Замість заповіту.

Коли я вмру, нехай на землю впаде дощ.

Нехай похмуре небо скигле й плаче.

"Я роздав нахуй все*, тепер - ні раб, ні вождь.

Я спОвна заплатив за свОю вдачу." -

- Таке нехай напишуть на моїй плиті,

і більш нічого. І не треба квітів,

нехай ростуть живі, а я на самоті

полежу в скрині цвяхами зашитій.

Коли я вмру, не витрачайти марно сліз,

і не сумуйте, зник я не навічно.

Я прийду з хмар росою ранішньою вниз,

чи місяцем на небі опівнічним...

Я той хто й мертвим сонце, землю і життя

любити буде, наче дурник п'яний.

Я той, хто навіть, проклинаючи буття, 

за мить його ж оспівувати стане!

Тож смійтеся, бо вартість смутку - грош!

І  я сміюся, маю лиш потребу,

щоб на моїх поминках лютий дощ

на землю пролило похмуре небо...

я роздав нахуй все* - (с) Лесь Подерв'янський. "Король Літр".