Соціально-політичні реалії українського суспільства як чинник визначення стратегії і тактики діяльності національно-патріотичних сил

 

1. Актуальні соціально-політичні реалії українського суспільства

1.1. Соціально-політична сутність чинної влади

Президентські 2010 р. вибори в Україні привели до влади організоване злочинне угрупування, далі ОЗУ, яке в українській публіцистиці отримало назву «сім’я». Терміни «ОЗУ сім’я», «сім’я» будуть застосовуватися для позначення ними сутнісних характеристик чинної влади як влади злочинного угрупування. Кримінальний, злочинний характер влади ОЗУ виявляється у таких формах:

-        ОЗУ трансформувало судову систему із інституту правосуддя у інститут захисту інтересів сім’ї ;

-        ОЗУ узурпувало владу присвоївши собі повноваження яких йому не надавали виборці на виборах 2010р.;

-        ОЗУ у незаконний спосіб сконцентрувало у своїх руках законодавчу виконавчу і судову гілки влади чим зруйнувало підґрунтя демократії в Україні;

-        ОЗУ у незаконний спосіб створило парламентську більшість у ВР VI скликання;

-        ОЗУ у незаконний спосіб створило перший КМ;

-        ОЗУ у незаконний спосіб приймало закони (піаністи) у ВР VІ скликання;

-         ОЗУ у незаконний спосіб прийняло закони що мають відкрито антидержавний і антиукраїнський характер (Харківські угоди, закон про мови тощо);

-        ОЗУ у незаконний спосіб підпорядкувало собі прокуратуру, МВС і СБУ;

-        «сім’я» здійснює системне і систематичне розкрадання державного бюджету;

-        ОЗУ практикує політичні ув’язнення;

-        ОЗУ організовує застосування проти своїх опонентів кримінальні банди (18 червня у Києві, проти Корнацького у Миколаївські  й області тощо);

Соціально-політична природа парламентської опозиції

У протистоянні владі «ОЗУ сім’я» парламентська опозиція виявила свою політичну яловість та професійну непридатність. До такої оцінки діяльності ПО спонукають:

-        ні у ВР VI ні у ВР VII скликання ПО не спромоглася виробити політичної стратегії яка б ефективно протистояла діям ОЗУ;

-        ПО своїми недалекоглядними діями легітимізувала новий закон про вибори народних депутатів (змішана система, прийнятий напередодні самих виборів) чим забезпечила перемогу ОЗУ на парламентських виборах 2012 р.;

-        ПО не зупинила підписання Харківських угод;

-        ПО не зупинила підписання закону про нищення української мови в Україні;

-        ПО не виробила політичної стратегії спрямованої на нівелювання зусиль ОЗУ з розкрадання державного бюджету;

-        ПО продовжує приводити у ВР «тушок» і таким чином зміцнює ОЗУ;

-        ПО відкрито здає таких противників «сім’ї» як С.Власенко чим також зміцнює ОЗУ;

-        ПО не запропонувала суспільству глибокого сутнісного аналізу соціально-політичної природи «ОЗУ сім’я»;

-                 ПО не виробила ефективної технології протидії незаконним рішенням державних органів (фальсифікація результатів виборів як мінімум 5 мажоритарних округах тощо);

-        ПО повністю ігнорує позапарламентські форми і методи боротьби із «ОЗУ сім’я».

Стратегія політичної діяльності позапарламентської опозиції

 

Соціально-політичний аналіз «ОЗУ сім’я» визначає таку стратегію політичної діяльності ППО (позапарламентської опозиції):

-        у ППО мають об’єднатися усі, хто насправді прагне повалити владу «ОЗУ сім’я»;

-        консолідована ППО має запропонувати суспільству ґрунтовний науковий аналіз соціально-політичної природи «ОЗУ сім’я»;

-        одним із провідних моментів інформаційної діяльності ППО має стати донесення як до українського суспільства так і до Західної Європи та США об’єктивного факту того що «ОЗУ сім’я» є злочинною владою, владою узурпаторів яка готує кримінальні технології збереження своєї влади на виборах 2015р.;

-        ППО має виробити ефективні технології позапарламентського впливу на перебіг політичного процесу в Україні з тим щоб мінімізувати ефективність кримінальних технологій «ОЗУ сім’я» та повалити цю злочинну владу у будь-який досяжний для цього спосіб.

 

 

 

 

 

Картина маслом... Віктор Мусияка, 

У Києві до кінця липня, до 1025-річчя Хрещення Русі реставрують пам'ятник Магдебурзькому праву. На реставрацію пам'ятника, встановленого на набережній в Києві, буде витрачено 10 мільйонів гривень. Аварійні сходи відремонтують і прикрасять ліхтарями, біля колони встановлять джерело-бювет, в нішах підземного переходу створять барельєфи за церковними мотивами.
УНІАН, 16 квітня 2013 року

Однією з очевидних ознак наявності демократії в державі є гарантоване місцеве самоврядування. Українська Конституція, зважаючи на положення Всесвітньої Декларації про місцеве самоврядування та Європейську Хартію місцевого самоврядування, визначила місцеве самоврядування як "право територіальної громади – жителів сіла чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України", 140-я стаття.

На жаль, цивілізовані засоби організації життєдіяльності громад, що їх закріплено в Основному законі, ніколи не сприймалися суб'єктами державної влади як безумовні і обов'язкові до дотримання, а громади не виявляли волі до відстоювання наданих їм Конституцією та законами повноважень і прав.

Сьогодні ми – свідки чи не останніх конвульсій місцевого самоврядування, неперевершеним прикладом чого є ситуація в Києві: не в селі, селищі чи районному містечку – в столиці "майже європейської держави".

Більше року тому Леонід Черновецький подав заяву про складання повноважень голови міста Києва, що, відповідно до закону "Про місцеве самоврядування" спричинило до дострокового припинення його повноважень.

Частина 3 14-ї статті закону "Про вибори депутатів ВР АРК, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" чітко визначає строки проведення позачергових виборів Київського міського голови.

До сьогодні ВР відверто ігнорує законами встановлений обов'язок. Поки влада й опозиція зображали більше року непереборні труднощі з тим, щоб увійти у відчинені двері, добіг до кінця строк повноважень Київської міської ради.

Парламентський політикум усвідомлено "заплутався" у визначенні того, які вибори мають призначатися: чергові чи позачергові. Влада вдало використала наполягання опозиції на одночасному проведенні чергових виборів київського голови і міськради: звернулася до КС не за роз'ясненнями колізії зі столичними виборами, а з абсурдним питанням про те, коли мають проводитися одночасні чергові вибори до ВР АРК, місцевих рад і голів сіл, селищ і міст в контексті змін до Конституції України, внесених у 2011-му році.

Доречно нагадати, що після сумнозвісного рішення КС 2010 року, замість того щоб захистити конституційний лад, як єдиний державний орган, який має повноваження виступати від імені народу, Верховна Рада потурбувалася про власне збереження з допомогою підручних засобів: було внесено зміни до низки статей і "Перехідних положень" зґвалтованої Конституції.

Незалежно від забарвлення, депутати окремо передбачили продовження своїх повноважень до п'яти років замість чотирьох, що було платою за лояльність, виявлену до антиконституційного дійства КС.

Не забули при цьому і президента. Підкорегували положення 141-ї статті Конституції, не пояснивши, як бути з Київрадою, сотнями інших місцевих рад і голів, які обиралися за легітимною Конституцією на визначений строк повноважень, незалежно від того, були це вибори чергові чи позачергові.

Виходячи з правосвідомості і логічного праворозуміння, вже після названих змін до 141-ї статті Конституції, парламенти минулого й нинішнього скликань призначили сотні позачергових виборів місцевих рад і місцевих голів.

Однак на київському самоврядуванні Верховну Раду "заклинило", розпочалися ігрища, схожі на "танці Святого Віта".

Очікування рішення КС прогнозовано "палило" час, протягом якого парламент міг і був зобов'язаний призначити вибори столичного голови і Київради.

Проте ніякого рішення КС для цього не було потрібно, оскільки він в своєму висновку, ще 10 червня 2010 року, чітко зазначив: "Положення пункту 30 85-ї статті Конституції передбачають повноваження ВР призначати чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування як однієї з основних форм безпосередньої демократії.

КСУ вважає, що їх призначення за наявності законних підстав має для ВР обов'язковий характер, за винятком випадків, передбачених Конституцією і законами України".

КСУ також заявив, що "в аспекті положень 38-ї статті Конституції важливим інститутом гарантії реалізації виборчих прав є строки проведення виборів".

Хто прагне зберегти нинішню Київраду ще на два з половиною роки, має усвідомити, що усі її рішення, а отже й права на земельні ділянки, інші міські об'єкти права комунальної власності – будуть "на воді писані". Врахуйте, що зухвале ігнорування встановлених законами імперативних строків щодо проведення виборів міського голови, вже давно "погасило" легітимність виконання секретарем ради обов'язків міського голови.

Сьогодні, у 141-й статті Конституції прямо зазначено, що строк повноважень місцевих рад і голів – п'ять років, але тільки тих, які обрані на чергових виборах.

А як бути з тими органами місцевого самоврядування, які були обрані за попередніми, оперативно зміненими положеннями Основного закону?

Цю обставину КСУ в своєму рішенні проігнорував, хоча вона мала бути основним предметом роз'яснення. Адже, зокрема, Київська міська рада, обрана позачергово в 2008 році, була обраною легітимно на п'ятирічний строк. КСУ мав роз'яснити, оскільки цього немає в законі про внесення змін в Конституцію, як бути з такими органами самоврядування в умовах дії нових правил.

КСУ мав чітко заявити, що при закінченні п'ятирічного строку повноважень органів місцевого самоврядування, обраних до набуття чинності закону №2952, мають бути проведені позачергові вибори таких органів на строк до проведення одночасних чергових виборів органів місцевого самоврядування в останню неділю жовтня 2015 року.

Замість цього КСУ виклав єзуїтську позицію, яка санкціонувала антиконституційне продовження повноважень Київської міськради.

В мотивувальній частині КСУ зазначено: "Продовження, або скорочення строків повноважень органів місцевого самоврядування, обраних на позачергових виборах, є тимчасовим заходом, спрямованим на реалізацію механізму одночасного проведення усіх чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, що не перешкоджає реалізації конституційного права громадян брати участь в управлінні справами".

Після 2010 року вже мало кого дивує рішення КCУ, яким він "продовжує" повноваження Київради і київського міського голови як "тимчасовий захід".

Сьогодні очевидно, що коментовані КCУ положення закону мають явні ознаки порушення не тільки прав громадян "брати участь в управлінні державними справами", а й прав щодо місцевого самоврядування та інших конституційних прав.

Змінами до конституції в 2011 році створені серйозні проблеми з належним виконанням тим же парламентом його конституційних повноважень, зокрема пов'язаних з ухваленням державного бюджету на наступний рік.

Чергові вибори ВР у жовтні будь-якого року дезорганізують її роботу як у складі парламентарів, чия каденція завершується, так і в новому складі депутатів, які кілька місяців, після прийняття присяги в листопаді, вивчатимуть кнопки для голосування, ділити робочі кабінети, комітети, вивчати законодавчі процедури. З такими депутатами уряд зможе легко ухвалити бюджет наскрізь лобістський і корупційний. Цю проблему країна реально відчує вже в 2017 році.

Але КС не узрів в пропонованих змінах до Конституції загроз для прав і свобод громадян...

Навіть сьогодні,маючи під рукою необхідне рішення КСУ, вибори Київради і міського голови необхідно призначати й проводити якнайшвидше.

Є кілька шляхів вирішення цієї проблеми.

Найприродніший шлях: оскільки п'ятирічний строк, на який, відповідно до Конституції і законів, абсолютно легітимно обиралася Київрада, сплив, а чергові вибори відбудуться лише в жовтні 2015 року, – сьогодні мова може йти про позачергові вибори цих органів. Строк повноважень Київради і київського голови буде пов'язаний зі строком обрання й отримання повноважень їх наступниками в результаті чергових виборів.

Якщо для влади важливо "зберегти обличчя" КСУ, є інший спосіб вирішення проблеми. Стаття 78 закону "Про місцеве самоврядування" передбачає можливість дострокового припинення повноважень міськради при встановленні, зокрема, такої обставини: "якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції, цього та інших законів, прав і свобод громадянина, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність з законом".

Кому з мешканців Києва, не говорячи про політиків, невідомо про наявність у парламенті маси фактичних і документальних доказів порушень Конституції й законів України Київрадою, зафіксованих і досліджених тимчасовою спеціальною комісією парламенту минулого скликання? Навіть наявність рішення КСУ від 25 травня 2013 року не може відмінити дію закону, яким передбачено дострокове припинення повноважень ради, що порушує Конституцію.

Наслідок один, знову ж законний: позачергові вибори.

Для цього достатньо голові профільного комітету доповісти парламенту відповідні документи, після чого ВР має ухвалити рішення про дострокове припинення повноважень Київської міськради й негайно ухвалити рішення про призначення позачергових виборів ради і мера.

Такі рішення збережуть обличчя влади, створять сприятливу атмосферу для виходу з очевидної парламентської кризи за дефіциту часу для спільного з опозицією ухвалення рішень на євроінтеграційному напрямку.

КСУ в своєму рішенні підкреслив, що вибори до органів місцевого самоврядування мають проводитися "одночасно", помилково посилаючись при цьому на Конституцію, в якій відсутній термін "одночасно". Про "одночасні чергові вибори" йдеться в другій частині 14-ї статті закону "Про місцеві вибори".

Але суд чомусь не обмовився про те, що ця ж частина 2 14-ї статті допускає відступ від правила "одночасного" проведення виборів органів місцевого самоврядування "у випадках, встановлених Конституцією і законами України". Це дозволяє Верховні Раді ухвалити закон про призначення чергових виборів у Києві.

Зрозуміло, що при цьому чергові вибори органів місцевого самоврядування в Києві мають проходити окремо від одночасних чергових виборів усіх інших органів місцевого самоврядування в державі.

Абсолютно не бажаний, але можливий варіант розвитку подій навколо київського міського самоврядування: якщо Київрада, обрана на позачергових виборах в 2008 році, явочним порядком, посилаючись на останнє рішення КС, продовжить діяти в режимі легітимного органу місцевого самоврядування. Будь-яке її рішення буде за межами конституційно-правового поля, оскільки матиме ознаки узурпації й негайно піддаватиметься суспільно-політичній і юридично-правовій обструкції.

Нагадаю, що КСУ в Рішенні від 5 жовтня 2005 року зазначив: "Узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями тощо".

Посилання на принцип "безперервної влади" абсолютно недоречне в цьому випадку. Механізм безперервної вдали діє тоді, коли дотримано вимог Конституції і законів щодо строків повноважень і строків проведення виборів органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Інакше кажучи, в звичайних – нормальних! – умовах орган місцевого самоврядування продовжує здійснювати визначені Конституцією і законами повноваження до набуття повноважень новообраним органом, якщо призначені чергові чи дострокові або повторні вибори до цього органу.

Якщо вибори не призначені, більше того – їх не збираються призначати, а строк повноважень органу закінчився, – продовження здійснення повноважень, зокрема Київською міськрадою, є відвертою й цинічною узурпацією влади.

Чи існують правові підстави легітимного продовження повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування за межами конституційних строків їх повноважень?

Такі підстави є, більше того, вони вже застосовувалися.

В "Перехідних положеннях" Конституції 1996 року було зазначено: "Чергові вибори президента України проводяться в останню неділю жовтня 1999 року", хоча п'ятирічний строк повноважень президента Кучми спливав в липні 99-го. Після "відновлення" рішенням КС старої Конституції, парламент VI скликання не ризикнув в явочному порядку продовжити свої повноваження до п'яти років – а прийняв закон про зміни до Основного закону, оскільки "відновлена" Конституція передбачала чотирирічний строк повноважень ВР.

Передбачивши чергові вибори президента в останню неділю березня 2015 року, його повноваження також продовжили.

ВР проігнорувала можливі звинувачення в узурпації влади й загальновизнані світові парламентські правила пристойності, які дозволяють парламенту змінювати власні повноваження й продовжувати строк їх здійснення лише для наступного складу парламенту.

Правовою підставою для продовження повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування понад строки, встановлені Конституцією та законами, може бути введення воєнного чи надзвичайного стану, 83-тя стаття Конституції.

У законі "Про режим надзвичайного стану" зазначено, що на період його дії "продовжується, у разі закінчення, строк повноважень представницьких органів місцевого самоврядування, ВР АРК, ВР України". Що особливо актуально, "проведення виборів президента, а також виборів до ВР, ВР АРК і органів місцевого самоврядування в умовах надзвичайного стану забороняється", – 21-ша стаття.

3 грудня 2005 року указом президента був введений надзвичайний стан в населених пунктах АРК у зв'язку з розповсюдженням вірусу "пташиного грипу". 29 грудня 2005-го надзвичайний стан було ліквідовано. В цей же час повним ходом йшли вибори до Верховної ради України: ніхто їх не припиняв. Ніхто не поставив питання про скасування результатів виборів, хоча підстава була реальною.

Якщо сьогодні влада "принципово" не бажає проводити вибори в Києві, зберігаючи видимість конституційної законності такої позиції, це можливо "обставити" в єдиний спосіб: проголосити в столиці надзвичайний стан – він і без того вже рік є "надзвичайним".

Оскільки такий стан можна "тримати" максимально протягом трьох місяців, за цей час можна ініціювати подання до КСУ з питанням : "Чи може бути продовжений строк дії надзвичайного стану, якщо підстава для його введення продовжує існувати?" Якщо висновок КСУ можна буде трактувати, як позитивний, строк надзвичайного стану може сягати останньої неділі жовтня 2015 року.

Залишається визначитися, чи робити "вікно" в режимі надзвичайного стану на час виборів президента в останню неділю березня 2015 року...

Якщо змиритися з тим, що Україна остаточно сповзла до стану квазідержави, в якій віртуальне все: і Конституція, і закони, і правопорядок, і демократія, і сама держава, – годі дивуватися "особливостям" здійснення місцевого самоврядування в столиці.

Під багатомісячні політичні судоми навколо київських виборів підведено примарну правову підставу у вигляді рішення КС від 25 травня 2013 року. Агонія столичного самоврядування, давно відданого на поталу владі, може закінчитись найближчим часом.

"Народ безмолвствует". Можливо – думає.

Є чи не останній ресурс: усвідомлення владою і опозицією, що знищення самоврядування, тим більше в столиці "майже європейської держави", може стати для Європи не менш вагомим аргументом проти прийняття остаточного рішення щодо асоціації з Україною, ніж "вибіркове правосуддя".

Якщо усвідомлення цього не станеться, Україна залишиться без європейської перспективи. Проте, треба визнати, з відреставрованою в європейському стилі Колоною Магдебурзького  права...

Картина маслом...

Віктор Мусіяка

Правда про 132 округ
Аїда Болівар _

Аїда Болівар, кандидат психологічних наук

Дата виборів в 5-ти проблемних округах, де опозиціонери вже одного разу перемогли, регіональною більшістю ВР України ще не призначена. Але боротьба за депутатську недоторканість перейшла в активну фазу.

Принаймні в 132 окрузі, де буде балотуватись очільник миколаївської ОО ПР і за сумісництвом "єдиний смотрящий за регіоном, призначений президентом", з його слів, Микола Круглов.

Голова МОДА став єдиним владним кандидатом, здатним перемогти Аркадія Корнацького – кандидата від ОО. Так вважають керівники ПР після чистої перемоги Корнацького над Віталієм Травянком, заступником Круглова, в жовтні 2012 року.

Третім претендентом на депутатське крісло у всесвітньо відомому окрузі може виявитись дніпропетровець Михайло Соколов, якому нардеп Роман Забзалюк напередодні довиборів передав керівництво обласною парторганізацією тимошенківців.

Соколов або не розуміє, або не бажає розуміти, що регіонали використовують його саме для забезпечення перемоги Круглова. Бо ж, приміром, комуністи не квапляться висувати власного кандидата в 132 окрузі, щоб не зашкодити "смотрящему".

Арсеній Яценюк під час миколаївської акції "Вставай, Україно!" 13 червня вчергове підтвердив, що єдиним спільним опозиційним кандидатом в 132 окрузі є Корнацький. Натомість Забзалюк продовжує лобіювати Соколова в якості "резервного" кандидата на випадок відмови в реєстрації Корнацького.

Тим часом інформаційні ресурси, підконтрольні усім вище переліченим політикам, розпочали війну через оприлюднення такої кількості напівправди, майже правди, що виникла потреба з’ясувати, хто є хто в цій історії.

Для цього за роз’ясненнями авторка звернулась до миколаївського експерта, рівновіддаленого від усіх дієвих осіб первомайського трилера Анатолія Іванюченка, юриста проекту "Агроінвест".

Окрім вичерпних знань історій появи місцевих латифундистів, колишній депутат облради володіє досвідом роботи на посаді начальника відділу забезпечення діяльності керівництва МОДА.

Працював Іванюченко саме в ті часи, коли нашоукраїнець Корнацький виконував обов’язки заступника голови МОДА, народник Травянко служив заступником регіональної голови облради, а нардеп Круглов очолював МОО ПР, яка єдиною серед усіх облпарторганізацій ПР відмовилась перейти в опозицію до "помаранчевого режиму".

Тоді Круглову потрібно було захищати корпорацію "ХХІ ВЕК" (бізнес зятя) та єдину доньку, суддю Мамонтову. Доня в київському міському господарському суді полюбляє справи, пов’язані з Межигір’ям.

Корнацький вийшов з громадянства РФ ще в 2005 році. Механізм виходу надзвичайно простий – достатньо було написати заяву в будь-якому консульстві РФ, сплатити держмито і отримати довідку.

На підставі довідки всім зацікавленим видавали паспорт громадянина України. Зазначені обставини вже перевірялись Миколаївським облуправління СБУ в 2007 році, коли в. о. заступника голови МОДА Корнацький протягом 3 місяців не міг отримати довідку/дозвіл про допуск до держтаємниць.

Тоді миколаївці дізнались, що син Корнацького є професійним російським дипломатом. Це означає, що Корнацький-джуніор є штатним офіцером ФСБ, або співробітничає з цією службою згідно функціональних обов’язків.

Попри цей факт жодних доказів перебування Корнацького в громадянстві РФ від 2008 року (протягом 5 років до "нових" виборів в 132 окрузі) ні в кого не може бути.

Стосовно 1 700 га орної землі в селі Чаусове-2, за вирощений врожай на яких розпочалась збройна боротьба http://www.pravda.com.ua/news/2013/06/18/6992435/, Корнацький також не порушував закон.

Земельне паювання на Миколаївщині розпочалась в 1996 році. До появи "мораторія" в кожному з 19-ти районів області з’явились латифундисти з числа колишніх секретарів райкомів КПУ, голів колгоспів, комсомольських банкірів.

Більшість цих земельних баронів – члени ПР. Тому вони, на відміну від Корнацького, знаходяться поза межами зацікавлення прокуратури, міліції, судів, голови МОДА.

Нотаріуси реєстрували договори купівлі-продажу сертифікатів про право на земельний пай, і підприємливі особи за безцінь скуповували землю. ЗАКОННО. В аналогічний спосіб через ваучерну приватизацію прибуткові підприємства з державної власності переходили до приватної.

Окрім купівлі-продажу, існували й інші правові способи відбирання землі в неосвіченого селянина: надання грошей в борг під заставу землі для наступного відповідного судового рішення, внесення земельної ділянки до статутного капіталу підприємства з наступним виведенням колишнього власника земельного паю з числа засновників тощо.

Схеми працювали в Україні загалом, в Миколаївській області зокрема.

Бізнесмен Корнацький лише скористався вдалим моментом. Мешкаючи в Москві, отримуючи московські гонорари, він привозив гроші в рідний район і переоформлював перехід права власності на земельні паї від селян до власних батьків. Купувати землю особисто московський юрист не міг через російське громадянство.

В 2001 році тодішній голова МОДА Олексій Гаркуша випадково дізнався, що найбільше чорноземів на території Миколаївської області знаходиться у власності кількох сімей. Одна з них зветься "Агрофірма Корнацьких".

Водночас ніхто не поцікавився, чому більш, як 10 % орної землі, яка обробляється в Миколаївській області, не обліковується податківцями.

В 2007 році Корнацький спробував дослідити це питання, за що був звільнений з посади виконуючого обов’язки заступника голови МОДА.

Сьогодні очільник ПР заявляють, що в 2001 році якийсь районний суд ухвалив рішення, котре регіонали досі нікому не показали, за яким "земельный участок площадью 1700 га не принадлежит "Агрофирме Корнацких".

В 2012 году данная территория была переведена в земли запаса государственного назначения и распаевана между 775 людьми — представителями социальной сферы Первомайского района.

Те, в свою очередь, передали свои земли в пользование фирме "Партнер Агро", заключив договоры на обработку этой земли".

Я цитую регіонального голову Первомайської РДА. Себто, в червні 2013 року озброєні білоцерківські братки із загостреним почуттям юстиції під керівництвом полтавської бізнесвумен Оксани Валешинської прибули до 132 округу виконати рішення суду від 2001 року.

Представникам єнакіївської правової школи варто відкрити статтю 22 закону "Про виконавче провадження" і дізнатись, що строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання складає 1 рік.

Правового пояснення, чому під час виборчої кампанії 2012 року хтось приватну землю перевів до земель запасу на підставі судового рішення 2001 року, котре ніхто не бачив і тому не міг оскаржити, не існує.

Представники соціальної сфери в кількості 775 осіб стали співучасниками злочину. Їм дали по 1500 гривень за підписи на аркушах тексту, котрі вони навіть не читали.

Ставши "власниками" землі, вчителі, лікарі лише цього району, адже безземельні працівники соціальної сфери в інших районах області Круглова не цікавлять, бо він там не балотується, навіть не знають, де "їхня" земля.

Отримавши 1500 гривень, "соціалісти" в один день підписали всі документи, починаючи із заяви про надання землі та закінчуючи довгостроковим договором оренди.

Цю землю вони ніколи не побачать. До речі, договори оренди, про які розповідають регіонали, набудуть чинності лише після державної реєстрації. Жоден з 775 договорів ще не зареєстровано. Тобто, в юридичному сенсі, директор "Партнер Агро" Валешинська – отаман озброєних бандитів не є представником орендаря.

Перемогти Корнацького в 132 окрузі без тотальних порушень закону неможливо. Минулого разу за нього проголосувало близько 30 000 осіб. Цю кількість голосів забезпечили 15 тисяч селян, робочі місця для яких створила "Агрофірма Корнацьких".

Аїда Болівар, спеціально для УП

Економіст: До кінця роки гривна впаде до 8,80 за долар

Уряд найближчим часом піде на послаблення національної валюти. Таку думку висловив аналітик Міжнародного Центру перспективних досліджень Олександр Жолудь в коментарі кореспондентові ГолосUA. За словами експерта, в Міжнародному Центрі перспективних досліджень чекають, що до кінця року курс буде 8,80 гривен за долар. "Послаблення буде в другому півріччі", - вважає він.

  При цьому економіст відмітив, що швидше за все, вже в найближчі тижні уряд прийме рішення про пом'якшення грошової політики для стимуляції економіки і наповнення держбюджету.   "Тоді і підуть на послаблення гривни. Оскільки так можна простимулювати економіку і збільшити прибутки бюджету. А зараз з цим є проблеми", - підсумував А. Жолудь.

Німецькі лікарі покинули лікарню Тимошенко із скандалом - джерело

  Тема: Справа Юлії Тимошенко

У Центральній клінічній лікарні №5 "Укрзалізниці" в Харкові, де знаходиться екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, стався різкий обмін думками між лікарями німецької клініки "Шаріте" Карлом Максом Айнхойплем і Анетт Рейсхауэр і представниками Міністерства охорони здоров'я України. Візит зарубіжних фахівців продовжився всього декілька годин.  

"Дискусія велася на підвищених тонах. Лікарі "Шаріте" констатували тотальне нерозуміння українською стороною ситуації, яка склалася навколо лікування Тимошенко", - повідомило джерело "Головного", близьких до членів міжнародної медичної комісії. За словами джерела, їх оцінка лікування Юлії Тимошенко, що відбувається навкруги, була радикально негативною, незважаючи на усю толерантність, властиву німцям. Він також відмітив, що гостра дискусія між фахівцями "Шаріте" і представниками МОЗ затягнулася настільки, що німецькі лікарі ледве встигли на авіарейс і не встигли поспілкуватися з пресою.  

Як повідомляв НБН, після візиту в ЦКБ №5 німецькі лікарі не підходили до представників ЗМІ. Мікроавтобус з лікарями виїхав з території лікарні в 16:00, і проїхав, не зупиняючись, повз журналістів і прибічників екс-прем'єра, які супроводжували машину криками "Юлі, - волю"!

Велика країна малих людей
Любомир Гузар _ 



Архиєпископ Любомир (Гузар)


Україна – це велика країна! Таке гасло в останні роки часто звучить у наших ЗМІ.

Україна багата своєю природою: безкраїми полями, горами, морями й озерами, дорогоцінним чорноземом, природними мінералами, - старовинною самобутньою історією, прекрасними архітектурними пам’ятками, визначними науковцями та творцями в різних ділянках культури, суспільними діячами, державними мужами і полководцями.

Україна – велика країна! Справді є чим пишатися!

Але останнім часом відбувається щось дивне, настало якесь велике замішання в політиці, економіці, освіті та інших ділянках суспільного життя. Не знаємо, куди йдемо - на схід чи на захід; одне говоримо, а інше робимо; ділимося на своїх і чужих, на наших і ваших, на приятелів і ворогів. Одне слово, повний безлад.

Пересічні громадяни, намагаючись з’ясувати, що відбувається, і почуваючись безпорадними, характеризують цю ситуацію з певною іронією. Наведу приклад нещодавно почутого прояву такої народної словесності: наші дороги - як наш уряд, а наш уряд - як наші дороги.

Чому це так? Причина, думаю, у тому, що сьогодні в Україні надто багато "малих людей", тобто тих, хто думає тільки про себе, хто не бачить дальше від свого носа, хто думає одне, говорить інше, а робить ще інше, хто не шанує ближнього.

А найгіршою рисою "малої людини" є нерозуміння власної гідності та небажання максимально використати на загальне благо всіх даних їй Божих дарів.

То хто ж тоді "велика людина"? Періодично в пресі з’являються списки громадян, які впливають на життя суспільства.

Запрошую Вас скласти власний список, але не впливових, а "великих людей". Не зважайте притому, яку посаду вони обіймають, скільки грошей мають, чи обдаровані ораторськими здібностями, звідки походять тощо. Краще зверніть увагу на тих, хто працює над собою, кого Ви поважаєте, кому довіряєте, з ким хотіли б спілкуватись, ким захоплюєтеся.

Чи є з того замішання – в якому ми опинилися і яке, може, навіть дехто зі своїх чи чужих свідомо розкручує – якийсь вихід? Чи є якийсь рятунок? На мою думку, так.

Пропоную простенький вихід, випробуваний століттями: трудитися і молитися!

Працюймо над собою, стараймося якнайкраще розвинути свою людську природу з усіма притаманними їй Божими дарами та використовувати на справжню тривалу користь для самих себе та всіх тих, за добро яких маємо відповісти перед Господом Богом. А щоб правильно виконати таке високе завдання, просімо в Нього світла й сили.

Такий розв’язок стосується однаковою мірою всіх жителів Землі, без жодних винятків. Якщо ми всі старанно застосовуватимемо цей простенький "рецепт", число "малих людей" в Україні значно зменшиться і справді можна буде пишатися Україною перед своїми і чужими.

+ Любомир

Кучма назвав роботу Конституційної асамблеї безглуздою
П'ятниця, 21 червня 2013, 18:38

Версія для друку
Коментарі19

Колишній президент Леонід Кучма вважає безглуздою діяльність Конституційної асамблеї.

Про це він сказав журналістам у п'ятницю, повідомляють Українські новини.

"Ви знаєте, коли треба спустити пар, то шукають якийсь такий захід, на який би всі звертали увагу, а не на проблеми, що існують. Можна робити зміни (до Конституції) і без Конституційної асамблеї", - сказав екс-президент.

На його думку, складно очікувати, що всі рішення асамблеї будуть невідкладно втілені в життя.

"Я не думаю, що ця Конституційна асамблея щось вирішить, чи референдум щось вирішить... Все одно треба буде пройти через парламент, якщо щодо Конституції..." - зазначив Кучма.

Він вважає, що Конституцію не треба занадто часто змінювати, але при цьому висловив особисте переконання, що Україні слід повернутися до парламентсько-президентської форми правління.

Також Кучма зазначив, що в принципі не має наміру жорстко критикувати роботу Конституційної асамблеї, оскільки в ній головує його колега - колишній президент Леонід Кравчук.

Як відомо, Конституційна асамблея має намір остаточно затвердити проект концепції змін до Конституції восени 2013 року.

17 травня 2012 президент Віктор Янукович створив Конституційну асамблею як спеціальний допоміжний орган при президенті.

Вболівальники київського "Динамо" оголосили бойкот товариського об'єднаного турніру, в якому окрім киян зіграють донецький "Шахтар", московський "Спартак" і пітерський "Зеніт". Про це йдеться в заяві на офіційному сайті динамівських ультрас.

"Ця серія ігор позиціонується її організаторами як об'єднаний турнір для оцінки, зокрема, глядацького інтересу і телевізійних рейтингів до можливого об'єднаному чемпіонату України та Російської Федерації. Незважаючи на те, що Динамо Київ є найтитулованішим клубом колишнього СРСР і незалежної України, наша позиція щодо підстави об'єднаного чемпіонату, або будь-яких рухів до цього, завжди була, і є чітко негативною", - йдеться в заяві.

На думку фанатів, спроба проведення об'єднаного турніру, як і спроба створення спільного чемпіонату України та Росії є суто політичним кроком, зрадою національних інтересів громадян обох країн. "Багатомільйонні призові, які обіцяють учасникам майбутнього об'єднаного чемпіонату його організатори, будуть отримані за рахунок звичайних платників податків, за рахунок кожного громадянина Росії та України, навіть тих, хто взагалі не цікавиться футболом. Витрачати такі кошти на реанімацію давно померлого чемпіонату СРСР у новому вигляді в той час, коли в обох країнах існує багато невирішених соціальних питань - це лицемірство і образа всіх адекватних і розумних українців і росіян ", - додають ультрас.

Нагадаємо, об'єднаний турнір пройде з 27 червня по 7 липня. Кожна команда зіграє чотири матчі - по два вдома і на виїзді проти двох команд з іншої країни. В інтересах майбутнього сезону команди не гратимуть проти своїх внутрішніх конкурентів.

Хто такі козаки-характерники

Євген Луців

 

Українська історія - це дзеркало трагічної долі великого народу, який володів знаннями(навіть у побіжному порівнянні, виходячи із тих фрагментарних досліджень старовини, які дійшли до нас), що були значно вищими за знання їхніх сучасників із інших етносів. І досі навколо українців, зокрема козаків, існує такий собі ореол містичності. Містичності від того, що для нас, у ХХІ столітті, їхні знання, які заповідали пращури, залишаються загадкою. Містичності від того, що навіть на підсвідомому рівні кожен українець, читаючи свою історію, починає розуміти, що його пращури були саме тими атлантами, які штовхнули людську цивілізацію уперед. Штовхнули - і загадково зникли, розчинившись у сірому натовпі, що покірно став на коліна перед варварами-завойовниками. А може, насправді, все було не так, як нам розповідають нащадки отих завойовників, що привласнили і назву нашої країни, і наш знищений родовід?

В усякому разі, якщо ми задаємо собі це питання, якщо свідомо чи підсвідомо шукаємо на нього відповідь - значить в нас, десь всередині, просинається невідома могутня сила наших пращурів. Значить від нас має піти новий початок від тієї цивілізації, яка розтанула у глибині століть. Але до того, ми мусимо усвідомити де живемо, хто нас оточує, хто намагається нав'язати нам стереотипи нашої меншуватості разом із чужинською штучною мовою та псевдо духовними цінностями такої самої, фальшивої релігії...

Наших характерників багато чим нагадують японські ніндзя, про яких підлітки точно знають. Хоча у школах історії саме України, а не Японії, повинна бути більша увага…

Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони створили навіть окремий Пластунівський курінь. Про них А. Чайковський пише: «Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось над чоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Д. Яворницький теж стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали.

Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств». Так само і В. Голобуцький вважає, що характерники були «замовлені від кулі і шаблі».

Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв). У творах П. Куліша про походження козака-характерника читаємо:

О козаки! Зветесь ви християни,

І так шукаєте собі безпеки,

Як ваших предків хижаки погані

Навчили у віки якісь далекі.

 

В. Шевчук пише про волхвів таке: «Вони, вважалося, знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і прийомами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися пророцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами».

На думку В. Пилата: «Після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні громади і у віддалених від великих міст місцях почали створювати Січі. На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра, в Карпатах і  лісах України (Русі) волхви заснували чисельні школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до вершин досконалості опирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди». Тут ми можемо згадати попередників козаччини XVI ст., таємничих степових бродників, вигонців галицьких та інші військові громади. Недаремно і Запорозька Січ виникла на острові Хортиця. Ще в першій половині Х ст. візантійський імператор Костянтин Багрянородний розповідав, що руси мають пристань на острові Святого Георгія (Хортиці), де біля велетенського дуба покладають свої жертви. Про те, що шанували і запорожці це місце, пише також Я. Новицький: «Легенда розповідає, що багатовіковий святий дуб був місцем, де збиралися запорожці і козацька рада для обговорення політичних та громадських питань; під дубом лунали запорозькі молитви; інколи вони бралися за зброю проти ворогів. В 1775 році, після Троїцьких свят, запорожці в останній раз віддали шану святому дубові, де вони розпили кілька бочок горілки і в останній раз відтанцювали запорозького козачка».

Доказом того, що багато хто з характерників не був християнином, було те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Навіть декотрим, як розповідають легенди, забивали в груди кілок, щоб вони по смерті не вставали, а тоді засипали землею. Однак найпоширенішим похованням характерників було поховання лицем донизу. Цей звичай склався ще зі скіфських часів. Як стверджує С. Бессонова, так ховали «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням». Одне з таких поховань козака-характерника, як повідомляє П. Лаврів, було розкопано в 1936 році біля с. Архангельськ, Ясинуватського району, Донецької області. Козак лежав у дубовому гробі, зробленому без жодного цвяха. Коли відкрили труну, побачили останки козака в червоних шароварах і синьому жупані, підперезаному зеленим поясом. Він лежав лицем донизу, а за поясом мав горобчик горілки, запечатаний сургучем. Прості люди називали характерників чаклунами, галдовниками, а попи вважали, що в них «вселився біс».

Створюючи свою систему бойового вишколу, козаки-характерники були продовжувачами справи волхвів. Крім того, українці мали можливість ознайомитись і з бойовими мистецтвами інших народів, адже серед запорожців були представники 20 націй. Наприклад, гетьмана Предслава Лянцкоронського сучасники величали як лицаря, вишколеного в рицарській штуці сучасної Європи («пройшовши цілу Європу, побував також в Єрусалимі і різних варварських краях, і там багато навчився з воєнної штуки, і вернувшись додому, користувався тим: в воєнній штуці багато відмінив і нового завів»).

Все це дійшло до наших днів у вигляді бойових танців – гопака, метелиці, козачка. Порівнюючи багатство рухів китайської системи ушу з гопаком, І. Лебедєв дійшов висновку, що для того, щоб виконати гопак, потрібно «багато ще дечого, що виходить за рамки китайської гімнастики». На його думку, гопак є наслідком розвитку системи фізичної і психічної підготовки наших предків-воїнів.

Репутацію характерника мали деякі історичні особи. Зокрема, сучасники вважали галдовником наказного гетьмана Івана Золотаренка, який прославився в роки Визвольної війни своїми успіхами в боях з поляками. Його смерть оповита багатьма таємницями. Як оповідає автор «Історії русів», «Наказний гетьман, Золотаренко, був убитий у містечку Старий Бихів, повертаючись з військом через Білорусію. Католицький органіст Томаш із дзвінниці костьолу вразив Золотаренка пострілом із рушниці. Органіст признався добровільно, що підготовлений до цього злодійства католицькими ксьондзами, які дали йому кулю зі священної чаші, за його словами, освячену і укріплену спеціальними замовляннями… І справді, після огляду виявилась та куля незвичайною, і в ній середина була срібна з латинськими літерами! Тіло вбитого Золотаренка відвезли на батьківщину в місто Корсунь на поховання в тамтешній дерев’яній церкві, його коштом збудованій. Але коли почалось поховання в присутності багатьох людей і духовенства, то громовим ударом запалена церква, і тіло вбитого разом з церквою згоріло в попіл».

Багато чудернацьких історій розповідали про запорозького кошового Івана Сірка. За час свого отаманування з 1659 по 1680 роки Сірко брав участь у 55 битвах і скрізь виходив переможцем, не рахуючи безлічі дрібних сутичок з ворогами, не занесених до літописів і виграних ним. Тому найчастіше його з усіх інших кошових обирали запорожці на Валних (головних) Радах. За 22 роки обирали Сірка 22 рази! Вірили, що він знає наперед про те, хто з ним збирається воювати, що під час бою може перекинутися на хорта, вовка чи яструба, або заклясти вороже військо. Недаремно ж турки і татари прозвали його «урус шайтан». Татарські матері іменем Сірка лякали дітей. Турецький султан видав фірман (указ) про моління в мечетях на загибель Сірка. А. Кащенко писав про нього: «Чи зміг би простий чоловік з такою невеликою купкою товариства самостійно, без чужої допомоги відбитись від далеко більшого і краще озброєного війська турецького і татарського, і більше 30 тисяч яничарів, мов баранів, вирізати між січовими куренями? А хто ж, як не характерник, зміг би вскочити з купкою товариства у самий Крим, кубло великої орди, поруйнувати його городи, вирятувати невільників, що зігнані туди з усіх земель, і взяти велику здобич?»

Про запорозького кошового Григорія Сагайдачного говорили, що «його ні куля не брала, ні шабля не рубала. Він такий був, що із води виходив сухим, а з вогню мокрим. Він знав усі броди і чаклунські засоби. Одне слово, він був знаючим чоловіком». Славу характерника мав і фастівський полковник Семен Палій. За допомогою характерництва козака Кравчини раптово був схоплений Гнатом Голим зрадник Сава Чалий, який, вирісши у Січі, перекинувся до поляків і став найзлішим ворогом запорожців. За переказами, Голий і Кравчина, «як од’їжджали з Запорожжя, то насипали в сап’яни (чоботи) своєї землі, понабивали її коням під копита і пообтикалися терном. От вона й одводе очі, мов вони за лісами у своїй землі». Взагалі, у козаків був звичай перед походом насипати своєї землі під устілку чобіт і в шапки. Вважалося, що «хто чоботи скине, тому смерть, а хто шапку зніме, тому голову знімуть».

П. Петерсон, швед, що був у Московщині в 1608 році і написав історію заворушень на Московщині в часи боротьби претендента на московський трон Дмитра, зазначає велику роль українських козаків. «Провідником козаків, – каже П. Петерсон, – був Кореля, спритний «чорнокнижник», котрий чудодійством багато допоміг Дмитрові».  

Чимало характерників взяли участь у гайдамацькому русі. Сучасник поляк Корятович розповідав, що не один раз жовніри бачили, як гайдамаки збирали з себе кулі, які попадали їм у груди або обличчя, і кидали їх назад у ворога. Тому поляки, вирушаючи на гайдамаків, святили кулі.

Саме характерники, коли московські війська у 1775 році підійшли руйнувати Січ, на відміну від старшини і духовенства, які умовляли запорожців не проливати християнської крові, закликали вчинить ворогам опір. В одній з пісень співається, як характерник Васюта звернувся до кошового:

Дозволь, батьку отамане,

Нам на башті стати:

Москаль стане із мечами,

А ми з палашами,

Не виб’ємо палашами,

Виб’єм кулаками,

Нехай слава не поляже

Проміж козаками!..

За переказами: «Як стало військо проти запорожців, а характерники і вийшли. «Ну,– кажуть,– здаватися не будемо, бийте!» Москалі за рушниці, цілять їх, а рушниці – клац, клац, клац! – і не палять. Глянули, аж порох мокрий… «Ну,– кажуть,– вас, мабуть, і чортяка не звоює». Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині». Однак більшість запорожців пристало на умовляння старшини з духовенством і здалися. Але найнепокірніші, очолювані характерниками, покинули Січ і втекли за Дунай в Туреччину, де вони заснували Задунайську Січ (на території сучасної Румунії). Проявили себе характерники і на новому місці – у війні козаків з липовими (російськими козаками-некрасівцями). За переказами, характерники допомогли козакам заволодіти липовим містечком Дунаєвець.

Чимало старих характерників залишилося на Великому Лузі і після зруйнування Січі. В народних оповіданнях збереглися прізвища декого з них: Джерелівський – «сам кував рушниці і умів заговорювати їх, був великим стрільцем і мисливцем, не боявся ні хмари, ні грому», а також Канцибера, Гайдук та інші. Прожили вони більше ста років. До нас дійшли деякі географічні назви, пов’язані з ними: Джерелівське урочище, Канциберівське озеро й урочище. Характерництво, безумовно, приховує багато таємниць для істориків, лікарів, біологів, хіміків, фізиків, інженерів. Те, що нам відомо, тільки вершок айсберга, основа якого ховається в темних глибинах містики і парапсихології. На думку О. Бердника, «…характерництво було не винятком, а втаємниченим духом буття Січі Запорозької; вся Січ була «братерством Характерників».

Платон мій друг, але істина ще більший друг... 

Україна між демократією і авторитаризмом - звіт "Freedom House" 

Україна залишається в числі змішаних країн, тобто частково вільних режимів, що знаходяться між демократією і авторитаризмом, передає УНН.  Про це свідчать дані щорічного звіту американської організації Freedom House про стан демократії в країнах перехідного періоду.   Список Freedom House починається Албанією і закінчується України.   Звіт включає 29 країн колишнього соціалістичного табору і СРСР.   Індикаторами для визначення стану демократії служать дані про центральну і місцеву владу, вибори, громадянське суспільство, незалежністю преси, системі правосуддя і рівень корупції.

  Нагадаємо, Україна по рівню свободи за минулий рік розділила 131-133-і місця із Замбией і Південним Суданом серед 197 досліджених країн і територій і ледве утрималася в категорії "частково вільних", повідомила правозахисна організація Freedom House в обнародуваному звіті.