Ви бачили, а може чулиЯк в цих краях, у наших же гуцулівКороль будує собі рай Все золото чужої йому країниВсі діаманти і дорогоцінняВін тягне й тягне, ще й сина підозвав А скільки там є охорониВже скоро бідне гайворонняБез дозволу не пустять до гнізда Отаке отам життя... В той час як у Карпатах кипить роботаНа тому заробляє копійки голотаКороль ще дужче вірить у своє життя Він мову рідну вивчив, і двійко мудрих слівЗдається трішки похудів, Престол каліками в столиці...

Читати далі...

Твої жіночі принади такі солодкі Мою уяву хвилюють як вітер море О, моя мала я тебе хочу Кажи куди, я візьму таксі Квіти, шампусик, я вже твій. Твої колготки то ціла наука Стільки спокуси від того як вони рвуться Поцілунки стають все гарячіші Мої долоні швидші ніж світло Музика, півтінь від свічок Я стискаю наші тіла докупи Аромати шоколаду і наших бажань Зносять дах і електризують повітря Краплі хотіння росою по тілу Я їх ...

Читати далі...

Ми стоїмо, ще чекаємо, Виглядаємо з-за країв, Чи нема ще тих царів, що колись давно владарювали вогнем-кров'ю награждали і свою невір-віру дарували... Вже є незалежність у країни, є назва, навіть малий герб, великий ще не намалювали, склали гімн, податками обклали. Маємо чим тішитися, маємо кого боятися. А чим пишатися, не знаю. Піду у мами спитаю... Чи десь вичатаю, зараз свобода всього і всюди: американський прапор у груди, американська їжа, російські порядки людей у...

Читати далі...

Три звичайні акроди опишуть твій всесвіт і простим реченням змалюють почуття. Не кремпуйся, не бійся, не тримайся нікого! Сам будуєш театр - сам у ньому і грай. Від того розмаїття філософських течій дуже сильно паморочиться голова. Сьогодні ти будеш одна лиш серйозність, а завтра одягнеш маску шута... Не читай гороскопів, попали всі газети, та від ворожок далеко не втікай. Твій фундамент математично-фізичні закони, але напам'ять Хайяма читай!

А в небі високо літає кохання, десь там біля Сонця, воно мов Ікар. Все ближче до мрії, яку ти леліяв, та знову цей жах: чомусь білі крила у світлі надії втрачають свій мах... І ти мов пір'їна, понесена вітром, несешся від неї, все дальше від світла, втрачаєш її, мов Ікар. Чим ближче у небі стає ця хвилина - польоту за вітром, польоту від світла, тим менше надії на здійснення мрії, і вже нецікавим є світло довкола. Все глибше, чорніше стає ця безодня, куди ти летиш мов промені Сонця...

Читати далі...