються поза законом!

 

Протягом року будуть заборонені комерційні банки.

 

Вже новим парламентом, буде прийнято Закон «Про особливу відповідальність вищих органів влади і суддів». За корупцію, роботу на іноземні спецслужби, злочинний непрофесіоналізм – автоматична відставка, суд, кара. Судді звільняються за три оскаржені вироки. У разі корупції чи свідомо нанесеної шкоди громадянам – арешт, суд, конфіскація, покарання.

 

Саме для чиновників і суддів, починаючи з районного рівня, вводиться смертна кара.

 

Для цієї категорії дегенератів буде споруджено віп-виправний заклад на 3000 місць у місті Чорнобиль.

 

 

Всі процеси будуть проходити гласно, демократично. Пріоритет – свободі слова.

 

В міжнародній політиці буде обрано режим найбільшого сприяння національній економіці і інтересам. Дружити будемо з усіма на взаємовигідній основі.

 

Страх бидлоеліти – основа демократії!

 

На владу слід дивитися крізь оптичний приціл, а не телевізор!

 

10 патронів, тисяча арештів – і в країні буде порядок!

Олігархи – глисти держави! Глисти  не наїдаються! Лише ростуть…


У нас два основних принципи – відповідальність влади і справедливий розподіл суспільного продукту. Без олігархів-глистів!

Безвідповідальна влада - злочинна!


Вдумливі розстріли і ввічливі арешти бидлоеліти - врятують Україну!

Пісня про Партію  від Сашка Положинського та Козак Системс.

Віктор Тригуб, автор світоглядного жарту про Маленьку Партію Снайперів



Кризу в Україні можна красиво закінчити за день!



Почали гинути люди у Києві. Правовий хаос. Влада і Майдан не чують одне одного. Слово взяли радикали, а країна опинилася на межі розколу і громадянської війни, що і треба деяким мудрагелям в Кремлі. Лякає, що немає чітких реальних вимог, плану виходу з політичної кризи.
Вже зрозуміло, що Президент США Б.Обама здав Україну Путіну. Але, проковтнути той не може. Як кажуть, з грудня державою керують чотири генерали ФСБ, що задавили Чечню, лили кров у інших конфліктах. То вже готові збоченці, для яких життя людини нічого не варте. А знищити сотню-другу невинних для них просто схема...
Саме вони, залякавши бидлоеліту, зазомбувавши їх попами гебешної церкви, намагаються переламати весь український народ через коліно. Компроміси для них не існують!
Однак, отримали жорсткий опір. Тих радників вже чекають у Москві, аби забезпечити Олімпіаду, що може стати кривавою... І владі і опозиції час почати шукати вихід з пастки. І зберегти обличчя! А не виходить!
Мене особисто жахає інтелектуальна безсилість триголової оппо! Тикаються як цуценята!
Стратегія відсутня повністю!
Саме через двомісячні їх танцюльки, тупість, нерішучисть, гинуть патріоти! А режим Януковича показав бандитсько-звіриний оскал. Що і не дивно. Виходу і досі не видно! Плану нема! То - злочин! Будемо поправляти, аби вберегти країну і життя громадян!
Як можна все красиво і швидко заспокоїти.
Збирається Конституційний суд і відміняє нинішній основний Закон - повертаючи ту, що була. Ними ж незаконно відмінену Конституцію. Янукович втрачає диктаторські повноваження, залишаючись президентом. Змушений буде ділитися владою і враховувати парламент.
Автоматом отримаємо новий уряд, хоча б відразу перевівши нинішніх довбоящерів у ранг в.о.
У Верховній Раді почнеться свято. Потворна більшість розпадеться. Зникне диктат, виникнуть інтереси.
Впаде диктаторська монополія  однієї родини.
З'явиться час і нові можливості. Головне - всі залишаться живі, війни не буде. І Захід і Росію такий компроміс влаштує. Ми реально залишимся нейтральною, позаблоковою державою, як і записано в Декларації про суверінітет. Сірою буферною зоною. Але, мирною, привабливою, норовливою. Однією з найбільших країн Європи. Дякуючи Майдану, визнаною.
Треба лише скасування отого дебільного рішення Конституційного суду! Папірець! А як все зміниться без втрат і воєн!
До виборів лише рік. Але, відбудуться вони в іншій країні, за іншими правилами і з іншим складом учасників.
Хто заважає? Лише папірець суду! Один день. А все мирно і кардинально зміниться! Без смертей!
Вважаю, варто спробувати! Треба донести ідею народу, владі, оппо. То здається, єдиний вихід нині!
Обдумаємо, порадимся - і вперед! На жаль, альтернативи вже нема. Лише кров...
Віктор Тригуб, журналіст

І трохи Вікіпедії

2010 рік

30 вересня 2010 року Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в 2004 році. З цієї дати знову діє Конституція 1996 року.

В «Окремій думці» до вказанного рішення Конституційного Суду — судді В. І. Шишкін та П. Б. Стецюк зазначили, що Конституційний Суд мав право визнати порушення в процедурі прийняття закону № 2222 (Конституційної реформи), але:

  • Не мав прав на зміну «існуючого устрою влади в Україні», а повинен був лише доручити Верховній Раді прийняти рішення про підтвердження «Конституційної реформи», або про її відміну. Бо зміни Конституції мають бути здійснені лише через голосування у Верховній Раді, адже існує «виключне право Верховної Ради України на „остаточне втручання“ в текст Конституції України, за винятком її положень розділів I, III, XIII, коли таке право належить безпосередньо Українському народу… Такий підхід випливає із положень частини другої статті 19 Конституції» (з «Окремої думки» В. І. Шишкіна).
  • Конституційний Суд незаконно перебрав на себе функції Верховної Ради: «Конституційний Суд України… здійснивши конституційний перегляд існуючого устрою влади в державі, перебрав на себе повноваження установчої влади в державі (Верховної Ради і президента), що суперечить частині другій статті 19 Конституції України» (з «Окремої думки» В. І. Шишкіна).

Політики націонал-демократичного табору (насамперед Юлія Тимошенко) заявили, що Конституційний Суд за дорученням президента Януковича — здійснив анти-конституційний переворот, внаслідок чого президент Янукович привласнив собі право на формування уряду (бо Верховна Рада 8 грудня 2004 року 403 голосами прийняла редакцію Конституції, згідно якої уряд в 2005–2010 роках формувався парламентом). Але націонал-демократичні партії не змогли ефективно протидіяти вказаному рішенню Конституційного Суду, оскільки в ті часи в Україні активно розгорталися процеси, які в шести Постановах Європарламенту названі «політично вмотивоване судочинство» (див статті «Політичні репресії в Україні за президентства Януковича» та «Карні справи щодо соратників Тимошенко з 2010 року»).

Сумніви щодо легітимності вказаного рішення Конституційного Суду висловлюються відомими правниками навіть й через декілька років.

Страницы:
1
75
76
77
78
79
80
81
82
предыдущая
следующая