Падіння Іудейського царства. пророк Єремія
Протяжно терпів Господь бог гріхи іудейського народу і чекав покаяння, та народ не покаявся. І через пророка Єремію Бог що бачить ясно передбачив, що за своє нечестя народ єврейський буде покорений і відведений в неволю вавілонянами, і що юдеї перебуватимуть у полоні сімдесят років.Спочатку вавилонський цар Навуходоносор підкорив собі юдейського царя, проте Єрусалим зберіг і царства не зруйнував.
Пророк Єремія переконував іудеїв підкоритися Вавилону. Він вказував, що вавилоняни послані на юдеїв Богом в покарання за гріхи царів і народу, за відступництво від віри. Він говорив їм, що єдиний спосіб позбутися лиха - каяття, виправлення і молитва до Бога.
І ні правитель, ні народ не послухалися пророка і підняли бунт.
Вавилонський правитель Навуходоносор взяв Єрусалим, розграбував його, спалив і зруйнував до основи храм Соломона. Тоді ж був знищений і Ковчег Завіту.
Весь іудейський народ був відведений в полон (в 586-589 рр. до Р. Х.), тільки найбідніших іудеїв залишено на своїй землі для обробітку виноградників і полів.
Пророк Єремія залишився в Єрусалимі. Він плакав від нечестя свого народу на руїнах міста і продовжував навчати добра всіх, хто залишився.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/heVh6WqDMi0
Праведний апостол Яків(Яків Менший, Яків Молодший)
Яків Алфея, - єдиний з "дванадцяти" апостолів. З часом зішестя Святого Духа проповідував у Юдеї, Едессі, Тирі, Газі, Елевтерополі і в сусідніх містах, а теж і в Персії та Єгипті. Загинув мученицькою смертю в палестинському місті Остраціні, будучи розп'ятий на хресті після тривалих і жорстоких страждань. За іншими джерелами він був розп'ятий у Мармаріці(у північному сході Лівії). Літургійне поминання святого апостола Якова Алфеєва здійснюємо дня 22-го жовтня за новим стилем. Його також називали Яків Менший, або Яків Молодший .
На думку багатьох дослідників Якова Алфеєва не слід плутати з Яковом Клеопової, мати якого, Марія, була однією з тих жінок, які слідували за Христом до самого Його розп'яття, - одним з братів Господніх(тобто двох - або троюрідних Ісуса), який увірував вже надалі воскресіння. Тобто з великою часткою ймовірності можна говорити Яків Алфеєв і Яків Клеопа - це дві різні людини, які історично злилися в одну людину.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/c_5dZGmNWmI
Сьогодні 12 травня згадуємо святого Мемнона Чудотворця
Святий Мемнон Чудотворець з юності подвизався в Єгипетській пустелі. Важкими аскетичними подвигами та постом перемагав він своїм духом над тілом.Ставши настоятелем одного з єгипетських обителей, розумно і обережно керував братією. Допомагаючи їм молитвою і порадою, святий не припиняв своїх подвигів у боротьбі із спокусами.
Безперестанною молитвою і працею він одержав дар прозорливості: за його молитвою в пустелі відкрилося джерело води, загинула саранча, що губила посіви; ті що потерпали корабельну аварію, закликавши його на підмогу, рятувалися.
По смерті святого одне лише прикликання його імені проганяло сарану і руйнувало будь-які підступи духів злих.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/6DA-2-6-Qxk
Апостол Ясон родом був із Тарса що в Малій Азії. Він був першим християнином у місті.Апостол Сосипатр походив із Ахаї. Обоє були учнями апостола Павла, який навіть назвав їх родичами в одному із своїх послань.
Згодом святий Ясон був поставлений єпископом у рідному місті Тарсі, а святий Сосипатр – в Іконії. З проповіддю вони вирушили на захід і в 63 році Божому досягли острова Керкіри біля Греції.Там вони звели храм в ім'я первомученика Стефана і багатьох хрестили.
Правитель острова дізнався про це і кинув їх до в'язниці, де було сім розбійників: Саторній, Якисхол, Фавстіан, Яннуарій, Марсалій, Євфрасій та Маммій. Апостоли навернули їх до Христа. За сповідання Христа сім в'язнів померли в котлі з розтопленою смолою, сіркою і воском.
Тюремний вартовий, спостерігаючи їх мученицьку смерть, оголосив себе християнином. За це йому по черзі відтинали ліву руку, потім обидві ноги і потім голову. Апостолів же Ясона та Сосипатра правитель наказав бити батогом і знову ув'язнити.
Наступний правитель дав наказ кинути апостолів Ясона та Сосипатра в казан з киплячою смолою, але коли побачив їхні тіла неушкодженими, зі сльозами вигукнув: Боже Ясона і Сосипатра, помилуй мене!
Звільнені апостоли хрестили правителя і дали йому ім'я Севастіан. З його допомогою апостоли Ясон та Сосипатр звели кілька церков і охрестили багато язичників.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/Z53jGH1fsic
Василій жив на початку 4 століття нашої ери в місті Амасія. В той час східною частиною імперії правив зять імператора Констянтина Великого на ймення Лікиній. Попри підписаний ним документ про терпимість до усіх вір він продовжував ненавидіти християнство і переслідував християн. Святий Василій як міг підтримував тих хто став жертвою ненависті Лікинія.
Лікиній же в той час пристрасно захотів служнцю жінк своєї Глафіру. Глафіра побачивши це розповіла це цариці і та дала їй грошей та спровадила з міста, чоловікові же сказала що служниця збожеволіла і знаходиться при смерті.
Глафіра дійшовш до Амасії зустріла там Василія і попросила у нього притулку. Він поселив її там ,сам будував храм. Глафіра це побачила і віддала Василеві всі гроші що їй дала Констанція на будівництво храму. Згодом вона відіслала цариці ще одного листа в якому просила дати їй ще трохи грошей. Цариця отримала цього листа і виконала її прохання та ось лист потрапив до рук імператора Лікинія. Розгніваний він наказав правителю Амасії щоб той привів Василія і утікачку до нього та дівчина померла ще до того як указ дійшов до міста.Святого схопили і завели до імператора на суд. За ним пішло двоє дияконів. Які поселлись поблзу місця де перебував Василій . Один благочестивий християнин підкупив стражів і вони пускали двох дияконів до нього разом з ним.
Коли святого вивели на суд імператор спитав його чи згоден він буи жрецем та Василіфй відмовився і за те був осуджений на смерть. Християнин знову підкупив стражів щоб диякони могли попрощатись з святителем та попрощавшись він схилив голову під меч.
Вони хотіли викупити останки святого та воїни забоялись імператора і кинули його тіло та голову у море.
Згодом тому християнину вночі зявився ангел і сказав що Василій чекає їх в місті Синопі.
Коли вони попросили кинути сіті в море во ім’я Господа то виловлено було тіло святого. Голова приросла до тіла та лш шрам вказував на те що його голову відтяв меч. Тіло святого привезли до Амасії та поховали в храмі, що був ним збудований.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/htC3eUfW4Oel8
Томина Неділя
Наступна неділя після Христового Воскресення має різні назви.Неділя Томина — від події у святому Євангелії, де говориться про зустріч апостола Томи з воскреслим Христом.Неділя Антипасхи, що з грецької означає “замість Пасхи”, бо для перших християн вона була наче повторенням празника Пасхи. У Щоденнику паломництва Сильвії Аквітанської (IV ст. ) читаємо, що восьмого дня після Христового Воскресення в Єрусалимі були окремі торжества та, що того дня читали святе Євангеліє про навернення апостола Томи.
Неділя Нова, або Оновлення, бо вона перша після Пасхи і в ній наче оновлялося празнування Пасхи. Цього дня Ісус Христос своєю появою обновив для апостолів радість свого Воскресення. “У цей день, — каже синаксар Томиної неділі, — в другу неділю по Пасці, празнуємо оновлення Христового Воскресення і святого апостола Томи діткнення”.
Неділя Біла, або “в білому”. Колись давно новохрещенці, прийнявши хрещення у Велику суботу, упродовж цілого Світлого тижня ходили в білих одежах, а в неділю Томину при осібній церемонії ці одежі скидали. Західна Церква до сьогодні називає цю неділю “неділя в білому”.
Неділя Провідна. Деякі автори виводять цю назву від того, що ця неділя проводить і продовжує празник Пасхи. У нашого народу був звичай у Томину неділю організовувати проводи, тобто поминання померлих, осібною трапезою та молінням за душі померлих на цвинтарі.
Святкування восьмого дня після Пасхи, як завершення торжеств світлої седмиці, з давніх-давен вважалося окремим празником. Темою богослужень цього празника, як і седмиці, що наступає після нього, є євангельська подія, що описує появу Ісуса Христа восьмого дня після Воскресення та зворушливе навернення і визнання віри святого апостола Томи. Про значення святкування цього празника святий Григорій Богослов († 389) у своєму слові в Томину неділю так каже: “Давній і в добрій цілі установлений закон шанує день оновлення, або радше кажучи, з днем оновлення шанує нові добродійства. Чи ж не був днем оновлення і перший воскреслий день, що наступив по священній і світлоносній ночі? Чому даємо цю назву сьогоднішньому дневі? Той (тобто Великдень) був днем спасення, а цей — днем згадки про спасення. Той день розділяє собою погребання і воскресення, а цей — є днем зовсім нового народження… Справжню онову ми сьогодні празнуємо, переходячи від смерти до життя. Тож скиньте зі себе старого чоловіка й оновіться та жийте в обнові життя”.
Наша Церква святкує пам’ять святого апостола Томи б жовтня, а латинська — 21 грудня. Про апостольську працю апостола Томи святий Йоан Золотоустий у проповіді на Томину неділю виголошує таку похвалу: “Він колись був слабшим від инших апостолів у вірі, а за ласкою Божою став відважнішим і невтомнішим, як вони всі. Він своєю проповіддю обійшов майже всю землю, не боячись проповідувати Боже слово народам лютим, диким і кровожадним”. Традиція каже, що святий апостол Тома загинув смертю мученика за Христову віру в Індії.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/izqdrlmohzA
Праведник Георгій Побідоносець(Юрій Переможець)
Він жив у IV ст. в Каппадокії, яка входила в число Римської імперії і був сином хлібороба. Ріс у сильно віруючій християнській сім'ї. Назва Георгій означало "землероб". Тато прийняв мученицьку смерть, коли св. Георгій був молодим хлопцем. Мама любила сина і виховала його в благочесті. Вони переселилися в Палестину. Досягнувши повноліття, св. Георгій став відважним воїном. Імператор Диоклитиан(284-305) призначив його старшим воєначальником. Імператор ненавидів християнство і в 296 р. наказав гнати і виганяти християн. Дізнавшись про це, св. Георгій роздав все своє багатство бідним і, повернувшись в Сенат, вільно заявив, що він хрещений : "Я раб Христа Бога мого і свідчу про цю істину".
Один з сановників повторив слова Пілата: "Що є істина?". На це св. Георгій відповів:"Істина є Сам Ісус, якого ви гоните".
Здивований імператор почав переконувати св. Георгія відректися від своїх переконань і принести жертву ідолам, обіцяючи йому при цьому земну славу. На це св. Георгій відповів: "Жодна душа і ніщо не ослабить моєї віри". Почувши відважний відгук імператор наказав своїм охоронцям виштовхнути списами св. Георгія з приміщення, але тверда сталь зігнулася, коли торкнулася тіла св. Мученика, Ніяк не завдавши йому болю. Гонителі кинули святого в темницю, де закували ноги в спеціальні колоди, а груди завалили важким каменем.
У найближчий день Діоклетіан наказав св. Мученика колесувати. Його прив'язали до великого колеса, яке оберталося, так, що гострі шипи рвали тіло. Страшні муки. Св. великомученик кликнув до Господа за підтримкою, а потім затих. Імператор вирішив, що він вже мертвий і наказав зняти тіло з колеса, а сам пішов у капище, щоб принести подячну жертву ідолам. У цю годину на вулиці стемніло, прогримів грім, почулися слова: "Не бійся, Георгій, Я з тобою" і явився Ангел Господній у вигляді світлоносного юнака, який поклав руку на святого і сказав: "Радуйся !" І св. Георгій став здоровим. Присутні, побачивши таке диво, увірували в християнського Бога. Два знатних сановники Анатолій і Протолеон, які були християнами, вільно оголосили про це імператору, який наказав відсікти їм голови.
Цариця Олександра теж увірувала у Христа, за що гнівний Диоклитиан хотів її знищити, але служитель відвів її в царський палац.
Імператор поставив метою перемогти віру св. Георгія і звелів кинути його в яму, запорошити негашеним вапном і закопати живцем. Три дні знаходилося тіло святого в ямі, а коли відкопали, він був живим і здоровим. У той час імператор наказав бити його воловими жилами - кров змішалася з землею, а мужній страждалець, посилений силою Божою, залишався живим і життєрадісним.
Бачачи, що під час тортур слава св. Георгія зросла, Диоклитиан, намагаючись принизити християнську віру, сказав: "Якщо твій Бог має таку силу, то воскреси мертвого". На це св. Георгій відповів: "Ти спокушай мене, але для порятунку народу того, що побачить силу Христа, Бог мій сотворить таке чудо". У той час святого привели до гробниці, де лежав новопреставлений небіжчик, і св. Георгій сказав:" Господи ! Покажи цьому народу, що Ти Бог Єдиний по всій землі, нехай люди дізнаються про Тебе" . І небіжчик ожив і вийшов з гробниці. Народ, плачучи від явленого чуда, увірував в Господа.
Але Диоклитиан залишився при своїх переконаннях. Підтвердилися слова Христа Спасителя у притчі про бідного Лазаря: "Коли Мойсея і пророків не слухають, то хто б і з мертвих воскрес, ніяк не повірять" (Лк. 16 , 31 ).
Гнівний Диоклитиан наказав відрубати голову воскреслому слузі Афанасію, що теж увірував, а св. Георгія кинути в темницю. Подвиг і чудеса св. Георгія тільки збільшили кількість християн, а тому імператор хотів все ж таки змусити св. мученика принести жертву язичницьким богам.
В останню ніч св. страждалець щиро молився Господу, а коли задрімав, йому явився Сам Бог, підняв його Своєю рукою, обняв, поцілував і, поклавши на голову вінець, сказав: "Не бійся, а дерзай і отримаєш Царства зі Мною".
На суді імператор запропонував св. Георгію зробитися співправителем. Коли святий відмовився, йому запропонували принести жертву язичницьким богам. Георгій увійшов в капище, став у головного ідола і сказав: "Ісус Христос Бог мій". Ідоли впали і розсипалися. Язичницькі жерці почали кричати: "Вели вбити цього чарівника" .
Свідком була і цариця Олександра, вже перед тим увірувала в Христа. Тут вона сміливо заявила про це, за що була вбита на місці.
Святому Георгію відсікли голову. Було це в день Пасхи 23 квітня по ст.ст. 303 року. Вічна слава йому ! Свята Церква називає великомученика Георгія Побідоносцем не тому, що він не знав поразок у битвах, а тому, що своєю вірою довів силу Ісуса Христа, і з Його підтримкою переміг імператора.
Тіло св. Георгія поховали в місті Ліді. Під століття Костянтина Великого там був збудований храм в честь великомученика, де і помістили нетлінні святі мощі.
Безліч чудес сотворив по молитвах віруючих св. Георгій. Серед них - чудо зі змієм. І на іконах ми частіше бачимо святого великомученика Георгія верхи на коні. Він списом проколює змія.
Історія розповідає , що у одного міста був грізний змій, який своїм диханням вбивав і пожирав людей. Населення міста на вимогу жерців чергуючись водили змію на поживу своїх дітей. А коли прийшла черга царської дочки, і її повели. Всі плакали, а християни молилися за неї. Раптово, з'явився на білому коні св. Георгій і сказав дівчині, що він воїн Христа Спасителя і, вдаривши змія списом, вбив його. Відразу 25 тисяч людей прийняли святе Хрещення. У озера, де був убитий змій, побудували собор на честь Пресвятої Богородиці і св. великомученика Георгія.
Святого Георгія Побідоносця люблять і поважають віруючі ще з часів древньої Русі.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/-R61vIW_gRc
Сьогодні 5 травня споминаємо преподобного Теодора Сікеота.
Народився в середині VI століття в селі Сікеот, близько від міста Анастасіуполя (Мала Азія ) в благочестивій родині.Коли його мама Марія зачала святого, їй було в сні видіння, що світла зірка зійшла до неї в утробу. Провидець-старець, до якого вона звернулася, роз'яснив, що це благодать Божа зійшла на зачате нею немовля.
Коли хлопчисько досяг шестирічного віку, мама подарувала йому золотий пояс, оскільки хотіла, щоб синок став воїном. У ніч в сонному баченні їй з'явився праведник Георгій (пам'ять 23 квітня) і наказав не думати про військову службу сина, тому як дитя є призначене служити Богові. Тато святого, Косма, який служив скороходом у імператора Юстиніана Великого(527-565), помер рано. Хлопчисько залишився під опікою матер , спільно з якою жила його бабуся Епідія, тітка Діспенія і маленька сестра Влатта.
У школі праведний Феодор виявив великі дані до навчання, а головне - сильний розум і мудрість: він був спокійний, лагідний, умів вгамовувати товаришів, ніяк не допускав сварок і злості средь них. У будинку його матері жив побожний монах Стефан. Слідуючи йому, праведний Феодор з 8-м років почав у Великий піст з'їдати лише тільки невеликий шматочок хліба вечорами. Щоб не змушували його їсти разом з усіма, хлопчисько повертався зі школи тільки лише до вечора, після того як він в церкві причащався Святих Таїн спільно зі старцем Стефаном. Згідно прохання матері викладач став відпускати його в обід у пору перерви в заняттях. Але праведний Феодор йшов до церкви великомученика Георгія, де заступник храму являвся йому у вигляді юнака і вводив в храм.
Коли святому Феодору виповнилося 10 років, він смертельно захворів. Його принесли в собор святого Іоанна Хрестителя і поклали перед вівтарем. Хлопчика зцілили дві краплі роси, що впали з лику Спасителя, написаного на склепінні храму. У цей час хлопчикові ночами став являтися праведник Георгій, який водив його молитися в свій собор до ранку. Мама, боячись небезпек нічної дороги в лісі, вмовляла сина не ходити ночами. Одного разу, коли хлопчина все ж пішов, вона в гніві пішла за ним в собор, за волосся вивела звідти і прив'язала до ліжка. Однак в ту ж ніч їй у сонному видінні з'явився праведник Георгій і загрозливо наказав ніяк не забороняти юнакові ступати в храм. Таке ж видіння було Елпідії і Діспеніі. Жінки переконалися в особливому покликанні святого Феодора і більше ніяк не перешкоджали йому виконувати свій подвиг, а маленька сеструшка Влатта стала копіювати його.
У дванадцять років праведний удостоївся в тонкому сні побачити на Престолі Царя Слави Христа, Який сказав: "Подвизайся, Феодор, щоб отримати в Царстві Небесному досконалу нагороду".
З того часу праведний Феодор почав працювати ще старанніше. Першу і Хрестопоклонну седмиці Великого посту він проводив у скоєному мовчанні.
Лукавий задумав загубити його. Він з'явився святому хлопчику в образі однокласника Геронтія, став намовляти зіскочити в прірву і навіть особисто показав у цьому приклад. Але хлопчика врятував його захисник, праведник Георгій.
Раз хлопчисько відправився за благословенням до пустельника старця Гликеру. У це час в країні була страшна посуха, і чернець сказав: "Чадо, схиливши коліна і помолимося Господу, щоб Він послав дощ. Таким чином ми дізнаємося, чи угодні Господу наші молитви". Чернець і юнак, схиливши коліна, стали молитися і негайно пішов дощ. У той час старий сказав святому Феодору, що на ньому є благодать Божа, і благословив його зробитися монахом, якщо прийде час.
У чотирнадцять років праведний Феодор пішов з дому і жив біля церкви великомученика Георгія. Мама приносила йому їжу, але святий Феодор все залишав на каменях при церкві, а особисто з'їдав в день лише одну просфору. У такому юному віці святий Феодор був удостоєний дару зцілення: за його молитвою видужав одержимий юнак.
Святий Феодор уникав людський слави і пішов у повне усамітнення. Під великим каменем близько від церкви великомученика Георгія він викопав печеру і вмовив одного диякона запорошити вхід землею, залишивши лише тільки невеликц дірку для повітря. Диякон приносив йому хліб з водою і нікому не говорив, де зник преподобний. Два роки провів святий Феодор в затворі і повному мовчанні. Рідні оплакували святого і думали, що його з'їли звірі. Однак диякон відкрив таємницю, оскільки боявся, що святий Феодор помре в тісній печері, і шкодував ридаюючу матір. Преподобного Феодора витягли з печери напівживим. Мама хотіла взяти сина до себе, щоб відновити його здоров'я, але праведний залишився при церкві великомученика Георгія і через кілька днів зовсім видужав. Звістка про подвиги юнаки дійшла до місцевого єпископа Феодосія. У церкві великомученика Георгія він присвятив його в чин диякона, а після - на священика, хоч преподобному було лише 17 років. Через деяку пору святий Феодор вирушив на шанування святих місць в Єрусалим і там, в Хозевітскій Лаврі поблизу Йордану, прийняв чернецтво. Коли він повернувся на батьківщину, то продовжував жити при церкві великомученика Георгія. Його бабуся Елпідія, сестра Влатта і мати за порадами преподобного віддалилися в обитель, а тітка померла в доброму сповіданні.
Подвижницьке буття молодого ієромонаха привертала до нього людей, що шукають порятунку. Преподобний постриг в чернецтво юнака Єпіфанія, після благочестива жінка, зцілена святим від хвороби, привела до нього свого сина Філумена. Прийшов і добрий юнак Іоанн. Так помалу поблизу преподобного зібралася братія. Святий Феодор продовжував нести важкі подвиги. На його прохання коваль зробив для нього залізну клітку без даху, таку вузьк , що в ній можна було тільки стояти. У цій клітці у важких веригах святий стояв від Святої Пасхи до Різдва Христового. Від Хрещення Господнього до Святої Пасхи він закрився в печері, звідки виходив лише для вчинення Богослужіння в суботу та неділю. У всю святу Чотиридесятницю праведний куштував лише тільки овочі та ярий хліб по суботах і неділях. Подвизаючись таким чином, він отримав від Господа владу над дикими звірами. Ведмеді і вовки приходили до нього і брали їжу з рук. По молитві преподобного зцілилися прокажені, з цілих областей виганяли бісів. Коли в сусідньому селищі Магат з'явилася сарана, нищила посіви, жителі звернулися з проханням про допомогу до преподобного Феодора. Він відправив їх у собор. Опісля Божественної літургії, яку здійснював святий Феодор, населення повернулися до себе і дізналося, що за цей час вся сарана вимерла. Коли воєвода Маврикій повертався в Константинопіль після перської війни через Галатії, святий передбачив йому, що він стане імператором. Провіщення виповнилося, і імператор Маврикій(582-602) виконав прохання святого - присилав щороку в обитель хліб для безлічі людей, які харчувалися там.
Маленький храм великомученика Георгія не вміщав всіх, хто хотів молитися в ньому. У той час стараннями святого був побудований новий красивий собор. У той час помер Анастасіупольскій єпископ. Жителі міста упросили Анкірського митрополита Павла поставити їм єпископом преподобного Феодора.
Як не противився праведний, посланці митрополита і жителі Анастасіуполя силою вивели його з келії і відвезли в місто.
Ставши єпископом, святитель Феодор багато трудився на благо Церкви. Серце його шукало відокремленого спілкування з Богом. Через кілька років він відправився на поклоніння святим місцям до Єрусалиму. Там, не відрикаючись свого сану, він оселився в Лаврі преподобного Сави, де жив в безмовності від Різдва Христового до Великодня. Після праведник Георгій велів йому повернутися в Анастасіуполь .
Таємні вороги намагалися отруїти святителя, але Божа Матір дала йому три зернини. Святитель з'їв їх і залишився неушкодженим. Праведний Феодор обтяжувався тягарем єпископства і виклопотав у Константинопольського Патріарха Киріака(595-606) дозволу віддалитися назад у свій монастир і виконувати там богослужіння.
Праведність преподобного була настільки явна, що під час вчинення ним Євхаристії благодать Святого Духа у вигляді світлої порфіри покривала Святі Дари. Один раз, коли святий підняв дискос з Божественним Агнцем і проголосив "Свята святим", - Божественний Агнес піднявся на повітря, а потім знову опустився на дискос.
Вся Православна Церква почитала преподобного Феодора святим ще за його життя.
Коли в одному з міст Галатії сталася страшна подія - під час хресного ходу дерев'яні хрести стали самі собою коливатися і розбиватися, то Константинопольський патріарх святий Фома(607-610; пам'ять 21 березня) закликав до себе преподобного Феодора, щоб від нього дізнатися таємницю цього страшного чуда. Наділений даром прозріння, святий Феодор пояснив, що це є передвістям прийдешніх бід для Церкви Божої(так він прозорливо вказав на майбутню єресь іконоборства). Засмучений праведний Патріарх Фома просив преподобного молитися про свою швидку кончину, щоб не бачити йому лиха.
У 610 році праведний Патріарх Фома преставився, випросивши благословення у преподобного Феодора. У 613 році відійшов до Господа і преподобний Феодор Сікеот .
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/-R61vIW_gRc
4 квітня згадуємо священноученика та єпископа Януарія.
Він походив із знатної та заможної родини з італійського містечка Беневенто.Ще будучи підлітком він приймає християнство а трохи згодом стає першим єпископом рідного містечка.Під час переслідувань імператором Діоклетіаном він відвідує увязнених дияконів і разом з ними править службу.Під час однієї з таких служб Януарія було заарештовано.
Його та інших представників церкви та християнства спершу кинули до розпаленої печі та вогонь зовсім не зачепив їх.Кати кинули їх до голодних хижаків та тварини не зачіпили.Врешті єпископу та іншм мученикам вирішили відсікти голови.Сталося це в 305 році і на момент смерти Януарію було близько тридцяти років.
Святий також відомий незвичним явищем повязаним з рідиною в невеличкій ємкості. Вважається що ця рідина це кров святого Януарія. Якшо єкість з кровю витягають з звичного місця і розміщують біля сховища з його головою кров раптом розріджується,перед тим будучи в заохлому стані або й навіть закипає.
Це явище мали нагоду спостерігати сотні паломників.
Також святий Януарій є покровителем Неаполя.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/tU5CzSn8E74
