шкільне. не дуже ностальгічне ))

але-були і такі. 

при цьому мені-повезло зустріти на шкільних теренах аж чотирьох справжніх ВЧИТЕЛІВ: двох-фізиків, хімічку і історика.

з істориком-печальна історія (вибачте за тавтологію). 9 клас, нова школа, нові люди. перший урок, як водиться, ознайомчий, і пройшов швидко. наступний його урок пацани збиралися пограти в карти на останній парті, але....вчитель таааак захопив своїм текстом, що ...всі пару місяців, поки він у нас читав, у класі навіть мухи не літали, бо зачаровано слухали і *приймали участь у тих історичних баталіях, про які він розповідав*. цей вчитель прийшов у нашу школу після певного часу роботи в місьраді, щось ТАМ  *не зрослося*, але, певно, комусь на хвіст таки наступив, бо, коли я вже закінчила школу і виїхала з міста мені написали, що  .... його тіло знайшли у каналізаційному люку...

хімічка - ну це просто фея була . багато хто з вас любив хімію? отож! а в нас не було ні в кого трійки! \при пятибальній системі\, бо всі знали і могли. і да-кабінет хімії був по справжньому упакований, і була в нас справжня лаборантка на підхваті у вчительки. і, не знаю як, але вона завжди зверталася саме до того, хто *щось недолив, або перелив* - "краще почни спочатку, бо до кінця учбового року-ще довго, а з піджачка ти ще не виріс, щоб новий купувати, та й без штанів не зручно буде додому йти". ні, звичайно, досліди не були аж занадто критичні, але настрій в класі вона вміла підтримувати, і, заслужено, її уроки ніхто з наших ніколи не прогулював. 

і-про фізиків пара слів. фізичка була в мене з самого початку вивчення предмету, в старій школі. цю, стару, закрили, відкрили нову і фізичка, звісно ж, теж туди перейшла.  вона була в міру строга, але справедлива, шо зашибісь . це єдина вчителька, якій учні могли сміливо сказати свою думку і вчителька вступала в діалог, не боячись бути не правою.\так був такий прикол, що вона, скоріш за все-обмовилась, а наш вундеркінд відразу й підловив, але все закінчилося мир-дружба-жвачка\. самим яскравим був день знайомства класу з нею - нас чоловік шість було з попередньої школи і ми її знали,а інші-ні. і от вже хвилин 5, *як іде урок*, а вчительки-немає. і тут відкриваються двері і заходить 120кг живої ваги. і такий зойк з двох різних місць  -  О-О-О-О-О-О !!!!! а вона - "разве я так уж похожа на О ?" і-всьо! "Ваня, я ваша навеки"(с) теж практично весь клас був закоханий в неї, як у вчительку. і тільки в неї було правило-не вивчив-скажи відразу. т.є. урок починався з фрази- "кто сегодня не сможет отвечать? ". і, якщо хтось не підняв руку і був потім спійманий на незнанні предмету,  - *двійка* дооовго тіліпалася у журналі.пару місяців почитала О нам фізику і на якомусь з уроків оголосила, що з наступного уроку-в нас інший вчитель, - теж хороший(с).  кабінет фізики,як і хімічний, був укомплектований всілякими прибамбасами, що допомагали діткам освоїти ази фізики, і це був-її кабінет. а інший фізик, якого вона нам представила в якості свого  наступника, мав читати в нашому класному кабінеті, кабінеті укрмовниці,  що дещо... засмучувало. засмучувало рівно до тієї хвилини, коли відчинилися двері і в клас впорхнув ...Нік-Нік   обожнюваний половиною класу вихователь Николай Николаевич  з піонертабору на Арабатці, де більшість  нас тусила кілька років підряд літом по зміні\дві. НіК-Нік - це такий клубок енергії і позитивної енергетики, монстр  справедливості і просто афігєнно кльовий дядько, що коли ми його побачили - наше багатократне УРрррААА!!! примусило трьох учілок з сусідніх класів зазирнути в наші двері, щоб дізнатися, що тут трапилось. дядько-вчитель був невисокого зросту, і, чомусь, завжди в піджачку на розмір більшому. всі *лагєрніки* знали і його дружину -вони завжди брали загін на пару . і завжди виділялися серед всього складу вихователів-вожатих як *штепсель і тарапунька*, бо дружина була на пару голів вища за нього. Нік-Нік читав нам предмет десь з півроку, а потім...поїхав, разом з дружиною, *піднімати цілину освіти* ... не пам*ятаю у яку країну. в ті роки багато наших спеціалістів допомагали різним країнам в різних галузях, найбільш озвучений-Афганістан. і повернулися ми до фізички О, з нею і закінчили курс освіти.

тєрпєть нінавідєла свою класну керівничку. ну, якась вона ...слизька була,і -неприємна, могла запросто принизити хоч хлопця, хоч дівчину при всьому класі. але! дякую *вищим силам* , що клас зібрався-толерантний, і ніхто ні над ким не кпинив, хоча було таке враження, що вчителька саме цього і прагнула, щоб потім проводити розборки і *вимагати подарунки у винних*. в старій школі у нас було все чинно-благородно в плані відношення до вчителів-букет на 8березня і на день народження. ну,мооооже +коробка цукерок. а тут-опа! день вчителя - купітє мнє кулончік! опа-день народження-купітє мнє цепочку. опа! 8 березня-купітє мнє кавьор...на випуск наш-телевізор купували.... ну, т.є. - рідко в ті часи були аж  такі *вимоги* і для більшої половини класу-це був шок. але третина однокласників жила з цією учілкою з 4 класу і для них це було норм явищем.

ну,і попри не очінь *гарячу любов до школи*, думаю, що більшість з нас ,все-таки, з теплотою згадує саме ті роки ............