або людина фсб в музеї Пирогів...
Отримали листа, який буде мати великі наслідки. Аж до можливої відставки Уряду.Таємне стає явним. Слідкуємо за реакцією. Буде цікаво!

“Не встигли оговтатися працівники у Пирогові від призначення директором скансену “великого професіонала” попа Бойка Юрія Анатолійовича, як у музей прилетіла нова птаха – Тетяна Олександрівна Лебідь (Міщенко) – людина, яка займалася піаром і проведенням грошових проектів під егідою великого і страшного кума путіна В.Медведчука. А нині… музейною реставрацією…Куруватиме. Смотрящая, типу…

У Мінкульті і в дирекції найбільшого скансену Європи – Національного музею народної архітектури і побуту України засіли активісти незабутнього Українського вибору Медведчука? Чи там виникає ячейка рашен-спецслужб?

Як повідомляє сайт Постфактум, “Татьяна Мищенко, она же Лебедь Татьяна Александровна, – талантливый организатор, Женщина с большой буквы, обладающая неутомимой энергией и огромнейшей харизмой, которые в совокупности с непревзойденным актерским талантом позволяют втираться в доверие и убеждать в чистоте намерений и личной преданности.

Доверчивые жертвы Т. Мищенко исчисляются десятками. Она всегда там, где деньги, то есть “денежные мешки”. http://www.postfactum.ks.ua/2012/07/13/%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2-%D0%B8-%D0%BC%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.html

Анализ предыдущей деятельности Т. Мищенко подтверждает одно – все проекты этой креативной дамы направлены на создание “большого бедлама”, в котором легко “тырить” деньги. Так было с донецким кандидатом в народные депутаты А. Тесленко, Н-Каховским электромашзаводом, Укрсофпрофом. И это далеко не полный список.

Об этом периоде своей жизни Татьяна Александровна вспоминать не любит. Тем, кто не знаком с подробностями, она рассказывает, что это были недобросовестные заказчики, которые не хотели рассчитываться за ее гениальный труд. Даже свою нехорошую репутацию ей удается использовать себе во благо, инициативно рассказывая очередному клиенту, как она неоднократно становилась жертвой обмана.

Ранее она работала в Федерации профсоюзов Украины над созданием телеканала, но, как сообщил регионал Василий Хара, возглавлявший на тот момент ФПУ, была уволена за хищение денег. Кроме того, Лебедь, взяв себе фамилию Мищенко, в середине 2000-х возглавляла PR-агентство “Вита”, которое в Херсоне владело спутниковым телеканалом “Вита” и газетой “От А до Я”. По данным херсонской газеты “Гривна”, после того, как партнеры по телевизионному бизнесу обвинили ее в присвоении 2 млн. грн. ($400 тысяч по курсу на тот момент), газета и телеканал прекратили существование. По факту махинаций с учредительными документами было возбуждено уголовное дело. У компании остались долги за вещание, аренду помещений и зарплаты сотрудникам.

Еще одна особенность Т.Мищенко, это увольнение умных и профессиональных работников из тех структур, где она “крутит свое кино”.

Як бачимо, мадам Лебідь вміє успішно освоювати інформаційні простори, бюджети і вміє маніпулювати підсвідомістю своїх клієнтів.

Цього разу вона причарувала Мінкульт і проникла у саме серце національної української святині – у Національний музей народної архітектури та побуту України.І зайшла вона у музей не якимось піар-менеджером або заступником по розвитку, а призначають її керувати реставрацією! О, як жінка гарно співає! – пише linadov

“Нова команда Кириленка” вирішила прогнати кошти через реставраційні роботи, – швиденько звільняють заступника з реставрації і ставлять свою людину? Чи людину Медведчука?

Отець Юрій, незрозуміло за що призначений Гендиректором Нацмузею в Пирогові, в інтерв’ю газеті “Сегодня” заявив, що він планує цього року перекрити всі хати (для інформації: у музеї майже 300 архітектурних об’єктів, а для ремонту дахів необхідно десь знайти десятки мільйонів гривень). В державі таких коштів нема, розраховують на меценатів. Цікаво, який “меценат” візьме на себя такі витрати? Хіба що “госпожа Лебідь” черговий раз “раскрутит” свого попереднього шефа Віктора Медведчука.

27 грудня 2012 року, на сайті “Украинская правда” вигулькнула наступна інформація: “Лидер общественного движения “Украинский выбор” Виктор Медведчук привлекает к своему проекту людей, неоднократно обвинявшихся в хищении денег. Об этом свидетельствует видеоролик, размещенный на официальном сайте движения. Из сюжета следует, что одним из организаторов проекта “Каховский плацдарм”, который планируется провести под эгидой “Украинского выбора”, является Татьяна Лебедь.” http://www.pravda.com.ua/rus/news/2012/12/27/6980634/

Каховський плацдарм провалився, і цього разу Тетяна Лебідь організовує новий проект “Пирогівський плацдарм”.

Гарна компанія збирається у Пирогові! Хто наступний? Коли ж з’являться професіонали?

Кириленко вже затвердив нову структуру музею. Будуть  масові звільнення досвідчених кадрів? У музей зайшла інквізиція?

Чекаємо приїзду в музей самого В.Медведчука, можливо з сонцесяйним путіним. А видатний патріот Славко Кириленко мабуть очолить групу фанаток з підтримки рускава міра?

Колектив не дасть знищити музей планетарного рівня різним політичним покидькам!”

http://narodna.pravda.com.ua/culture/5523e249419f9/

Від редакції:

Ми почали отримувати тривожні матеріали з найбільшого скансену Європи – музею у Пирогові. Спершу туди чомусь призначили директором дивного попа без нормальної освіти, музейного досвіду, розуміння розвитку скансену. Він привів з собою групу сумнівних комерсантів, які почали підозріло шастати музеєм, вираховуючи, на чому можна заробити…

І вершина кадрової політики попа-екс-депутата і його за чутками родича В.Кириленка – поява в національній духовній святині Українців (після Майдану і під час війни з РФ!!!) активістки Украинскава вибора рускава міра кума Путіна Медведчука!

Вимагаємо негайного пояснення цього неподобства особисто від Кириленка і НЕГАЙНОЇ відставки гендиректора, який свідомо почав нищити гордість України – музей у Пирогові, набираючи у штат випадкових антиукраїнських кадрів…

Національний музей у Пирогові буде врятовано! І Мінкульт, якщо не буде висновків, очищено…

Вимушений коментар редактора журналу “Музеї України”

Давно чув про стукачів КГБ СССР, курованих з самої Москви В.К. і О.Д.  Спостерігав за їх стрімкими злетами… А ми ж розуміємо – просто так це не трапляється… Хлопчики явно із золотими ложками у роті народилися! Як у них все прекрасно складалося…  Ось один з них, здається попався…

Просимо СБУ, податкові і контролюючі органи перевірити контакти деяких занадто високопоставлених членів Уряду України, податкові декларації, реальні витрати і головне – оточення… В принципі, всі знають, що треба робити… Дерзайте!

Як правило, все буде кулуарно. Класика жанру.

Музей у Пирогові врятуємо! Не вперше!

Віктор Тригуб

Невідомі «стратеги» Міноборони і Генштабу роблять все, аби ускладнити діяльність волонтерів, які доставляють все необхідне солдатам прямо на передову! – це основна тема прес-конференції «Фронтові волонтери: разом до перемоги!», яка відбулася у Музейно-патріотичному центрі Конгресу Українських Націоналістів у Києві.

Організатори – журнали «Музеї України» і «Нова Січ».

Учасники: Андрій Козінчук – офіцер-психолог добровольчого батальйону спецпризначення МВС «Київщина», Олександр Поштар – клуб джиперів, фірма «Аква АС», Вікторія Мірошніченко – волонтерський центр «Нова Січ» (Полтава), Олександр «Робін» керівник караванів Самооборони Майдану, представники інших структур…

Волонтери розповіли, що єдиний пункт збору допомоги збираються створити у Сватовому на Луганщині. І вже звідти речі і харчі розподіляти по частинах. Втім, волонтерам така ідея не подобається. 

Незважаючи на обмеження вони, як і раніше, намагатимуться передати допомогу безпосередньо бійцям на передову. – Зазначив телеканал новин 24, - "Щодо Сватово, я цього не розумію, ми там посилки залишати не будемо. Ми будемо загружатися і їхати в зону АТО по маршруту, будемо передавати особисто в руки, і хлопці будуть відзвонюватися і казати, що отримали посилку", — говорить керівник караванів самооборони Майдану Олександр "Робін".

-Скидання всієї допомоги в Сватово — незрозуміло, для кого це робиться,
— каже офіцер-психолог добровольчого батальйону "Київщина" Андрій Козінчук.

http://24tv.ua/news/showNews.do?volonteri_proti_yedinogo_punktu_zboru_dopomogi_dlya

_biytsiv_ato&objectId=561220

 Крім того, капітан Козінчук зробив резонансну заяву агенції УНН.

Військовий психолог Андрій Козінчук не згоден із даними Міноборони про те, що 80% бійців, які повернулися із зони АТО, мають психогенні травми. Таку думку він висловив у відеокоментарі УНН та розповів про симптоми посттравматичного стресового розладу та новітні методи реабілітації бійців.

“Ми працюємо у декількох напрямках. Підготовка військовослужбовців, психологічний супровід і реабілітація. Працюємо з чотирма категоріями. Це безпосередньо військовослужбовці, поранені військовослужбовці, ті, які повернулися з полону, і члени сімей загиблих військовослужбовців. Зараз дуже згущуються фарби щодо ПТСР (посттравматичний стресовий розлад — ред.). За даними Міноборони, у нас 80% тих, хто отримав психогенні травми. Це недолугість. У нас все набагато краще, але не зовсім рожево і м’яко. ПТСР проявляється так: фізіологічні прояви — це головні болі, нудота, тремор, психічні прояви — гіперактивність, агресія, а також часта схильність до вживання алкоголю і наркотиків, флешбеки — ситуативні раптові спомини того, що було з ним. І є така ще ймовірність, що людина не контролює те, що робить. Може, наприклад, кинутися на свою маму, не усвідомлюючі, що це мама”, — розповів А.Козінчук.

За словами психолога, вони зараз працюють над створенням правильних реабілітаційних центрів.

“Згідно із законом, реабілітацію можна проводити тільки в санаторно-курортних об’єктах. А це означає, що бійців заганяють в санаторій і роблять їм там електрофорез, електросон або масаж. А вони там вживають алкоголь з ранку до ночі... То хіба це реабілітація?! Наш план професійного реабілітаційного центру — це робота з бійцем і його сім’єю. Ми йому не даємо допомогу, а даємо плече підтримки. Залучаємо таких бійців у соціальні проекти. Це робота з ... наркоманами, алкоголіками. Тобто залежними людьми. Соматичні ампутанти допомагають людям, у яких цілі кінцівки”, — підкреслив експерт.

http://www.unn.com.ua/uk/news/1454322-viyskoviy-psikholog-zayava-minoboroni-pro-80-psikhichno-travmovanikh-biytsiv-ye-nepravdivoyu

Довідка УНН: Капітан Андрій Козінчук закінчив військовий інститут Київського національного університету ім. Тараса Шевченка за фахом військовий психолог. З червня минулого року працював у зоні АТО як волонтер-психолог. Із серпня минулого року — офіційно став військовим психологом батальйону патрульної служби особливого призначення “Київщина”.

Волонтер з Боярки Олександр Поштар розповів про рейди в зону АТО учасників клубу джиперів, проекти з відновлення розбитої автотехніки, перепони, які доводиться долати через саботаж чиновників… Особливу увагу Олександр приділив виготовленню і поставку у війська компактних фільтрів для швидкої очистки води, що є чутливою проблемою в АТО. Сподіваємося, обладнання буде виготовлене і дійде до бойових частин.

Координатор волонтерського центру при журналі «Нова Січ» (Полтава) Вікторія Мірошніченко з колежанками – Іриною Каптур і Мариною Шеремет, яскраво повідала про непрості будні патріотів України з різних міст, які за покликом серця допомагають армії. Ця смілива красива жінка організувала і здійснила десятки гуманітарних рейсів у найстрашніші місця фронту, підтримуючи бійців, у тому числі морально… Була під обстрілами, реально ризикувала… Саме на таких людях і тримається волонтерський рух!

І про журналістів. Чомусь придумали купу обмежень для преси. Для чогось потрібно проходити перевірку в СБУ. Реєструватися у Мінобороні, Генштабі, штабі у Краматорську… Оформляти купу непотрібних папірців. Десь у частинах, завчасно шукати якихось прес-офіцерів, яких, як правило нема… Узгоджувати переміщення, контакти… Зрозуміло, за таких умов ми отримуємо дефіцит правдивої інформації з фронту, не доносимо настрої, побажання солдат. В пресу потрапляють якісь негативні емоції, плітки… Чимало журналістів просто хаотично блукають тилами, або доїздять туди, куди зможуть чи хтось пустить… Спілкуються з випадковими вартовими на блок-постах, які видають власні стратегічні думки про хід війни і дії командування за абсолютну істину. До того ж, анонімно. І знову негатив. В результаті, виникає паніка, депресивні настрої… Офіцери з великими зірками на погонах, старанно уникають спілкування, відповідні прес-служби просто озвучують добові звіти…

Повірте, публічно, на камеру, фронтовики говорять зовсім інше, ніж в кулуарах! https://www.youtube.com/watch?v=84qNXhLjFqk  Особисто переконався https://www.youtube.com/watch?v=3PooKU1VM2A

  і в Станиці Луганській https://www.youtube.com/watch?v=IKjOLsnmyWs&list=UU_5I-7Yh_EmnU1rrRtkWO8w ,

і в Щасті

https://www.youtube.com/watch?v=TbqJ9q6yKYI …

До них просто треба доїхати, відчути, побачити. А це проблема… Відомі сепари возять за собою цілі бригади телевізійників з Москви… Хто заважає нашим військовим прес-службам хоча б пару раз на місяць возити пресу у певні частини різних секторів? Підбирати цікавих співрозмовників, звитяжців…

А поки і волонтери і журналісти діють на власний розсуд. У волонтерів вже виникла Система, яка можливо, і досить скоро, змінить Україну на краще.

Тоді, коли ми закінчимо цю війну…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Фото: Ростислав Тригуб, Володимир Бровко

Прес-конференція волонтерів сектору А зони АТО

Люди, які багато разів подолали найскладніший маршрут вздовж лінії фронту.

Проблеми волонтерського руху і пропозиції щодо їх вирішення. Як кожен з нас може допомогти захисникам?

Учасники: Андрій Козінчук – офіцер-психолог добровольчого батальйону спецпризначення МВС «Київщина», Дмитро Бричок – Самооборона Троєщини, Вікторія Мірошніченко – волонтерський центр «Нова Січ» (Полтава), Олександр «Робін» керівник караванів Самооборони Майдану… Представники волонтерських організацій України.

Журналісти можуть записатися до участі у гуманітарному конвої на Щастя і Станицю Луганську…

2 квітня 2015 початок о 14-00

 Київ, Дніпровський узвіз, 1 Музейно-патріотичний центр Конгресу Українських Націоналістів (Печерськ, пл..Слави, справа від Палацу дітей та юнацтва)

Той факт, що Україна опинилася у вогні путінської військової агресії накладає відбиток на все решту–як на життя країни, так і кожного з нас.
Багато життів українських захисників вже віддано за збереження Української держави.
Цей час як ніколи мобілізував Дух, Пам'ять та нашу Історію.
Причому відбулося це не з якогось примусу, а за природною потребою насущного дня.
На сьогодні вже ніхто не може недооцінювати роль
культурного складника в боротьбі з ворогом.
І ворог про це теж добре знає!
Тому й робиться все можливе, аби нівелювати, позбавити, знищити все, що давало б наснагу й зміцнювало дух боротьби.
Проте, якщо опустити лірику, то в цей складний воєнний час урядовець від культури і віце-прем’єр В.Кириленко чітко визначив в контексті загальнодержавного й національного значення пріоритетні завдання й головні стратегії культури на період театру воєнних дій. Головним тут є патріотизм у боротьбі проти терористично-російських військ (епітетів для цієї нечисті можна добирати безліч).
Кадрові перестановки і колізії, що відбувалися в національних закладах культури в останні роки правління «недолегітимного» Януковича поступово виправляються, фахівці від культури поступово повертаються на свої місця,чим викликають неабияке обурення в протилежних таборах, аж до гнівних
відозв до Міністра культури.
Але все відбувається так, як і має бути!- пише https://polsng
Зрештою, кожен національний заклад української культури має бути дійсногідною установою, а не філією кремлівської пропаганди,
що просто собі існує в своє задоволення на кошти українських платників податків! Котрі якщо інколи й захочуть відвідати якийсь музей, то мають кілька місяців поспіль ходити, аби поцілувати дверну клямку.
В даному разі мова йде про національний музей Міноборони, що в
Кріпосному провулку. Ще з 6 березня музей повністю (в черговий раз!) закритий «у зв’язку з підготовкою нової виставки». Коли та виставка буде–біс його знає!
Директор-реконструктор цього музею В.Таранець такі речі
ніколи не прогнозує. Дивним є те,що для підготовки однієї виставки
закривається повністю музей-а як же постійно діючі експозиції? Для тих, хто не в курсі (хоча про колізії довкола цього музею не знає хіба що лінивий!)–таких експозицій там не лишилося! Згадка про них є тільки у вигляді світлини на заставці музейного сайту, решта–суцільна «реконструкція» в стилі радянсько-сталінської «Красної Звєзди», яку все своє свідоме життя очолював В.Таранець.
До речі, з яких економічних підстав Міноборони дозволяє такі
«закриття» музею (та ще й у дні шкільних канікул) для українських
громадян? Лише для того, щоб абсолютно випадкові люди «творили» якийсь сумнівний музейний продукт?
Ми вже неодноразово писали про «особистість» директора
національного музею Міноборони, який, випадково потрапивши на цю посаду завдяки російському міністру Лєбєдєву з юридичними порушеннями, всупереч законодавчим нормам, чомусь продовжує там працювати.
Хоча з точки зору музейної практики складно назвати якісною роботою отой бардак,у який власне перетворено музей у рекордно короткі терміни.
Міноборони на всі публікації, листи й звернення небайдужих громадян України зайняло відверто страусячу позицію–нічого не бачу, нічого не знаю! Питається, де очі заступника Міністра відповідного напрямку, профільного гуманітарного департаменту? Відповідей на ці питання може бути дві–або тотальна непрофесійність, або ж... кругова порука від
зацікавлених осіб.
А якщо згадати, що директором гуманітарного департаменту трохи собі не став Селіванов, нині проти якого порушено
справу про тероризм, то стає зрозумілим, що все це неспроста.
Питання інформаторів-зрадників і агентів кремля неодноразово піднімалися в пресі і на телебаченні.
О.Скіпальський
(http://censor.net.ua/news/329856/v_ukraine_ne_idet_chistka_pravoohranitelnyh_organov_ot_agentov
_kremlya_ekszamglavy_sbu_skipalskiyi)
нещодавно наголошував на недостатності системного підходу в питанні очищення силових структур від таких запроданців. В телесюжетах окремих програм (серіал «Чорний список Української армії»А.Бабінець) ці антигерої (особливо з Міноборони) були детально названі поіменно і в списочок, з доданими фото і вбивчими фактами біографії. Періодично когось таки «виявляють». Хоча таких агентів та інформаторів середньої ланки ще ой як багато...!
Адекватної відповіді стосовно незаконного перебування В.Таранця в музеї Міноборони досі немає. Тобто фактично непрофесійна людина, далека від музейної справи та науки, не маючи законних юридичних підстав обіймати цю посаду ходить на роботу, отримуючи зарплатню з державного бюджету. Відбулося так тому, що міністр Лєбєдєв так «нашвидкуруч» звільнював директора В.Карпова, що до законодавства навіть ніхто не заглядав! Проте юридичні помилки необхідно виправляти.
Вся «бурхлива» діяльність В.Таранця на посаді директора музею–це
окозамилювання для керівництва Міноборони, під прикриттям якого
відбуваються інші речі. Для початку–це грабунок музейних фондів шляхом підмін і фальсифікацій. Адже сам Таранець і його оточення-колекціонери (а дехто–дрібні шахраї).
Це відбулося під документальним прикриття та з мовчазної згоди керівних осіб міністерства, яких можна зарахувати як співучасників.
До того ж під час «творення» в музеї виставок в стилі «павільйонних
декорацій кіностудії Довженка» з купою розвішаних лахів,відмивалися немалі бюджеті кошти спільно з ТОВ «Музейродини Шереметьєвих» (в Таранця жодна виставка без їхньої участі не обходиться!).
Нині з цього «букету» Таранцевих досягнень на музейній ниві вийшло два кримінальні провадження, на які керівництво Міноборони продовжує закривати очі!
Протягом 2014 року в пресі оприлюднювали факти зв’язків та тісного
співробітництва В.Таранця як з самим П.Лєбєдєвим (ще живе в народній пам’яті білявка Фурман в якості заступника Таранця!), так і з іншими представниками владної «регіонівської» (читай прокремлівської) верхівки С.Лєкарем, який був одним з керівників Таранцевого клубу «Красная Звєзда» та полюбляв на псевдо
параді покрокувати Хрещатиком з бутафорними медальками; В.Захарченком, С.Арбузовим, родичем Лєбєдєва генералом О.Шутовим, який теж постійно «тусувався» в «Звєзді». Такі зв’язки за один день не встановлюються і так само не розриваються, тут присутня чітка системність. І на ці факти слід нарешті звертати увагу як Міноборони, так й іншим відповідним органам.
Родзинкою «творчої» біографії Таранця є знайомство з терористом
-сепаратистом та водночас таким самореконструктором Гіркіним-Стрілковим, якого Таранець чомусь сором’язливо цурається. Хоча Гіркін, навпаки-ні, адже ж приїздив восени напередодні «майдану» до Києва на Таранцеву реконструкцію «Дайош Київ». Можливо вже тоді тренувалися в рамках путінського хворобливого бажання «даєш Київ за два тижні»?
Фото Гіркіна, до речі, з тих пам’ятних подій бачили вже всі бажаючі, навіть Міністра культури ознайомили з ними! Передавши їх на вивчення до Міноборони, логічної і зрозумілої відповіді щодо дій директора цього музею, так і немає досі.
Ще один «кадр» з когорти Таранцевого оточення–його заступник та
ідейно-реконструкторський соратник Я.Тинченко. Цей взагалі
говорить про знайомство з терористом Гіркіним ще з 1994 року. В своїх інтерв’ю
(http://politica-ua.com/kto-na-samom-dele-voyuet-na-vostoke-ukrainy
-vsya-pravda-o-strelke/)
 Тинченко навіть йому співчуває та ставиться з порозумінням щодо завоювання українських територій! Іншим ідейним натхненником Тинченка є О.Бузина. Ось, власне, такі особи займають посади
в національному закладі культури Міноборони. Просто без коментарів.
Щодо особи В.Таранця, то з огляду на весь «причіп» заслуг і трудової діяльності, має бути чітке рішення й позиція Міністра оборони щодо його відсторонення з подальшим звільненням з посади
в межах дії чинного законодавства.
Інакше виглядає так, що Міноборони також покриває
прокремлівського лєбєдєвського агента, який тихою сапою продовжує працювати на агресора, отримуючи зарплату з бюджету України. А під «шумок» (чи навпаки затишшя на печерських пагорбах) можна ще й підзаробити – на музейних фондах, виставках. Не життя–малина!
А громадянам навіщо той музей відкривати–переживуть якось...
Комітет порятунку НВІМУ

Фактично, маємо головного плакатиста зони АТО! Це - арт-директор журналу "Музеї України", сержант 92 бригади ЗСУ Юрій Нерослік. Його талант яскраво проявився під час Майдану, коли Юрій входив до легендарної Плакатної сотні. Нині доброволець Нерослік боронить країну від орди під Щастям, продовжуючи малювати.

Виставки плакату Юрія Неросліка демонструвалися в Національному музеї-заповіднику "Битва за Київ у 1943 році",Музеї української пропаганди, Музейно-патріотичному центрі КУН, в музеї Чугуєва.

Його роботи є у підрозділах 92 бригади, батальйонах "Айдар", "Миротворець", "Київщина", імені генерала Кульчицького, Першій бригаді НГУ...

Ось що написав про Юрія сайт Радіо Свобода:

"Сержант 92-ї бригади Збройних сил України Юрій Нерослік пішов добровольцем в АТО влітку 2014 року. Бойове хрещення отримав в «Іловайському котлі». Сьогодні він, разом із побратимами-саперами, знешкоджує нерозірвані російські снаряди під містом Щастя. А ще… практично щодня створює патріотичні плакати. Під час його приїзду до Києва, Радіо Свобода поспілкувалось з бійцем, який воює одразу на двох фронтах: реальному та ідеологічному.

Дизайном Юрій Нерослік почав займатись з 2004 року. Втім, справжня трансформація з ним трапилась під час Майдану. Тоді під враженнями і переживаннями тих подій, він зробив свій перший патріотичний плакат. Українця на ньому він зобразив як Супермена.

У свої роботи, каже Юрій, він вкладає душу, адже вважає, що інформаційна війна не менш важлива, ніж війна в окопі.

«Плакати я роблю, коли війна дає мені на це час. Останні пів року я сплю лише по чотири години на день. Часто щось компоную вночі. Одним словом, вільного часу у мене нема», – усміхається боєць.

Через ще свіжі спогади, пережитим на фронті Юрій Нерослік ділиться неохоче. На запитання відповідає чітко, одним словом, наче під час допиту. Лише зі спогадами про Іловайськ на очах у бійця з’являються сльози.

«Це було 10 днів пекла. Ми з друзями згадуємо і прирівнюємо 3-4 місяці на фронті тепер з тими 10 днями тоді. Мені часто сниться ніч, посадка, в якій зриваються міни і крики людей», – каже він".

Порадившись, ми вирішили створити окремий Музей плакатів АТО при журналі "Музеї України", як філію Музею плакату України. Поки що презентуємо віртуальне представництво.

http://museum-neroslik.do.am/

Найближчим часом спробуємо відкрити виставку в зоні АТО...

Роботи Юрія живуть власним життям, масово поширюючись через соціальні мережі, сайти, роздруковуються волонтерами...

Зрозуміло, варто видати їх масовими накладами і розповсюджувати у військових частинах, школах, вузах... Якщо хтось готовий допомогти фінансово - пишіть Юрію в Фейсбуці...

А поки що триває війна.

І Юрій Нерослік боронить рідну землю не лише автоматом, а й плакатами...

Саме тому ми і переможемо!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", куратор Музею плакатів АТО

Цю високу рудоволосу красуню прекрасно знають на блок-постах і фронтових частинах зони АТО. На чолі відчайдушних волонтерських караванів, вона проривається у найстрашніші місця, під час найзапекліших боїв. 

Легендарний волонтер АТО Вікторія Мірошніченко - вже власний кореспондент журналу "Нова Січ", представник журналу "Музеї України" в Полтаві і керівник неформального волонтерського центру при міжнародному козацькому журналі "Нова Січ".
-Пані Вікторія веде гігантську роботу в зоні АТО! - розповіла шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, - Десятки разів була на передовій, зібрала, доставила і особисто передала бійцям багато тонн гуманітарних вантажів. Часто під обстрілами. На жаль, є проблема комунікацій і суспільного статусу. Тож ми вирішили підтримати цю сміливу патріотичну жінку! Підписано відповідні накази, днями вручимо посвідчення!

https://www.youtube.com/watch?v=GULlok1O1Hw&list=UU_5I-7Yh_EmnU1rrRtkWO8w
А Вікторія, через сторінку у Фейсбуці, активно готується до гуманітарного суперконвою у зону АТО до Паски. Оприлюднила список реально необхідних речей, замовлених солдатами:

Дорогие мои Укропчики!
 Список потребностей на следующую поездку составлен. Очень надеюсь на вашу помощь в собирании всеукраинского каравана в зону АТО!
 1. Берцы от 42-го до 47-го размера . Нужно много, так как возим не на одну точку помощь. Берцы не зимние. Отдельно прошу берцы 42-го р. Бороде!
 2. Форма летняя. Нужна практически всем. Ребята поизносились основательно.
 3. Футболки , желательно тёмные или камуфляж.
 4. Трусы, носки х/б.
 5. Флисовые толстовки .
 6. Кепки камуфляж , банданы
7. Летние (трикотаж) балаклавы.
 8. Перчатки тактические, можно без пальцев.
 9. Шлёпанцы резиновые от 42-го до 47-го размера.
10. Налобные фонарики - 7 шт.
11. Полотенца
12. Средства личной гигиены
13. Салфетки влажные большого формата

14. Одноразовые станки для бритья.
15. Пенка , гель, крем для бритья.
 16. Зажигалки
 17. Моющие ср-ва для посуды, мочалки , губки
18. Посуда как одноразовая, так и многоразовая. Тарелки, чашки, вилки, ложки, миски и т.п.
19. Лопаты обычные садовые
20. Топор 21. Скобы из арматуры (фото прилагается)- 1000 шт.
 22. Мешки б/у белые , серые.-2000 шт.
 23. Микроволновка самая примитивная для разогрева еды. Бу устроит.
24. Верёвка прочная. Сколько получится найти.
 25. Длинные удлинители, кабель. Метров 40-50
26. Гвозди крупные
 27. Свечи стеориновые
 28. Подушки, одеяла, матрасы
 29. Раскладушки, складные стульчики походные
 30. Спальные мешки
 31. Таблетки от изжоги и противопростудные
32. Мази от ревматизма
 33. Обезболивающие
34. Продукты питания : Тушонка, консервы, крупы, кофе , чай, сгущёнка, мивина, сладости.
35. СИГАРЕТЫ!!!!!!!!!!!!!!!! МНОГО!!!!!!!!!!!!!!
36. Диски с фильмами .
 37. Прищепки и бельевая верёвка
 38. Порошок стиральный и мыло хозяйственное
39. Тазики пластмассовые для стирки. ***************************************************** Поездка планируется на Пасху, так что смаколики праздничные очень порадуют наших ребят. *****************************************************

Дорогие мои Укропчики!
 На нашу караванскую машиночку пострадавшую после Трёхизбенок FIAT DOBLO выставили счёт. Сумма 7704 грн! Очень надеюсьна вашу помощь и поддержку! Очень важно такую машинку бесстрашную поставить на ноги! 
Карта Приват Банка:
 грн. 5211 5373 0442 1485
 дол.5167 9872 0957 4850
 евр.4149 4978 2629 5133
руб.5168 7572 3107 0964
 Мирошниченко В.Н.
Команда журналів "Нова Січ" і "Музеї України" бажає пані Вікторії всіляких гараздів, миру! Спробуємо приєднатися до суперконвою...
Нині обговорюється можливість запрошення кількох журналістів, аби побачили те все на власні очі. Пройшли найдовшим і найнебезпечнішим волонтерським маршрутом зони АТО до сектору А...
Для Перемоги!
Віктор Тригуб, редактор журналів "Музеї України" і "Нова Січ"

Найдовший і найнебезпечніший волонтерський маршрут в зоні АТО.  Cаме тут самовіддано працюють підрозділи Самооборони Майдану з усієї України. Добратися сюди - ціла пригода...
Сектор «А» — район дій сил АТО починаючи з весни 2014 року у Луганській області під час Війни на сході України. Угрупування сил Сектору «А» виконують завдання по відновленню контролю над всіє територією Луганської області.
 В Секторі «А» відбувся ряд боїв проти військ Російської Федерації та терористичних організації. В зоні Сектору «А» протягом літнього наступу сил АТО були звільненні Щастя, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Лутугине. Відбувся ряд боїв за м.Щастя, за Станицю Луганську, на Бахмутській трасі.
Згідно оприлюдненої карти лінії розмежування в зоні АТО Сектор А займає територію північних районів Луганської області. Після відступу українських військ 1 вересня з території аеропорту «Луганськ», захоплення бойовиками 27 жовтня 32-го блок-посту та 20 січня 31-го блок-посту лінія зіткнення проходить починаючи від українсько-російського кордону вздовж р. Сіверський Донець, біля с. Кримське, с. Новотошківське, с. Золоте, с. Оріхове (зазначені населені пункти контролюються Силами АТО). - пише Вікіпедія.

Після підписання мінських домовленостей, в Секторі «А» українська сторона наступальних операцій не проводила. В той же час, бойовики здійснили атаки на блок-пости Сил АТО на Бахмутській трасі. Був захоплений 32-й блок-пост. Українські підрозділи зазнали значних втрат. Бойовики продовжували обстріли і спроби зайняти переправи через р. Сіверський Донець біля Щастя і Станиці Луганської

Після активізації бойових дій в січні 2015, в Секторі «А» бойовики захопили 31 блокпост і с. Жолобок.

У тому стратегічному і далекому районі волонтери підтримують 92 бригаду ЗСУ, батальйони "Айдар", "Київщина", імені генерала Кульчицького, інші підрозділи...
Маршрут "гарячий" - від Артемівська - вздовж лінії фронту.
Новоайдар, Щастя, Станиця Луганська...
Тут бійці особливо раді волонтерам! Адже, добратися туди, особливо розбитими зимово-веснянними дорогами - суперскладно!
-Ми кілька десятків разів пройшли цей маршрут у різні пори року! - повідомив волонтер, коодинатор Самооборони Троєщини Дмитро Бричок. - Як під час активних бойових дій, так і під час тиші. Бійці дійсно нас чекають, їм дуже потрібна підтримка народу! Адже, держава ще не може забезпечити всим!
Нині готується суперконвой до Паски. Зрозуміло, своїми силами волонтери не впораються. Солдати просять одяг, взуття, обладнання... Велика проблема - транспорт і паливо! Потрібні гроші!

Громадська організація «Самооборона Троєщини».

Місто Київ, Деснянський район.

Корпоративна картка Приватбанку 5169330505539954 отримувач ГО «Самооборона Троєщини»

Налічує понад 600 членів. 42 троєщинця воюють в зоні АТО.

Підтримаємо!

Прес-служба

Українську армію перемогти неможливо! За кілька місяців повстала з нічого, взяла до рук автомати 1973 року випуску, міномети - 1944, сіла на танки з 1968 року, БТР - 1976 і затято воює! Цей феномен вже досліджують історики. Але, поговоримо про автопарк.
В зоні АТО переважають найпросунітіші зразки радянського автопрому періоду розвиненого соціалізму. Це 70-80 роки минулого століття. ГАЗ-66, ЗИЛ-131, Урал, КаМаз, УАЗ...
Ці мастодонти, переважно на зажерливих бензинових двигунах, збереглися у музеях та на військових базах. Стояли на консервації. З початком війни їх терміново підфарбували, замінили якісь гумові детальки та відправили на фронт. На "радість" бійцям. Зрозуміло, та рухлядь періодично зупиняється, що найстрашніше, під обстрілом, просто розвалюється. Але, їздити треба. Тож солдати вмикають інженерні фантазії, просять волонтерів, шукають спонсорів...
В результаті, дорогами АТО рухаються якісь екзотичні транспортні засоби, які нійде більше не побачити! А враховуючи природню звичку українців все бронювати, або обтягувати транспортерною гумою, аби не пробивали осколки, виходять просто шедеври народного автопрому!
Бійці люблять свої автівки! На цю тему можуть говорити годинами, часто дають машинам імена. Теж екзотичні.
Фронтові частини гостро потребують надійної сучасної автотехніки, яка не підведе у критичний момент! Хоча, наші друзі бобри-сапери 92 бригади, де служить арт-директор журналу "Музеї України" Юрій Нерослік, давно просять волонтерів хоча б про старенький УАЗ... Шукаємо...
Хотілося б, аби фотографії автівок АТО, зроблені у жовтні 2014, лютому і березні 2015, на найскладнішому і найдовшому маршруті волонтерів Артемівськ-Новоайдар-Щастя-Станиця Луганська-Сватове, побачили в Європі і Америці. І зрозуміли, що Україна терміново потребує автомобілей, обладнання, сучасних бойових систем, всього того, що потрібно для війни з таким потужним ворогом, яким є Росія.
Солдати у нас прекрасні! А от техніка... Радянська...
Колись, ці раритети будуть в музеях. Не скоро. Здається, ця війна надовго. Поки воюють. Їдуть до перемоги.
Все буде добре!
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"



Грузин Леван і джип Івана Макара з бату "Айдар"



Хлопці швидко стають досвідченими ремонтниками



Комбат "Київщини", полковни Юрій Покиньборода на фоні бойового КрАЗу







92 бригада. Гумовий "Ковчег" ГАЗ-66. Транспортерну стрічку кулі не беруть!



Бат "Київщина". Цей Москвич розрізало кулеметною чергою.



Щастя. Блок-пост




"Айдар". Легендарний Борода




УАЗ Бороди. Загрузилися. І на Станицю Луганську




Станиця Луганська. Бат імені Кульчицького НГУ. Волонтери пригнали інкасаторський броньовик 25 років...







Новоайдар. Бусік з вулиці...





Монстр армійців-галичан. Бронювали самі. 7,62 тримає, 5,45 пробиває...



Камаз "Київщини"


Джип Олени Войткової



Броньовик бату "Київська Русь". Обшили металом. Не пробиває. Привезли командира з переломом...



Бойовий Краз


Бойовий Камаз



Артем "Монах" 92 бригада, Щастя





Волонтери допомагають танкістам на марші.
 Автор фото -Віктор Тригуб