www.zarvanycia.cc.ua 16 серпня Церква вшановує святих Ісаакія, Д

  • 16.08.16, 11:52

www.zarvanycia.cc.ua 16 серпня Церква вшановує святих Ісаакія, Далмата і Фавста

Преподобний Далмат жив у час царювання Феодосія Великого. Він служив у війську і правитель поважав його. З часом, відкинувши все світське заради Бога, він залишив дружину і дітей, взяв лише одного сина Фавста і вирушив до преподобного Ісаакія. Святий мешкав в обителі, неподалік Константинополя. Там батька і сина постригли і вони вели богоугодне життя у постійному строгому пості. Коли преподобний Ісаакій відчув свою близьку кончину, зібрав братію і призначив своїм наступником Далмата. Саме тому, згодом, обитель була названа Далматською.

Патріарх Константинопльський висвятив преподобного Далмата в священики. Преподобний у всьому стримував тілесні бажання. Одного разу він 40 днів не вживав їжі. Постом і молитвою Далмат перемагав бісів. Він відкрито боровся і з єретиками-несторіанами, які зневажали Пресвяту Богородицю. Преподобний був помічником святих отців Третього вселенського Собору, чим і заслужив любов царя та святих отців, які призначили його архімандритом Далматської обителі. Так чесно відслуживши Господеві майже все своє життя, в дуже похилому віці преподобний відійшов у вічність.

Преподобний Фавст, так само як і батько, був великим подвижником. Він строго дотримувався чернечих обітів, особливо строгого посту. Тому після тілесної смерті був взятий Господом і причислений до лику святих.

https://twitter.com/Zarvanycia ,

Ієромонах САМУЇЛ (Степан Мосціпан) студит

  • 29.07.16, 22:06
Ієромонах САМУЇЛ 
(Степан Мосціпан)
студит

5.VIII.1955 – 28.VII.2016

Ієромонаха Самуїла (в миру Степана Мосціпана) Господь послав у цей світ у дуже непростий час, коли не було й проблиску надії ані на свободу Церкви, ані на незалежність України. Народився він 5 серпня 1955 року у сім’ї Олекси та Марії у шахтарському бараку Горняцька, Копейського району, Челябінської області (Росія). Саме там його батьки відбували покарання на засланні за «приналежність до бандерівських родин». Сім’я Олекси та Марії народила у засланні двох діточок – дівчинку Анну, яка була старшою, та Степана. 
Святу Тайну Хрещення і Миропомазання малий Степан прийняв також у бараці з рук греко-католицького священика, який після свого ув’язнення відвідував українські поселення. Коли малому Степанові виповнилося 5 років батьки отримали дозвіл повернутися в Україну, в рідне село його мами Новосілки, Бучацького району, Тернопільської області. Цей період заслання настільки сформував світогляд молодого хлопця, що поняття Бог і Україна стали для нього головними і нероздільними до кінця його днів.
У 1962 році Степан розпочав навчання у Новосілківській початковій школі, а середню освіту завершив у Язлівецькій середній школі. Повернувшись на рідну землю, його батьки не втрачали контакту з підпільною Українською Греко-Католицькою Церквою і саме в ній виховували своїх дітей. Тому до Першої Сповіді і Причастя юнак Степан приступив у підпіллі. 
Після закінчення середньої школи він працював різноробом на Тернопільському «Машбуді», а 13 листопада 1973 року був покликаний до військової служби, яку завершив у 1975 році. У 1976 році Степан Мосціпан розпочав навчання у професійно-технічому училищі у Калуші, після закінчення якого залишився працювати у цьому ж місті на заводі. У 1978 році знову пішов вчитися до професійно-технічного училища, тепер вже у Кам’янці-Подільському, яке закінчив у 1980 році. Після його закінчення також залишається тут працювати. 
У 1985 році Степан повертається до рідної Новосілки і до моменту самого вступу до монастиря працює у місцевому колгоспі. У своїй біографії ієрм. Самуїл зауважує, що його повернення до рідного села було пов’язане з тим, що він вирішив стати священиком. Пошук священика, який би міг його попровадити дорогою покликання привів його до Преосвященного Владики Павла Василика, який на той час провадив активну душпастирську діяльність на Тернопільщині. 
Однак, Господь приготував для Степана іншу дорогу священичого покликання. Наприкінці лютого 1990 року у Дорі Степан знайомиться з монахами Студитами. Саме ця зустріч стала вирішальною у його житті, і він постановляє вступити до монастиря. Приглянувшись кілька місяців до монашого життя, він просить у тодішнього Ігумена Студитів Преосвященного Владики Юліяна Вороновського благословення на новіціат, яке отримав 21 липня 1990 року. 5 жовтня 1991 року бр. Степан Мосціпан отримав чин Облечин, а у листопаді 1992 року вже склав перші монаші обіти. 
У 1993 році монахи студити разом з ініціативною молоддю зорганізували паломництво до Святої Землі, як колись це зробив митрополит Андрей Шептицький. Це паломництво, причому автобусом, розпочалося у листопаді і завершилося наприкінці грудня 1993 року. У ньому активну участь взяв також бр. Степан. Воно так запало йому в душу, що він постійно повертався до нього спогадами у найтяжчих хвилинах життя.
Пройшовши приписані Уставом випробування, бр. Степан звертається з проханням до Загальної Ради Свято-Успенської Унівської Лаври уділити йому Схиму, на що отримав схвальну відповідь. 19 жовтня 1996 року бр. Степан приймає Схиму з ім’ям Самуїл.
Від початку свого вступу до монастиря і аж до складення Схими схм. Самуїл здобував філософсько-богословські студії у Семінарії ОО. Редемптористів. На підставі цього 2 жовтня 1998 року Преосвященний Владика Юліян Вороновський уділяє йому дияконські свячення, а 2 січня 1999 року – священичі. 
Невдовзі по тому монастирський провід вирішив поручити ієрм. Самуїлу провід монастиря св. пророка Іллі в Дорі, який він розпочав того ж 1999 року і пробув там до 2003 року. Ієромонах Самуїл походив з Тернопільщини і дуже любив Зарваницю – відомий на весь світ марійський відпустовий центр. Ще перед війною у Зарваниці діяв студитський монастир, з яким митрополит Андрей Шептицький пов’язував великі надії, які перервало воєнне лихоліття. Знаючи про любов ієрм. Самуїла до цього місця, тогочасний Ігумен ієрм. Венедикт поручає йому місію настоятеля Свято-Троїцького монастиря у Зарваниці. Прослужив він ревно і жертовно цій обителі цілих 9 років. 
У Зарваниці досить серйозно проявилися ознаки хвороби ієрм. Самуїла, з якою він боровся вже доволі довго. Тому Ігумен ієрм. Теодор вирішив перевести ієрм. Самуїла до львівського монастиря св. Архистратига Михаїла, щоб таким чином полегшити йому постійний нагляд лікаря. 
Період перебування у Свято-Михайлівському монастирі у Львові був найбільш творчим житті ієрм. Самуїла. Передчуваючи різні варіанти розвитку своєї хвороби, він активно видає свої вірші, які писав у різний час, а також пише нові. Окрім того, ієрм. Самуїл постійно допомагає у душпастирстві, служачи тим, які до нього приходили своїми молитвами, порадами і Сповідями. 
Коли промені ранішнього сонця 28 липня 2016 року прославляли св. Володимира Великого, князя Київського, а монаша братія розпочинала Утреню, Господь покликав до себе ієрм. Самуїла, щоб у цей день він відслужив свою першу небесну Літургію, споглядаючи того, кого так бажав бачити ціле своє життя – Христа воскреслого!
Ієрм. Самуїл з вигляду був людиною сильної статури, але у душі був надзвичайно делікатним і чуйним. У першу чергу ця його чуйність проявлялася у любові до Бога і свого рідного Українського Народу, за добру долю якого він жертвував своє терпіння. Ці чесноти він отримав ще у засланні від своїх батьків і проніс їх через ціле своє життя. Це можна зрозуміти з його вірша, якого він написав з початком війни з Росією у 2014 році:

БОЖЕ, НАРОД БЛАГОСЛОВИ!
Я прошу, я не повчаю,
Я сам згрішив і гідний кари,
Мрію про щастя України,
Я щиро каюсь, я благаю.
Я молюся, переживаю
І все це пишу на папері.
То я так душу виливаю,
Співаю, бо надію маю,
Я вірю, що все чується на небі.
Де гріх, там вже не Божа воля,
Війна є вибором людини,
Багатолітня дивна доля …
Наше нещастя – це сусідська злоба,
Молитись маємо щосили.
Чому так люди винахідливі в тортурах?
Чому так різновидні смерті до смаку?
Надійна оборона – не в ровах і мурах,
Вона у тому дусі, в тих потугах,
Які з гріхом ведуть немилосердну боротьбу.
Господи, прости мене, помилуй,
Навчи і просвіти, і думку дай,
Мудрість мені, второпність подаруй,
Лукаві хитрощі розвій і заблокуй,
Щоб серцем я завжди шукав Твій рай.
Пречиста, я Тобі співаю,
Не кожен сладкопівцем стане,
Та я про це чомусь не дбаю,
Я просто люблю Україну,
За неї я Тебе благаю!

Прийми, Господи, душу раба Твого і брата нашого ієрм. Самуїла і осели її там, де немає болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне!
Вічная йому пам’ять!

Загальнонаціональну прощу у зарваниці 2016

  • 20.07.16, 22:30

ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНУ ПРОЩУ У ЗАРВАНИЦІ 2016 року відвідало понад 200 000 прочан. 

Більше про Зарваницю
https://twitter.com/Zarvanycia ,

Відео

18 червня - святого мученика Доротея, єпископа Тирского

  • 12.07.16, 18:36
18 червня - святого мученика Доротея, єпископа Тирского

Святий Дорофей був єпископом Тирським граду в часи Діоклетіяна, нечестивого короля римського. Навалилося тоді на християн шалене гоніння, і покинув святий Доротей престол свій, і переховувався по невідомих місцях. Коли запанував Великий Костянтин і тишу прийняла Христова Церква, святий Доротей знову до Тиру прийшов на престол власний. І пас чудово стадо словесних овець, майже всіх з ідолопоклонницького блуду приводячи до Всевишнього. І продовжилося життя його до Юліана зрадника". Коли той прийняв королівство, спочатку не переслідував відкрито Церкви, а таємно наказував однодумним дворянам своїм, що землями володіли, виснажувати і вбивати християн. Дорофей ж святий, бачачи знову тортури великі, які нечестиві надають вірним, знову покинув престол Тирської Церкви, уникаючи рук ката і даючи місце гніву: Господь наказав був не віддавати себе біді, очевидно знаходить від гнобителів, щоб бігати від них: "Коли, - розмовляв, - женуть вас у граді цьому, бігайте в іншій". Тому вийшов з Тиру та прийшов в Тракия, та й там ідослужітелів не уникнув: Бог покликав його до вінця мученицького. В Удському граді зловили його Юліан князь. Майже всі рани дістав і різні муки зазнавши, передав в тортурах блаженну душу свою в руки Христа Господа. Старенький був дуже: мав від народження власного 100 сім років. Залишив після себе листи різні, Церкві необхідні, грецькою і латинською мовою - знав обидві ці мови чудово, в мудрості ж духовній і зовнішній абсолютній перебував. І написав житія пророків, і апостолів, і другі корисні слова і сказання, на даний момент же сам записаний в книжці життя перебуває з тими святими.

http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/xGSeoXZfo4o

Мученики лукиллиан, отроки клавдий, ипатий, павел и дионисий и п

  • 07.07.16, 18:56
МУЧЕНИКИ ЛУКИЛЛИАН, ОТРОКИ КЛАВДИЙ, ИПАТИЙ, ПАВЕЛ И ДИОНИСИЙ И ПАВЛА ДЕВА

Лукиллиан был языческим жрецом при римском императоре Аврелиане (270 - 275). В старости он убедился в ложности языческой религии, всей душой обратился к вере во Христа Спасителя и крестился.
Под влиянием его проповеди многие язычники стали обращаться к христианству. Тогда иудеи за распространение веры в распятого ими Христа донесли на Лукиллиана градоначальнику Никомидии Сильвану. Тот стал принуждать старца возвратиться к идолослужению. За отказ святому Лукиллиану сокрушили челюсти, били палками и повесили вниз головой, а затем заключили в темницу, где он встретил четырех отроков-исповедников Христовых - Клавдия, Ипатия, Павла и Дионисия. Святой Лукиллиан убеждал их твердо стоять за веру, не бояться мучений и смерти. Через некоторое время все они были приведены на судилище и брошены в раскаленную печь, но внезапно пролившийся дождь угасил пламя, и святые мученики остались невредимы. Правитель приговорил, их к смертной казни, отправив для исполнения приговора в Византию. Святые отроки были усечены мечом, а святой мученик Лукиллиан многочисленными гвоздями пригвожден ко кресту.
Свидетельницей подвига святых мучеников была святая дева Павла, посвятившая себя служению страдавшим за веру во Христа. Она доставляла пищу узникам-христианам, омывала их раны, приносила лекарства и погребала тела мучеников. После кончины святого Лукиллиана и четырех отроков она возвратилась в Никомидию и продолжала свое святое служение. Святая дева была схвачена и брошена в печь, однако силою Божиею осталась невредима. Тогда ее отослали в Византию, где святая мученица была усечена мечом.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/oSiQuhk2YBQ

святого Никифора, сповідника

  • 30.06.16, 17:04
святого Никифора, сповідника

Святитель Никифор духовний батько народився в Константинополі в іншій половині VIII століття. Глибока віра і бажання до подвигу були закладені в ньому його батьками, Феодором і Євдокією. Вони дали синові справжнє християнське виховання, підкріплене прикладом їх власного життя.Праведний Никифор отримав гарну світську освіту, але більше вивчав Святе Письмо і читав духовні книги. У царювання імператора Никифора I (802 - 811), після кончини Патріарха Тарасія (784 - 806), праведний Никифор був вибраний на його місце, прийняв чернечий постриг, священичий сан і був зведений на патріарший престол 12 квітня 806 року, в день святої Пасхи.

Єретичний Іконоборчий собор відлучив від Церкви святого Патріарха Никифора і його попередників - Патріархів Тарасія і Германа. Святий Никифор був засланий спочатку в монастир в Хрісополе, а потім - на острів Проконніс в Мармуровому морі. Після 13 років заслань і скорботи 2 червня 828 року святий Патріарх Никифор заснувши у вигнанні. 
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/556kAv1uq64

Святий Юстин Філософ.

  • 30.06.16, 16:58
Святий Юстин Філософ.

Народився св. Юстин наприкінці I або початку ІІ ст. (В основному дату його народження визначають приблизно 100-110 рр.), в стародавньому самарійському місті Сихемі, який був зруйнований в годину іюдейської війни в 70-му році, а після знову відновлений імператором Флавієм Веспасианом і отримав ім'я "Флавія Неаполь" ("новоспечений місто Флавія").Заселили вибудуваний град переважно римські і грецькі колоністи. До їх числа належали і батько з матір'ю св. Юстина, особисто він повідомляє ім'я свого батька(Пріск) і діда (Вакх). Судячи з усього, сімейство його належала до вищого кола провінційної аристократії, що дозволило св. Юстину отримати належне навчання. З юних років у нього з'явилася велика воля пізнати істину і весь сенс життя і всякого буття. Намагаючись задовольнити цю жагу, молодий Іустин почав засвоювати філософію і про всі свої пошуки істини він розповідає в творі "Розмова з Трифоном іудеєм" (гл. 2-8). Він час від часу навчався в різних філософів і на перший погляд знайшов задоволення в філософії Платона, але випадок з старцем-християнином чітко змінив його думку і життя. Але до філософії св. Юстин ставився з повагою і після прийняття християнства. До кінця свого життя він зберіг ім'я філософа, і продовжував носити особливий плащ - одяг тодішніх вчителів філософії. Заклик до християнства стався після розмови з одним старцем-християнином на березі моря. Св. Мефодій Патарський і Євсевій Кесарійський вважають, що старець, який звернув Юстина, був "муж апостольський", можливо це був св. Полікарп Смирський (хронологічно це можливо).
Після звернення і хрещення (ці важливі події в житті св. Мученика відбулися, можливо, між 132-137 рр.), св. Юстин все своє буття присвятив місіонерству. За його словами, після звернення: "в душі моїй відразу загорілося полум'я і мене охопила любов до пророків і до тих мужів, братва Христових". Знайшовши єдину і істинну філософію проповідував Ніяк не платонівську філософію, а християнське повчання. На глибоке переконання св. мученика "всякий може оголошувати Істину і хто не звіщає про неї буде засуджений Богом" (розм.. 82, 3). Конкретних фактів з місіонерського життя св. Юстина ми знаємо дуже мало. Ймовірно, він багато подорожував і побував зокрема в Олександрії. У правліннях імператора Антоніна Пія (138-161) св. Юстин прибув до Риму, де і провів останні роки свого життя. Тоді він відкрив одну з перших християнських шкіл ду учнем був відомий апологет Татиан. Аж ніяк не будучи посвяченим у священний сан, тобто залишаючись мирянином, св. Юстин став яскравим зразком справжнього християнського вчителя. Обдарований і вчений відмінний оратор привернув до себе інтерес багатьох молодих людей, які ставали ревними учнями християнського вчення. Подібна популярність цього великого християнського вчителя і проповідника ніяк не могла не викликати реакції з боку язичників. Виразником подібних реакції і головним противником св. Юстина став язичницький мислитель Крискент. Св. страждалець не вважав його гідним носити ім'я "філософа", називаючи Крискента "любителем шуму" і "любителем порожніх звуків", тому він, нападаючи на християн, не допускав собі навіть самим поверховим чином вивчити вчення Христове. Прозорливо прозрів св. Юстин і свою мученицьку кончину, кажучи: "Я очікую, що буду спійманий і повішений на дереві ким-небудь з тих про яких я згадав, принаймні, Крискентом" (2 Апол. 3, 1-3). Так і сталося: св. Юстин спільно з шістьма учнями своїми відповідно до доносу був заарештований префектом Риму Рустиком (163-167 рр.); після суду славні мученики були обезголовлені. Точну дату мученицької смерті св. Юстина визначити важко і приблизно її датують між 165-167 рр. Дата пам'яті Православна Церква святкує 1 червня по ст. ст. У збірнику св. Симона Метафраста збереглися оповіді про мученицьку смерть св. Юстина і його учнів.
У ранньохристиянській Церкві св. Юстин був відомий не тільки як місіонер і вчитель, але і як головний письменник, його літературне заняття було досить активне. Євсевій Кесарійський характеризує її так: "Юстин залишив нам багато корисних творів; вони свідчать про розум, який пройшов школу і занурення в роздуми про Божественне". На превеликий жаль значна частка цих творів втрачена. Серед них твір "Проти всіх єресей", про який згадує сам св. Юстин (1 Апол. 26). Аналогічний твір "Проти Маркіоне", дійшов лише тільки один фрагмент, який цитує в. Іриней Ліонський: "Я не повірив би Самому Господу, якби Він повідомив мені, що поруч з Творець є і другий Бог" (Пр. Ер. ІV, 6, 2). Св. Іриней призводить і ще один фрагмент св. Юстина: "До пришестя Господа лукавий ніколи не насмілювався сварити Бога, бо не знав, що засуджений". Однак з усього широкої літературної спадщини св. Юстина збереглися до наших днів тільки три автентичні твори: це 1-а і 2-я Апології і "Розмова (діалог) з Трифоном іудеєм". 
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/EkDf0pFPHdw

Святий мученик Єрмій

  • 29.06.16, 17:51
Святий мученик Єрмій

Святий мученик Ермій постраждав за Христа в місті Комани під час гонінь при імператорі Антоніні Пії (138-161). Правитель Севастіян, який прибув в Каппадокію для виконання наказу про переслідування християн, запропонував святому принести жертву язичницьким богам, обіцяючи за це почесті і милість імператора. Але посивілий воїн мужньо сповідав свою віру в Христа. Після довгих умовлянь правитель наказав мучити святого. Його били по обличчю так, що здерли з обличчя шкіру, а потім кинули в розжарену піч. Коли через 3 дні піч відкрили, мученик Ермій вийшов з неї неушкодженим. Правитель Севастіян наказав волхву отруїти святого Єрмія отрутою. Отруєне пиття не принесло святому ніякої шкоди. Так само і другий кубок з сильною отрутою не зашкодив мученику. Волхв увірував, приніс покаяння Христу Спасителю і був негайно обезголовлений, охрестившись власною кров'ю і сприйнявши мученицький вінець. А святий Ермій був відданий ще більш жорстоким мукам: з нього витягали жили, кидали в кипляче олово, викололи очі, але він смиренно дякував Господу Ісусу Христу. Потім мученика Єрмія повісили головою вниз. Три дні висів він у такому положенні. Люди, послані правителем упевнитися у смерті мученика, знайшли його живим. Уражені дивом, вони осліпли від жаху і почали волати до святого, щоб він допоміг їм. Святий мученик велів підійти тим, хто осліпнув до нього, поклав на них руки і зцілив Іменем Ісуса Христа. У люті правитель наказав здерти з тіла святого всю шкіру, але страстотерпець як і раніше залишався живим. Тоді знавіснілий Севастіян власноруч відрізав йому голову ножем. Християни таємно поховали тіло мученика Єрмія, від святих мощей якого подавалися численні зцілення.

http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/IVEQiykrFOk

прп. Ісакія, ігумена обителі Далматської.

  • 29.06.16, 17:42
прп. Ісакія, ігумена обителі Далматської.


Праведний Ісаакій жив у IV ст. і був ігуменом Далматської обителі. Дізнавшись про переслідування християн єретиками-аріанами, покинув пустелю і прийшов у Царгород. Там Ісаакій триразово приходив до імператора і намагався його направити в істинну віру. Ісаакія кинули в глибокий рів, повний терня й болота, звідки не можна було вибратися. Але він чудесним чином врятувався від смерті і постав перед імператором, сказавши, що вороги спалять його живцем, що і невдовзі збулося. Ісаакій карався у в'язниці до часу, коли імператором став Феодосій Великий. Він брав участь у Вселенському Соборі, що відбувся в 381 році в Константинополі. Заснувши в глибокій старості 386 року. 

http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/m5zZlCe5tdg

Преподобномученица Феодосия Константинопольская

  • 28.06.16, 19:52
Преподобномученица Феодосия Константинопольская


Преподобномученица Феодосия жила в VIII веке. Она родилась по усердной молитве родителей и после их смерти воспитывалась в константинопольском женском монастыре в честь святой мученицы Анастасии. Святая Феодосия приняла постриг в женской обители после того, как раздала бедным оставшееся от родителей имущество. Часть денег употребила на написание икон Спасителя, Божией Матери и мученицы Анастасии. Когда воцарился Лев Исавр (717 - 741), жестокий гонитель иконопочитателей, он издал приказ повсеместно уничтожить святые иконы. В Константинополе существовали тогда ворота, называвшиеся "медными", а над ними уже более 400 лет находился медный образ Спасителя. В 730 году лжепатриарх-иконоборец Анастасий приказал снять образ. Православный народ, во главе которого была преподобномученица Феодосия с другими инокинями, бросился на защиту иконы и опрокинул лестницу вместе с воином, исполнявшим приказ. Лжепатриарх Анастасий, боясь, что волнения усилятся, известил о случившемся императора. По приказу последнего воины перебили всех инокинь, а преподобномученицу Феодосию как самую ревностную защитницу икон заключили в темницу. В течение недели ей каждый день наносили по сто ударов, а на восьмой день повели вдоль города, жестоко избивая по пути. Один из воинов начал бить мученицу и нанес ей смертельную рану, от которой мученица тотчас скончалась. Тело святой преподобномученицы, брошенное на землю, было с благоговением погребено христианами в монастыре Диокритис в Константинополе. Место погребения преподобномученицы Феодосии прославилось многочисленными исцелениями больных.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/0UZWeJpKxV8