В связи с обострением взаимоотношений между Украиной и Россией ряд украинских экспертов не исключают такое развитие ситуации, которая рано или поздно может привести к военной агрессии России.В этом случае, считают эксперты, важное значение будет иметь реакция простых украинцев на русскую агрессию.«На войне главное — поведение простых людей», — отметил в интервью журналу «Країна» военный эксперт Алексей Арестович.По его словам, если граждане Украины возьмут в руки оружие, то русские в Украине не удержатся, пишет Gazeta.ua. «Армия может и отступать, но люди должны воспринять борьбу за свободу как личную борьбу. И не надо всем», — отметил эксперт.Костяк отряда Шамиля Басаева состоял из 150 человек, у Руслана Гелаева их было всего 40, но российская армия трепетала от одного упоминания об этих повстанцах, заявил Алексей Арестович. «Достаточно, что в Украине появятся полторы тысячи бойцов, чтобы оккупационные войска чувствовали себя весьма неуверенно. Есть закон спецназа: если в тылу группировки действует 5% диверсантов по отношению к группировке, все теряет способность двигаться вперед»,-подытожил он. Алексей Арестович прогнозирует, что в случае войны русские попытаются ввести в Украину около 40 тысяч солдат, что учитывая качество вооружения, подготовки и умственных способностей российских солдат и офицеров, не является критичным. «Ведь надо понимать, что чем больше они загоняют сюда, тем более усложнится для них ситуация на Кавказе, а за Кавказом — на Волге. Ну и китайцев не надо забывать», — подвел итог эксперт. Одним из факторов, который может подвигнуть Москву к агрессии это факт поражения России Евросоюзу в геополитическую войну за Украину. А торговое давление Москвы на Киев, призванное отвернуть Украину от евроинтеграции, привело лишь к обратной реакции. Об этом в комментарии РАР заявил бывший посол США на Украине, эксперт научного центра The Brookings Institution в Вашингтоне Стивен Пайфер. »Россия хочет сделать из давления на Украину геополитическую войну. Однако думаю, Россия проиграет эту войну, поскольку украинцы поняли, что означает чрезмерное сближение с Россией. В Киеве за последнюю неделю наблюдается подтверждение проевропейских намерений”, – отметил Пайфер. По мнению бывшего посла США , украинская власть надеялась на сочетание углубленных отношений с ЕС с одновременным сохранением хороших отношений с Россией. Однако последние угрозы Москвы в сторону Киева  свидетельствуют о попытке Кремля изменить этот расчет украинской власти. »Москва говорит Киеву: нет, вы не можете ассоциацию, будут последствия в случае подписания соглашения”, – отметил Пайфер. »Думаю, что, продолжая эту политику давления, Россия приложила руку к тому, что соседние страны начали искать контактов с внешним миром, что даст им больше поля для маневра. Украина является примером этого”, – добавил Пайфер. По мнению эксперта, эта тактика России может иметь влияние на Евросоюз, где в свете давления России на Украину усилится позиция сторонников подписания Соглашения об ассоциации с Украиной. »Если Украина выполнит все элементы этого Соглашения, в частности ее торговой части, то украинская экономика значительно интегрируется с европейской. Это значит, что Украина будет укоренена в ЕС, и России будет трудно заставить Киев  сделать шаг назад”, – подчеркнул американский эксперт.

 Отдел мониторинга Кавказ-Центр

Хасиди, що прибули до Умані на святкування єврейського Нового року, розписали поклонний хрест із розп’яттям написами на івриті.

Напис перекладається з івриту як "Не гнівіть Бога".

Хасиди обурені тим, що хрест встановлено точнісінько навпроти синагоги, де знаходиться могила лідера брацлавських хасидів равина Цадіка Нахмана.

Хасиди щоразу після святкування Рош-ха-Шана проводять традиційне обмивання в ставку, над яким тепер стоїть хрест. "Ми поважаємо інші релігії і ніколи не псуватимемо символ чужої віри. Але, на жаль, не всі наші одновірці це розуміють. Хрест можуть зламати або пошкодити. Тоді почнеться справжня війна між хасидами і християнами. Ми не можемо цього допустити, тому і просимо перенести хрест в інше місце", - пояснює свою вимогу представник Міжнародного фонду імені Рабі Нахмана Шимон Бускілла.

Хрест було встановлено зовсім нещодавно - на честь 1025-річчя Хрещення Русі.

За словами голови Ради громадських організацій Умані Валерія Кислинського, поклонний хрест - інтернаціональний. Його освятили священики кількох конфесій.

Також Кислинський скаржиться на тиск з боку ізраїльських гостей. "Хасидизм - це ортодоксальна гілка юдейства. Інакше як сектантами їх не назвеш. Наших активістів залякують - і влада, і силовики, і самі хасиди через хрест. Місцевий хасид Соломон Нахман взагалі заявив, що закопає нас. Ми звернулися до міліції", - скаржиться громадський активіст.

Заступник мера Умані Володимир Віблий запропонував погодитися з вимогою хасидів, перенести хрест в інше місце, а потім встановити кілька нових пам’ятників на підтримку християнства, але уманці не згодні. Місцеві жителі погрожують "навідатися до могили Нахмана", якщо розп’яття буде пошкоджено.

До обурення місцевих долучилися свободівці. "Ми вимагаємо розслідувати це не як хуліганство, а як вандалізм. Це провокація з метою розпалити міжнаціональну ворожнечу. Переносити хрест ми не дамо і готові до адекватної відповіді владі та хасидам, які спробують це зробити", - заявив член Уманського міського комітету партії Сергій Яремчук.

ТСН

Бывший офицер советского ГРУ Виктор Суворов считает, что Россия распадется в ближайшие годы.

 «Не стоит бояться России. Эта страна не способна победить противника более сильного, чем Грузия. В случае войны российская армия вряд ли смогла бы пройти даже через Беларусь», – считает известный писатель и бывший разведчик, который бежал из СССР и сейчас живет в Великобритании.

В интервью польскому еженедельнику Dorzeczy Виктор Суворов прогнозирует распад России в течение ближайших 10–15 лет, а Владимира Путина называет последним президентом страны.

Главными причинами, которые повлияют на распад государства, он считает диспропорцию между представителями режима Путина и обычными россиянами, этнические конфликты, региональную конкуренцию, алкоголизм и китайское нашествие в Сибирь.

«Через 10–15 лет Сибирь уже не будет частью России. Она еще не принадлежит Китаю, но уже нельзя сказать, что она принадлежит России. Россияне составляют там такой же процент населения, как когда-то британцы в своих африканских колониях», – считает Суворов.

Он добавляет, что уже сегодня среди жителей Москвы русские составляют 31%, а остальные – это татары, таджики, узбеки, туркмены, чеченцы. Кстати, по словам бывшего разведчика, первыми из России выйдут именно татары.

«Главная ошибка режима Путина – это переоценка собственных возможностей. Армия еще может участвовать в учениях, но воевать она не сможет, армия полностью морально разложена.

Во время Первой мировой войны дочери Николая II были военными санитарками. Дети Сталина во время Второй мировой войны сражались в рядах Красной Армии. Если бы война была сегодня, то детей Путина и его олигархов мгновенно бы эвакуировали», – говорит Суворов. 

По его словам, распад России станет очередной фазой распада империи, который начался в 1991 году с падением СССР.

 «Через 20 лет после распада то, что осталось, трещит по швам и, в результате, эти швы не выдержат» – сказал бывший офицер советского ГРУ.

Крупнейшие западные масс-медиа CNN, ВВС, Рейте и пр., которые круглосуточно вещали о событиях в Турции на площади Таксим, «забыли» сообщить миру о происходившей у них под носом многотысячной акции протеста евреев против «Израиля».

 

Пока в Турции проходили раздутые просионистскими СМИ протесты в парке Гези, от мира была скрыта стотысячная акция протеста американских евреев.

 

«Израиль» был проклят в центре Нью-Йорка

 

Некоторые наблюдатели полагают, что одной из целей круглосуточных трансляций CNN, BBC и других мировых агентств из турецкого парка Гези, протесты в котором были организованы небольшим количеством секуляристов и левацкими марксистско-ленинскими группировками, было скрыть от мировой общественности акции протеста в Нью-Йорке, где от 20  до 100 тысяч евреев выступили против сионистского «Израиля».

 

Акция была организована силами сотен раввинов. 9 июня 2013 года по улицам Нью-Йорка под руководством сотен раввинов прошлись 100 тысяч евреев, скандируя: «Да будет проклят сионистский Израиль!»

***

 

К акции, которая проходила на площади Федерал Плаза в нижнем Манхэттене, присоединились многочисленные работники образования и бизнесмены еврейского происхождения.

 

Демонстранты протестовали против террора и насилия «израильского» государства.

 

Напомним, что крупнейшие западные СМИ более двух недель беспрерывно вещали из Турции, представляя ситуацию таким образом, что вот-вот начнется гражданская война. Более того, они полностью скрыли миллионные митинги в поддержку Эрдогана, а CNN и вовсе представил митинг в Стамбуле, на который собрались 1 млн. 300 тысяч сторонников правительства, как акцию… противников Эрдогана.

 

Отдел мониторинга

Кавказ-Центр

«Профессиональные русские» Севастополя узрели в «добром» подарке Москвы зловещий семитский символ

Общественная организация «Русская Община Севастополя» потребовала от главы города Владимира Яцубы демонтировать установленный 15 июня, в День города, памятник Доброты – Одуванчик.

Во врученном вчера Яцубе и опубликованном сегодня местными Интернет-ресурсами заявлении общественной организации активисты «на основании многочисленных протестных обращений севастопольцев, общественных организаций» просят руководителя города пояснить целесообразность установки данного памятника, переданного Севастополю в дар от Правительства Москвы (см. об этом На губы падают ладони с глазом: Севастополь, Севастополь - город русских добряков (фото) - «Обком»).

«Жители города шокированы впечатлением, которое остается после осмотра «памятника», установленного прямо на цветочной клумбе», - говорится в заявлении.

В тексте заявления подчеркивается, что «центральный образ изображения - раскрытая ладонь с глазом в отталкивающем жесте, многократно повторенная во все стороны, никак не ассоциируется с цветком-одуванчиком, однако является легко узнаваемым религиозным символом семитского происхождения, называемым ХАМСА». Далее авторы текста задаются вопросом: «Что подразумевала делегация Правительства Москвы во главе с руководителем Департамента внешнеэкономических и международных связей города Москвы Сергеем Череминым, когда 30 апреля 2013 года, в ходе визита в Севастополь, на 230-летие города, основанного Россией, подарив такой «подарок»?». И тут же в определенной мере сами дают ответ: «Явно, что за всей праздничной суетой ни Вы, ни Сергей Черемин не изучили историческое происхождение и значения кошмарного рукастого сооружения с глазом».

Кроме того, как указывается в документе, в соответствии с Порядком сооружения памятников, монументов (Приказ Государственного комитета Украины по строительству и архитектуре Министерства культуры и искусств от 30.11.2004г №231/806), согласование места установки памятника производится управлением градостроительства и архитектуры Севастопольской городской государственной администрации только после принятия управлением культуры и туризма решения о целесообразности размещения памятника или памятного знака».

«Русская Община Севастополя» просит Яцубу «дать ответ, на каком основании дано разрешение на установку символа, неприемлемого и унизительного для Севастополя, который (город) является колыбелью православия, в вместе крещения Святой Руси - Севастополе (Херсонес, где принял крещение Святой равноапостольный князь Владимир, чтобы в городе-герое под видом «Доброты-Одуванчик» господствовали носителям иной религии».

В заявлении содержится требование «провести демонтаж и прекратить кощунственное надругательство над памятью наших предков», и уверенность в том, что губернатор поддержит заявление «и этот кошмар не долго будет «украшать» наш родной город».

УНИАН

Майже двадцять літ тому доля звела мене з Анатолієм Свідзінським – вченим, що працював у сфері точних наук, до того ж, племінником одного з найкращих українських поетів ХХ століття – Володимира Свідзінського. Пан Анатолій – оригінальна людина. З ним спілкуватися було цікаво. Чомусь мене тоді вразило те, що мій співрозмовник відмовився від перегляду телевізора. Вдома в нього навіть не було цієї «скриньки». Врахуйте, в той час абсолютна більшість наших людей не відала, що таке інтернет.

А комп’ютер, вважайте, був предметом розкоші. «Як же так? – думав я. – Освічена, інтелігентна людина – і відмовляється від важливого джерела інформації». Тепер я розумію пана Анатолія. Навіть визнаю його правоту. Бо нинішнє українське телебачення (якщо, звісно, його можна назвати українським) є не стільки джерелом інформації, як маніпуляції. Тепер я теж уникаю дивитися телевізор – і часу більше, і для психіки корисніше.

«Ідеї» «95-го кварталу»

  Але телесвіт (так чи інакше) дає про себе знати. І ось недавно довелося зустрітися з ним. Було це в «дальнобійній» маршрутці, яка прямувала до Чернівців. Водій, аби не було сумно йому й пасажирам, вирішив ввімкнути відеомагнітофон. Років десять тому в таких маршрутках «крутили» переважно американські фільми – правда, далеко не найкращої якості. Потім перейшли на російські, про якість яких взагалі не варто говорити. Їх дешевше можна було придбати, ніж американські. Та й для простого народу вони ближчі й зрозуміліші. Не показувати ж нашим людям оскароносні фільми або ті, які на фестивалі в Каннах «Золоту пальмову гілку» отримали! На цей раз водій вирішив потішити пасажирів вітчизняним продуктом. Ні, не українським фільмом. Взагалі сучасне українське кіно – це щось дуже екзотичне. І водночас – підпільне. Принаймні воно відсутнє в символічному світі пересічного українця. Але водій, шануючи вітчизняне, запустив «серіал» «95-го кварталу». Перед очима мерехтіли нібито наші артисти, а до вух долинали їхні жарти – як на мене, досить примітивні, які іноді межували з цинізмом.
  Пропонувати водію «замінити пластинку», попросити, аби він показав щось інше, не варто було – це знаю зі свого гіркого досвіду. Навіть якщо він вас послухає, то нема ніякої гарантії, що на екрані не з’явиться ще щось гірше. Такі смаки в нашого пролетаріату – і на те нема ради. Хоча не тільки в пролетаріату… Але про це пізніше. Тому вирішив не змінювати те, що змінити не в силах. І споглядати популярне дійство, роблячи для себе певні висновки.
  По-перше, мова дійства. Звісно, вона була «общєпонятна», тобто російська. Хоча та сама російська теж може бути різною. Признаюся, давно не бував у російських столицях, Москві й Петербурзі, колишньому Ленінграді. І, чесно кажучи, не тягне туди. Але за радянських часів доводилося бувати. Так ось тоді запримітив, що мова ленінградців і москвичів – не одне й те саме. Звісно, лексикон був приблизно однаковий. Але ж його можна по-різному передавати. Мова ленінградців була витонченішою, рафінованішою. Навіть скажемо так – інтелігентна. Щодо Москви, то мова радянської столиці видавалася більш примітивною, «народною». Схоже, давалися взнаки і короткочасність московської столичності (бо ж повернула вона собі ту столичність лише за радянської влади), і наплив «ліміти» – як високопоставленої, так і пролетарської. А була ще (та і залишилася) російська мова Києва. Мова провінційно-неповноцінна. Мова такого собі селюха, який хоче стати «городським» і «общатися» «городською мовою», яку він до ладу не знає. Але при цьому його розпирає гордість, що він цвенькає «язиком». Так ось мова «95-го кварталу» видалась мені якраз таким «язиком» – примітивним і зарозумілим. Та справа не лише в цьому «язиці». Хай би вже ним цвенькали, тішачи своє самолюбство. Але ж ні. Треба було час від часу понасміхатися з «мови», звісно, зі своєї, української. Направду, виглядало це гидко.
  По-друге, мистецька складова. Вона, як і мова дійства, розрахована на невибагливу публіку. Перед очима мерехтіли російські чи російськомовні поп-звьозди – часто до непристойності «блискучі», наче яскраві брязкальця, якими забавляють дитину. А талант цих звьозд часто зводиться до вміння себе «розкручувати». Певно, про мистецьку складову не варто більше й говорити – занадто багато для неї честі.
  Нарешті, по-третє, політична складова. «Затійники» «95-го кварталу» ніби дуже сміливі хлопці. Вони ладні «рознести» нашу політичну еліту в пух і прах, сиріч висміяти. Правда, годі шукати в цьому висміюванні якогось конструктиву. Українські «високі» політики постають в образі примітивних і недалекоглядних персонажів, які не заслуговують ні на увагу, а тим більше – на повагу.
  Звісно, режисери «95-го кварталу» – не простачки. Більше того – люди талановиті; вони знають, як впливати на нашу публіку. Інша річ – на що спрямований цей талант. Як на мене, то дійства «95-го кварталу» доносять своїм глядачам такі «ідеї»: Українська держава – це несерйозно (подивіться, хто править нею!), несерйозною є й державна мова, а української культури взагалі немає – натомість є «блискуча» російська культура (насправді – російська попса). 

Реакція публіки

  Мені також було цікаво глянути, а як публіка реагує на «95-й квартал». Вона реагувала «правильно»: сміялася, точніше реготала, сприймаючи позитивно це дійство. Але чого хотіти від простолюду. На екрані, коли демонстрували пересмішників із «95-го кварталу», камера часом показувала зал, при цьому спеціально вихоплювала VIP-персон із нього. Так ось серед них були відомі політики – як із табору провладного, так і з табору опозиційного. І вони так само заходилися сміхом, як і пасажири «моєї» маршрутки. Воістину – народ і партія, сиріч влада, єдині.

 Печально. Хіба ні? 

Звісно, «95-й квартал» не просто так з’явився на нашому екрані. Як і багато інших медійних продуктів такого штибу. Не просто так його розкручували й розкручують. Бо ведеться жорстка інформаційна війна проти Української держави. Це не дуже розуміє простий люд, бо в нього інший клопіт – він, здебільшого, переймається тим, як вижити. Але ж державна еліта мусила б це розуміти. Бо інакше вона ризикує втратити державу, яка її ж годує. 

Автор: Петро Кралюк – проректор Острозької академії Джерело: Радіо Свобода

Перший міжнародний мегамарш у вишиванках відбудеться у суботу, 25 травня і, як заявляють організатори, стане безпрецедентним явищем у світовій історії. Походи в національному одязі відбудуться одночасно в більш як половині областей України, а також у Польщі, Росії, Англії, Андоррі, Вірменії, Казахстані, Мозамбіці та Словенії.

У Києві хода стартуватиме біля музею «Золоті Ворота» о 13:00 і пройде за наступним маршрутом: музей Золоті Ворота – Софіївська площа – Михайлівська площа – Андріївський узвіз – Контрактова площа – Поштова площа – Європейська площа – Майдан Незалежності – Хрещатик.

Програма заходу в м. Києві:

-          відкриття Мегамаршу;

-          марш центральними вулицями столиці;

-          конкурси;

-          неофіційна частина (похід на фестиваль «Рутенія» пам’яті Костя Єрофеєва) .

Мета маршу – популяризація національного одягу українських традицій та культури.

Захід є позаполітичним. Будь-яка символіка, окрім державної, на заході забороняється.

Нагадаємо, що традицію Мегамаршів у вишиванках запровадили студенти київських вишів у 2008 році. З того часу в столиці відбулося 10 походів у вишиванках, 3 квартирники, а також низка інших заходів, таких я походи у вишиванках в кіно, на футбол, виїзди на природу тощо. Цієї ж весни лекцією «Як боротися, аби перемогти» Левко Лук’яненко відкрив Вільний університет Мегамаршу.

Організатори обіцяють не зупинятися на досягнутому і радо запрошують приєднатися 25 травня до Мегамаршу у вишиванках у Вашому місті.

 Інформація про захід:

на сайті megamarsh.in.ua та в офіційних групах у соцмережах:

vk.com/megamarsh

facebook.com/groups/marsh.ua

Контакти організаторів:

м. Київ, координатори Всеукраїнського Мегамаршу у вишиванках:

Андрій Бабінський – 093 632 64 85

Олена Базилівська –  097 817 07 82

Влад Гаркавенко – 063 680 39 99

Руслан Пальчук - 093 776 03 28

Сергій Позивайло – 063 183 98 50

 м. Одеса, координатор закордонних Мегамаршів – Наталія Михайленко 063 957 28 00

м. Рівне – Саша Мельничук  097 719 09 10

м. Вінниця – Михайло Згар 097 141 70 87

м. Ужгород – Інна Туряниця 050 820 57 05

м. Полтава Анна Єгорова 0666358229

м. Миколаїв Олекса Сокіл 0638512121

м. Житомир Інна Тюрменка 0636167606

м. Бердичів Катя Ніколаєва 093-597-63-19

м. Коломия Надія Кінащук 095 003 80 55

Крім того, про приєднання до Мегамаршу заявили в Луганську, Сумах, Чернігові та Луцьку.

Джерело: Молодіжна інформаційна спільнота “Сіль”

День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передовсім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. В сучасному вигляді відзначається 23 травня, але святкові та вшанувальні заходи проходять весь тиждень, на який припадає свято. 

Довідка про традицію свята: У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як Свято Героїв. Саме 23 травня 1938 року в Роттердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця.
У травні поклали своє життя за Ідею багато борців, серед них такі постаті, як Микола Міхновський та Симон Петлюра. В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні.

Станом на 2013 рік не є офіційним державним святом. Сьогодні День Героїв широко святкується передовсім у Галичині, де до нього приурочуються офіційні урочистості, але останніми роками відбулось значне поширення святкування в центральні та східні регіони України.

Три бойові дельфіни, що зникли на початку березня під Севастополем, направляються на антифашистський мітинг в Києві, що відбудеться 18 травня під егідою Партії регіонів. Про це сьогодні, 17 травня, повідомило видання «События Крыма».

На початку березня українські ЗМІ передали резонансну новину про те, що у Севастополі під час тренування в Науково-дослідному центрі Збройних сил України “Державний Океанаріум” загубилися три бойові дельфіни. Довгий час вважалося, що дельфіни пішли в “самоволку” до ставриди, із сусідньої затоки.

І ось, за інформацією видання «События Крыма», сьогодні дельфіни були помічені під Голою Пристаню (Херсонська область) з антифашистськими транспарантами “У Європу – без фашизму та кільки“. Як передають надійні джерела в Херсоні, дельфіни направляються на антифашистський мітинг в Києві, що відбудеться 18 травня. Планується виступ лідера дельфінів-антифашистів зі сцени.

Керівник Центру “Державний Океанаріум” стверджує, що підготовлені дельфіни можуть розвивати швидкість до 100 км/год, а тому протягом доби можуть доплисти з Херсона до Києва, якщо не будуть робити тривалих зупинок. Єдина проблема в тому, що бойовим дельфінам потрібно час на акліматизацію в прісній воді.

Повідомляється, що місцеві жителі цілий місяць дозволяли дельфінам-антифашистам ночувати у своїх колодязях, щоб ссавці звикли до нових умов. Акліматизація дельфінів відбувалася настільки успішно, що вже 9-ого травня дельфіни не тільки змогли по підземних річках доплисти до Одеси, але й взяти участь у Параді Перемоги.

Щоб уникнути провокацій з боку опозиції, вжиті відповідні заходи: для забезпечення безперешкодного пропливу дельфінів через каскадні системи Дніпровських ГЕС правоохоронні органі разом з Укррічфлотом взяли під посилений контроль усі судноплавні шлюзи.

Верховна Рада проголосувала за законопроект "свободівців" Олега Тягнибока, Руслана Марцінківа і Андрія Міщенка про відзначення подвигу героїв бою під Крутами.

"За" проголосувало 339 нардепів. За законопроектом, кожного року день бою під Крутами тепер мають відзначати на державному рівні.

Разом з тим, нардепи проголосували і за відзначення 150-річчя з дня народження Володимира Вернадського і 240-річчя з дня народження Василя Каразіна. До цього Партія регіонів провалила голосування за ці проекти. За словами нардепа-регіонала Ганни Герман, її колеги просто не розчули прізвища.