Ви бачили, а може чули

Як в цих краях, у наших же гуцулів

Король будує собі рай

Все золото чужої йому країни

Всі діаманти і дорогоціння

Він тягне й тягне, ще й сина підозвав

А скільки там є охорони

Вже скоро бідне гайвороння

Без дозволу не пустять до гнізда

Отаке отам життя...

В той час як у Карпатах кипить робота

На тому заробляє копійки голота

Король ще дужче вірить у своє життя

Він мову рідну вивчив, і двійко мудрих слів

Здається трішки похудів,

Престол каліками в столиці укріпив:

Один впріває, як тільки про українську хтось згадає

Інший історію країни на комунізм міняє

Ще й бабу з голосом дракона хтось прислав

Там, у столиці, всі свої

За гроші роблять все, знімають всі гріхи

Для короля й сина короля, нічого не шкодуй, всюди їх земля...?

Так тішаться мертві душі біля сліпого короля,

А час біжить, для них життя - це мить

Час - то їх суддя...

Твої жіночі принади такі солодкі

Мою уяву хвилюють як вітер море

О, моя мала я тебе хочу

Кажи куди, я візьму таксі

Квіти, шампусик, я вже твій.

 

Твої колготки то ціла наука

Стільки спокуси від того як вони рвуться

Поцілунки стають все гарячіші

Мої долоні швидші ніж світло

 

Музика, півтінь від свічок

Я стискаю наші тіла докупи

Аромати шоколаду і наших бажань

Зносять дах і електризують повітря

 

Краплі хотіння росою по тілу

Я їх збираю як коштовне каміння

Ритми втрачають свою природу

Ми придумаємо нову назву цьому

Ми стоїмо, ще чекаємо,
Виглядаємо з-за країв,
Чи нема ще тих царів,
що колись давно владарювали
вогнем-кров'ю награждали
і свою невір-віру дарували...

Вже є незалежність у країни,
є назва, навіть малий герб,
великий ще не намалювали,
склали гімн, податками обклали.
Маємо чим тішитися,
маємо кого боятися.
А чим пишатися, не знаю.
Піду у мами спитаю...

Чи десь вичатаю,
зараз свобода всього і всюди:
американський прапор у груди,
американська їжа,
російські порядки
людей у святкові дні на грядки
і ще більші податки.
Бо якщо є свобода -
є вільні гроші
які ще не були на Кіпрі.
Є у людей непотрібні їм гроші...

ще подарували нам мінімум на життя:
влада до нас сьогодні добра,
ось вам кістка зі стола.
Що з тим мінімумом робити,
ніхто не зна.
І я не знаю,
піду у мами спитаю,
може десь вичитаю,
як прожити місяць за два дня?
Купити собі хліба?
Одягу нема.
Не передбачено законом
ну чим не пісенька царя, короля,
але голого, неученого, купленого,
та царя, кажуть що обраного справедливо,
поміж нами ми все знаємо
не перший раз цю справедливість маємо,
але чогось чекаємо,
чого, ніхто не зна...

Три звичайні акроди опишуть твій всесвіт
і простим реченням змалюють почуття.
Не кремпуйся, не бійся, не тримайся нікого!
Сам будуєш театр - сам у ньому і грай.

Від того розмаїття філософських течій
дуже сильно паморочиться голова.
Сьогодні ти будеш одна лиш серйозність,
а завтра одягнеш маску шута...

Не читай гороскопів, попали всі газети,
та від ворожок далеко не втікай.
Твій фундамент математично-фізичні закони,
але напам'ять Хайяма читай!

А в небі високо літає кохання, десь там біля Сонця, воно мов Ікар.
Все ближче до мрії, яку ти леліяв, та знову цей жах:
чомусь білі крила у світлі надії втрачають свій мах...
І ти мов пір'їна, понесена вітром, несешся від неї, все дальше від світла,
втрачаєш її, мов Ікар.

Чим ближче у небі стає ця хвилина - польоту за вітром, польоту від світла,
тим менше надії на здійснення мрії, і вже нецікавим є світло довкола.
Все глибше, чорніше стає ця безодня, куди ти летиш мов промені Сонця.
Все менше думок і меншає віра, зупиниться серце на дні цієї прірви:
і втратиш життя, мов Ікар.

А далі, за тьмою, проблискує світло і те що здавалось кінцем є початком.
І ти як дитина, важкі перші кроки, проте все навколо є дуже цікаве.
Віддаєшся чуттям, віддаєшся коханню, воно візьме на руки, підхопить, понесе:
у світ де немає законів природи, у світ де існує лиш радість і спокій
Там зустріне Ікар.