Сільська дорога в горах - то є дещо...іноді дивуєшся як взагалі по ній щось їздить...аж раптом вона виводить до такої собі оази сервісу і цивілізації... Сучасний витяг і крісельна дорога, снігові пушки і ратрак, персонал, що побачивши відвідувачів жваво підбігає і цікавиться "Чим я можу вам допомогти?" Заради нас вісьмох підкидали снігу під витяг і півдня крутили його, офіціант у народному вбранні кілька разів прибігав спитати чи не хочем ми чаю, кави чи гарячого вина...тому навіть...

Читати далі...

Крок, другий, третій, відпочинок... Сердце калатає так ніби займає всі груди...Намагаюсь не збити дихання і попри вітер видихнути нарешті повітря з легень...Дивлюсь вперед - ніби ось-ось вершина, але хто зна - гори, вони оманливі, за цим пагорбом може ховатися наступний, вищій...так і є...скільки ж їх ще попереду?...в голову (я таки невиправна) лізе філософія...як в житті, ніби досягаєш чогось, ан, ні - це ще не вершина, до неї ще йти і йти...вібрація мобільного під курткою - як вчасно, можна з ...

Читати далі...

Білі метелики снігу навколо тебе - то танцюють в повільному танці щойно ти зупиняєшся, то досить відчутно луплять по обличчю коли ти набираєш швидкість...Чим вище вгору, тим скаженіше вітер...крізь хмари пробивається сонце і від цього сніг блищить наче пісок...трохи змінити колір і навколо ніби кадри з фантастики...пробую видертись на самісіньку гору - не дуже вдало, бо вітер буквально валить з ніг, силоміць вдуває повітря в легені і час від часу забиває обличчя снігом...Тому вирішую...

Читати далі...

Вечір п"ятниці - вщент забита станція Вокзальна, два екскалатори ледь-ледь встигають витягати всіх бажаючих кудись поїхати - додому, у відпустку, у справах... І тут над тунелем лунають звуки пан-флейти...і похмурі, втомлені обличчя розквітають посмішками :) Ранок...поїзд повзе через Карпати, вагон повний лижників і всіх цікавить лише одне питання - чи є сніг...Знизу зеленіє трава, крапле дощ, проте сліпучо білі маківки гір вселяють надію у серця... Чим ближче до перевалу...

Читати далі...

Працюю я в одном з інет-магазинів комп"ютерної техніки, розкручені ми вже непогано, тож клієнтів багато і з усієї України. Через мене проходять лише безготівкові розрахунки і мене завжди дивувала кількість фізичних осіб з Південно-Східної України, які платять саме таким чином (другий варіант - оплата на банківську картку - дешевший і простіший). Як виявилось з цих регіонів платити на картку відмовляються взагалі, попри те що на більш-менш дорогих речах різниця в ціні достатньо суттєва...

Читати далі...

В передвиборчій програмі БЮТ був пункт який я зразу обізвала "комп"ютеризація всієї країни..." і оце дивлюся він таки почав виконуватись...тіки як зазвичай пройшовши крізь наших бюрократів це прийняло дещо гротескні форми :)Першим дзвіночком була вимога до підприємств надати звіт в Управління статистики "про парк обчислювальної техніки"...до форми звіту додавався листок А4 де мілким щрифтом пояснювалось як відрізнити ЕВМ 1 покоління від ЕВМ 3 покоління а також...

Читати далі...

Важко жити знаючи що життя рідної людини добігає кінця...в перший момент це знання обпалює, а потім захисні реакції допомагають не те що примиритися з цим, а відігнати трохи вбік...і тоді це знання, ці думки просто існують проруч з тобою...ніби і не заважаючи жити, стаючи частиною твого існування... І ти живеш далі - радієш своїм радостям, печалишся своїм печалям...тіки в небі твого життя весь час є та чорна хмара...деколи вона затуляє сонце...деколи відступає за горизонт і дає...

Читати далі...

Цікаво так - своїх однокласників я бачу більш-менш регулярно, все-таки в одному місті живем, приблизно в одних колах крутимся...проте зустрічі поодинці (привіт-як справи-вже заміжня?-де працюєш?) всеодно не порівняти з великою зустріччю всіх-всіх-всіх Клас практично дівчачий, тож перші погляди на те як вдягнена-як виглядає, навіть я, що гріха таїти, на побачення так пильно не вдягаюсь-марафечуся як на такі зустрічі... Останні новини - хто заміж вийшов, хто народив...доречі як на наш вік то...

Читати далі...

Тре терміново якимось чином обзаводитись солідним чоловічим басом :) Вкотре спостерігала сьодні як брижжучі слюною клієнти які щойно мене материли і грозилися всім чим тіки можна - від Захисту прав споживачів до суду просто почувши чоловічій голос притихають і погоджуються на все що я їм щойно півгодини пропонувала.... І так постійно, да я можу переключати кожен раз на хлопців, але володію питанням я і тоді розмова виходить дуже цікава - мені озвучують питання, я відповідаю і це саме говорять...

Читати далі...

Навіяно розмовами з моїми бабусями... приводом до першої стало побачене в новинах весілля Валентини Семенюк, яке чомусь було охарактеризоване як "срамота на старості років". На моє щире здивування, чому це в 60 років не можна одружуватись, мені сказали що "так не годиться, що люди подумають...от що б ти сказала якби твоя бабуся вийшла заміж?"...моя чесна відповідь про те що "пораділа б за тебе що ти знайшла близьку людину" викликала подив... друга розмова...

Читати далі...