Село, де живуть відьми.

  Серед глухого лісу, де шумлять вікові дуби і могутні сосни підпирають небо, розкинулося невелике лісове село. Лише єдина з численними бродами дорога з’єднувала його з іншими селами.

  Віддаленість від цивілізованого світу і життя серед майже дикої природи наклали особливий відбиток на  його мешканців. Кожна жінка того села добре зналася на травах, була і лікарем, і захисником своєї сім’ї, бо мала особливу силу від природи. І якщо якась гнівна фраза для пересічної людини була лише метафорою, то з вуст жінок того села такі фрази були вкрай небезпечні. І якщо у якоїсь сусідки випадково зривалося з вуст «щоб твої кури повиздихали», то ніхто не сумнівався, що так і буде.

  Загалом жінки того села були доброзичливі і обережні зі своїми словами, бо розуміли, що з такими здібностями взаємну війну краще не починати.  

  А от чоловіки там були звичайними. Лише чесність і відвертість  була притаманною їм аж занадто. Можна сказати, що на генетичному рівні. А як же інакше, якщо фраза жінки «дивись мені прямо в очі» була тотожною попереджувальному пострілу в повітря. А її погляд сканував всі потаємні куточки думок чоловіка. І краще було сказати правду.

  Проживав в тому селі хлопець Іван. Якось йому довелося побувати в далекому степовому селі, де він познайомився з хорошою дівчиною Галею. А вона в нього так закохалася, що без вагань готова була переїхати в те глухе лісове село.

– Я повинен попередити тебе, Галю, що в нашому селі всі жінки відьми.

  Галя сприйняла це як жарт і голосно розсміялася.

– То і я там теж буду відьмою.

– Ти смієшся, а я серйозно тобі кажу. Не боїшся жити серед відьом?

  Від цих слів Галі стало не до жартів. І вона замислилася.

– Та ти не хвилюйся, ніхто тебе ображати не буде. Люди там хороші і до добрих людей відносяться доброзичливо.

  Новина про приїзд в село нової дівчини, як і інші новини, миттєво розлетілася по всіх куточкам села. І коли вона вперше з’явилася в місцевому магазині, то стала об’єктом неабиякої зацікавленості.

– А що це в тебе, дівчино, такий погляд неласкавий і з під лоба?

– А який ще погляд має бути у відьми?

  Вся черга від цих слів голосно розсміялася.

– Донечко, тут всі відьми, але це не привід бути злою і нечемною. Та й одягатися потрібно, коли йдеш до людей, охайно. А то в тебе вся спідниця в сажі.

  Нова хвиля сміху прокотилася по черзі. Галя могла заприсягтися, що перед виходом на вулицю ретельно оглянула себе в дзеркалі і ніякої сажі на одязі не було.

– Так то я мабуть випадково притулилася до вашої спідниці в сажі.

 Чому ця фраза злетіла з її вуст, Галя і сама не знала. Але глянувши на спідницю співрозмовниці, вона побачила, як спідниця жінки повільно покривається сажею. Сажа прямо сипалася з її одягу.

  Сміх в черзі стих так же миттєво, як і розпочався. А в магазині стало раптом так тихо, що чулося шелестіння листя за вікном.  

– Ти нас вразила. Вибач, ми не зі зла сміялися. Прийми це як випробування і знайомство з тобою.

  Після цих слів сажа з обох спідниць щезла, наче її там і не було.

– Вибачте і ви мене. Це, що сталося, мене насправді шокувало більше, чим вас.

  В магазині відновився звичний для черги гомін.

– Розумію, дівчино. Це означає, що навколишній ліс прийняв тебе і наділив такою ж силою, як і інших наших жінок. Але тобі ще потрібно буде багато чому навчитися, щоб життя в тісному контакті з природою не було тягарем, а навпаки. Без сили, дарованої лісом, тут важко прожити. Подружишся з лісом, і все буде гаразд.

  І справді, через деякий час свекруха Галі навчила її всім премудростям лісового життя. Потрібно сказати, що в тому селі, на відміну від усталеної думки, невістки зі своїми свекрухами жили мирним і злагодженим життям. Адже невістка в сім’ї не тільки помічниця, а й в тому числі частинка бойової команди по захисту всієї сім’ї від всяких негараздів. А там, де злагода, там і сила, там і спокій.