Про покійних нас привчили говорити тільки добре, або ніяк. Така політкоректність. Але відомих людей вона не стосується ніколи.
Помер митрополит Володимир Сабодан.І - понєслась: "яскравий проповідник", "великий патріот", "шевченколюб"... Заспокійтеся, шановні, і не лукавте.
Отже, спочатку - помер митрополит Московського патріархату, постійний член Синоду Російської церкви, обраний на незаконному харківському соборі при живому митрополиті Філарету, який його і висвячував. Далі - ну, нашо брехати про яскравого проповідника, якщо його просто не чути було через хворобу. Хіба хто не слухав ніколи...
У чому його українськість? Я можу пригадати один випадок - коли УПЦ Московського патріархату прийняла звернення про Голодомор. Це звернення розходилося з московськими настановами. Все.
Ні московських агентів не розігнав, ні переговори з УПЦ КП не провів, не зробив жодного кроку до розриву з Москвою.
Правда, ще один раз посмів штрикнути Москву, коли відмовився балотуватися на патріарха московського, сказавши: "Краще померти 121 митрополитом київським, ніж 16 патріархом московським". Сміливістю я б це не назвав, але все ж заява симпатична.
Помер глава церкви тої держави, яка воює зараз з Україною. І не робімо з нього героя України, бо був він таки звичайним малоросом, що любить пісню, вишивку, Шевченка і нічого не робить для тої України.
Хай Господь упокоїть його душу і нас позбавить ляку говорити правду, бо сказано у Євангелії: "Кажи "так-так" або "ні- ні", все інше - від лукавого".
Vasyl Chepurnyi

 

4 липня відбулося засідання Видавничої ради при Міністерстві культури України. Засідання вів заступник міністра О.Журавчак, який підняв питання щодо стратегії розвитку друкованих культурологічних видань та відтворення цілісності державних культурологічних ЗМІ.

Найбільше уваги приділялося розробці передплатної кампанії та ребрендингу продукції Національного газетно-журнального видавництва Міністерства культури України.

На сьогодні видавництво випускає щотижневу газету «Культура і життя», журнали «Пам’ятки України», «Українська культура», «Український театр», «Музика», газету «Кримська світлиця» та інформаційно-мистецький журнал «Театрально-концертний Київ».

За останній місяць обличчя міністерських ЗМІ змінилося. Але, якщо поліграфічне виконання досконале, то зміст багатьох видань потребує суттєвих змін. Напередодні передплатної кампанії потрібно визначитися з концепцією журналів «Український театр», «Музика» та «Українська культура" – вони потребують нового, більш сучасного контенту. Газета «Культура і життя» - офіційний орган Міністерства.

Як зазначив О.Журавчак, головне завдання видавництва - вивести видання на новий рівень, наповнити шпальти ґрунтовною офіційною інформацією, юридичними порадами, новими рубриками та поновити зворотній зв'язок з читачем. Газета повинна стати ефективним довідником для керівників галузі культури.

Під час засідання  підняли питання щодо плідної співпраці видавництва з обласними адміністраціями, залученням регіональних авторів, організації інформаційної агенції при видавництві.

Заступник директора видавництва А.Сєріков озвучив наступні кроки  видавництва: провести експертне опитування на предмет уточнення цільової аудиторії, розробка сучасного Інтернет-порталу та мережі сайтів усіх його видань, запровадити практику швидкого реагування на публікації через соціальні мережі та організації мовлення на FM-частотах радіостанцій «Етно-радіо» та «Класичне радіо».

Робота ради триває. Наступне засідання у четвер, 10 липня.

Наталка Іванченко, член Видавничої ради

6 липня 2014 р. о 15-00 у Національному музеї народної архітектури та побуту України відкривається стародавній водяний млин з с. Пилипець Закарпатської області ( експозиція Карпати).

---

Протягом багатьох років музейний експонат знаходився в аварійному стані – і тепер він ожив! Млин запрацював і знову меле борошно! А поруч з млином – дивовижна закарпатська піч, де випікається смачний та пахучий український хліб!

Відродження музейного експоната відбулося завдяки зусиллям компанії «Миронівський хлібопродукт», яка за короткий термін спромоглася вдихнути нове життя в закарпатський млин.

На відкриття млина запрошені представники Адміністрації Президента, Міністерства культури України, КДМА, народні депутати та представники культури. Під час відкриття виступатиме заслужена артистка України Ірина Шинкарук та народний фольклорний колектив Мрія (с. Хотів, Києво-Святошинський район). Запрошуємо всіх на відкриття водяного млина! Доторкніться до стародавнього дійства млинарства!Оцініть дивовижну силу води! Відчуйте запах свіжого хліба!

Як відомо ще з радянських ніяк незабутніх часів – кадри вирішують все! Було таке собі гасло, яким часто послуговуються й донині.

Тому в Національному військово-історичному музеї Міноборони з часу його очоленняреконструктором В.Таранецем до кадрових питань (власне, сам  Таранець є величезним «кадровим питанням» Міноборони!) підходили з притаманною безвідповідальністю та пофігізмом!

Чого вартував скандал на всю Україну з призначенням Таранцю в заступники  23-річної білявки модельної зовнішності Насті Фурман, до того ж з сумнівною моральною репутацією! Після всіх своїх «трудових подвигів» на музейній ниві, та з огляду на небезпечну постреволюційну ситуацію в країні, Настя, слідом за колишнім зрадником-міністром Лєбєдєвим швиденько здиміла з музею, залишивши любого директора Таранця без заступника. Але, як відомо, святе місце пустим не буває…

Недовго переймаючись невтішною втратою «зірки музейної справи» Насті Фурман, Таранець призначив на цю посаду іншого персонажа -  свого «червонозірочного соратника» по костюмованих реконструкціях  - Романа Слободянюка!А що? Тинявся хлопець без роботи -  то нехай хоч в музеї  в заступниках походить! Освіта? Та яке це має значення?! Головне ж – сам «таваріщкамандір» призначив!

Повертаючись на декілька місяців назад, ще до всієї цієї вакханалії з незаконною зміною керівництва музею – можна лише з ностальгійним сумом згадувати на цій посаді полковника Генштабу Збройних Сил України Миколу Абрамова, якого горе-реконструктор та друг терориста Гіркіна, змусив написати заяву на звільнення, розчищаючи місце для зірки на ім’я Настя! Ось так деградує національний заклад культури Міноборони!

А що ж заступник Роман?  А нічого! Молоток вміє тримати в руках – то хоч десь цвяхи в музеї позабиває (ну це ніби як від кожного – за здібностями) – і то користь! Як казав класик – «ми гімназіїв не закінчували, то що з нас вимагати»?!

Натомість, як і належить «бойовому соратнику» Таранця, заступник Слободянюк Роман, в основному перебуваючи на полях бутафорських боїв, своєму іміджу не зраджує – в музеї ходить виключно в камуфляжі! А яка різниця? Такий собі «польовий команданте»! Гірше в цій ситуації те, що наукових співробітників (хлопців) примусово теж перевдягають в камуфляж на особливо урочисті дати (так було, приміром, на 9 травня цього року)!

А ще «команданте Роман» для дівчат-науковців може, одягнувши на голову шолома, дозволити посидіти в бутафорському танчику, відчути, так би мовити, глибинну сутність реконструкції!

Прикро те, що за таким невіглаством і дурощами втрачається все те, що було напрацьовано за попередні роки, а сама наука музейництва  може безслідно вивітритися зі стін національного закладу!

Сподіваємося, що новий очільник Міноборони генерал-полковник Валерій Гелетей  зможе нарешті очистити головний військовий музей від адептів радянської ідеології та «руського миру» - В.Таранця, Я.Тинченка, Р.Слободянюка, які до того ж значаться великими знайомцями і друзями Гіркіна-Стрілка!

Комітет порятунку музею

Дівчата-моделі здійснили патріотичний акт. Знялися у фотосесії на підтримку української армії, чиї бійці визволяють Донбас від колорадської нечисті. Креативний директор журналу "Музеї України" та Музею української пропаганди Катерина Крючкова створила серію плакатів для наших солдат.

Роботи вже представлені в експозиції Музею української пропаганди на Троєщині.

Нині тривають перемовини і пошук меценатів, спроможних профінансувати друк масового тиражу і передачу агітаційних матеріалів у бойові частини, військомати, військові училища...

Днями відбудеться презентація проекту в столичному МУП.

-Що може бути більш прекрасним за красу української жінки?! Сама по собі українська жінка-феномен, адже в жодного народу, в жодній країні ви ніколи не знайдете такий скарб.Наші жінки наділені такою унікальністю і неповторністю, красою та надзвичайною силою, яка здатна надихати та емоційно заряджати кожного чоловіка. - розмірковує Катерина Крючкова, - Саме краса і мужність української жінки і стали головною рушійною силою для створення серії плакатів в підтримку української армії. Ми не шукали професійних моделей, нашими моделями були і залишаються прості дівчата,так би мовити "з народу". Головною особливістю даної серії плакатів є те, що в цей раз ми вирішили додати вірші.Тому складається таке враження, що плакат промовляє до тебе,підіймає в тобі бойовий дух, адже саме бойовий дух має вести до перемоги кожного солдата. Україну часто порівнюють з жінкою.Вона тендітна, але мужня,красива і чарівна, але сильна й незламна.Це все про Україну та її жінок. І коли саме такі слова і асоціації будуть народжуватись у голові українського солдата, це означає, що ми досягли своєї мети. Красою,ми надихнули їх боротися за нашу волю,честь і славу всього українського народу.

Варто зауважити, що роботи молодої фотомайстрині стрімко здобули популярність. Вона з успіхом виставлялася в Музеї плакату, Музеї української пропаганди, є автором офіційних плакатів музеїв. Завдяки інтернету і Фейсбуку, яскраві патріотичні фото Катерини розійшлися десятками тисяч користувачів багатьох країн світу. Тож не дивно, що талант помітили, включили до складу досвідченої команди часопису "Музеї України", що контролює групу сайтів, у якості креативного директора.

-Катерина надзвичайно світла, розвинена особистість! - підкреслив політолог Сергій Пархоменко, що працював з К.Крючковою на виборах, - Неповторний стиль, якийсь особливий погляд на світ! У неї молодіжна аудиторія, яка її розуміє і відчуває. Це художник свого, нового українського покоління!

-Мені здається, солдатам і офіцерам в зоні АТО плакати красивих, патріотичних дівчат підніматимуть бойовий дух! - сказав фундатор музею, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, - Така патріотична пропагандистська продукція нині необхідна! Дивує, що відповідні служби Міноборони практично не звертають увагу на агітацію! Але, народна ініціатива у цьому разі, дуже доречна! Україна переможе!

Всі фотомоделі будуть присутні на презентації. Тепер головне - забезпечити виготовлення тиражу і доставити до бойових частин!

Краса врятує світ!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", куратор Музею української пропаганди

В Україні діє прекрасний пізнавальний канал - Державна телерадіокомпанія "Культура". Зібрано фаховий журналістський колектив, втілюється продумана інформаційна стратегія.

Канал "Культура" оперативно реагує на всі мистецькі події. І що прекрасно - детально розповідає про музейне життя. Саме в музеях і про музеї знімаються фільми, робляться репортажі...

Приємно, що канал почав активно просувати свій продукт в інтернеті - діє сайт - http://cultureua.com/index.html  

Створено канал в Ютуб - http://www.youtube.com/user/UACulture  

Відкрита сторінка в Фейсбуці - https://www.facebook.com/cultureuacom  

Колег треба морально та інформаційно підтримати, що спробує зробити команда часопису "Музеї України" через свої чисельні інформаційні ресурси.

Трохи історії: відповідно до доручення Президента України від 07.03.2001 р., № 1-14/277 Держкомтелерадіо України заснував Державну телерадіокомпанію «Культура». Становлення телекомпанії відбувалося в приміщеннях, орендованих нею на Студії «Укртелефільм», за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, 15.

Процес формування творчо-виробничих підрозділів, необхідних для повноцінної роботи телеканалу, розпочався з одночасним утворенням технічних цехів та їх оснащенням.

За короткий час телекомпанія не тільки спромоглася забезпечити якісне виготовлення різноманітних за видами та жанрами оригінальних телепрограм, а й оперативно збільшила обсяги їх виробництва до потреб щоденного цілодобового мовлення.

ДТРК «Культура» є складовою частиною культурного простору України та одним з інструментів реалізації державної політики у сфері культури.

Місія "Культури" – представляти суспільству сучасні моральні і ціннісні орієнтири.

Пріоритетом нашої діяльності є виробництво телерадіопрограм, які:

• забезпечують формування свідомого ставлення до культурного процесу;
• висвітлюють культурну спадщину української нації;
• спрямовані на підвищення освітнього і культурного рівня населення і забезпечують реалізацію просвітницької місії телерадіокомпанії;
• сприяють розширенню аудиторії, призначені для різних верств і груп населення, зокрема молодіжної аудиторії;

Наша мета

• створення телевізійних проектів, що відповідають світовим стандартам якості виробництва;
• поширення кращих творів вітчизняної та світової кінематографії;
• інформування глядацької аудиторіїї про події культурно-мистецького та науково-просвітницького спрямування;
• залучення телеглядача до українських та світових культурних цінностей;
• збереження традицій і сприяння розвитку нових культурних напрямків;
• інформаційна підтримка діячів науки і культури;
• поширення культурологічних програм, фільмів, серіалів, вистав, поставлених на основі української та світової сучасної класики.

Отже, дивіться канал "Культура"! Як в ефірі, так і в мережі!

Хай щастить!

Журнал "Музеї України"

Про зустріч голови КМО Меморіалу Романа Круцика в Музеї української пропаганди розповів канал Культура.
https://www.youtube.com/watch?list=PLMJopaRTTQYfwVVqAmJmaNG7W_bg2O-Ew&v=np4V-qwqnmM
Пан Роман - давній член редколегії журналу "Музеї України", допоміг створити Музей плакату, а нині дієво підтримав перший музей Троєщини - Музей української пропаганди.
Саме матеріали Меморіалу стали основою експозиції МУП. Особливою увагою відвідувачів користується стенд про розстріли людей у Биківнянському лісі, який поруч. - повідомила прес-служба музею.

Аби вирішити будь-яку проблему, потрібно знайти її коріння. Дослідник тоталітаризму Роман Круцик розповів, звідки виникли проблеми Криму та Донбасу.

На думку історика Романа Круцика, жителі тих регіонів України, які сьогодні називають «проблемними», не вчили, а тому й не знають героїв свого народу. З дитинства їм прищеплювали інші знання, вони славили тих героїв, яких визначила радянська влада. І в цьому нині полягає першопричина сучасних проблем в нашій країні.

Провину за ситуацію, що склалася, історик покладає на державу, оскільки протягом усіх років незалежності України не було реалізовано заходи, аби поширити українську ідею в Криму та на Сході України. І саме така безладність призвела до того, що нині відбувається з Україною.

Тож, Роман Круцик закликає до популяризації історії України. Адже, на його думку, знання історії виховує громадянську гідність.

Дар'я Тарасова. Олександр Навроцький. Ігор Ганаков. «Новини культури».
Музей української пропаганди вдячний каналу Культура за співпрацю!

https://www.youtube.com/watch?list=PLMJopaRTTQYfwVVqAmJmaNG7W_bg2O-Ew&v=np4V-qwqnmM

Майстер планетарного рівня, історик і філософ Микола Сядристий зустрівся з журналістами на Троєщині. Музей української пропаганди організував пресову лекцію.

Вдячні співробітникам каналу Культура, сайтам Обозреватель, Хай Вей, Народні блоги за увагу до заходу!

Представник Деснянської РДА Вадим Перегуда подарував музею книги, плакати, агітаційні матеріали, пообіцявши співпрацю і підтримку влади.

Микола Сергійович Сядристий зробив блискучий історичний екскурс, пояснивши природу тоталітаризму, розповівши правду про комуністичних правителів СРСР. Аж багато жахливих порівнянь з Путіним...

Відома фотохудожниця Катерина Крючкова презентувала плакат Музею української пропаганди, представила серію робіт на підтримку української армії.

Завдяки активності команди МУП, членам редколегії журналу "Музеї України", забута Троєщина перетворюється на музейну територію...

Прес-служба

Легендарні войовниці відродились у молодій українській поезії та бардівській пісні.
Постали зі зброєю, гордовитістю і зухвалістю, чуттєвістю і сексуальністю.
До Вашої уваги – скіфські і грецькі мотиви, реконструкція образу амазонки з урахуванням епічного, історичного та археологічного матеріалу, різні ситуації – від залицяння до поля битви і полону – в поетичній обробці київських літераторок.
Вперше Валентина Захабура та Антоніна Спірідончева (мандрівниці морями, горами і вулканами, членкині молодіжної літстудії «Перехрестя») багатогранно представлять амазонок і амазонство у спільному музично-поетичному виступі на етнографічному фестивалі «Країна Мрій».
6 липня
15.00
парк Феофанія
Країна Мрій
літературна сцена «Курінь»