Ти дивись-судді "запищали"!

  Останнім інтелектуальним надбанням судової гілки влади України є ухвала від 26.05.2020р по справі №360/1787/20 в своїй суті з мовного питання (Луганський окружний адміністративний суд). Суддя Свергун І.О. повернув без розгляду заявнику звернення до суду по причині,  (основній) що заявник використав оціночне судження в тексті заяви, охарактеризувавши судову гілку влади України як "безстижі суди України".

  Такі мовні засоби дуже часто використовуються нашими, українськими і не тільки, людьми при спілкуванні між собою за допомогою мозкового центра, який знаходиться в астральній оболонці душу, із використанням фізичного мозку, який знаходиться в черепній коробці людини. Людина мислить емоціями,  поняттями спілкування, що найбільше збурюють емоційну  сферу, почуття людини і створюють зневажливу чи ворожу "атмосферу" в середині групи людей, що вступають, задіюються в спілкуванні.

  Є деякі люди, що спромоглися себе сформувати до здатності мислити механізмами ментальної сфери, ментальної оболонки із використанням фізичного мозку. До таких людей відноситься і наш президент Володимир Зеленський, який зайняв позицію, що мовне питання в Україні не на часі, маючи на увазі національну складову питання. І до них відноситися суддя-доповідач Прокопенко О.Б. із Великої палати Верховного суду України, який в групі із дев'ятнадцяттю суддями створили "перл" - прецидентний документ Постанову від 07.11.2019р. по справі № 9901/324/19, в якому виправдали суди першої та апеляційної і касаційної інстанції  за створення ними недоступним людині правосуддя способом дискримінації утиском у праві на повагу до приватного і сімейного життя. Із-за того, що людина використала "образливі твердження на адресу суддів України".

    Прокопенко О.Б. є суддею-молодцем, який доніс до кожного читача сайта "Єдиний державний реєстр судових рішень" мовне питання "ЯКЕ НЕ НА ЧАСІ (Зеленський В.О.). А саме, що образа такої великої особи як держава-відповідач на лаві підсудних Європейського суду, висловлена в заяві проти держави до Європейського суду по правам людини, - є підставою недоступності правосуддя в цьому Суду як "зловживання процесуальними правами". І Суд оголошував неприйнятною будь-яку заяву, подану на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - на підставі статті 35 Конвенції оголошував неприйнятною.

   При цьому в "інтелектуальному перлі" постанови Великої палати ВСУ по справі № 9901/324/19 повідомлялося, що Європейський суд приймав такі ухвали щодо прийнятності заяви і у справі "Ржегак проти Чеської Республіки від 14.05.2004р, (заява № 67208/01). І у справі "Дюрінже та Грандж проти Франції" від 04.02.2003р., (заява № 61164/00 і № 18589/02) та інші.

  Отже судді "запищали", до своєї суддівської мантії примірявши поняття честі і гідності. Примірявши це поняття до державного органу чи іншої юридичної особи чи звичайної пересічної люди - "бидла підзаборного", чи держави-відповідача в Європейському суді.

 Бо ідеологія матеріалізма, за якою існує лише те, що можна почуттями сприйняти чи за допомогою приладів, - не має в собі місця для уявлення, що людина несвідомо чи умисно переключилася чи переключила мислення на мислення за допомогою не ментального чи астрального тіла чи за допомогою ефірного тіла. Або як кажуть в народі про таку людину, що вона  думає статевим органом.

  Де ж вихід із такої ситуації? Треба на Рівні системи освіти та систем підвищення кваліфікацій визнати, що зневажливе ставлення, нецензурна лайка, образи, зловживання процесуальним правами є мінусовими формами приватного і сімейного життя будь-якої людини чи об'єднання людей в сім'ю, в професійне товариство як судова гілка влади чи законодавча гілка влади чи інши. Чи таке об'єднання як держава-відповідач.

  Треба кожному задуматися, що можна мислити і відчувати не тільки "мозком," але і рисою харктеру. Згідно пісні В.Висоцького про колію, в яку попала людина. Можно мислити і субстанцією із її структурою,як наприклад "мислення сімейної людини", "мислення державного діяча."

В Цивільному кодексі Украіни про це теж ще нічого не написано.

  Стаття написана в розвиток ідей Лариси Олександрівни Секлітової та Людмили Леонівни Стрельнікової, висловлених в статтях "Кто такой бог или иерерахическое распределение" та "Закон субстанции" книги "Законы Мироздания или основы существования божественной иерархии".