Тетяна працювала на місцевій хлібопекарні невеликого містечка в нічну зміну,їй підходив графік бо мінялася о 6 ранку,встигала прийти додому зібрати чоловіка на роботу і сина в садочок.Провівши своїх чоловіків,Тетяна приймала душ,годувала пса,випускала курей і прилягала відпочивати від нічної зміни до обіду,бо треба було приготувати обід-вечерю і забрати малого з садочка.Майже однаковий графік роботи,звичні повсякденні справи,маленьке містечко з його розміреним і спокійним ритмом життя.Вони виросли в цьому місті,ходили в одну школу,можна сказати знали одне-одного з дитинства але при цьому майже нудному провінційному житті і рутинних справах,вони як подружжя,встигали приділяти увагу одне одному,знаходили час для сімейних свят і маленьких радощів.Їм ніколи не було нудно разом,бо вони дійсно кохали одне-одного,дитина росла в любові і турботі.Цей випадок,якому Тетяна тоді й не приділила якоїсь уваги,стався восени,вже було доволі прохолодні ранки,осіння мряка і затяжна ніч.Тетяна,як завжди попрощалась зі зміною і вискочила в нічний осінній ранок,треба було поспішати,бо дитина цього разу ночувала в її батьків,а вони жили трохи далі.Вулиця дихнула на неї холодом і Тетяна зупинилась на хвильку,щоб звикнути до темряви і прохолоди,з темноти поряд з дверми пекарні щось тихенько пискнуло,жінка прислухалась,писк повторився десь знизу біля ніг.Тетяна посвітила телефоном і побачила,картонну коробку і в ній зо п'ятеро кошенят,сліпих і новонароджених,хтось підкінув але ще з ночі,бо ворушилось і пищало лише одне,та й то ворушіння було схоже на конвульсії.Мимоволі жінка взяла напівживе кошеня і притисла до грудей під куртку,воно вмістилося в долоню,і завмерло.Жінка пішла додому а тварина не подавала ніяких ознак життя.Тетяна зайшла спочатку додому,чоловіка не було,то ж вона знайшла ящик,постелила в нього м'яку вовняну хустку і загорнула в неї те кошеня,далі ввімкнула настільну лампу,вони робили так коли купляли курчат та й побігла за сином.Поснідавши у батьків,вона провела малого в садок та повернулась додому,глянула в ящик-під хусткою ворушився клубок і пищав.Ну от,подумала Тетяна,тепер я в "отвєтє за того кого приручила".Діватись було нікуди і Тетяна наче усиновила ще одну дитину,як виявилося дівчинку))Чоловік трохи бурчав,бо те кошеня треба було годувати з шприца,міняти пелюшки,коли підросло то звісно почало балуватись і робити звичайну котячу шкоду і на вулицю не випустиш бо там пес,ото ж довелось терпіти.Кішка на харчах і турботі швидко підросла і виявилася дуже тямкою,перестала робити шкоду,просилася на двір і не доставляла особливих проблем.Лише не можна сказати що відносилась до всієї родини однаково,звісно її міг погладити і чоловік і син але справжня хозяйка в неї була Тетяна,ще одна особливість проявлялась в тому що кішка, як тільки Тетяна прилягала,приходила до неї і лягала на груди і пригріваючись-мурчала або спала.Так пройшло декілька років,дитина пішла в школу,Тетяна отримала підвищення і вже не працювала позмінно,чоловік почав думати про власну справу,тобто все було чудово,особливо коли Тетяна зробила тест на вагітність і він виявився позитивним.Родина була щаслива,батьки так чекали ще одну дитину,раділи і готувались до народження.Захоплена подіями Тетяна й не звернула уваги на кицьку і її поведінку,коли лиш чоловік зауважив,що киця стала повніти,при чому вона точно не була вагітною,бо її стереалізували при першій можливості,все більше часу лежала або в своєму будиночку або залазила на груди Тетяни коли вона лягала.Це пов'язали з гормонами,малорухливим способом життя і відверто зараз було не до тварини.Перед декретом Тетяну відправили на огляд до лікарів,і хоча Тетяна почувала себе здоровою-процедурні вимоги необхідні.Пройшовши рентген,узі,аналізи і решту медичних приписок,головний лікар запросив їх до себе в кабінет,насупився,думав,мовчав,потім сказав що у Тетяни є новоутворення в груді і що вона потребує дообстеження у онколога.Родина інформацію не сприйняла одразу бо ніяких натяків,симптомів,а недомагання можна було пов'язати з вагітністю.Почалися пошуки онколога який зміг би оперувати,бо проблема спеціалістів і в містах є гострою проблемою,не те що в районних центрах.Батьки забрали старшу дитину,а Тетяна і чоловік поїхали в обласний центр,їм пощастило,доктор який оглянув,провів аналізи дав позитивний прогноз,новоутворення було маленьким,операбельним навіть в стані вагітності.Тетяна намагалась не хвилюватись,чоловік всіляко підтримував і не відходив від її ліжка,операція була успішна і через тиждень Тетяна виписалась під нагляд місцевих лікарів.Майже місяць не бувши вдома,родина хотіла швидше зібратись разом вдома.Коли Тетяна приїхала додому її чекали не тільки батьки і син,а також кішка,але як вона змінилась,вона стала вдвічі більше,на запитання батькам які її годували,навіщо так було перегодовувати,ті сказали що навпаки вона майже не їла і не вставала.Емоції вгамувались батьки пішли додому,сина вклали спати,Тетяна теж прилягла і через якійсь час зрозуміла що кішка так і не прийшла до неї,лежала в своєму ліжачку,жінка звернулась до сонного чоловіка, щоб завтра повезти тварину до ветеринара.Вранці вони взяли її на руки і поїхали до ветлікарні,там був непоганий спеціаліст на відміну від людської лікарні.Молодий лікар забрав тварину і сказав зачекати,через півгодини він виніс діагноз-у кішки рак,пухлина завбільшки з кулак,вона не виживе і їй залишилось небагато,як лікар він радить її приспати бо вона мучиться хоч і беззвучно.Тетяна плакала,чоловік витирав сльози і гладив кішку.Вони зрозуміли вдячність і любов того малого миршавого кошеняти,якого викинули на вулицю і яке мало замерзнути біля дверей пекарні.А кішка наче розуміла що відбувається бо дивилась на них розумними очима і тихенько мурчала.Лікар віддав їм важкеньку коробку і тремтячим голосом повідомив,що кішці не було боляче,подружжя поїхало за місто на імпровізоване кладовище тварин вибрало найзатишніший куточок і поховало члена сім'ї.Частина душі Тетяни залишилась в тій коробці.Та все ж життя не спиняється,вони народили здорову дівчинку і коли лікар на партнерських пологах поклав дитину на груди матері,Тетяна побачила на боці дитини родиму плямку у формі котячої лапки.

Сайт ай.юа навіть не згадаю чому я тут створив скриньку,навіщо знаю-прив'язати акаунт на олх,саме шукав велоконя,то треба було авторизуватись.Десь через рік коли видаляв сповіщення про оголошення з пошуками олх,звернув увагу на якісь там блоги,де наче б то,спілкуються між собою учасники ай.юа.Це був десь 2016,листнув-нічого особливо цікавого,якийсь брєд,срачі щось хтось комусь доводить з матюками.Всі оці приколи про клони,мой блог-мої правіла,я до речі тільки недавно дізнався що треба щоб ти був "легальним" користувачем,вказати свій телефон))Ось чому гера біснується але пофіг,я нічого вказувати не збираюсь.Так я про що,якщо блоги то в основному всі активні користувачі,яких не більше двох десятків,ну нехай ще пару-трійку читачів і того півсотні недобитків,яких щось тримає на цьому ресурсі.Але було нудно і я зайшов в знайомства,глянуть одним глазком,які в мене є +-вікові побратимки))І я хочу сказати що там тих побратимок доволі багато.Ясно,що більшість страшні,товсті,можливо дурні та ще й дітьми.Ну є пара візуально підтоптаних але такі ще наче б то тримаються але чомусь мені здається що то якійсь разводняк,олх навчив відчувати підступні наміри))) Така що мені наче сподобалась-відкрито зізнається що вона лесбіянка))Я що власне,хочу спитати,на що сподіваються ті люди,які дають оголошення про знайомства?Це ж наче колись була якась сільська газета і там в оголошеннях був розділ знайомств,вони були платні,тому всі скорочували слова,щоб більше інфи за менші гроші.Ото типу "муж. с ЧЮ без МЖП с авто,пазнакомітся с дев/женщіной".Чесно,якась мамонтятня,а не рубрика знайомств.Цікаво,гера там промишляє?Ото можна срати в душі.

https://uakino.club/filmy/genre_detective/15494-tam-de-spvayut-raki.html
Дівчата,Віка і one two(треба якось познайомитися),я дивився багато фільмів,читав колись теж відносно немало.З роками щось змінюється в тобі,те що викликало колись емоції,вже не викликає або навпаки.Я ділю фільми на одноразові,які треба дивитись тільки в 3D, і фільми для душі,хоча я цей фільм рекомендував для перегляду своїм коліжанкам але він чомусь їм не зайшов.А мені зайшов і навіть дуже зайшов.Може з роками стаю сентиментальним але однозначно,це найкраще що я бачив за останні декілька років,імхо.Якщо є вільний вечір-перегляньте,цікава ваша жіноча думка)

Цю історію я почув від знайомого за посиденьками зимовими вечорами за пляшкою після робочого дня в совковій общазі підприємства.
В 90ті роки молодий офіцер,вчорашній студент,був розподілений в одну з частин Півдня країни.Хто пам'ятає ті роки,то це були роки виживання всіх хто був бюджетником.Нічого не фінансувалося нормально,заводи закривались і люди йшли на вільні хліба але силові структури жевріли на тому що можна вкрасти,продати і пропити та ще на продовольчих пайках для кадрових військових.Отже дали лейтенанту обідрану кімнату в бунгало з ракушняка з мінімумом меблів і зручностей.Хлопець був молодим і неодруженим,в чужому місті та ще й як кажуть в "жопє міра" ,розчарування у виборі професії та безпереспективності змін в подальшому житті,компенсувалось доступністю спирта і консерв з пайка.За деякий час хлопець помітив,що в квартирі насправді він квартирант,бо старий господар величезний щур,який нишпорив по хаті в пошуках їдла,коли нікого не було вдома.Ніяких нор звідки він вилазив хлопець не знайшов,тому виникла думка,що він вилазить з вентиляційного отвору в кухні.Подальша мисливська діяльність з чатуванням з палкою,принесеним котом,розкладанням отрути і капканів принесла лише нерви і нульовий результат.І хлопчина вирішив змінити тактику,він ставив дві миски на кухні-з водою і нехитрим харчем,який отримував на пайок,а щур в свою чергу не лазив по хаті і ніяк не заважав,крім як поїсти і відправитись по своїм справам.Така домовленість тривала не один місяць і наче б то влаштувала обидві сторони конфлікту.Поки не сталась подія,яка все змінила.Лейтенант прийшов додому увечері п'янючий як чіп але щось розумів і відчував голод, тому поставив на газову плиту каструлю з вчорашньою юшкою та приліг в кімнаті поки підігріється.Прокинувся він він болю,відкривши очі він побачив що на грудях в нього сидів здоровенний щур і гриз його за кінчик носа,тільки зараз він його побачив повністю і перед очима.Рефлекторно хлопець ухопив тварину і з силою кинув об стіну,з огидою витер ніс але з рани цебеніла кров і заливала лице.Оговтавшись він зрозумів що в його холостяцькому житлі пожежа,вже горіли занавіски і меблі на кухні але він встиг вискочити на двір.Пожежу побачили люди і викликали пожежну команду частини,які загасили пожежу і ніхто особливо не постраждав.Коли хлопець достатньо протверезів,відійшов від стресу,отримав медичну допомогу і купу матюків від командирів,він зрозумів,що сталось-щур рятував йому життя,бо щурі перші тікають з кораблів,які тонуть чи з палаючих хат п'яних лейтенантів.Але чи то в подяку за столування чи ще з якихось причин,щур врятував життя людині,а вона знищила свого рятівника,про що дуже шкодував,розповідаючи свою історію в шпиталі куди його поклали лікуватись від можливого сказу.Отже питання,до панянки,яка не вірить в "знаки" і все матеріалізує і пояснює закономірністю подій,як ви прокоментуєте цей випадок?

Він взяв квиток на потяг класу інтерсіті,щоб менше попутників і максимум комфорту.Ха,таке буває хіба в рекламі інтерсіті.А насправді це совковий купейний вагон поділений на 6 посадкових місць одне з яких було зайняте відносно молодим чоловіком з похмілля,Він сів на своє місце і сусід оцінивши компаньйона,запропонував випити пива,Він відмовився,типу на станції призначення залишив авто, щоб їхати далі.Чувак потягнув пива і йому стало легше.У купе зайшла Дівчиножінка у пуховику у шапці,видно запізнювалась на потяг і штовхалась на ескалаторі,щоб встигнути.Коли зрозуміла,що встигнула і їй нічого не загрожує,посміхнулась,зняла пуховик і виявилось що вона жіночка 30+ худорлява,непримітна для загалу але чомусь вона зацікавила його якимись флюїдами або що то було,бо в нього була жінка і діти вже багато років і Він не вірив у любов,бо вважав що вона існувала у його шлюбі але трохи втомилась і притихла.Але чомусь Дівчиножінка без слів викликала емоції,які вже дано були забуті.
В кінці посадки в купе зайшло дівча років 18,привіталось,зняло верхній одяг і присіло на своє місце.Потяг рушив,всі мовчали півгодини, поки зрозуміли, що з Києва виїхали,ландшафт став одноманітний і нецікавий,тоді підбухнутий сусід запропонував пива дівчатам і доволі запанібратськи,але дівчата відмовились, мовчазно дозволивши чуваку продовжувати бухати у відкриту При всьому цьому Дівчиножінка вела себе адекватно,розмовляючи і сміючись над жартами підпитого сусіда,а Він чомусь сподівався,що вона звертає увагу і на нього,бо в цій ситуації Він ненавмисно був "хорошим поліцейським" .Врешті всі познайомились-Дівчиножінку звали Вікою і вона їхала в Запоріжжя,мала їхала у Дніпро,а він і підпитий сусід,як виявилось земляки і виходили разом на проміжній станції.Подорож стала ще більш веселішою,бо чувак достав чекушку і пив її з горла,розповідаючи кумедні історії життя.Всі сміялись і при всьому Його попередньому бажанні їхати самому в купе,це була весела подорож і Йому хотілось продовжити подорож далі,можливо і до Запоріжжя.Пару годин промайнули на диво швидко,і коли оголосили,що Його станція прибуття буде за півгодини,Він вийшов в тамбур і довелось забрати речі п'яного сусіда,бо чувак вже був неадекватом.Він попрощався з дівчатами і Йому здавалось що Дівчинажінка дивиться на нього особливо,хоча він відчував це ще спочатку подорожі або скоріш за все йому так хотілось.Врешті,коли вже Він сходив з потяга,провідник запропонував Йому його квиток,Він його взяв,поглянув,зрозумів,що це не його,вибрав наступний з Його ім'ям,запхав в кишеню і з сумкою сусіда ступив на перон,де сусід вже п'яно виправдовувався жінці що він не п'яний.Віддавши речі сусіда,Він сів у своє припарковане на стоянці авто і зрозумів,що то був знак,бо квиток який йому віддавав провідник належав Дівчиножінці,з її особистими даними за якими її можливо знайти в соцмережах.І до цієї пори Він намагається зрозуміти що від нього хотів Всесвіт-щоб Він знайшов Дівчиножінку з потягу чи навпаки зберіг сім'ю і шлюб.

Навіщо створювати собі тягар в житті придумуючи собі статус,імідж,здібності,статки і т.д яких ти не маєш?Тобто ти народився в родині радянських робітників-селян,провів дитинство в селі чи місті,маючи за радість прості іграшкі і розваги з совка.І ти був щасливим коли вигравав у дворовий футбол або тобі подарували жуйку чи купили картуза-блайзера(мовчу про пройдену супер маріо чи контрстрайк).Далі пту,технікуми і інститути з радянським підходом де випускник-відмінник і випускник-двієшник херячять на одному заводі або в конторі.Теж розваги і спогади майже однакові,маленькі радощі від прогуляних пар,перші сексуальні стосунки і вечірки з бухлішком.І ти теж був щасливий по справжньому.Ок,далі робота,сім'я,діти.Можливість заробляти більше якщо будеш гарувати як кінь або тебе влаштують на якусь посаду впливові родичі або їх гроші.Тепер коли ти став тим ким ти є,навіщо ти придумуєш собі якісь чужі нав'язані стереотипи?Ну наприклад елементарно,навіщо жерти суші,якщо від слизької субстанції,яка повинна бути вугрем,а є що завгодно,крім вугря,тебе нудить.Або купляти підробне віскі,яке огидне за смаком і хвалитись на роботі що ти пив на вихідних саме "віскарь".Далі складніше,навіщо придумувати здібність робити,керувати,продавати якщо ти баран в тому що як воно повинно робитись або керуватись(привіт родичам,які колись влаштували тебе,а не отого розумного задрота з задатками Ілона Маска) Навіщо ставити нікі,цитати мудреців і філософів,які ти не розумієш і останній раз читав книгу про Івасика 40 років тому.Навіщо одягати оті моми і пуховик на три розміри більше,коли ти виглядаєш в тому як вівця-меринос.Навіщо жити чужим життям,нав'язаним рекламою,соціумом,мажорами і їхніми стандартами життя.Врешті-решт,коли прийде час,ти точно згадаєш справжні радощі з життя а не придумане кимось,на яке потрібно витрачати час,гроші,зусилля щоб підтримувати враження для суспільства і оточення, що ти той,ким не є насправді і ніколи не був і по суті не хотів ніколи бути.

Привіт,пора би і мені відмітися якоюсь заміткою за майже вісім років)Отож,розкажу ситуацію,яка щойно трапилась в Києві в людський клоаці,відомою ще під назвою КиївПас.Приїхав в столицю в справах,забрати важливі документи і на наступному потязі звалювати назад в своє село,не люблю Києв,він брудний,галасливий смердючий і після тривалого перебування в мене болить голова.До потяга залишалась година і я взяв каву та посунув до гранітного підвіконня поблизу камери схову,там всі курять і пьють каву.Поряд стояв військовослужбовець-молодий хлопчина і палив,до нього підійшла підбухнута вокзальна міілфа з стандарною фразою "Маладой,красівий нє угостітє даму сігарєткой",парєньок витягнув цигарку з пачки і багіня насипала йому компліментів і повернула в мій бік.Її просування було зупинено моїм "Не курю,дєнєг нєт".Чудо уважно поглянуло на мене і видала фразу,над якою я і сміявся і тепер задумався пишучи цей опус в потязі,вона сказала"А что єщьо ждать от старого і нєказістого".Тобто з мужчини в самому розквіті, мене спустили до статуса старого і нєказістого.Відчуття наче знову дізнався,що Дід Мороз-фейк,легкий смуток від того, що чуда не існує але ж тобі все одно дарують подарунки батьки,які тебе люблять))