Казка для малюків

Казочка дідуся Тараса

В одному лісі жили собі два Зайця. Бігали, бавилися, травичку скубли. Одного разу вони натрапили на заплакану Мишку.

- Чого плачеш, Мишка, хто тебе скривдив?

- Та Ведмідь клишоногий мені на хвостика наступив! Знаєте, як боляче!

- Що, і навіть не вибачився? Не порядок!

- А давай будемо слідкувати за порядком у нашому лісі, станемо ЗайцЯми – прравоохороньцЯми!

- Правильно, а то хто здоровий та сильний, той і гнобить слабіших, а ніхто не заступиться! А я згодна вам допомогати!

Обізвалася з дерева руда Білочка.

- Ходім шукати Ведмедя! Нехай попросить пробачення у Мишки!

Ведмідь тим часом спав під деревом у холодочку.

- Ведмідь, вставай! До тебе прийшли ЗайцІ – правоохроньцІ, будемо тебе судити!

- Тю, а мене за шо? Лежу, сплю, нікого не трогаю!

- А хто Мишці на хвостик наступив, і навіть не вибачився?

Підтримала зайців Білочка.

- На перший раз отримаєш лозини і вибачися перед Мишкою!

- Вибачусь, вибачусь обов*язково, тіко можна без лозин?

- Ні. Без лозин ніяк!

- Ох, ну що ж робити, давайте лозин, бо таки я винуватий!

Виламали зайці по лозині, та почали лупцювати ведмедя по попці. Лупцвали, лупцювали, аж попадали від втоми, а ведмідь стоїть та позіхає.

- Ну що, зайці, ви там мене ще лупцюєте чи вже ні?

Мало не розплакались зайці від розпачу!

- Ми так старались, всі сили витратили, і все даром?

Ведмідь почухав кошлату голову, та й сказав:

- Та ні, не даром, бо добре діло ви задумали! А мені можна до вас, у правоохороньці?

- Звісно, що можна, тіко пообіцяй, що сам будеш поводитись пристойно, а де побачиш яку несправедливість, то обов*язково втручайся і захищай слабішого!

- Ладно, хлопці, ви ідіть шукати несправедливість, а я того, відпочину трохи.

Зайці по землі біжать, Білочка по деревах скаче, зверху ліс оглядає. Раптом бачать: Вовк маленьке Оленятко тягне!

- Стій сірий розбишако, лапи в гору! Куди Оленятко тягнеш?

- Та як куди? Їсти!

- Відпусти його зараз же, і більше не чіпай нікого!

- Та хто ви такі, щоб мені вказувати?!

- -Ми зайцІ – правоохороньцІ!

- Ох і повезло ж мені сьогодні! Оленятко з*їм, а правоохорньцями закусю!

Побачила Білочка, що справи кепські, та й побігла по Ведмедя. А той ліг у холодочку, та й задрімав. Зірвала Білочка велику шишку, і поцілила нею Ведмедю прямо у лоба.

- А, що, де?

Зарепетував з просоння Ведмідь.

- Спиш?

- Спу!

- А там Вовк правоохорньців їсти зібрався!

- Ось я ж його зараз нагодую! Веди, Білочко!

Побіг Ведмідь за Білочкою, вибіг на галявину, а там Вовк уже хустинку на шию пов*язав, обідати зібрався.

- Так, і що тут у нас відбувається? Дітей кривдимо, правоохороньців не слухаємо. Порядодок нарушаємо!

Поважно сказав Ведмідь.

- Та з яких пір всяка дрібнота буде мені вказувати!

- От від цього дня і буде!

- А мені байдуже, я не слухатимусь!