Чоловік чи дитина?

Іноді, спілкуючись з хлопцем, який мені подобається, я ловлю себе на думці, що він ще така дитина. Тому в мене деколи з'являється материнська турбота до нього. Але сьогодні я дивилась на нього, слухала його та зрозуміла, може він і дитина, але він чоловік. Дуже привабливий. І те що він іноді робить дитячі вчинки не повинно робити з мене його матір.
Тому я наказую собі бачити в ньому лише чоловіка. Розумного, сексуального, харизматичного з красивим обличчям та тілом. З приємним запахом та голосом. Може я й насправді закохалась?



Сьогодні чорні

Змінила колір лаку для нігтів. Малий зранку побачив та питає: "Мама, ты теперь будешь плохая девочка?" А шо робити? Тільки шо стати поганою дівчинкою. Хоча б на один день. 



Я люблю свою роботу)))

Сьогодні знімали відео-запрошення на корпоратив. Зібралися у переговорці, та за півгодини все зняли. 
Та зробили дві версії - просту, як і потрібно було зробити, та режисерську версію..щоб поржать. Ясне діло, що друга версія прикольніша.. Реготали цілий день. Та й настрій піднявся, хоч і боліла голова на погоду. 

Жгі.. ти ж фаєрстартер

Згадуючи минуле.. 10 клас


Kiss чи Love?

Сьогодні мої карти таро мені на питання чого я хочу дали відповідь:



Так хочу. Кохання та поцілунків. У губи. А отримую дружні обійми, здоровкання за руку та поцілунок у щічку, як подяку. Де ж та справедливість?

Ось.. сон у руку.. чи ногу.. чи в рот мені ноги..

Короче я новий проект отримала.. Дуже його хотіла!!! 

Тут.. ось тут в мене є сердце..

Слухаєш цю пісню і розумієш, що кохання буває таким ніжним.. таким тихим і майже непомітним. 

Чому так?

Буває, що насниться якась мура, але в ранці перше, що ти згадуєш - це одне єдине обличчя, яке побачив ще напочатку сну. І це людина з напівзабутого сну не виходить у тебе з голови цілий день. Тобі мариться, що ти її бачиш у всіх перехожих, або чекаєш, що він зараз вийде тобі на зустріч з першого ж магазину. І таке відчуття, що щось має статись. Ось ось.. Та краще б я ту муру зі сну пам'ятала ніж лице цього хлопця, бо від того стає не так самотньо .... 


Это школа, детка!!!

Сегодня, сидя на детской площадке и, наблюдая за тем, как играет мой сын, я задумалась о 1 сентября. Для некоторых этот день просто начало календарной осени. А для кого-то возвращение к учебе после ничегонеделания. А для нас этот день станет началом новой эпохи - взросления. Мой сын идет в первый класс! А взрослеть будет не только он, но, видимо, и я. 

Чувствую ли я страх? Нет. Переживание? Нет нет.. Скорее странное волнение. Понимание, что теперь многое измениться и это еще в меньшей мере будет зависеть от меня. Но чему быть, того не миновать. 

Будем посмотреть!