Священномученик Мокій (295)
Святий Мокій був пресвітером в Македонії, в місті Амфіполі. Під час гоніння на християн імператора Діоклетіана (284-305) святий Мокій переконував язичників, що зібралися для святкування язичницькому божеству Діонісу (Бахусу), залишити беззаконні і погані звичаї, що супроводжували це торжество, покаятися, навернутися до Господа Ісуса Христа і очиститися в святому хрещенні.
Святий був приведений на суд до правителя Лаодикії, визнав перед ним істинну віру, а на погрози відповідав: "Смерть за Христа – велике придбання для мене". Святого Мокія піддали катуванням, які він переносив з дивним терпінням, не припиняючи викривати зло ідолопоклонників. Приведений у капище Діоніса, святий Іменем Ісуса Христа поламав ідола, після чого його був вкинуто в розпечену піч, де залишився неушкодженим, а полум'ям, які вийшло з печі, був спалений правитель.
Новопризначений начальник піддав святого Мокія жорстоким катуванням, які він за допомогою Божою стійко переніс; відданий на розтерзання диким звірам, він залишився неушкодженим – леви лягали біля ніг святого. Народ, врозумившись такими чудесами, став вимагати, щоб мученика відпустили на свободу. Правитель розпорядився відіслати святого в місто Перинф, а звідти до Візантії, де святий Мокій був страчений.
Перед смертю він у молитві дякував Господу, Який дав йому силу до кінця пройти мученицький подвиг. "Господи, прийми в мирі дух мій", - були його останні слова, після чого йому відрубали голову. Святий Мокій помер близько 295 року. Згодом імператор Костянтин побудував на честь священномученика Мокія храм і переніс до нього святі мощі страстотерпця.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/15BsGyuul0M
Євангеліст Симон Зилот
Праведний апостол Симон Зилот походив з Кани Галілейської, був сином святого Обручника Йосифа. Йосип Святий, Обручник, по плоті братом Господа, і одним з 12-ти апостолів. Перше чудо, яке створив Спаситель, - втілення води на вино, трапилося в будинку Симона: під період бенкету для гостей недостало вина. У той час Господь, по предстательству Пресвятої Богоматері, втілив воду на вино. Приголомшений дивом, Симон всім серцем і душею увірував в Господа Ісуса як обіцяного Месію і, все залишивши, пішов за Ним. Симон отримав назву "зілота", тобто ревнителя. У число Пятідесятніц. Сходження Святого Духа на апостолов. Він прийняв разом з іншими Апостолами дар Святого Духа. Праведний апостол Симон проповідував наставляння Христове в Юдеї, Єгипті, Лівії, Киринеї і Британії. В Абхазії прийняв мученицьку кончину, був розіп'ятий на хресті. Похований в місті Нікопсіі близько Сухумі. Після (в XIX в.) На місці подвигів святого Апостола, поблизу Іверської гори, був споруджений Новоафонский монастир Симона Кананіта. Донині збереглася печера, в якій трудився святий Апостол.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/-RvrZxapL08
Перенесення мощей Святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар
В XI сторіччі грецька (візантійська) імперія зазнавала переживала важкий період власної історії. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх мешканців, та супроводжували свої жорстокості паплюженням святих храмів, мощів, ікон і книг. Мусульмани намірялися знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. В 792 році каліф Аарон Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда пограбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд подався в Мири Лікійські з наміром розорити гробницю святителя Миколая. Але замість неї він поруйнував іншу, яка була поруч з гробницею Святителя. Тільки-но святотатці встигли це зробити, як на морі піднялася страшна буря і майже всі судна були розбиті.
Опоганення святинь обурювало не лише східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.
В 1087 році барські і венеціанські купці відбули в Антиохію для торгівлі. І ті і ті думали дорогою назад взяти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. В цьому намірі мешканці Бару випередили венеціанців і першими прибули в Мири. Наперед були послані два чоловіки, які, повернувшись, повідомили, що в місті — все тихо, а в церкві, де перебуває найбільша святиня, вони зустріли лише чотирьох ченців. Негайно 47 чоловік, озброївшись, прибули в храм святителя Миколая, ченці-сторожі, нічого не підозрюючи, показали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужоземців помазували миром від мощів святителя. Чернець розповів при цьому про з’явлення напередодні святителя Миколая одному старцеві.
Саркофаг, у якому був похований святитель Миколай. Місто Демре.
В цьому видінні Святитель наказував бережливіше утримувати його мощі. Ця розповідь надихнула мешканців Бару; вони побачили для себе в цьому явленні побажання і ніби вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри і запропонували їм викуп — 300 золотих монет. Сторожі відмовилися від грошей і хотіли сповістити місцевих мешканців про нещастя, що їм загрожує. Але прибульці зв’язали їх і поставили коло дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким була гробниця з мощами. У цій справі особливою ревністю вирізнявся юнак Матфей, який бажав якнайшвидше знайти мощі Святителя. У нетерпінні він розбив кришку і баряни побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Співвітчизники барян, пресвітери Лупп і Дроґо, звершили літію, після якої той самий Матфей почав виймати з переповненого миром саркофагу мощі Святителя. Це сталося 20 квітня 1087 року.
Через відсутність ковчега, пресвітер Дроґо загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель. Звільнені ченці повідомили містові сумну звістку про викрадення іноземцями мощів Чудотворця. Юрби народу зібралися на березі, але було вже пізно…
8 травня кораблі прибули в Бар, і незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто було перенесено в церкву святого Стефана, що була поблизу моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована церква в ім’я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.
Подія, пов’язана з перенесенням мощів святителя Миколая, викликало особливе шанування Чудотворця й ознаменувалася встановленням особливого свята 9 травня. Спочатку свято перенесення мощів святителя Миколая відзначалося тільки мешканцями італійського міста Бар. В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не був прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощів було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, тому що втрата мощів Святителя була для неї сумною подією.
Ікона перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар.
Руською Православною Церквою святкування пам’яті перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у Бар 9 травня встановлено згодом після 1087 року на основі глибокого, вже зміцнілого шанування руським народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства. Слава про чудотворення, виявлені Святителем на землі і на морі, була широко відома руському народові. Їхня невичерпна сила й велич свідчать про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-Доброчинця, став особливо дорогим серцю нашого народу, бо він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудотвореннями ознаменувалася віра народу в щедру допомогу Угодника Божого.
У вітчизняній писемності дуже рано склалося про нього багато літератури. Оповіді про чудеса Святителя, що відбувалися в нашій землі, почали записуватися ще в давнину. Незабаром після перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар, з’явилася руська редакція життєпису й повісті про перенесення його святих мощів, написана сучасником цієї події. Ще раніше було написане слово похвальне Чудотворцеві. Щотижня, щочетверга, наша Православна Церква особливо шанує його пам’ять.
На честь святителя Миколая споруджувалися численні храми й монастирі, його ім’ям називали дітей при Хрещенні. В Україні немає жодного дому й жодного храму в Церкви, де не було б образу святителя Миколая Чудотворця.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/tN_yfP1jW84
21 травня також споминаємо Івана Богослова
Воспоминание явления на небе Креста Господня в Иерусалиме в 351 году.
После кончины первого христианского благоверного императора Константина Великого императорский престол занял его сын Констанций, который уклонился в ересь Ария, отрицавшего единосущие Сына Божия с Отцом. В утверждение святого Православия Господь явил в Иерусалиме дивное знамение. В дни Святой Пятидесятницы, 7 мая 351 года, в третьем часу утра на небе явилось изображение равноконечного Креста Господня, сиявшее неизреченным светом, превосходившим свет солнца. Свидетелем был весь народ, пораженный великим ужасом и удивлением. Явление знамения Креста началось над святой Голгофской горой, на которой был распят Господь (Мф. 27, 32 - 33; Ин. 19, 17, 41; Евр. 13, 12), и достигало горы Елеонской (Ин. 8, 1; 18, 2), отстоящей от Голгофы на расстоянии 15 стадий. Знамение переливалось всеми цветами радуги и привлекло к себе взоры всех людей. Многие люди, оставив свои дела, выходили из домов и со страхом созерцали чудное явление. Потом многочисленные толпы жителей Иерусалима с трепетом и радостью поспешили ко святому храму Воскресения.
О совершившемся чудесном явлении знамения Креста Святейший Патриарх Иерусалимский Кирилл (350 - 387) известил посланием императора Констанция, увещевал его обратиться к православной вере. Историк Древней Церкви Созомен свидетельствует, что через это явление Святого Креста многие иудеи и еллины пришли к истинной вере, покаявшись Христу Богу, и приняли Святое Крещение.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/SRDrmK82uL0
Благочестивий праведний Іов Багатостраждальний
Бездоганний праведний Іов жив за 2000 - 1500 років до Різдва Христового, в Північній Аравії, в країні Авситидийскій. Існування і страждання його описані в Біблії(Книга Іова). Є здогад, що Йов був племінником Авраама. Святий Авраам і племінник його Лотікон. Праотець Авраам; був сином брата Авраама - Нахора. Іов був людиною богобоязливою і благочестивою. Всією душею він був відданий Господу Богу і в усьому діяв відповідно Його волі, віддаляючись від усього злого не тільки в справах, але і в думках. Господь бог благословив його земне життя і наділив праведного Іова великим багатством: у нього було надлишок худоби і всякого маєтку. Сім синів праведного Іова та три дочки були дружні між собою і збиралися на спільну трапезу все спільно чергуючись у кожного з них. Через кожні сім днів святий Іов приносив за своїх дітей жертви Богові, кажучи: "Може бути, хто з них згрішив або похулив Бога в душі своїй". За свою справедливість і сумлінність святий Іов був у великій шані у співгромадян і мав великий вплив на громадські справи.
Колись, коли перед Престолом Божим постали Святі Ангели, з'явився між ними і лукавий. Господь Отець Небесний запитав сатану, чи не бачив він раба Його Іова, чоловіка праведного і чужого всякого пороку. Лукавий зухвало відповідав, що не дарма богобоязливий Іов - Бог береже його і примножує його скарби, але якщо послати а нього нещастя, то він перестане дякувати Богу. У той час Господь, бажаючи показати терплячість Іова і віру, сказав сатані: Все, що є в Іова, Я даю у твої руки, тільки самого його не чіпай". Після цього Іов раптом позбувся всіх своїх Багатств, а потім і всіх своїх дітей. Святий Йов звернувся до Богв і сказав: "нагим вийшов я з утроби матері моєї, нагим повернуся до матері своєї землі. Господь бог дав, Господь і взяв. Так буде Ім'я Господнє благословенне!" І ніяк Йов не згрішив перед Господом Богом, і не вимовив жодного нерозумного слова.
Коли Ангели Всемилостиві знову постали перед Господом і середи них лукавий, то обманець сказав, що Йов праведний, поки сам неушкоджений. У той час Господь сповістив: "Я попускаю тобі зробити з ним, те що хочеш, тільки душу його бережи". Після цього лукавий вразив праведного Іова лютою хворобою - проказою, яка покрила його з ніг до голови. Страстотерпец примушений був виселитися з товариства людей, сів за межами міста на купі попелу і глиняним черепом СКОБЛОВ свої гнійні рани. Всі друзі і знайомі залишили його. Дружина його примушена була добувати собі харчування, працюючи і блукаючи з будинку в будинок. Вона не тільки не підтримувала свого чоловіка в терпінні, але думала, що Князь світу карає Іова за таємні гріхи, плакала, нарікала на Бога, докоряла і чоловіка і нарешті порадила праведному Іову похулити Бога і померти. Святий Йов тужив, але і в цих стражданнях залишився вірний Богові. Він відповідав дружині: "Ти кажеш, як одна з божевільних. Невже ж ми будем приймати від Бога добро лише, злого не прийматимемо?" І не згрішив святий ні в чому перед Богом.
Почувши про нещастя Іова, три його друга прийшли здалеку нього розподілити його скорботу. Вони вважали, що Йов покараний Богом за гріхи, і переконували праведника зізнатися. Свята людина відповідала, що він страждає не за гріхи, але що ці випробування послані йому від Господа по незбагненній для людини божественній волі. Друзі, одначе, не вірили і продовжували обчислювати, що Господь діє з Іовом за законом людської відплати, караючи його за скоєні гріхи. У тяжкій душевній скорботі святий Іов звернувся з молитвою до Бога, просячи Його Самого запевнити перед ними його невинність. Тоді Бог явив Себе в бурхливому вирі і докорив Іова за те, що він намагався проникнути своїм розумом в таємниці світобудови і доль Божих. Свята людина всім серцем розкаялася у цих думках і сказала: "я нікчемний, відрікаюся і каюсь у поросі й попелі". У той час Господь повелів друзям Іова звернутися до нього і просити його принести за них жертву, " бо, - сказав Господь, - тільки обличчя Іова я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Йов". Іов приніс жертву Богові і помолився за друзів, і Господь бог прийняв його прохання, а також повернув праведному Іову здоров'я і дав йому вдвічі більше того, що він мав раніше. Замість померлих дітей в Іова народилося семеро синів та три дочки, прекрасніше яких не було на землі. Після перенесених страждань Іов прожив ще 140 років(всього ж він прожив 248 років) і бачив потомство своє до четвертого роду.
Праведний Іов прообраз Господа Ісуса Христа, що зійшов на землю, постраждалого заради порятунку людей, а потім прославився славним Своїм Воскресінням.
"Я знаю , - говорив святий Іов , вражений проказою , - знаю , що Самовидець мій живий і Він підійме із пороху в останній день шкіру, що розпадається мою , і з тіла свойого я Бога. Сам я побачу Його , й мої очі , не очі іншого побачать Його . сподіванням сього истаивает серце моє в моїм нутрі! " (Іов 19 , 25 - 27 ) .
"Знайте, що є суд, на якому виправдається тільки той що має справжню мудрість - страх Господній, і істинний розум - віддаленя від зла".
Праведний Іоанн Златоуст каже: "Ні нещастя людського, якого не переніс би цей чоловік, твердейший всякого адаманта, що випробував раптом і голод, і недолік, і хвороби, і втрату дітей, і позбавлення багатства, і потім, зазнавши підступність від дружини, образи від друзів, напад від рабів, у всьому виявився твердіший всякого каменю, і був у Законі та Благодаті"
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/f1I4sOoRPxA
Свята і славна мучениця Ірина
У кожного з нас є власний небесний заступник, ім'ям якого нас назвали під годину таїнства хрещення. Серед нашого народу поширене ім'я праведної мучениці Ірини, на честь якої називаються багато християнських жінок і дівчат.
Праведниця Ірина стала християнкою в апостольську пору, була хрещена одним з учнів апостола Павла. Після вона звернула в християнську віру багато людей, а також своїх батьків. Її життя, вона цілком віддала на служіння Богу і заради цього вирішила залишитися дівицею, зафіксовано ще й мучеництвом за віру. Хоча християни давно вшановували св. Ірину, однак про її життя немає достовірної інформації.
Старовинні жіттепісці оповідають, що св. Ірина жила в кінці I - поч. ІІ століття, народилася в грецькому місті Мігдоніі. Вона була дочкою македонського князя. Батько з матір'ю її були язичниками. До хрещення св. Ірина називалася язичницьким іменем Пенелопа. Тато, будучи заможним князем, побудував для своєї дочки вишуканий замок, де вона жила в оточенні багатьох слуг, рабів, вихователів і вчителів. Один з її вчителів - Апеліан - був християнином, він часто розповідав Пенелопі про Спасителя Христа, про християнське вчення і давав християнські настанови.
Йшли роки і коли Пенелопа стала дорослою, батько з матір'ю почали турбуватися про її заміжжя. Саме в цей час Господь бог повністю змінив буття молодої дівчини. У її кімнаті з'явилися три птахи: голуб з оливковою гілкою, орел з вінком і ворон зі змією. Її вихователь Апеліан пояснив, що це було знамення від Ісуса Христа і розтлумачив це диво. Голуб - значить благодійність дівчат, світ, смиренність, лагідність і цнотливість. Оливкова гілка свідчить про благодать Божу, отриману під час таїнства хрещення як нагороду від Господа. Змія, яку тримав ворон, - диявола, який приноситиме дівчині смуток, скорботи і гоніння. Апеліан зрозумів, що Господь бажає бачити її своєю дівчиною, і їй доведеться перенести багато страждань свого Небесного Жениха. Після цього Пенелопа вирішила назавжди відректися свого язичницького життя, відмовитися виходити заміж і все своє життя покласти на служіння Господу і поширення Його Євангелія. Вона охрестилася і прийняла ім'я Ірина, що в перекладі з грецького означає "мир, благодення".
Після того св. Ірина стала переконувати своїх батьків прийняти християнство. Мати раділа, що її дочка стала християнкою, а батько вимагав, щоб Ірина поклонялася також і язичницьким ідолам. І коли св. Ірина відмовилася від цього, то розлючений батько наказав зв'язати дочку і кинути під ноги переляканих коней. Однак коні не завдали їй ніякої шкоди, вони відразу зупинилися, але один з коней кинувся на батька св. Ірини та почав сильно топтати його, а зубами відірвав праву руку. Тоді дівчину відпустили, і вона в присутності багатьох свідків ревно молилася за батька, який повністю зцілився. Свідки цього дива - батько св. Ірини, а також багато інших осіб - відреклися від язичництва, прийняли християнство і присвятили себе служінню Господу.
Св. Ірина далі невпинно проповідувала вчення Христового Євангелія. І Седекія, новий правитель міста, заборонив їй проповідувати і поширювати християнство. Св. Ірина відмовилася виконувати його накази, і тоді правитель наказав кинути її у рів, який кишів отруйними зміями і скорпіонами. І десять днів ніщо не могло заподіяти йому ніякої шкоди. Таке диво правитель розцінив як чаклунство і наказав розрізати св. Ірину пилкою. І пила ламалася одна за одною, і тільки від четвертої пили тіло покрилося кров'ю. Тоді Седекія з насмішкою сказав: "Де ж твій Бог, коли у Нього є сила, нехай допоможе тобі". Раптом піднялася страшна буря, почалася сильна злива, багато язичників увірували в Христа і повстали проти свого мучителя.
Твердість віри, непохитність і терпіння св. Ірини звернули до Христа багато людей в її місті, а також і далеко за його межами. Ще якийсь час по тому Свята Ірина несла людям мир Христа і Його науку. У місті Ефесі Господь відкрив їй, що наближається день її смерті. Св. Ірина у супроводі свого вчителя Апеліана та інших християн пішла за місто, де були гірські печери. Ознаменувавши себе хрестом, вона увійшла в одну з печер і після цього вхід закрили. Коли на четвертий день християни увійшли в печеру, то тіла святої там не знайшли.
День пам'яті св. Ірини, що невпинно трудилася на Божій ниві і стала великим свідком віри для своїх сучасників і кожного з нас, за церковним календарем відзначається 18 травня.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/QI2_zHP2xCI
17 травня, Свята мучениця Пелагія, діва Тарсійска(близько 290).
Праведниця мучениця Пелагія, діва Тарсійска жила в III столітті в місті Тарсі Кілікійській області Малої Азії. Вона була дочкою знатних язичників і коли почула від знайомих їй християн повчання про Ісуса Христа Сина Божого, увірувала в Нього і побажала зберігати цнотливість, присвятивши Господу все свою буття. Спадкоємець імператора Діоклетіана(усиновлений ним юнак), побачивши дівчину Пелагею, зачарувався її красою і побажав брати її в дружини. Але праведна діва сказала юнакові, що вона заручена з Безсмертним Нареченим - Сином Божим і відмовляється від земного подружжя. Подібна відповідь Пелагії призвела до гніву царственого юнака, одначе він вирішив на час залишити її в спокої, сподіваючись, що вона змінить свій образ думок. Тим часом Пелагія впросила свою матір відпустити її до своєї годувальниці, яка виховувала її в дитинстві, таємно сподіваючись знайти єпископа Тарсійского Клінон що втік в гори під час гоніння на християн, і прийняти від нього святе Хрещення. У сонному баченні Пелагії з'явився лик єпископа Клінона сильно зафіксувавшись в її пам'яті. Свята Пелагія вирушила до годувальниці на колісниці, в багатих шатах і в супроводі цілого почту слуг, як побажала того її матір. Назустріч бездоганній Пелагії за особливою вказівкою Божою вийшов єпископ Клінон. Пелагія враз впізнала єпископа, лик якого з'явився їй у сні. Вона впала до його ніг, просячи хрещення. По молитві єпископа із землі вийшло джерело води. Єпископ Клінон хрестив святу Пелагію, під гчас таїнства з'явилися Ангели і покрили обраницю Божу світлим покривалом. Причастивши благочестиву діву Святих Таїн, єпископ Клінон підняв разом з нею молитовну подяку Господу і відпустив її в подальший шлях. Повернувшись до слуг, що чекали її, свята Пелагія проповідує їм Христа, і багато з них навернулися й увірували. Вона намагалася навернути до віри в Христа свою матір, але матір послала сказати царському синові, що Пелагія християнка і не бажає бути його дружиною. Хлопець зрозумів, що Пелагія для нього втрачена, і, не бажаючи віддавати її на страждання, особисто пронизав себе мечем.
У той час матір Пелагії злякалася гніву імператора, зв'язала дочку і відвела її на суд до Діоклітіана як християнку і уявну винуватицю смерті спадкоємця престолу. Імператор зачарувався незвичайною красою дівчини і намагався відвернути її від віри в Христа, обіцяючи їй усілякі земні блага і обіцяючи зробити її своєю першою дружиною. Однак праведна діва з презирством відкинула пропозиції царя і сказала: "Ти дурієш Цар кажучи мені такі речі. Знай же, що я не виконаю твого бажання, я гидую твоїм мерзенним шлюбом, так як у мене є Наречений - Ісус, Цар Небесний. Не хочу я твого царського, суєтного і тимчасового вінця, бо в Господа мого в Небесному Царстві мені уготовані три нетлінних вінця. Перший за віру, так як я увірувала всім серцем моїм в Бога Істинного, другий за чистоту, тому що я вручила Йому моє дівоцтво, третій за мучеництво, бо я хочу отримати за Нього всяку муку і покласти душу мою заради моєї любові до Нього". Тоді Діоклітіан засудив Пелагію до спалення в розпеченому відлитому мідному волі. Не дозволивши катам доторкнутися до свого тіла, праведниця мучениця сама, поклавши на себе хресне знамення, з молитвою увійшла в розпечену піч, в якій тіло її розплавилося, як миро, наповнивши все місто пахощами; кістки ж праведної Пелагії залишилися у вогні неушкодженими і були викинуті язичниками за місто. Тоді з пустелі прийшли чотири леви і сіли біля кісток, не допускаючи до них ні птахів, ні звірів. Леви охороняли останки святої доти, поки не прийшов на те місце єпископ Клінон. Він зібрав їх і з почестями поховав. Муки і смерть святої Пелагії відбулися в 290 році. У царювання імператора Костянтина(306 - 337), коли припинилися гоніння на християн, на місці поховання святої Пелагії була побудована церква.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/AKO942c0aCs
Мученики Тимофей и Мавра
Святые Тимофей и Мавра пострадали за веру во время гонения императора Диоклитиана (284 - 305). Святой Тимофей происходил из села Перапеи (Фиваида Египетская), был сыном священника по имени Пиколпосс и состоял чтецом в церковном клире, а также хранителем и переписчиком Богослужебных книг. На святого Тимофея было донесено, что он хранит христианские книги, которые, по повелению императора, отбирали и сжигали. Святого Тимофея привели к правителю Ариану, который потребовал выдачи, священных книг. За отказ выполнить приказание святого подвергли страшным мучениям. Ему вонзили в уши две раскаленные железные палки, отчего у страдальца вытекли глаза и он ослеп. Святой Тимофей мужественно терпел боль и благодарил Бога, что сподобился страдать за Него. Мучители повесили святого вниз головой, вложив ему в рот кусок дерева, и привязали к его шее тяжелый камень. Страдания святого Тимофея были настолько тяжки, что сами исполнители казни стали просить правителя ослабить истязания. В это время Ариану сообщили, что у Тимофея есть молодая супруга по имени Мавра, на которой он женился всего 20 дней назад. Ариан приказал привести Мавру, надеясь, что в ее присутствии непреклонность мученика поколеблется. По просьбе Мавры, изо рта мученика вынули кусок дерева, чтобы он мог говорить. Святой Тимофей убедил жену не бояться мучений и идти вместе с ним на подвиг. Святая Мавра ответила: "Я готова умереть с тобой", - и смело исповедала себя христианкой. Ариан приказал вырвать ей волосы на голове и отрубить пальцы на руках. Святая Мавра с радостью перенесла пытки и даже благодарила правителя за муки, претерпеваемые во искупление грехов. Тогда Ариан приказал бросить святую Мавру в кипящий котел, но она не ощущала боли и осталась невредимой. Заподозрив, что слуги, из сострадания к мученице, наполнили котел холодной водой, Ариан подошел и велел святой брызнуть ему на руку воды из котла. Когда мученица выполнила это, Ариан вскрикнул от боли и отдернул обожженную руку. Тогда, мгновенно повинуясь силе чуда, Ариан исповедал Бога, в Которого верует Мавра, истинным Богом и приказал отпустить святую, но сильна еще была власть диавола над правителем, и вскоре он вновь стал убеждать святую Мавру принести жертву богам. Ничего не добившись, Ариан еще более распалился сатанинской яростью и стал измышлять новые мучения. Тогда народ стал возмущаться и требовать прекращения издевательства над ни в чем неповинной женщиной. Но святая Мавра, обратившись к народу, сказала: "Пусть никто не защищает меня, один у меня Защитник - Бог, на Которого я уповаю".
Наконец, после долгих истязаний Ариан приказал распять мучеников. В течение девяти дней висели они на крестах лицом друг к другу.
На десятый день мученического подвига святые предали Господу свои души. Это произошло в 286 году. Впоследствии в Константинополе стала торжественно праздноваться память святых мучеников Тимофея и Мавры и был построен храм в их честь.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/rTV_wRJN7M8
15 травня споминаємо святого Атанасія Великого, єпископа Олександрійського.
Святий Атанасій народився в Олександрії. Його мати коли він був зовсім маленький відвела його до храму, під опіку єпископа Олександрійського Олександра, щоб він служив Господу і з того часу жив він при храмі і сповняв заповідей Божих.
У 319 р. патріарх висвятив його на диякона . Вже в той час святитель Афанасій став писати твори . Майбутній святитель бачив, що немає у новоприбулих в Церкву Христову ревности, немає у них істинного благочестя, а також багато з них шукали слави, марнослів'я, і всі язичницькі звичаї, які були раніше у них, переносили в християнське буття. Згодом об'явився деякий Арій, що зневажив Христа, за ніщо мав Матір Божу і обурював народ, навчаючи народність домагатися честі, слави, проникати і в Церкву, досягати священства і навіть архиерейства. І багато людей його слухали і ставали послідовниками цієї єресі - аріанами. І ця віра так поширилася, що мало не захлеснула всю Церкву .У 325 р. святитель Афанасій був покликаний до участі на Нікейскому Соборі, де він активно виступав проти Арія та його єресі.
У 326 р. по смерті патріарха Олександра святителя Атанасія було обрано на як єпископа Олександрії. Єпископом Атанасій відвідував , багато проповідував, боровся проти аріан, писав викривальні твори . Через цю боротьбу з аріанством проти нього встали всі прихильники аріанства і стали на нього наговорювати. У той час царював Костянтин Великий(306-337 рр..).
Користуючись добротою і простотою імператора, єретики оточили весь його двір, проникли в усі посади і стали наговорювати єресі і неправди і заподіювати розколи. Вони звинувачували архієпископа Атанасія мало не у всьому, що він погана людина, що він не слухається імператора, стягує податки окремо від царської казни , що він і чарівник, і злочинець, і розпусник. Імператор бачив що назріває війна між християнами і аріанами і не зовсім вірив в те що наговорювали на Атанасія аріани,тому пожалівши його сказав щоб той на деякй час пішов з міста. Тож значну частину свого довгого правління святитель провів у вигнанні, і в той час нерідко він користувався підтримкою ченців, був у дружбі з обома батьками чернецтва - святими преподобними Антонієм і Пахомієм.
Тим часом злісна ненависть противників Атанасія так зросла, що до однієї брехні вони доклали ще нову: підкупили одну безсоромну жінку ввести наклеп на святителя Атанасія, що він скоїв з нею гріх. Коли почався суд, судді сіли на своїх місцях і наклепники постали, була введена і ця жінка. З плачем довго скаржилася вона на святителя, якого ніколи в житті не бачила, і навіть не знала, який він з вигляду. Всі слухали в подиві. А вона й не хотіла знати благочестя євангельського, радіючи, що багато грошей їй дали. У той час другАтанасія пресвітер Тимофій, стоячи з ним за дверима і все чуючи, обурився духом і, несподівано увійшовши всередину судилища, з поспішністю став перед очима тієї обмовниці як ніби він був сам Атанасій ; він сміливо звернувся до неї: «Я Чи зробив над тобою вночі насильство, як ти кажеш?» І вона ще з більшою безсоромністю, возопила до суддів "Цей, цей чоловік мій розбещувач і зловмисник проти моєї чистоти; він...» Судді розсміялися, побачивши мерзенність, розіграну комедію і прогнали її. Імператор виправдав святого та дозволив йому повернутися до керування Олександрійською церквою.
Коли помер Костянтин Великий і престолом заволодів його другий син Констанцій, то весь двір імператорський перейшов на сторону аріан. Вони стали гнати християн православних, єпископів засилати, ставити на престоли нечестивих людей, підступних, розпусників, єретиків, які Ісуса Христа не прзнавали за Бога.
Щоб уникнути розправи святий пішов до Риму де і перебував кілька років.
Та згодом імператор помер а аріанство та прихильники цього втратили будь-який вплив.
Після нього два роки царював Юліан Відступник, за ним вступив Іовініан благочестивий, потім Валент, який, хоча й багато зла творив Церкві, але, злякавшись заколоту Олександрійців, дозволив святителю Афанасію повернутися і безбоязно управляти Олександрійською Церквою.Останні роки життя Атанасій жив у мирі і спокої та спочив у Господі 2 травня 373 р. у віці 76 років.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/0lnGnTXwLj4
