Преподобний Давид Солунський «близько 540».

Преподобний Давид Солунський подвигом благим трудився в монастирі святих страждальців Феодора і Меркурія. Потім, оселившись поблизу містечка Солуні «Фессалоніки», він влаштував собі житло під мигдальним деревом і прожив у ньому 70 років, перебуваючи в незмінній молитві, дотримуючись вимогливого посту, терплячи спеку і холоднечу. Преподобний Давид отримав від Господа дар чудотворення, майже всіх зцілив від хворіб. Всім, хто прибував до нього, святий подвижник давав корисні для душі поради. Досягнувши безпристрасності, він був начебто ангел у плоті, міг брати в руки жар для кадила, не відчуваючи ніякого болю. Помер преподобний близько 540 року.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/114/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/oiO3v2vJnFM

Святий Йоан з Дуклі

Римо-катол.: 8 липня (довільний спомин)

Що потрібно, аби стати святим? Бути чесним перед собою та Богом і послідовним у цій чесності. Принаймні, так показує життя св.Йоана – Яна, бо поляк – із Дуклі (1414–1484), чиє ім’я носить житомирський «семінарійний» храм.

Він народився в Дуклі, Перемишльська дієцезія, помер у Львові. Можливо, навчався у Кракові, але окрім споминів, історичних підтверджень цього немає. Після навчання, хоч би де воно було, Ян повернувся в Дуклю, де оселився в лісі як пустельник (точніше, в гірських лісах на Цергові – йдеться бо про Карпатський регіон). Проте самітницьке життя не було його покликанням, лише певним періодом зосереджених пошуків Бога та Його волі. Святий хотів насамперед підготуватися до чинного служіння Богові у своїй «пустелі», подібно як Господь Ісус спершу перебував у мовчанні та пустелі, а лише потім вийшов до люду з проповіддю.

Не маючи повних 25 років (можливо, що й у молоді 20), вступив до конвентуальних францисканців – імовірно, у Кросні. Був добрим священиком і душпастирем, славився розумними та сповненими живої віри проповідями, в монастирях виконував різні служіння, аж до настоятеля (Кросно, Львів), при цьому не полишаючи францисканської простоти й виконуючи, за потреби, різні служіння по господарству й на кухні.

Міжнародна й демократична (сучасним суспільствам ой як до неї далеко) структура Католицької Церкви давала змогу прерізним людям зустрічатися і творити нові шляхи для життя вірою. В ті само часи, що жив Ян із Дуклі, у середовищі францисканців діяв «Божий солдат» св.Йоан Капістран, який відзначався такою ревністю в дотриманні уставу св.Бернардина Сієнського, що започаткував нову гілку францисканської сім’ї – обсервантів (тобто тих, які строго дотримуються уставу). Під його впливом св.Ян з Дуклі перейшов до тих, кого сьогодні звуть бернардинами, за назвою головного для Польщі тих часів храму обсервантів – св.Бернардина у Кракові.

Був і надалі добрим священиком і душпастирем, присвячував переважну кількість свого часу молитві, навіть і цілі ночі. Відзначався великою побожністю до Діви Марії. Брав участь в усіх орденських молебнях. Був прекрасним сповідником. Залишатися відданим молитві та пастирським обов’язкам йому не завадила ні втрата зору під кінець життя, ні те, що ноги віднялися… Вочевидь був не з тих, хто визначає «години прийому» для віруючих і воліє тихо відпочивати перед телевізором. А як помер, то слава про чудеса на його могилі зробила для вірних не менше, ніж він для них робив за життя. А зробив чимало, бо володів польською, німецькою та українською, отож міг проповідувати і наставляти дуже різних людей, підходячи до кожного з розумінням (і знанням) його ситуації.

Папа Климент ХІІ проголосив його блаженним 1733 року, а блаж.Йоан Павло ІІ канонізував його в червні 1997-го. Реліквії святого перебували у Львові, де він помер, пізніше у Кросні, а тепер покояться в житомирському храмі Менших Братів.

Зображується у бернардинському габіті, під час молитви-екстазу, нерідко – як монах, якому являється Пресвята Богородиця.

Преподобномучениця Февронія діва

Преподобномучениця Февронія діва постраждала за царювання Діоклітіана. Діоклітіан «284 - 305». Вона виховувалася в монастирі в містечку Сіваполе «Ассірійська область». Настоятелькою обителі була ігуменя Вріенній, тітка святої Февронії. Ігуменя, турбуючись про спасіння святої Февронії, призначила їй найбільш вимогливий стиль життя, ніж іншим черницям. За статутом обителі по п'ятницях сестри залишали свої праці і весь день проводили в молитві і читанні Святого Письма. Традиційно ігуменя доручала читання святій Февронії.

Слава про її богобоязливе життя поширилося по містечку. Авторитетна юна вдова Іерія, язичниця, стала відвідувати святу Февронію. Під впливом її настанов і молитов вона прийняла святе Хрещення. Новохрещенна привело до Христової віри власних батьків і родичів.

Діоклітіан направив до Асирії для винищування християн загін бійців на чолі з Лисимахом, Селином і Приймемо. Селін, дядько Лисимаха, відрізнявся жорстокістю щодо християн, а Лисимах був розміщений до них, бо його мама намагалася навіяти синові любов до християнської віри і загинула християнкою. Лисимах домовився зі своїм родичем Приймемо в міру можливості рятувати християн від рук катувальників. Коли загін бійців наблизився до обителі, насельниці втекли. У монастирі залишилися лише ігуменя Вріенній, її асистентка Фомаїда і свята Февронія, яка в той час важко нездужала. Ігуменя сильно сумувала, що її племінниця потрапить в руки катувальників, які могли поглумитися над нею, і добре молилася, щоб Господь зберіг її і зміцнив в сповіданні Христа Спасителя. Селін віддав наказ привести до нього всіх інокинь обителі. Прим із загоном бійців не знайшов нікого, крім 2-ух стариць і святої Февронії. Він жалкував, що і вони не зникли, і запропонував черницям піти. Але черниці вирішили не залишати місця власних подвигів і покластися на волю Господню.

Прим повідав Лисимахом про небувалу красу святої Февронії і рекомендував брати її собі в дружини. Лисимах відповів, що не хоче спокушати дів, присвячених Всевишньому, і просив Прима укрити де-небудь інокинь, щоб вони не потрапили в руки Сивина. Один з бійців підслухав розмову і доніс Селіну. Святу Февронію зі зв'язаними руками і ланцюгом на шиї привели до воєначальника. Селін запропонував їй відмовитися від віри в Христа і принести жертву язичницьким богам, він обіцяв почесті, заслуги і шлюб з Лисимахом. Свята діва твердо й безбоязно відповіла, що має Безсмертного нареченого і не обміняє Його ні на які земні блага. Селін піддав її запеклим тортурам. Свята молилися: "Рятувальник мій, не покинь мене в цей жахливий час!". Мученицю довго били, кров струмками текла з ран. Щоб збільшити муки святої Февронії, її повісили на дереві і розпалили під нею вогонь. Муки були такі безжальні, що люд став криком вимагати припинення катування ні в чому не повинної дівчини. Але Селін продовжув знущатися і знущатися над мученицею. Свята Февронія мовчала. Від безпорадності вона не могла вимовити ні слова. У люті Селін віддав наказ вирвати їй язика, вибити зуби, відрізати груди і, зрештою, відсікти обидві руки і ноги. Люди не виносили страшного виду і йшли з місця муки, клянучи Діоклітіана і його богів.

Посеред натовпу була присутня черниця Фомаїда,. яка потім досконально змалювала мученицький подвиг святої Февронії, і вихованка святої діви Іерія. Вона вийшла з натовпу і привселюдно дорікала Сивина за безмежну безжалісність. Він віддав наказ зловити її, але, дізнавшись, що Іерію як знатну даму безблаганно піддавати катуванням, залишив її, сказавши: "Своїми промовами ти накликаєш на Февронію ще більші муки". Зрештою, святій мучениці Февронії відсікли голову.

Йдучи з місця екзекуції, Лисимах волав і зачинився у власному приміщенні. Селін збирався обідати, але не міг прийняти їжі і прогулювався по покоям власного замку. Несподівано, подивившись вгору, він раптом позбувся мови, замукав подібно волові, звалився і, вдарившись об мармурову колону, розбив собі голову і тут же загинув. Коли Лисимах дізнався про подію, то промовив: "Великий Бог християнський, Він шляхетний, так як помстився за неповинну кров!" Він приготував ковчег, вклав у нього розсічене тіло мучениці і відніс в монастир. Ігуменя Вріенній звалилася без емоцій, побачивши покалічені останки святої Февронії. До вечора вона прийшла до тями і повеліла відкрити монастирські ворота, щоб всі могли прийти поклонитися святій мучениці та прославити Господа, дарував їй таке терпіння в муках за Христа Спасителя. Лисимах і Прим тоді ж зреклися ідолопоклонства, взяли Хрещення. Хрещення і чернецтво. Ієрія передала своє надбання в монастир і просила ігуменю Вріенній прийняти її в обитель замість святої Февронії.

Раз на рік, у день мученицької кончини святої Февронії, в обителі відбувався бенкет. Під час всеношної сестри обителі постійно бачили святу Февронію, яка займала своє буденне місце в храмі. Від мощей святої мучениці відбувалися численні чудеса і зцілення. Житея святої Февронії було написано свідком її подвигу черницею Фомаїдою.

У 363 році мощі святої Февронії були перенесені до Константинополя.

Незабаром після кончини святої Февронії святий Яків, єпископ Низибійський «пам'ять 13 січня», створив церкву і переніс у неї частинку мощей святої мучениці.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/112/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/8WAxpb8t6Mw

7 липня 2014 - Різдво св. Іоанна Хрестителя

Це найбільше з усіх свят св. Іоанна Хрестителя. Це свято відоме з 4-го століття. Повчання на це свято знаходимо у св. Іоанна Златоуста, св. Амвросія і св. Августина. У проповіді говориться: "Зараз торжествуємо день різдва св. Івана. Це честь, якої, на нашу думку, не має ні один святий. У всьому християнському світі призначений до шанування лише один день Різдва Бога і св. Івана". Св. Августин не згадує тут про свято Різдва Божої Матері. На Заході свято Різдва св. Іоанна Предтечі знаходиться в найдавнішому календарі африканської Церкви з 5 століття.

У тому часі, коли торжествуємо Різдво Іоанна Хрестителя, наш народ у дохристиянських часах шанував свято Купала. Про свято Купала в Україні проф. С. Килимник каже: "Свято, у якому закінчується літній сонячний цикл річних календарних дохристиянських свят - це свято молоді - хлопців та жінок - Купало або Купала, що з плином часу після прийняття християнства, з'єдналося вітальнимо церковним - народженням Івана Хрестителя. Тому і носить це свято подвійну назву - "Івана Купала" ... Купальська обрядовість та пісні належать, як гаївки та колядки, до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на честь жіттеподателя - сонця". «Український рік у народних звичаях, Том IV, ст. 99».

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/111/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/7TRZ1Dk38po

Молись на Вервиці щодня. Як Молитися на вервиці

1. Починаємо на хрестику

† В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.(3)
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі."

ЦАРЮ НЕБЕСНИЙ, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверні, і спаси, Благий, душі наші.

(Від Великодня до Вознесіння замість молитви "Царю небесний": Христос воскрес із мертвих, смертю, смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.(3))

2. На першому великому зернятку

ВІРУЮ в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця народженого перед усіма віками. Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І в друге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця (і Сина) ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

3. На першому малому зернятку

† Слава Отцю, що нас сотворив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

БОГОРОДИЦЕ ДІВО, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

На другому малому зернятку:

† Слава і Сину, що нас відкупив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.  Богородице Діво...

На третьому малому зернятку:

† Слава і Святому Духові, що нас просвітив, і в святій вірі утвердив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Богородице Діво...

4. Проказуємо

† СЛАВА ОТЦЮ, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

5. На великому зернятку заявити Перше Таїнство. Тоді

ОТЧЕ НАШ, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб нас насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

6. На 10-ох малих зернятках

БОГОРОДИЦЕ ДІВО, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

7-8. На кінець десятки

† Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

О, МІЙ ІСУСЕ, прости нам наші гріхи, захорони нас від пекельного вогню,  провадь усі душі до неба, особливо ті, що найбільше потребують Твого милосердя.

9. Заявити наступне таїнство

Отче наш... 10 Богородице Діво... і так далі.

10. На кінець вервиці (глас 6)

РАДУЙСЯ ЦАРИЦЕ, Мати милосердя, наше життя, наша насолодо, наша надіє, радуйся. До Тебе кличемо ми бідні, вигнані діти Єви; до Тебе шлемо наші зітхання, наші жалі, наш плач, на цiй долинi слiз. Тож зверни, преласкава заступнице, свої милостиві очі на нас і, пiсля цього нашого вигнання, покажи нам Ісуса, блаженний плід лона Твого. О ласкава, о люба, о солодка Діво Маріє!

(У східному обряді, Таїнства Вервиці поділені на наступні дні: Радісні Таїнства - в понеділок, і вівторок. Свiтлі Таїнства - в четвер. Страсні Таїнства - в середу і п'ятницю. Славні Таїнства - в суботу і неділю.)

ПЕРШЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО
Благовіщення
Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: "Радуйся благодатна, Господь з тобою!
Благословенна ти між жінками. (Лк. 1, 28)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ДРУГЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО
Відвідини святої Єлисавети
І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні,
і Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним:
"Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого." (Лк. 1, 41-42)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ТРЕТЄ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО
Народження Ісуса
І вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла,
бо не було їм місця в заїзді. (Лк. 2, 7)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ЧЕТВЕРТЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО
Пожертвування в храмі
І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея,
вони привели його в Єрусалим поставити йогo в Господньому законі:
"Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві." (Лк. 2, 22-23)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

П'ЯТЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО
Знайдення Ісуса в храмі
Через три дні знайшли його в храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх.
(Лк. 2, 46)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ПЕРШЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО
Богоявлiння
Охрестившись, Iсус зараз вийшов iз води ...
вiдкрилось небо i побачив Iван Духа Божого
що зiйшов на Нього. I почув голос iз неба, "Це Син Мiй улюблений".  (Мат. 3- 16,17)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...     alt

ДРУГЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО
Чудо в Канi Галилейськiй
Мати Iсусова каже до Нього, "Вина не мають". Iсус каже Їй,
"Що Менi, або Тобi, до того, Жiнко?"  Каже Його Мати слугам,
"Усе, що Вiн вам скаже - робiть.  (Iван 2, 3-5)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ТРЕТЄ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО
Iсус Проповiдує Царство Боже
Прийшов Iсус у Галилею, проповiдуючи Євангелiю Царство Божого,
кажучи, "Сповнився час, i наблизилось Царство Боже.
Покайтеся i вiруйте в Євангелiю."  (Мар. 1, 14-15)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ЧЕТВЕРТЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО
Переображення
І переобразився Iсус перед ними, i засяяло Його обличчя, як сонце ...
ясна хмара отiнила їх, i почувся голос iзтхмари,
"Це Син Мiй улюблений. Його слухайте!" (Матвiй 17-25)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

П'ЯТЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО
Установлення Пресвятої Євхаристiї
Iсус взявши хлiб i поблагословивши його, переломив, подав їм, i сказав,
"Приймiть, - їжте - це Тiло Моє". I взявши чашу, i вiддавши подяку,
подав їм .. i промовив, "Це Кров Моя Нового Заповiту,
яка  за багатьох проливається". (Марко 14,  22-24)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ПЕРШЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО
Страждання в Оливному саду
Повний скорботи та тривоги, ще  пильніш молився, а піт його став,
мов каплі крови, що падали на землю. Підвівшись від молитви,
він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. (Лк. 22, 44-45)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ДРУГЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО
Бичування Христа
Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. (Ів. 19, 1)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ТРЕТЄ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО
Терням увінчання
І роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ і,
сплівши вінець з  тернини, поклали йому на голову,
а тростину дали в праву руку. (Мт. 27, 28-29)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ЧЕТВЕРТЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО
Христос несе хрест
І забрали вони Ісуса, і несучи для себе хрест, вийшов він на місце,
зване Череп, а по-єврейськи Голгота. (Ів.19, 17)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

П'ЯТЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО
Розп’яття
Ісус закликав сильним голосом: "Отче, у твої руки віддаю духа мого!"
Сказавши це, він віддав духа. (Лк. 23, 46)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ПЕРШЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО
Воскресіння
А він до них промовив: "Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина,
розп’ятого. Він воскрес, його нема тут." (Мк. 16, 6)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ДРУГЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО
Вознесіння
Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога.
(Мк. 16, 19)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ТРЕТЄ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО
Зіслання Святого Духа
Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами,
як Дух давав їм промовляти. (Ді. 2, 4)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

ЧЕТВЕРТЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО
Небовзяття Пречистої Діви Марії
І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її,
а на голові її вінець із дванадцяти зірок. (Од. 12, 1)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

П'ЯТЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО
Коронування Пречистої Діви Марії
"Ти слава Єрусалиму!... Ти велика честь нашого народу!...
Вчинила Ти великі блага, і Богові  це було приємно.
Благословенна будь Господом Вседержителем по віки вічні!" (Юд. 15, 9-10)
Отче наш..., 10 Богородице Діво..., Слава Отцю... і О, Мій Ісусе...

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/110/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/QKEcvZ1QIE8

Праведа мучениця Агрипина

Праведна мучениця Агрипина, родом римлянка, не побажала одружуватися, абсолютно присвятивши своє буття Господу. Під пору гоніння на християн при імператорі Валеріані(253 - 259) свята постала перед судом і рішуче сповідувала свою віру в Христа, за що була віддана на страждання. Святу діву били палицями так, що кістки ламалися. Потім святу Агрипину закували в ланцюги, але Ангел звільнив її від кайданів. Від перенесених мук свята сповідниця померла. Християнки Васса, Павло і Агафоника викрали тіло праведної мучениці і відвезли в Сицилію, де від її труни відбувалися численні зцілення. Біля XI століття мощі праведної мучениці Агрипини були перенесені до Константинополя.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/109/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/uRTjgPxxHBA

Всіх святих українського народу

Рішенням Синоду єпископів УГКЦ у четверту неділю після Зіслання Святого Духа відзначається празник Всіх Святих Українського Народу, яких є дуже багато, але ми не знаємо їхніх імен. Цього дня ми вшановуємо також пам'ять 13 пратулинських мучеників та 27 новомучеників, проголошених блаженними Папою Іваном Павлом II.

Святі нашого народу - це святі рівноапостольні великі князі і просвітителі української землі Володимир та Ольга, стовпи віри й славетні воїни Христові, засновники українського монашества преподобні Антоній і Теодосій, світочі смирення, побожності, миру, справедливості та непротивлення злу страдники Борис і Гліб, подвижник церковного єднання священномученик Йосафат, преподобна Йосафата (Гордашевська), блаженні пратулинські мученики Данило, Лука, Вартоломей, Онуфрій, Пилип, Костянтин, Микита, Ігнатій, Вікентій, Іван, Константин, Максим, Михаїл та їх брати у звитязі муче­ництва пізніших часів Миколай, Григорій, Йосафат, Іван, Гри­горій, Василій, Микита, Симон, Теодор, Павло, Петро, Климентій, Леонід, Микола, Омелян, Зенон, Іван, Северіян, Яким, Віта­лій, Андрій, Микола, Роман, Олексій, Лаврентій, Олімпій, Тарсикій, Володимир, а також інші численні преподобні, ісповідники, святителі, мученики, священномученики українського народу, які під час свого життя прославили Бога на рідній землі. Після їхньої смерті Господь прославив їх численними чудами. Наш народ вшановує їх як заступників на небі.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/108/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/5lTIj-B_O6E

Святий Євсевій Верчеллійський, єпископ

Як керівники країн сприймають християнство і що з цього виходить? Поки «нова віра» поширювалася Римською імперією, виростаючи в переслідуваннях і на крові страждальців, все було зрозуміло. Як говорив Шарапов, на фронті світло, хто наш, а хто недруг ... А в мирний час з цим розібратися важче. Призначив Костянтин Великий власний едикт про толерантність до християнства, стало воно розвиватися в храми і суспільства, розвивати розуміння себе і власного Господа. І дорозвівалося до того, що Бог старий - там, на небі, а Нащадок Божий був створений Їм для власної земної місії, яку виконав і загинув, і зовсім Він не єдиносутній Папі. Це величається аріанство, по імені Олександрійського єпископа Арія.

Цього вчення дотримувалися не багато хто, але повністю багато єпископів «Олександрійська теологічна школа була в 1-му столітті християнства дуже впливовою, а відповідно, сильною в Церкві». Євсевій з Верчеллі «283-371» був серед тих, хто протистояв аріанству.

Що означало це протистояння, за умови, що цар «зробив ставку» на християнство як державний фактор? Ну, оглянемося навколо. Яку орієнтацію має те християнство, подобається теперішньому «наміснику імператора»? Вигідне орієнтацію воно має, спрямовану до тієї церковної структури, яка має потужний політичний вплив. Так було і в ті часи тієї імперії, Римської: велика частина єпископів була арианска, і скликаний під егідою правителя синод в Мілані засудив правовірних «церковних, вони ж православні, є не аріанські» єпископів; кафедру зайняв «зручний для правителя» Оксентій. І марно Євсевій писав листи і прогулювався з проповідями, закликаючи вірних і пастирів підкорятися рішеням Нікейського Храму і постанов Папи! За такі справи його самого проголосили виключеним з Церкви, безблагодатним зрадником, суперником віри і країни ... Загалом, бажання все вирішити одним ударом було притаманне не зовсім тільки світським правителям. 354 року Євсевій був направлений в Константинополь, щоб там займатися справою скликання новітнього храму. Зате в самому храмі в Мілані 355 року Євсевій відмовився підписувати заочне відлучення єпископа Афанасія, заявивши, що світська влада не зобов'язана втручатися в церковні справи.

Після Костянтина прийшов Юліан з апостатом «Зрадник», прихильник грецької язичницької культури. Після нього - Валентиніан і Валенс, і знову почалося нав'язування аріанства «мама Валенса була аріанка». За владним велінням багато правовірних єпископів знову потрапили у вигнання, в тому числі і відомий Іларій з Пуатьє... Змучений у вигнанні, переконаннями, дорогами, Євсевій, який пробував оберігати вигнанців перед царем, а віру - перед тодішніми християнами, загинув і був похований в базиліці, яку сам колись будував у Верчеллі на славу Божу.

Збереглися кілька його листів, і ще йому приписують авторство «Верчельського Євангелія» - найдавнішого латинського рукопису Доброї Новини. Чітких даних, коли він це писав, немає, зате є чіткі дані, що цей єпископ, висвячений Отцем св.Юліем І, сам став «джерелом єпископів» для ранньої Церкви. З його рук взяли єпископство св.Гонорат «його намісник у Верчеллі»; св.Гауденцій - 1-ий єпископ Новари; св.Ексуперанцій - 1-ий єпископ Тортоне; св.Евстасій, 1-ий єпископ Аости; св.Евлогій - 1-ий єпископ Іврее ... Це був чудовий посів.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/105/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/IUsBu0a-oBg

НАБОЖЕСТВО ДО ПРЕСВЯТОЇ ГОЛОВИ ІСУСА

Тереза  Гіггінсон народилася 27 травня 1844 року в Гейнзборзі в графстві Лінкольм. Її матір перейшла з англіканізму до католицизму під час подорожі до Вічного Міста. Однак цей акт зміни віри вимагав від неї неабиякого героїзму і терпіння. Після її повернення на Батьківщину від неї відвернулися не тільки родичі, але й знайомі.
У своїй родині Тереза була третьою дитиною з восьми. Переживали важкі часи, бо скрізь зусpічалися з  настороженістю і ворожістю через належність до Католицької  Церкви. Упродовж  11-ти років навчалася в школі Сестер Милосердя  в Нотінгемі. Після закінчення школи працювала учителькою, але через насичене містичне життя вимушена була покинути цю працю, бо часто під час уроків впадала в екстази. Посвятилася молитві. Довший час не приймала їжі, лише Св. Причастя.  В Еденбурзі нарешті віднайшла сприятливий духовний клімат для себе. Тереза Гіггінсон була талановитим учителем, старалася читати в серцях учнів, в кожному намагалася розвинути природні задатки, згідно з волею Божою.
Саме тоді передбачила вибух і перебіг Першої світової війни.
Терпіла важкі фізичні болі, особливо тоді, коли переживала терпіння Муки Господньої у Великий Тиждень.  Після такого пережиття Господньої  Муки в 1874 році тридцятирічна Тереза Гіггінсон була стигматизована. Щоп"ятниці стигми кривавитимуть, причиняючи їй нестерпні болі на руках, ногах і серці. Невдовзі Тереза зазнала ще одної стигматизації:  вона була  коронована терновим вінцем. 23 листопада 1877 року Терезі  Гіггінсон буде дано від Господа набожество до Пресвятої Голови. Її завданням буде пропаганда цього набожества.
14 вересня 1904 року Тереза несподівано захворіла і 15 лютого 1905 року відійшла у вічність.
Пропонуючи це набожество нашому читачеві вмсловлюємо надію на те, що воно запалить не один вогник любові у серцях віруючих і допоможе глибше і повніше пізнати і відкрити для них, якою ж ціною ми всі були відкуплені та що витерпіла Душа нашого спасителя  під час Хресної Дороги на Голготу.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/104/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/Ilc053tPOZ0

Святий мученик Юліан Тарсійський

Святий мученик Юліан Тарсійський народився в малоазійскій провінції Кілікія. Він був сином сенатора-язичника, мати його сповідувала християнство. Після смерті Чоловіка мати святого Юліана переселилася в місто Тарі де Хресто. Сина виховала в Християнському благочесті. Колі святому виповнилося 18 років, Імператор Діоклетіан (284-305) почав гоніння на християн. У числі інший був схопленій і святий Юліан. Його привели до правителя Маркіяна на суд, де довго умовляли відректися від Христа. Ні катування, ні Загрози, ні обіцянки дарів и почестей не могли схилити благочестивого юнака до принесення язичницьких жертв і зречення від Христа. Святий сповідник залишався непохитно в твердій вірі. Цілий рік мученика водили по містах Кіликійської області у кожному з них піддаючи допитам і жорстокі катування, після чого кинули в темницю. Мати святого Юліана йшла за сином и молилася, щоб Господь ще більше зміцнів йго у вірі та подвигу. У граді Єге під приводом переконати сина принести жертву ідолам вона просила правителя дозволити їй відвідувати темницю. Три Дні вона провела в темниці зі святим Юліаном, благаючи йго бути мужнім до кінця.

Святий Юліан знову з'явився перед правителем. Думаючи, що мати Переконала сина покоритися імператорському указу, правитель став хвалити її розсудливість. Несподівано свята сміливо сповідувала християнство. Святий мученик Юліан так само безстрашно відривав язичницьке багатобожжя. Тоді правитель наказав відрубати матері святого Юліана ступні ніг, за те що вона супроводжували сина. Свята мучениця померла від нанесених ран. Мученика Юліана зашили в мішок, наповненим піском і отруйними гадами, і кинули в море. Тіло страждальника було віднесене хвилями на берег біля Александрії і з честю поховано однією благочестивою александрійською християнкою. Сталося це біля 305-го року. Згідно переказів мощі святого мученика перенесли в місто Антіохію. Святитель Іоанн Златоустий ушанував пам'ять святого мученика Юліана похвальним словом.
Пам'ять - 4 липня (нов. ст.)

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/103/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/Z4qzWhhgQYM