23 липня - Преподобного Антонія Печерського та святих 45 Нікопольських мучеників
У дні правління святого рівноапостольного князя Володимира Господь явив Церкви своє світило та ченцям наставника - преподобного і богоносного отця Антонія Печерського.
Преподобний Антоній народився в містечку Любеч. З юнацтва пройнятий Богом, бажав стати ченцем. Коли милосердний Господь заклав йому ідеї про мандрівці до Грецької сторони, щоб постригтися, Антоній відразу взявся робити задумку реальністю умслу Божому, наслідуючи Бога, Який також багато мандрував. Спочатку пішов преподобний до Константинополя, а звідти на Афон. Прибувши на святу гору, він обійшов всі її монастирі та дивувався тому, як святі батьки будучи у плоті, височіли над людською природою, слідуючи подвигам безтілесних ангелів і ще більш утвердився в намірі стати ченцем. Ігумен 1-го з монастирів постриг його. Він був так смиренним ченцем, що всі дивувалися його життю. Тісніше довгий час Антоній був наставником і поводирем вірних до спасіння, коли Бог сповістив ігуменові, що необхідно відпустити преподобного в Руську землю, щоб і той народ просвітлювався Словом Божим.
Прийшовши до Києва, він відшукував місце, де б можна було поселитися і обходив монастирі, засновані монахами-греками, які прийшли на Русь спільно з митрополитом Михайлом для хрещення Русі. Але жодна з обителей не була підходяща для преподобного. Тому він відшукував далі печеру в Берестові, де з молитвою і оселився.
Потім святий князь Володимир віддав Всевишньому свою душу і владою заволодів язичник Святополк, який убив братів, щоб стати цірем. Бачачи кровопролиття, Антоній знову оселився на Афоні.
Богобоязливий князь Ярослав здолав Святополка і запанував на Русі. Він надзвичайно любив Берестов з його церквою на честь святих Апостолів, де пастором був богобоязливий Іларіон «Багато років він стане Митрополитом, намісником Софії Київської». Іларіон нерідко відлучався з Берестова на Дніпро, на бугор, покритий старим лісом. Там Іларіон викопав печеру, де молився і наспівував псалми.
Господь знову віддав наказ Антонію йти на землю Руську. Отримавши благословення від ігумена, Антоній відправився в дорогу. На горбку, де була печера Ілларіонова, преподобний ревно молився і вирішив там оселитися. Жив преподобний в незмінній молитві, годуючись сухим хлібом і водою, які вживав раз в 1-2 дня а час від часу і раз на тиждень і руками копав велику печеру.
Коли про преподобного дізналися монахи, вони прибували до нього, несучи потрібне для тіла і просячи благословення. Посеред них були й такі, хто бажав жити з ним, наприклад преподобний Никон. У цей час прийшов до нього і преподобний Феодосій, який тоді був ще юнаком. За указом Антонія Никон постриг Феодосія в ченці.
Після Ярослава дворянином став Ізяслав. Тоді преподобний Антоній Печерський був надзвичайно знаменитим на Русі. Почув про нього і князь і прийшов до Антонія з дружиною, просячи молитов і благословення. З тих пір став він ще знаменитішим і ще більше бажаючих взяти монарший чин прибували до нього, а він усіх сприймав і постригав. Прийшов до нього і Варлаам, син авторитетного Київського дворянина а з ним і Єфрем, княжий євнух. Згідно їх бажанням, Никон їх постриг. Коли про це дізнався дворянин, батько Варлаама, він з челяддю прийшов у печеру, розігнав ченців, а сина примусив скинути монарший одяг і одягнути боярське. Князь Ізяслав, дізнавшись про постриження дворянина і євнуха, був надзвичайно злий. Він вимагав, щоб Никон запевнив Варлаама та Єфрема відмовитися від чернечого постригу і погрожував розкопати печеру.
Тому братія на чолі з Антонієм була примушена оселитися в іншій країні. Але княгиня доводила не виганяти монахів, бо Господь на них розсердиться. 3 дня святого відшукували і вмовили повернутися. Братія повернулася і ще більш жителів нашої планети прибували до них. Вони всіх вчили, як по правді жити, а охочих постригали. Зібралося їх 12 ченців і викопали велику печеру, в якій влаштували церкву і келії.
Одного разу Антоній зібрав братів і виголосив, що, як і раніше, бажає жити сам. Ігуменом став блаженний Варлаам. З плином часу вийшло так, що для соборної молитви печера стала вузькою. Тому вони відправили до Антонія, просити благословення вибудувати церкву поза печерами. Отримавши бажане, вони почали будувати храм на честь Успіння Богородиці.
З плином часу ігуменом став Феодосій і було до сто ченців і князь дав їм гору над печерою, де вони вибудували Печерський монастир. Потім ігумен вирішив ввести монастирський статут. Його вони брали у ченця, який йшов з Греції. Там був затверджений, як наспівувати богослужбові пісні, здійснювати поклони, як стояти в церкві, що і коли є.
У сімнадцятирічному віці в обитель прибув Нестор-літописець, у власному літопису змалював подвиги Антонія і Феодосія.
Антоній мав дар виліковувати хворих і передбачати. Коли князі Ізяслав, Святослав і Всеволод відправлялися на війну з половцями, вони зайшли до Антонія за благословенням. Але святий вимовив, що за гріхи їх вандали їх розгромлять. Так і вийшло на річці Альті.
Коли ж святий відчув, що наближається час його кончини, він заспокоював стадо своє, що і після смерті не покине їх і постійно буде відвідувати обитель. Помер святий 23 липня в власній печері. Його мощі були покладені в печері під великим монастирем, в таємниці від наших очей, але постійно допомагають тим, хто про це просить.
http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/136/http://vk.com/zarvanycia ,
https://
www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://
www.youtube.com/embed/E0BhJbnNvLU
