Страждання юного кота Самуїла (просто Сема)

Страждання юного кота Самуїла (просто Сема)

Живе у одного товариша сірий британський капловисловухий кіт Сем. Мабуть, справжнє його ім’я – Самуїл (як Маршака звали), але товариш чомусь не любить звати свою тварюку на повне ім’я. Мабуть, фошизд. Але справа не в тому, як звуть кота, і навіть не в тому, фошизд товариш чи латентний сіоніст. Справа в тому, що кіт Сем – викоханий, загодований та ледащий котяра, який жере лише те, що вважає потрібним жерти (семгу, осетрину, свіжу камбалу), а мишей боїться.

Аж ось настав час, коли гастрономічні смаки Сема трохи підірвали хазяйського бюджета, тож ані осетрини, ані семужатини Сему не купують. А камбала – лише морожена, що не є комільфо. І Сем засумував. Не їсть, не п’є, тільки лежить та важко стогне. І кожний стогін роздирає душу немов дупу залізними граблями, що трапилися під сіном тоді, коли ти вирішив з розмаху всістися на охапку цього свіжого сіна.

Годин дванадцять зітхань та безперервного стогіну зробили свою справу. Товариш розлютився, сходив до крамнички «Сіверський Донець» та придбав там свіжомороженої кільки. Насипав до миски Сема, й підізвав тварюку жерти. Тварюка підійшла, поколупалася самими кінчиками пазурів у мисці, подивилася з невимовною огидою на витягнуту пазуром з миски кільку та заволала ще гучніше. Аж ось тоді на товариша зійшов стан саторі – він все чудово зрозумів, бо на той час відчув не лише власну злість на вередливого котика, але й тугу Сема за смачною та корисною лососиною в повній мірі. І разом із саторі прийшло розуміння подолання кризи, бо вже хотілося взяти бідолашну тваринку за фоста, розкрутити та кинути десь в завіконні безкраї балкону.

Товариш швиденько знайшов моє фото в інтернеті (до речі, одне з самих благопристойних!) та показав Семові. Сем уважно подивився на фото, бо він мене знає, щось незадоволено нявкнув. А товариш йому й каже: «Будеш, падлюка висло капловуха, гавкати, то віддам на тиждень цьому добродію. Там навчишся жерти все, що спіймаєш, бо приватний будинок не вимагає від господарів надавати пайку котам».

Десь хвилину Сем сидів остовпілий, бо про таке знущання над його особистістю йому ніколи не спадало на думку. Але остовпіння швидко пройшло, і Сем кинувся жерти кільку, всім своїм виглядом випромінюючи надзвичайне задоволення від акту прийому їжі. Тепер моя фотка висить над мискою Сема, а він щасливо хаває абсолютно все, що йому до тієї миски кладуть.

Таким чином товариш вирішив харчові проблеми кота, що доволі добре відгукнулося на родинному бюджеті.